Постанова

від 30.07.2018 по справі 820/6902/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

30 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6902/16 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 по справі № 820/6902/16, розташованого за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № 0003411502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015;

- зобов'язати Київську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є неправомірними, висновки акту необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № 0003411502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015.

Зобов'язано Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, проспект Науки, 9, Харків, Харківська область, 61000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" (61145, Харківська область, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 39762124) судовий збір у розмірі 1378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністартвиного суду від 20.09.2017 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Сегмент Ойл" залишити без задоволення.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що податковим органом були проведені перевірки ТОВ "Сегмент Ойл" за наслідками яких складені наступні акти: №188/210/39762124 від 09.03.16, №2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.15, №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.15, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.15. №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.15.

На підставі вищевказаних актів було складено наступні податкові повідомлення-рішення: №0013021501 від 11.11.15, №0013441501 від 30.11.15, №0003351502 від 03.12.15, №0003061502 від 03.12.15, №0003381502 від 03.12.15, №0003361502 від 03.12.15, №0003391502 від 03.12.15, №0003401502 від 03.12.15, №0003371502 від 03.12.15, №0003411502 від 03.12.15, №0003061502 від 03.12.15, №0003022202 від 24.11.15.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, наявність інформації, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому залишаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язок платника податків на надання відповіді на інформаційний запит виникає з моменту отримання такого запиту, а право контролюючого органу на проведения перевірки лише у разі попадання запитуваної інформації протягом 10 днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів направлення позивачу чи отримання ним відповідних інформаційних запитів, а тому обов'язку щодо надання відповіді на такі запити у позивача не виникло.

Не зважаючи на вказаний вище факт, контролюючим органом було прийнято рішення про проведення документальних позапланових перевірок, що оформлено відповідними наказами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме вичерпність переліку підстав для проведення позапланових документальних перевірок у ст. 78 ПК України є гарантією прав платника податків та засобом протидії зловживань і боку податкової інспекції, як суб'єкту владних повноважень.

Положеннями ст.78 ПК України не передбачено підстави для призначення перевірки у разі неповного надання документів.

Таким чином, контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, недотримано порядку, передбаченого п.п 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, призначення документальних позапланових перевірок позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірок контролюючим органом перевірялася первинна документація позивача та контрагентів, однак не було виявлено жодних недоліків форми, чи змісту такої документації. Більше того, у контролюючого органу не було зауважень щодо повноти відображення господарських операцій у документації позивача.

Не зважаючи на зазначені вище обставини, контролюючий орган користуючись лише податковою інформацією, а саме інформацією з АІС "Податковий блок" та актами про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, було зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

В той же час, положеннями ст. 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Таким чином, законодавець передбачив необхідність системного аналізу усіх вказаних вище підстав без надання окремим з них переваг. Однак контролюючий орган нехтуючи належно складеними первинними документами позивача зробив висновки про порушення останнім вимог податкового законодавства лише на підставі податкової інформації.

Відповідно до п.п. 4.4 п 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт реєстрації про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у журналі довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не відображення продавцем або іншими суб'єктами в ланцюгу постачання, з якими позивач не мав господарських відносин, сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, результати проведення зустрічних перевірок контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Матеріалами справи встановлено, що у позивача наявна первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем до перевірок, однак контролюючий орган всупереч вимог Податкового кодексу України, не перевірив вказані документи та не врахував їх під час складання висновків перевірок.

Крім того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, яким повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що контролюючим органом в актах перевірки не було наведено жодних доказів того, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, будь-яке рішення органу державної влади повинно бути законним, обгрунтованим та прийняте у межах повноважень такого органу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2 ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3 ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі господарські операції позивача з його контрагентами за період, що перевірявся, підтверджені відповідними договорами, які є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними.

В акті перевірки № 2565/135/04-03-22-02/39762124 від 06.11.2015 року, контролюючим органом зазначено, що весь об'єм нафтопродуктів, який реалізується (відпускається) через АЗС є роздрібним продажем кінцевому споживачу, а тому з усієї вартості відпущеного пального необхідно сплачувати акцизний податок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ ОЙЛ" є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі установчих документів. Видами діяльності ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ", зокрема, є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Вказані види діяльності здійснюються шляхом реалізації нафтопродуктів вроздріб кінцевим споживачам (фізичним та юридичним особам), реалізації нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх комерційного використання, отоварювання паливних та скетч карток суб'єктів господарювання на АЗС підприємства.

Розділом 10.3 Інструкції про порядок у транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересні № 805/15496 (далі - Інструкція № 281) передбачено порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС, зокрема, відпуск нафтопродуктів за готівку (п.п. 10.3.1), відпуск нафтопродуктів за відомостями (п.п. 10.3.2), відпуск нафтопродуктів за талонами (п.п. 10.3.3), нафтопродуктів за платіжними картками (п.п. 10.3.4).

Розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315 (п.п. 10.3.1.1).

ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" здійснює відпуск пального споживачам на АЗС підприємства за готівковий та безготівковий розрахунок (банківські картки) та шляхом отоварювання паливних та скетч карток інших суб'єктів господарювання.

При цьому ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" не є емітентом отоварюваних ним скетч - карт та паливних карт, та не є продавцем нафтопродуктів за вказаними картами.

Відповідно до пп.4.4. п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю - продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, зазвичай призначений для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Предметом договору купівлі-продажу в розумінні статті 656 Цивільного кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства України, талони (бланки на відпуск нафтопродуктів, паливні та скетч-картки) можуть бути предметом договору купівлі - продажу.

Згідно з такими договорами купівлі - продажу, споживачі придбавають нафтопродукти у емітента паливних та скетч - карток за готівку чи безготівковий розрахунок та отримують право на отримання на АЗС контрагентів - партнерів вже придбаного та оплаченого пального.

Таким чином, у емітента вказаних карток, як продавця виникає безумовний обов'язок забезпечити можливість отримання товару своїм покупцям - пред'явникам даних талонів скетч - карток.

Для реалізації вказаного обов'язку емітентом паливних та скетч - карток укладено відповідні договори поставки, що передбачають отоварювання вказаних карток підприємствами, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів через АЗС, зокрема ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" укладено договір поставки.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" зобов'язане отоварювати паливні скетч - картки їх емітента та видавати (не продавати) нафтопродукти пред'явникам вказаних карток емітента у кількості та асортименті, що зазначені у самих картках. А видану за картками кількість нафтопродуктів у ТОВ СЕГМЕНТ ОЙЛ" оплачує емітент паливних карток оптом за договором поставки.

Отже, ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" видає на АЗС Підприємства за паливними та скетч - картками споживачам нафтопродукти, які вже були придбані вказаними споживачами у емітента паливних та скетч - карток за цінами, що були встановлені на нафтопродукти емітентом карток на момент придбання карток, а самим емітентом вказані нафтопродукти були чи будуть придбані у ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" безготівковий розрахунок, за цінами, встановленими ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" та на придбання певної кількості нафтопродуктів емітентом у ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" на підставі договору поставки.

Таким чином, ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" при отоварюванні паливних та скетч-карток ТОВ ВТФ "АВІАС" на АЗС товариства здійснює не роздрібну реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам, а оптовий продаж нафтопродуктів емітентам паливних та скетч-карток, для їх комерційного використання, тобто у подальшого продажу вказаних нафтопродуктів кінцевим споживачам за паливними та скетч - картками (талонами).

Відповідно до п.п 213.1.1 ст.213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Стаття 215 ПК України встановлює, що нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне - належить до підакцизних товарів.

