Постанова

від 26.07.2018 по справі 910/21069/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа№ 910/21069/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Андросенко А.С.

за участю представників:

від позивача: Оріщенко Н.С. довіреність № договір №09/07-2018 від 09.07.2018;

від відповідача 1: Панько В.М. довіреність № б/н від 22.01.2018;

від відповідача 2: Каркачов С.Л. довіреність № 70/16-2925 від 02.03.2018;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Тютюн М.С. за довіреністю № б/н від 19.06.2018;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018

у справі №910/21069/18 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда"

до відповідача-1 Міністерства оборони України

до відповідача-2 Управління Служби безпеки України в Харківській області

до відповідача-3 військової частини А 1352 Міністерства оборони України

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, 1) Харківська обласна державна адміністрація

2) Генеральний штаб Збройних Сил України

про стягнення 702 106,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/21069/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЯНДА" (вул. Центральна, 36, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200, код 03362241) 702106,00грн. та 10531,59 грн. судового збору.

У позові до Управління Служби безпеки України в Харківській області відмовлено.

У позові до військової частини А 1352 Міністерства оборони України відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 по справі №910/21069 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 по справі №910/21069/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЯНДА" до Міністерства оборони України відмовити, судові витрати, пов'язані з розглядом господарської справи №910/21069/17, покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Міністерства оборони України у справі №910/21069/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Понамаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 12.07.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Управління служби безпеки України надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 залучено до участі у справу в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Державну казначейську службу України та оголошено перерву до 26.07.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Міністерства оборони надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/21069/18.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що наявні у справі докази у повній мірі дозволяють суду апеляційної інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом апеляційного судового розгляду у даній справі.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів відмовляє в клопотанні про зупинення апеляційного провадження.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника військової частини А1352 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд апеляційної інстанції не встановив таких обставин, а тому відмовляє в вищезазначеному клопотанні.

У судове засідання 26.07.2018 з'явився представник позивача представник відповідача 1 та представник відповідача 2. Представники відповідача 3 та третіх осіб 1,2,3 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Міністерства оборони надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме копію листа Міністерства економічного розвитку України від 25.04.2017 №2713-09/13961-07. Клопотання судом задоволено, лист долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 по справі №910/21069 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 по справі №910/21069/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОЯНДА" до Міністерства оборони України відмовити, судові витрати, пов'язані з розглядом господарської справи №910/21069/17, покласти на позивача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ТРОЯНДА" на праві постійного користування належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,1172 га по вулиці Центральна (попередня назва Куйбишева), 36 у м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області. Також позивачу за цією адресою належить на праві приватної власності (свідоцтво на право власності серія СТА № 046764, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕМ № 108276) комплекс будівель, загальною площею 2085,7 кв.м. (тепличний комплекс), що складається з нежитлова будівлі-контори з котельнею та оранжереєю літ. "А-1"), загальною площею 1907,9 кв.м., нежитлової будівлі-складу літ. "Б-2",загальною площею 160 кв.м., нежитлової будівлі-складу лі. "Є-1", загальною площею 17,8 кв.м..

23 березня 2017 року на території військової частини А1352 (65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів) у м. Балаклія, Харківської області сталася надзвичайна ситуація - пожежа, внаслідок якої відбулась детонація та вибухи боєприпасів, що зберігались на території військової частини. Ці обставини визнаються учасниками справи, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, вони не підлягають доказуванню.

27.03.2017 комісією у складі представника позивача - директора Пивовара В.М., та міського голови міста Балаклія Столбового І.М., здійснено обстеження руйнування будівель та споруд в результаті надзвичайної ситуації, за результатами чого складено відповідний акт обстеження руйнування (далі - Акт). Предметом обстеження був тепличний комплекс СТОВ "Троянда" у м. Балаклія по вул. Центральній, 36. У Акті зазначено, що оглядом виявлені пошкодження скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки. Зокрема, виявленні такі пошкодження:

- розбиті та потріскані скляні стіни теплиця площею 360,9 кв.м., склопакети розміром 1365х730 та частково пошкоджено гумовий ущільнювач склопакетів;

- частково розбиті та потріскані скляні елементи покрівлі теплиці розміром 1650х485, 1650х990, штора кліматичної установки площею 1320 кв.м..

12.06.2017 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Оніщенком Валентином Миколайовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 14.08.2015), на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 14.04.2017, укладеного з позивачем, складено звіт про оцінку розміру збитків (далі - Звіт). Згідно з цим звітом, станом на дату оцінки - 27.03.2017, вартість заміщення пошкодженого майна, а саме: нежитловій будівлі-конторі з котельнею та оранжереєю (літ. "А-1"), загальною площею 1907,90 м2 по вул. Центральній, 36 в м. Балаклія Харківської області, без урахування зносу становить 702106 грн. (з ПДВ), та 585088 грн. (без ПДВ), а з урахуванням зносу - 547 652,00 грн.(без ПДВ).

