Рішення

від 23.07.2018 по справі 916/958/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/958/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерготехнології-Ізмаїл” (68663, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Тиха, буд. 15, корп. Б);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК Енергобуд” (65007, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5);

про стягнення 20 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерготехнології-Ізмаїл” (надалі – ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл”) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1033/18) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК Енергобуд” (надалі – ТОВ„ТСК Енергобуд”) , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 65 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Правовими підставами звернення з позовом позивачем визначено положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Водночас, позивач стверджує про відсутність між сторонами у справі договірних правовідносин щодо поставки товару, а саме трансформатору ТМФ-250 на суму 65000,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів у зазначеній сумі та які у добровільному порядку не повертаються ТОВ „ТСК Енергобуд”, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/958/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи в судовому засіданні на 20.06.2018 року.

07.06.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО №11442/18) в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якого зазначає, що поставка трансформатора марки ТМФ-250 замість марки ТМ-250 була здійснена помилково та на теперішній час ТОВ „ТСК Енергобуд” вживаються заходи щодо врегулювання спору мирним шляхом.

20.06.2018 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.12278/18) у зв'язку з зайнятістю представника, а також було повідомлено суд про те, що між сторонами у справі ведуться переговори щодо можливості повернення відповідачем спірних коштів.

20.06.2018р. від відповідача до канцелярії суду надійшла заява (вх. ГСОО №12321/18), згідно якої ТОВ „ТСК Енергобуд” повідомляє про часткове повернення грошових коштів позивачу, продовження переговорів щодо мирного вирішення спірного питання та просить суд надати додатковий час для укладення мирової угоди у даній справі.

У судовому засіданні від 20.06.2018 р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 18.07.2018 року.

18.07.2018 року від відповідача до суду надійшла заява (вх. ГСОО №14515/18) в якій ТОВ „ТСК Енергобуд” зазначає про повернення позивачу станом на 17.07.2018р. грошових коштів у розмірі 45 000,00 грн. та просив суд надати додатковий час для вирішення спору мирним шляхом.

18.07.2018р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №2-3658/18), згідно якої позивач зазначає, що з моменту відкриття провадження у даній справі, відповідачем у добровільному порядку повернуто грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн., в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

У судовому засіданні від 18.07.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 23.07.2018 року.

23.07.2018р. від позивача до суду надійшла заява (вх. ГСОО № 14710/18) про розгляд справи за відсутності представника ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл”. При цьому, до вказаної заяви позивачем були надані докази здійснених відповідачем часткових проплат на загальну суму 45 000,00 грн. Разом з тим, у даній заяві позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог вх. ГСОО №2-3658/18 від 18.07.2018р. та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року, в порядку п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №916/958/18 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 45 000,00 грн. було закрито, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У судове засідання від 23.07.2018 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на положення ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, правовою підставою для звернення з даним позовом ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл” визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вказаної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які не врегульовані спеціальними інститутами права, а зобов'язання виникають за наявності трьох умов:

1)набуття або збереження майна;

2)набуття або збереження за рахунок іншої особи;

3)відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Водночас, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими актами чи правочином.

Як встановлено судом, 25.01.2018р. ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл”, згідно платіжного доручення №3293 на рахунок ТОВ „ТСК Енергобуд” було перераховано 65 000,00 грн. (а.с.33) із зазначенням призначення платежу: „за трансформатор зг. рах №3943 від 24.11.2017р.”, відповідна копія рахунку наявна в матеріалах справи (а.с. 19).

У відповідності до вищевказаного рахунку, у графі товар зазначено: „ трансформатор ТМ 250кВА 10/0,4 кВ”.

Водночас, як вказує позивач, 02.02.2018 року відповідачем засобом ТОВ „Нова пошта” було поставлено позивачу трансформатор марки ТМФ-250 та в подальшому під час його огляду було виявлено, що марка фактично поставленого трансформатора не відповідає узгодженій між сторонами, поставлений трансформатор є не новим, а таким, що був у вжитку, зазначене ніяким чином не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл” звернулось з листом вих. №29 від 02.02.2018 року з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 65 000,00 грн. та з повідомленням про повернення поставленого товару, як такого що не відповідає заявленим вимогам.

При цьому, наявне у матеріалах справи листування між сторонами щодо поставленого товару (а.с. 22-29), свідчить, що сторони не дійшли згоди з зазначеного приводу.

Разом з тим, під час розгляду справи, 15.06.2018 року між сторонами у справі складено акт прийому-передачі товару (а.с. 78), у відповідності до якого позивач передав, а відповідач прийняв помилково поставлений трансформатор ТМФ-250.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи перераховано позивачу грошові кошти

на загальну суму 45 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: „повернення коштів згідно листа №238 від 07.06.2018, згідно рахунку №3943 від 24.11.2017” у відповідності до платіжних доручень: №2922 від 07.06.2018р. на суму 10000,00 грн., №2982 від 15.06.2018р. на суму 10000,00 грн., №3056 від 25.06.2018р. на суму 10000,00 грн.,3096 від 27.06.2018р. на суму 10000,00 грн., №3243 від 17.07.2018р. на суму 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчили про наявність договірних відносин між сторонами у справі з приводу поставки товару – трансформатору ТМФ-250 у кількості 1 шт. вартістю 65000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума, про повернення якої просить позивач з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України, була перерахована ним за поставку трансформатору марки ТМ-250 за відсутності жодних договірних правовідносин щодо поставки трансформатору марки ТМФ-250, що, в свою чергу, дає можливість для застосування у даному випадку положень ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України.

Як вже було зазначено судом, згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, як вказує позивач, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні, відповідач станом на день розгляду справи перераховані позивачем грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим вимоги позивача про їх повернення є правомірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „Енерготехнології-Ізмаїл”, є доведеними і обґрунтованими, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплати судового бору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК Енергобуд” (65007, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Генерала Цвєтаєва, буд. 3/5; код ЄДРПОУ 41044306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерготехнології-Ізмаїл” (68663, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Тиха, буд. 15, к. Б; код ЄДРПОУ 37209966) грошові кошти у сумі 20 000 /двадцять тисяч/ грн. та судовий збір у сумі 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 липня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська