Постанова

від 25.07.2018 по справі 823/310/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/310/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Трохімченко Н.О.,

представника відповідача: Савенко Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2018 №000291401, №000301401.

В обгрунтування вимог посилається на те, що господарська операція між ним та контрагентом мала реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про вчинення ним порушень вимог законодавства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що викладені в акті перевірки доводи спростовуються належними та допустимими доказами, а обставини на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів недійсними та доказами безтоварності чи неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог посилається на те, що договір між позивачем та ТОВ Електропром Пласт від останнього підписаний особою, яка не була на той час директором цього підприємства.

Окрім того, апелянт вказує, що до перевірки не були надані усі первинні документи, у тому числі ТТН, акти приймання товару на склад, сертифікату якості (походження товару). Також, зазначає, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних контрагент позивача не придбавав добриво азотно-фосфорно-калійне.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 зареєстровано як юридична особа 24.01.1997 Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 24416538.

Згідно направлення Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2017 №1923/23-00-14-10, відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Електропром Пласт за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 27.12.2017 №538/23-00-14-1007/24416538.

На підставі висновків перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.01.2018: №000291401 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 85893 грн. за порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу; №000301401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2016 року в сумі 30657 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу.

Статтею 1 Закону від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ Електропром Пласт укладено договір поставки від 11.10.2016 №157, згідно якого позивач придбав у вищевказаного контрагента добриво азотно-фосфатно-калійне в кількості 74 т.

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано: податкову накладну, видаткову накладну, рахунок - фактуру, акт здачі-прийомки поставленого товару та товарно-транспортні накладні. На підтвердження факту оплати за товар надано платіжні доручення від 24 та 26 жовтня 2016 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з надання обумовлених договором послуг (містять найменування товару, одиницю виміру, ціну та прізвища осіб, які передавали та приймали такі товари).

Матеріалами справи також підтверджується, що усі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

Також, на підтвердження виробничої необхідності для закупівлі обумовленого в договорі товару (мінеральні добрива для підживлення сільськогосподарських культур) та його кількості позивачем надано копію інформації, поданої до відділу статистики, щодо посівних площ сільськогосподарських культур, згідно якої загальна площа сільськогосподарських угідь у користуванні позивача складає 90,00 га .

Таким чином, наданими документами прослідковується рух, мета, економічна доцільність придбання таких товарів.

Не заслуговують на увагу покликання відповідача в апеляційній скарзі на протокол допиту у якості свідка ОСОБА_4, який пояснив, що будучи директором та бухгалтером ТОВ Електропром Пласт жодної господарської діяльності від імені цього товариства не здійснював та не підписував первинні документи, а зареєстрував це товариство за грошову винагороду. Позаяк, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - саме ОСОБА_5 є засновником та директором (керівником) ТОВ Електропром Пласт .

Твердження контролюючого органу про відсутність у позивача ТТН, які б підтверджували факт перевезення товару, спростовуються матеріалами справи (а.с. 35-38).

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У той час як податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Покликання податкової інспекції на недобросовісність намірів ТОВ Електропром Пласт у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер , тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.)