Вирішуючи доведеність факту заподіяння пошкоджень скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки внаслідок вибухів боєприпасів,що зберігались на території військової частини А 1352, суд виходить з такого.

Пошкодження, які зафіксовані у Акті, виявлені безпосередньо (через 4 дні) після надзвичайної ситуації на території військової частини А 1352 (65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів) у м. Балаклія, Харківської області. Причиною обстеження будівель і споруд позивача була саме надзвичайна ситуація у м. Балаклія, про що зазначено у Акті.

Акт складено комісією за участю представника позивача та міського голови м. Балаклія, який ним затверджено.

Відповідно до приписів ст. 31 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Згідно зі ст. 42 цього Закону, сільський, селищний міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Отже, Акт є належним доказом (ст. 76 ГПК України), оскільки встановлює обставини, які входять в предмет доказування (заподіяння пошкоджень внаслідок надзвичайної ситуації), та допустимим доказом (ст.77 ГПК України), оскільки складено посадовою особою міської ради, на виконавчий орган якої покладено контроль за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів. Відсутність представників військової частини або Міністерства оборони України при складанні Акту не є тією обставиною, яка робить неспроможним використання Акту як належного та допустимого доказу.

Крім того, 13.02.2018 виконавчий комітет Балаклійської міської ради на запит СТОВ "ТРОЯНДА" від 12.02.2018 щодо надання матеріальної допомоги громадянам, нерухоме майно яких знаходиться за адресами розташованими неподалік тепличного комплексу "ТРОЯНДА" та характеру пошкоджень цього майна повідомив, що відповідно до Програми надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352, на 2017-2018 роки, затвердженої рішенням сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 88-VII; Порядку використання коштів для надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352, затвердженого рішенням сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 89-VII; рішення сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 92-VII "Про встановлення граничних сум надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла "внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352" державна допомога у вигляді одноразової грошової адресної виплати була надана постраждалим громадянам за такими адресами:

- вул. Центральна, б. 21 (1 квартира), б.15 (8 квартир), б. 13 (2 квартири), б. 11 (8 квартир), б.9 (6 квартир), б.7 (2 квартири), б.5 (2 квартири), б.2-А (29 квартир), б.2-Б (6 квартир);

- вул. Соборна, б. 6, 12, 13, 18, 20, 21, 43, 63 (приватні домоволодіння), б. 26 (30 квартир), б.29 (1 квартира), б. 30 (11 квартир), б. 34 (29 квартир), б. 36 (7 квартир), б. 38 (13 квартир), б.42 (23 квартири), б.46 (33 квартири), б. 48 (24 квартири), б. 50 (27 квартир), б.52 (2 квартири), б. 54 (5 квартири), б.55 (1 квартира), б. 56 (1 квартира), б. 65 (7 квартир), б. 66 (5 квартир), б. 72 (1 квартира), б. 73 (6 квартир), б.74 (3 квартири), б.75 (3 квартири), б.76 (1 квартира), б.77 (1 квартира), б.79 (2 квартири), б.81 (2 квартири), б. 82 (2 квартири), б.85 (2 квартири), б.90 (1 квартира), б.94 (2 квартири), б. 102 (4 квартири);

- вул. 1-го Травня, б.1 (7 квартир), б. 4 (5 квартир), б. 6 (1 квартира), б. 7 (3 квартири), б. 23 (4 квартири);

- пров. 1-го Травня, б. 7 (7 квартир), б. 27 (5 квартир);

- пров. Нижньо-Садовий, б. 2 (2 квартири);

- вул. Вербна - б. 1-Б, 2, 41 (приватні домоволодіння);

- вул. Московська - б. 46 (приватне домоволодіння).

У цьому листі виконавчий комітет Балаклійської міської ради зазначив, що, відповідно до актів обстеження пошкодженого нерухомого майна, в більшій частині пошкоджено склопакети, балконні рами, рами лоджій, скло балконних блоків та міжкімнатних дверей.

З наведено слідує, що характер пошкоджень у квартирах будинків, розташованих на одній вулиці з теплицями позивача, є схожими.

Достовірність цих доказів у суду не викликає сумніву і у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про те, що пошкодження скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки заподіяні внаслідок вибухів боєприпасів, що зберігались на території військової частини А 1352.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України - далі - ЦК України). Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань, у яких їхні суб'єкти - кредитор (потерпілий) та боржник (завдавач шкоди), не перебувають у договірних відносинах.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Спеціальним деліктом є завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, який має особливості механізму завдання шкоди та умов виникнення деліктного зобов'язання, що виокремлюють його від загальних умов настання відповідальності.

