Рішення

від 01.08.2018 по справі 904/2398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2398/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Дніпротрейд" 49000, м. Дніпро, вул. Енергетична, буд. 14а; код ЄДРПОУ 41221083

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" 49005, м. Дніпро пр. Гагаріна, буд. 27; кож ЄДРПОУ 40946272

про стягнення заборгованості у сумі 11 632,33грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник дов. від 30.05.2018р. №832

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Дніпротрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" про стягнення в розмірі 11 632,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням договору поставки продукції від 16.01.2018р. №83-А, в частині оплати вартості товару.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Делфіш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Дніпротрейдейд" укладений договір поставки за №83-А від 16.01.2018 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із Замовленням покупця, поставити у власність товар разом з товаросупроводжувальною документацією, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, узгоджених сторонами в специфікаціях. Відповідно до п. 5.1 договору, загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім видатковим накладним.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивачем у січні 2018 року поставлено Відповідачу товар на загальну суму 22917,77 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно - транспортними накладними (а.с. 19-30).

Згідно додаткової угоди від 16.01.2018 (а.с.17) п. 5.4 договору викладено в наступній редакції: покупець перераховує грошові кошти за реалізований товар один раз на тиждень (до п'ятниці), загальна сума за реалізований товар розраховується, згідно наданого звіту щодо руху товару, передбаченого п.3.20 .

Згідно п.3.20 викладеного у додатковій угоді від 16.01.2018 (а.с.17) покупець зобов'язаний надати звіт щодо руху товару, поставленого згідно з умовами цього договору, 1 раз на тиждень (кожен вівторок) до замовлення товару .

Покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар протягом календарних днів з моменту поставки товару та передачі постачальником всієї необхідної товаросупроводжувальної документації. (пункт 5.4 розділу 5 вищевказаного договору).

Сторони домовились внести зміни в п. 3.20 розділу 3 Договору, виклавши його в наступній редакції: "3.20 Покупець зобов'язаний надати звіт щодо руху товару, поставленого згідно з умовами цього договору, 1 раз на тиждень (кожен вівторок) до замовлення Товару. Відповідним підтвердженням відправлення та надання звіту є відповідне відправлення та отримання листа електронною поштою з адреси покупця на адресу постачальника".

Сторони домовились доповнити розділ 6 Договору пунктом 6.8, виклавши його в наступній редакції: "Покупець у разі порушення п. 3.20 щодо надання звіту щодо руху товару, поставленого згідно умовами цього договору, повинен сплатити штраф у розмір 2% від загальної вартості товару, який знаходиться на реалізації у покупця".

Сторони домовились доповнити розділ 6 договору пунктом 6.9, виклавши його в наступній редакції: "Покупець у разі порушення п. 5.4 щодо перерахування грошових коштів за реалізований товар, повинен сплатити штраф у розмірі 2000,00грн. за кожний такий факт".

Сторони домовились доповнити розділ 6 договору пунктом 6.11, виклавши його в наступній редакції: "6.11. У разі порушення п. 3.20, п.5.4 Договору постачальник має право в односторонньому порядку, повідомити будь-яким зручним способом покупця на протязі 7 календарних днів забрати товар, а покупець зобов'язаний повернути товар по запиту/повідомленню постачальника.

Звітів щодо руху товару як позивачем так і відповідачем до суду не було надано.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за видатковими накладними №РНа-0001713 від 16.01.2018, №РНа-0001714 від 16.01.2018, №РНа-0001716 від 16.01.2018р.

Однак, відповідач порушив умови договору і несвоєчасно розрахувався за поставлений товар. Заборгованість за поставлений товар складає 8910,56грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перерахувавши у пошуковій системі "Законодавство" заявлені до стягнення позивачем суму пені за загальний період з 11.04.2018 року по 30.05.2018 року в загальному розмірі 482,13грн., три проценти річних у сумі 42,54грн. за загальний період з 11.04.2018 року по 30.05.2018 року, суд вирішив їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, п. 6.9 договору (в редакції додаткової угоди від 16.01.2018 (а.с.18)) передбачено, покупець, у разі порушення п.5.4 щодо перерахування грошових коштів за реалізований товар, повинен сплати штраф у розмірі 2000,00 грн. за кожний такий факт.

Розмір штрафу є обґрунтований та підлягає стягненню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 197,10грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача індексу інфляції за період 11.04.2018р. по 18.04.2018р. у сумі 197,10грн.

Оскільки індекс інфляції є помісячною величиною, а позивач просить стягнути з відповідача суму за неповний місяць з огляду на це вимога відповідача не може бути задоволена.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193, 229, 230, 231, Господарського Кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" (49005, м. Дніпро пр. Гагаріна, буд. 27; код ЄДРПОУ 40946272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Дніпротрейд" (49000, м. Дніпро, вул. Енергетична, буд. 14а; код ЄДРПОУ 41221083) основного боргу у розмірі 8910,56 грн., три проценти річних в розмірі 42,54 грн., пені в розмірі 482,13 грн., штрафу у розмірі 2000,00 грн., судового збору у розмірі 1163,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.08.2018

Суддя ОСОБА_2