Рішення

від 25.07.2018 по справі 922/1562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1562/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Кегичівка (перший відповідач) , Приватного сільськогосподарського підприємства "Ріта" , с. Мажарка (другий відповідач) про визнання недійсної додаткової угоди та скасування її державної реєстрації за участю представників учасників справи:

прокурор - Зливка К.О.

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - ОСОБА_2,,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (перший відповідач) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Ріта" (другий відповідач), в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду, укладену між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Ріта" про внесення змін до договору оренди земель водного фонду від 09.04.2003 (зареєстрованого у Кегичівському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26.06.2003 №3) щодо поновлення строку оренди земельної ділянки площею 27 га на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 25.08.2015 (відомості щодо якої 25.08.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23886945) та скасувати її державну реєстрацію. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на те, що Кегичівська районна державна адміністрація фактично розпорядилась земельною ділянкою водного фонду державної власності щодо продовження користування нею зі сторони другого відповідача не маючи на те визначених законодавством повноважень та в порушення норм діючого на момент її укладення законодавства.

Ухвалою суду від 20.06.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.07.2018 о 10:00.

06.07.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач повністю підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити. Зокрема, позивач вказував на те, що Кегичівська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на розпорядження спірних земель водного фонду, а додаткова угода від 25.08.2015 укладена всупереч положень земельного та водного законодавства, тому має бути визнана судом недійсною.

11.07.2018 другий відповідач подав суду заяву про визнання позову, в якій вказав, що погоджується з позовом прокурора, просить суд його задовольнити, визнати недійсною спірну додаткову угоду та скасувати її державну реєстрацію.

11.07.2018 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що з аналізу наявних в районній державній адміністрації документів стосовно укладеної додаткової угоди встановлено, що вказана додаткова угода в районній державній адміністрації відсутня. Розпорядження голови районної державної адміністрації про укладення додаткової угоди до договору оренди земель водного фонду від 09 квітня 2003 року відсутнє. Крім того в журналі обліку додаткових угод до договорів оренди землі та майна державної власності, що готуються юридичним сектором апарату районної державної адміністрації (реєстраційний індекс 03-17), згідно з номенклатурою справ на 2015 рік, затвердженою головою районної державної адміністрації від 16 грудня 2014 року, відсутній запис про реєстрацію вказаної додаткової угоди. Таким чином, процедуру укладення додаткової угоди до договору оренди земель водного фонду від 09 квітня 2003 року не було дотримано, а це свідчить про те, що між районною державною адміністрацією та ПСП «Ріта» вказана додаткова угода не укладалась. У зв'язку з виявленим фактом наявності в матеріалах справи копії додаткової угоди, яка не укладалась, з боку районної державної адміністрації до Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області було направлено лист від 06 липня 2018 року № 01-30/2351 з проханням перевірити чи не містить вказаний факт ознак злочину. Враховуючи вищевикладене, Кегичівська районна державна адміністрація просить суд відмовити у задоволенні позову в частині визначення районну державну адміністрацію співвідповідачем по вказаній справі та задоволення вимог щодо стягнення з районної державної адміністрації судового збору.

Крім того, у відзиві перший відповідач зазначив, що у зв'язку із щільним графіком роботи та значною завантаженістю, просить суд розглянути позов без участі представника Кегичівської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 11.07.2018 підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена о судового розгляду по суті на 25.07.2018 о 10:00.

У судовому засіданні 25.07.2018 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився.

Представник другого відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Суд, вважає за можливе клопотання першого відповідача задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника першого відповідача судом не визнавалась. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника першого відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представника першого відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

Розпорядженням першого заступника голови Кегичівської районної державної адміністрації від 06.08.2002 № 221 «Про передачу в оренду водних об'єктів місцевого значення (ставки)» та розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 25.03.2003 № 110 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.12.2002 № 339» ПСП «Ріта» передано в оренду строком на 20 років земельну ділянку водного фонду загальною площею 27 га, в тому числі під водою - 26 га, забудованих земель (гребля 1 га), яка розташована на території Мажарської сільської ради, для вирощування риби (п. 2.1. договору оренди).