Особливістю механізму завдання шкоди полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Характеристика джерела підвищеної небезпеки наведена у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Підвищена небезпека, в розумінні ст.1187 ЦК України, є об'єктивною категорією, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об'єктів, з якими здійснюється діяльність, які зумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

З урахуванням цих вимог закону та характеристики діяльності на території військової частини А 1352 - зберігання боєприпасів, ця діяльність є джерелом підвищеної небезпеки.

Особливістю відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, також полягає у специфіці умов виникнення цього деліктного зобов'язання. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки. В цьому розумінні відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є підвищеною у порівнянні зі звичайною цивільно-правовою відповідальністю. Цей висновок слідує з приписів ч. 5 ст. 1187 ЦК України, яка передбачає підстави звільнення від відповідальності, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Такими підставами є непереборна сила та умисел потерпілого.

Непереборна сила, якою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (ст. 263 ЦК України), пов'язана з зовнішніми стовного небезпечного об'єкта чинниками (як правило, стихійні лиха), внаслідок яких об'єкт виходить з під контролю людини, в результаті чого завдається шкода. Шкідливі властивості самого об'єкту не є непереборною силою. Саме тому не є непереборною силою виникнення пожежі внаслідок диверсії, на що посилаються відповідачі, оскільки для звільнення від відповідальності необхідно, щоб ця подія мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, тобто такою, яку не можна було відвернути у конкретній ситуації наявним у особи засобами. Крім того, у розумінні ст. 75 ГПК України, факт диверсії відповідачами не є доведеним.

Умислом потерпілого визначається свідоме бажання останнього, щоб йому завдана шкода.

Оскільки правова конструкція умови відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, не пов'язана з виною володільця джерела підвищеної небезпеки, доведення наявності підстав звільнення від такої відповідальності, в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України, покладається на такого володільця. Жодних доказів суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача 1 на лист Міністерства економічного розвитку України від 25.04.2017 №2713-09/13961-07 не приймається судом до уваги.

Підсумовуючи наведене, враховуючи не доведеність факту непереборної сили чи умислу потерпілого, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які виключають можливість відшкодування шкоди і є підставою для звільнення від відповідальності.

При вирішені питання про особу, що зобов'язана нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, суд виходить з такого.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

На Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов'язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління

Згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою КМУ від 26.11.2014 № 671 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном.

За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.

Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є, у тому числі, Міністерство оборони України.

Статтею 5 вказаного Закону, встановлено, що Міністерство оборони України, органи військового управління, з'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції - забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров'ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб - їх знешкоджують.

Згідно зі ст. 19 зазначеного Закону відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом

Наведене свідчить про те, що у спірних правовідносинах зобов'язаною особою є Міністерство оборони України, на яке покладається обов'язок відшкодування позивачу шкоди внаслідок вибухів боєприпасів, що зберігались на території військової частини А 1352. Вимоги до Управління Служби безпеки України в Харківській області (відповідач-2), військової частини А 1352 Міністерства оборони України (відповідач-3) пред'явлено не обґрунтовано.

Шкодою, у розумінні ст. 1166 ЦК України, є матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права. Шкода є певною мірою відповідальності, грошовим виміром якої є розмір заподіяних збитків, що, за загальним правилом, відшкодовується у повному обсязі.

Як зазначено вище, 12.06.2017 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Оніщенком Валентином Миколайовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 14.08.2015), на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 14.04.2017, укладеного з позивачем, складено звіт про оцінку розміру. Згідно з цим звітом, станом на дату оцінки - 27.03.2017, вартість заміщення пошкодженого майна, а саме: нежитловій будівлі-конторі з котельнею та оранжереєю (літ. "А-1"), загальною площею 1907,90 м2 по вул. Центральній, 36 в м. Балаклія Харківської області, без урахування зносу становить 702106 грн. (з ПДВ), та 585088 грн. (без ПДВ), а з урахуванням зносу - 547 652,00 грн.(без ПДВ).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, суд вважає доведеним позивачем заподіяння шкоди у розмірі 702106,00 грн., що є повною вартістю заміщення пошкодженого майна. Звіт є письмовим доказом, який підтверджує розмір заподіяної шкоди, що є однією із обставин доказування, а тому закінчення його строку дійсності не нівелює ті дані, які ним встановлені.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що виділення коштів Кабінетом Міністрів України із резервного фонду державного, обласного бюджетів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії, жодним чином не звільняє Міністерство оборони України від відшкодування шкоди, заподіяної позивачу. За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, відшкодування збитків.

Вказана правова позиція підтверджується також і практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/23120/16.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21069/17.

Керуючись ст.ст. 240, 269,270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21069/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/21069/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21069/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко