Рішення

від 30.07.2018 по справі 921/234/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/234/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство", вул. Бандери, 12,

м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Деревпромальянс", вул. Л. Українки, 1А, офіс 2, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48130

про стягнення грошових коштів в сумі: 9 512,19 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 1 761,40 грн. та 3% річних у розмірі 418,00 грн.

за участі представника позивача: ОСОБА_2 - ордер серії ЛВ №123683 від 16.06.18 р.

Суть справи:

Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Деревпромальянс" про стягнення грошових коштів в сумі: 9 512,19 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 1 761,40 грн. та 3% річних у розмірі 418,00 грн.

Ухвалою від 26.06.2018 судом відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 18.07.2018, а в подальшому на 30.07.18 р. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом умов договору №124 купівлі-продажу необробленої деревини від 08.12.2016, в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого у власність товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові. До матеріалів справи ним долучені письмові пояснення №б/н (вх.№14619) від 25.07.2018, в яких зазначено, що сторони визначили дію договору в частині поставок з 01.01.2017 по 31.03.2017, однак передача матеріальних цінностей відбулася 23 та 26 грудня 2016, тобто швидше, ніж передбачено укладеною угодою. Наведене, на думку позивача, свідчить про дострокове виконання ним умов договору.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку, визначеному процесуальним законодавством та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб'єкту господарювання поштових відправлень (ухвал про відкриття провадження у справі та про її відкладення) повернулось на адресу суду із відмітками про вручення за довіреністю 29.06.2018 та 27.07.2018. За таких обставин даний спір вирішується за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

08 грудня 2016 року між Державним підприємством "Бучацьке лісове господарство" (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Деревпромальянс" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №124 , відповідно до п.1.1 якого, за результатами проведення ТБ ТАПБ аукціону із продажі необробленої деревини - ресурсів І кварталу 2017 року, що відбувся 03.12.2016, Продавець передає у власність на умовах франко-нижній склад Продавця Пиловник Сосна та Ялина (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Згідно п.4.2. правочину загальна сума договору становить 127 450 грн.

Поставка товару по даному договору здійснюється згідно графіку поставок на умовах франко-нижній склад Продавця (п.5.1).

Відповідно до п.6.3 угоди датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. В свою чергу Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар після сплати рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів (п.п. 7.1., 8.1. Договору).

У пунктах 12.1. та 12.2. правочину сторони визначили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, а діє він з 01.01.2017 по 31.03.2017.

Згідно з умовами договору сторонами також було укладено Графік поставки товару та Графік оплати товару.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, товариством поставлено товар Покупцю на загальну суму 49512,49 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, оформлені у формі електронного документа:

- серія ТРА №312105 від 23.12.2016 на суму 14237,37 грн.;

- серія ТРА №312113 від 26.12.2016 на суму 29390,26 грн.;

- серія ТРА №312114 від 26.12.2016 на суму4567,58 грн.;

- серія ТРА №312115 від 26.12.2016 на суму 1317,28 грн.

Оригінали цих документів знаходяться у справі та досліджувалися судом у ході судового розгляду.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як зазначено вище, умовами договору визначено, що він діє з 01.01.2017, у той час як поставка товару відбулась 23.12.2016 та 26.12.2016, отже поза межами дії укладеного правочину. Крім цього, у товарно-транспортних накладних відсутні посилання про те, що поставка здійснюється саме на виконання договору №124 від 08.12.2016. У всіх платіжних дорученнях у графі призначення платежу зазначено - оплата за пиловник сосна згідно рахунку №47 від 21.12.2016. Окрім цього, поставка на умовах даного правочину мала відбуватися на умовах стовідсоткової попередньої оплати, чого судом також не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що спірні господарські зобов'язання між ТОВ "Бучацьке лісове господарство" та ТОВ "Деревпромальянс" виникли не на підставі договору купівлі-продажу №124, а відтак, до них положення цього правочину застосовуватися не можуть.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із угоди укладеної в усній формі.

Підписання покупцем товарно-транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Так, згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Оригінали вище перелічених електронних товарно-транспортних накладних підписані посадовими особами позивача та відповідача без будь - яких застережень та зауважень . Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 49512,49 грн.

В свою чергу, за поставлений товар товариством було здійснено лише часткову оплату в сумі 40 000 грн. (копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування зазначених коштів знаходяться в матеріалах справи), а тому заборгованість по спірних поставках становить 9 512,49 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому суд зважає, що наявні у справі докази не дають підстав для висновку про встановлення учасниками спору строків проведення розрахунків за товар. Адже, у позовній заяві Державне підприємство з даного приводу посилається на умови договору, якими була передбачена попередня оплата. Натомість, у претензії №311 від 26.04.2018 ним визначається строк оплати до 20.05.2018 року. В той час, як відповідачем часткові проплати проведені у терміни, що не зафіксовані жодними домовленостями.

Як наслідок, суд вважає , що до спірних правовідносин щодо строків проведення розрахунків слід застосувати положення ст. 530 ЦК України. За даною правовою нормою, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому суд приймає до уваги, що така вимога сформована позивачем на адресу свого контрагента у претензії №311 від 26.04.2018. За даними рекомендованого повідомлення цей документ був отриманий ТОВ "Деревпромальянс" 04.05.2018. Таким чином, дане господарське товариство в силу закону повинно було здійснити оплату за поставлений товар в повному обсязі до 11.05.2018 включно.

Адже, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Це кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 9 512,49 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 1761,40 грн. інфляційних втрат за період з 30.12.2016 по 18.06.2018 та 418 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 30.12.2016 по 18.06.2018.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи строк виконання зобов'язання, те, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахуванням позивачем 3% річних у сумі 29,71 грн за період з 12.05.2018 по 18.06.2018.

Таким чином, у стягненні решти суми 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки такі нарахування є необґрунтованими.

При цьому суд зважає, що чинне процесуальне законодавство, на обох учасників спору покладає обов'язок довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, протягом судового розгляду справи відповідач не спростував факту поставок необробленої деревини, що відбулись 23.12.2016 та 26.12.2016, не заперечив оформлення на виконання умов поставки документів - електронних товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 000 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4,5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав Ордер серії ЛВ №123683 на надання правової допомоги від 16.06.018, Акт виконаних робіт від 30.07.2018, а також платіжне доручення №21711 від 27.07.2018 про сплату 5 000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, надані позивачем докази на підтвердження наданої правничої допомоги, факт часткового задоволення позову (наявні підстави, передбачені нормою п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, для покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а також те, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 4080,69 грн.

Як наслідок, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 9512,49 грн. основного боргу, 29,71 грн. - 3% річних, 4080,69 грн. - витрат на правову допомогу як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 73-74, 76-79, 123-129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Деревпромальянс" (вул. Л. Українки, 1А, офіс 2, смт. Дружба, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48130, іден. код 39329148) на користь Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (вул. Бандери, 12, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, іден. код 00993030) - 9512 (дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн.49 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 71 коп. 3% річних, 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 69 коп. витрат на правову допомогу та 1438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 04 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 01.08.2018

Суддя О.В. Руденко