09.04.2003 між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Ріта» (орендар) був укладений договір оренди земель водного фонду (далі - договір), за умовами якого орендодавець (на підставі розпорядження №339 від 02.12.2002), а орендар набуває право на оренду водного об'єкта /ставка/, який знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області, загальною площею 27 га, в тому числі: під водою 26 га.

Мета використання водного об'єкту - вирощування риби.

Договір укладений терміном на двадцять років, починаючи з дня його реєстрації.

Договір оренди зареєстрований у Кегичівському районному відділі земельних ресурсів від 26.06.2003 за № 3.

25.08.2015 між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Ріта» (орендар) до договору оренди земель водного фонду від 26.06.2003 була укладена додаткова угода, відповідно до умов якої сторони погодили поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 26 червня 2003 року №3) на 49 (сорок дев'ять) років та вирішили внести зміни до договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 26 червня 2003 року №№), Абзац 1 розділу 2.2 "Термін договору" змінити та викласти в наступній редакції: "Договір укладається на 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його реєстрації".

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор вказує на те, що Кегичівська районна державна адміністрація фактично розпорядилась земельною ділянкою водного фонду державної власності щодо продовження користування нею зі сторони другого відповідача не маючи на те визначених законодавством повноважень та в порушення норм діючого на момент її укладення законодавства. Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків визначених частиною 7 цієї статті.

Зокрема, районні державні адміністрації (на час виникнення спірних правовідносин) мали право розпоряджатись земельними ділянками водного фонду на користь юридичних осіб та для ведення водного господарства.

За змістом Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 року № 1390-XIV, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно статті 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Водночас, водний фонд (ст. З Водного Кодексу України) включає в себе поверхневі води: 1) природні водойма (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; 2) підземні води; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, визначений поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (Коди КВЦПЗ).

Зокрема, згідно коду КВЕД 05, коду КВЦПЗ 10.07 - землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються, зокрема, на землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Здійснення інших напрямків водного господарства відноситься до інших кодів КВЕД та КВЦПЗ, визначених вказаним класифікатором, в тому числі, й ті види водного господарства, які відносяться до забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Поняття «водні живі ресурси» закріплено у ст. 1 Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» (у редакції від 05.02.2004), відповідно до змісту якої - це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді.

До водних живих ресурсів належать: прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, у тому числі молюски, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, головоногі, водорості та інші водні рослини. Отже, «рибне господарство» передбачає, по суті, вивчення, охорону, використання і відтворення риби та ін., визначених Законом України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» водних живих ресурсів.

Водне господарство по суті передбачає забезпечення населення і народного господарства водою; збереження, охорону і відтворення водних об'єктів, і, звісно, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Таким чином, районні державні адміністрації мають обмежені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, при цьому такі обмеження встановлені виходячи з місця розташування земельної ділянки та цільового призначення її використання.

Як вбачається з предмету договору оренди від 09.04.2003, в строкове платне користування передавалась земельна ділянка саме із земель водного фонду державної власності для риборозведення (вирощування риби).

Тобто, спірна земельна ділянка не передавалась в оренду з цільовим призначенням, пов'язаним із здійсненням діяльності, направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельної ділянки для рибгосподарських потреб відноситься до повноважень обласної державної адміністрації.

З 01.07.2013 набрав чинності Закон України «Про аквакультуру» , яким визначено принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

У зв'язку з прийняттям вказаного закону були внесені зміни до Водного кодексу України, зокрема: статті 51 Водного Кодексу України, яка регулює порядок користування водними об'єктами на умовах оренди, викладена в новій редакції. Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за № 775/23307. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 №236.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на законодавчому рівні закріплені саме за обласною державною адміністрацією.

Крім того, земельна ділянка, відносно якої укладено договір оренди від 09.04.2003 та додаткова угода від 25.08.2015 на теперішній час не сформована, як це визначено статтею 79-1 Земельного кодексу України.

