Рішення

від 31.07.2018 по справі 924/276/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2018 р. Справа № 924/276/18

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Козак Марії Вікторівни, м. Вінниця

до Житлово-будівельного кооперативу "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький

про стягнення заборгованості в сумі 105 703,45 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець Козак Марія Вікторівна, м.Вінниця звернувся з позовом до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість в загальній сумі 105 703,45 грн., із них основна заборгованість - 69 784,50 грн., пеня - 19 713,50грн., інфляційні втрати - 9 226,53грн. та 3% річних - 6 978,92грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14 від 06.01.2016р.

Ухвалою суду від 18.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №924/276/18 за правилами загального позовного провадження. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами.

На адресу суду до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання з проханням суд розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про місце дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.06.2018р. та 16.07.2018р., правом участі свого представника під час судового розгляду справи не скористався, відзиву на позов не подав, причин не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

6 січня 2016р. між Фізичною особою-підприємцем Козак Марією Вікторівною, м. Вінниця (продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький (покупець) укладено договір поставки за №14 від 06.01.2016 року.

Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору, продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар - металеві вироби, згідно рахункам-фактурам на партію, отриманий по видатковій накладній на кожну окрему партію отриманого товару.

Розділом 2 договору, сторони встановили, що право власності на товар у „Покупця" виникає з моменту його отримання представником „Покупця" на складі продавця з наданням покупцю рахунку-фактури, видаткової накладної.

На виконання умов даного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 289915,50грн., підтвердженням чого є видаткові накладні:

№3 від 06.01.2016р. на суму 8051,80грн., №8 від 14.01.2016р. на суму 10718,80грн., №9 від 14.01.2016р. на суму 50800,00грн., №10 від 15.01.2016р. на суму 18542,00грн., №13 від 21.01.2016р. на суму 12000,00грн., №19 від 08.02.2016р. на суму 28956,00грн., №25 від 22.02.2016р. на суму 50761,90грн., №28 від 03.03.2016р. на суму 37084,50грн., №30 від 04.03.2016р. на суму 10300,50грн., №36 від 21.03.2016р. на суму 62700,00грн.

Згідно п.2.2 договору, оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання покупцем зі складу продавця, на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури. Наступна партія товару може бути отримана покупцем тільки після повного розрахунку з продавцем за відпущений раніше товар. Поставка товару виконується Покупцем .

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 220 131,00 грн., підтвердженням чого є виписка з особового рахунку.

В зв'язку з порушенням покупцем строків оплати товару станом на день подання позову борг покупця перед продавцем за поставлений товар, строки оплати якого минули складає 69 784, 50 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у разі невиконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, в розмірі Подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

Позивачем крім суми основного боргу нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 19 713,50грн. пені, 9 226,53грн. інфляційних втрат та 6 978,92грн. 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки за №14 від 06.01.2016 року, у відповідності до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар - металеві вироби, згідно рахункам-фактурам на партію, отриманий по видатковій накладній на кожну окрему партію отриманого товару.

Розділом 2 договору, сторони встановили, що право власності на товар у „Покупця" виникає з моменту його отримання представником „Покупця" на складі продавця з наданням покупцю рахунку-фактури, видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов даного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 289915,50грн., підтвердженням чого є видаткові накладні:

№3 від 06.01.2016р. на суму 8051,80грн., №8 від 14.01.2016р. на суму 10718,80грн., №9 від 14.01.2016р. на суму 50800,00грн., №10 від 15.01.2016р. на суму 18542,00грн., №13 від 21.01.2016р. на суму 12000,00грн., №19 від 08.02.2016р. на суму 28956,00грн., №25 від 22.02.2016р. на суму 50761,90грн., №28 від 03.03.2016р. на суму 37084,50грн., №30 від 04.03.2016р. на суму 10300,50грн., №36 від 21.03.2016р. на суму 62700,00грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно п.2.2 договору, оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання покупцем зі складу продавця, на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури. Наступна партія товару може бути отримана покупцем тільки після повного розрахунку з продавцем за відпущений раніше товар. Поставка товару виконується Покупцем .

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 220 131,00 грн., підтвердженням чого є виписка з особового рахунку.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день подання позову борг покупця перед продавцем за поставлений товар, строки оплати якого минули, становив 69 784,50 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.1 договору визначено, що у разі невиконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, в розмірі Подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день про строчки.

Позивачем, крім суми основного боргу, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 19 713,50грн. пені, а також згідно ст. 625 ЦК України 9 226,53грн. інфляційних втрат та 6 978,92грн. 3% річних.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом при здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми пені приймається до уваги, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, суд, провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, встановив що вона підлягає задоволенню частково оскільки згідно п.2.2 договору, оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання покупцем зі складу продавця, на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури.

Позивачем нарахування пені здійснено починаючи з 04.04.2017р. по 13.04.2018р. тобто 374 дні, тобто більший як це встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ.

Враховуючи, це, суд провівши перерахунок пені, правомірною до стягнення з відповідача вважає пеню в сумі 8 836,77грн., оскільки позивач мав право здійснювати нарахування пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 04.04.2017р. по 02.10.2017р.

Крім цього, позивачем у відповідності ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 9 226,53грн. інфляційних втрат, та 6 978,92грн. 3% річних, нарахованих за період з 04 квітня 2017р. по 13 квітня 2018р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Суд, провівши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 9 226,53грн. інфляційних втрат, прийшов до висновку, що вказані нарахування здійсненні правомірно та підлягають задоволенню.

Що ж стосується стягнення 6 978,92грн. 3% річних, нарахованих за період з 04 квітня 2017р. по 13 квітня 2018р., суд, провівши перерахунок прийшов до висновку, що задоволенню підлягає стягнення 2 145,16грн.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Козак Марії Вікторівни, м. Вінниця до Житлово-будівельного кооперативу "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький про стягнення заборгованості в сумі 105 703,45 грн. задоволити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький, вул. Володимирська, 109, код 39174160) на користь Фізичної особи-підприємця Козак Марії Вікторівни, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 69 784,50 грн. - основний борг, 8 836,77грн. - пені, 9 226,53грн. - інфляційних нарахувань, 2 145,16грн. - 3% річних та 1 762,00грн. - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2018 року

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2 - позивачу - ФОП Козак М.В., АДРЕСА_1;

3 - відповідачу - ЖБК "БУДКОМФОРТ-3", м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109.