Зокрема, положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами

Разом з тим, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюються на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. Реєстрація земельної ділянки - первинна дія, яка узаконює саму земельну ділянку як об'єкт прав, що можуть виникати щодо неї. Таким чином, укладення додаткової угоди від 25.08.2015 щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.04.2003 в частині поновлення строку його дії на 49 років можливе після внесення відомостей про формування земельної ділянки до Державного земельного кадастру та подальшої державної реєстрації права користування (оренди) земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства. Тобто, реєстрація права власності на земельну ділянку можлива лише, коли така земельна ділянка вже сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Водночас, відповідно до інформаційного листа Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.01.2018 технічна документація на земельну ділянку площею 27 га на території Мажарської сільської ради Кегичівського району, яка є предметом договору оренди від 26.06.2003 №3 не розроблялась, до ДЗК земельна ділянка не внесена.

Таким чином, в порушення вищевказаних норм законодавства, державна реєстрація додаткової угоди від 25.08.2015 проведена без реєстрації вказаної земельної ділянки в ДЗК (замість кадастрового номера земельної ділянки в Реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано « 0» ).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 26 вказаного закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено держави) реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, вищезазначена норма Закону чітко визначає, що однією із підстав для скасування державної реєстрації прав є скасування документів, на підставі яких проведено таку державну реєстрацію прав.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Кегичівська районна державна адміністрація фактично розпорядилась земельною ділянкою водного фонду державної власності щодо продовження строку користування нею зі сторони другого відповідача, не маючи на те визначених законодавством повноважень та в порушення норм діючого на момент її укладення законодавства, а тому додаткова угода від 25.08.2015 до договору оренди землі від 09.04.2003 підлягає визнанню недійсною, а її державна реєстрація скасуванню.

При цьому, суд відхиляє заперечення першого відповідача проти позову, виходячи з наступного.

Висловлюючи заперечення проти позову перший відповідач вказує на те, що спірна додаткова угода в районній державній адміністрації відсутня; розпорядження голови районної державної адміністрації про укладення додаткової угоди до договору оренди земель водного фонду від 09 квітня 2003 року відсутнє; в журналі обліку додаткових угод до договорів оренди землі та майна державної власності, відсутній запис про реєстрацію вказаної додаткової угоди. Таким чином, на думку першого відповідача, оскільки процедуру укладення додаткової угоди до договору оренди земель водного фонду від 09 квітня 2003 року не було дотримано, це свідчить про те, що між районною державною адміністрацією та ПСП «Ріта» вказана додаткова угода не укладалась. Кегичівська районна державна адміністрація просить суд відмовити у задоволенні позову в частині визначення районної державної адміністрації співвідповідачем по вказаній справі та задоволення вимог щодо стягнення з районної державної адміністрації судового збору.

Втім, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія додаткової угоди до договору оренди земель водного фонду (державна реєстрація від 26.06.2013 №3) яка містить у собі підписи обох сторін та печатки обох установ (а.с. 39). Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 23886945). Крім того, факт укладення спірної додаткової угоди визнаний другим відповідачем - ПСП "Ріта" (сторона по договору та додатковій угоді - орендар).

У своєму відзиві перший відповідач також вказує на те, що звернувся до Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області з листом від 06 липня 2018 року № 01-30/2351 з проханням перевірити чи не містить вказаний факт ознак злочину. Станом на день розгляду справи в суді результатів перевірки першим відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, визнаними другим відповідачем та не спростованими першим відповідачем, підтвердженими додатними до матеріалів справи доказами, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області - задовольнити.

Позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ріта" - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду, укладену між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним сільськогосподарським підприємство "Ріта" про внесення змін до договору оренди земель водного фонду від 09.04.2003 (зареєстрованого у Кегичівському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26.06.2003 №3) щодо поновлення строку оренди земельної ділянки площею 27 га на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 25.08.2015 (відомості щодо якої 25.08.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23886945) та скасувати її державну реєстрацію.

Стягнути з Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 30, код ЄДРПОУ 04059585) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 881,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ріта" (64040, Харківська область, Кегичівський район, село Мажарка, код ЄДРПОУ 31929728) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 881,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокурор: Первомайська місцева прокуратура Харківської області (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Соборна, 20) та Прокуратура Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108).

Позивач: Харківська обласна державна адміністрація (61000, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956).

Перший відповідач: Кегичівська районна державна адміністрація Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 50, код ЄДРПОУ 04059585).

Другий відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство "Ріта" (64040, Харківська область, Кегичівський район, село Мажарка, код ЄДРПОУ 31929728).

Повне рішення складено та підписано 01 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3