Згідно з п. 9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадських харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно із вказаним Законом розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тошо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Оскільки, відпуск пального за паливним та скретч-картками на АЗС підприємства здійснюється за фактом пред'явлення талону, а самі картки (талони) не є засобом платежу, (вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено покупцем емітенту талона), тому дата отоварювання паливної чи скретч-картки (талона) не є датою здійснення розрахункової операції за видані (отримані) нафтопродукти та не тягне виникнення у ТОВ "СЕГМЕНТ-ОЙЛ" податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було правомірно віднесено суми коштів, отриманих пального оптом емітентам талонів до графи 4 додатку 6 до декларації акцизного податку, оскільки товар був придбаний вказаними підприємствами-емітентам комерційного використання (перепродажу кінцевим споживачам).

Щодо висновків перевірок, зазначених у актах № 2390/04-03- 15-01-33/39762124 від 19.10.2015 року та №2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015року, колегія суддів зазначає наступне.

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновків про те, що ТОВ "Сегмент Ойл" завищено суму, що враховується у зменшення суми податкового боргу за попередній періоди з податку на додану вартість. Контролюючий орган вирішив, що сума податкового кредиту за звітній період повинна бути зарахована до від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), про що прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення про перенесення податкового кредиту у наступний період.

Одночасно, контролюючим органом проведено перевірку, висновки якої оформлені актом перевірки №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Сегмент Ойл", за вересень 2015 року.

Також, контролюючим органом проведено перевірку, висновки якої оформлені актом перевірки № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Сегмент Ойл", за вересень 2015 року.

Даною перевіркою були зроблені висновки про те, що ТОВ "Сегмент Ойл" завищено суму, що враховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Контролюючий орган вирішив, що сума податкового кредиту за звітній період повинна бути зарахована до від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового кредиту), про що прийняв відповідне податкове-повідомлення рішення про перенесення податкового кредиту у наступний період.

Однак, такими висновками та діями контролюючий орган обмежив податковий кредит, а саме: пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума (п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Позивач чітко визначив свої зобов'язання з податку на додану вартість а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року подав 20.10.2015 року. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за липень 2015 року 20.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

Податкові зобов'язання виникли на підставі податкових зобов'язань, які наведені у Додатку 5 до податкової декларації.

З урахуванням податкового кредиту, який був зарахований у погашення обов'язань за звітний період, який наведений у Додатку 5 до податкової декларації, позивач за липень-вересень 2015 року позивач задекларував р. 25 (Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 3519 032 грн.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 подав 21.10.2015. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за серпень 2015 року 21.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 подав 20.10.2015. Контролюючим органом прийнято податкову декларацію за вересень 2015 року 20.10.2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття звітності.

Щодо висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2015 №2471/130/04-03-22-02/39762124, колегія суддів зазначає наступне.

В акті від 27.10.2015 №2471/130/04-03-22-02/39762124 (надалі - Акт) контролюючим органом зроблено висновок про непідтвердження правомірності формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЮ КОРПОРАЦІЄЮ "БАРЕЛЬ ГРУПП" (ідентифікаційний код - 35267366) по декларації за липень 2015 року.

В підпункті 3.1.2. "Перевірка правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість" пункту 3 "Податок на додану вартість" Акту вказано, що контролюючим органом аналізувалися договори придбання послуг позивачем у ТОВ "НВК "БАРЕЛЬ ГРУПП":

-договір від 01.07 2015 № 32 - про оформлення необхідного пакету документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування;

-договір від 01.07.2015 № 33 - про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності,

-договір від 01.07.2015 № 34 - про розробку інвентаризації промислових та побутових відходів та про розробку технічних паспортів відходів

Також, контролюючим органом зазначено, що підприємством ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" до перевірки не надано документи, що підтверджують виконання ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" своїх зобов'язань за зазначеними угодами, а саме: до перевірки не надані акти передачі-приймання вихідних даних ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" (п. 4.2. договорів), згідно яких ТОВ "СЕГМЕНТ ОЙЛ" передано ТОВ "НВК "БАРЕЛЬ ГРУПП" завірені мокрою печаткою позивача та підписом копії документів, що зазначені в п. 4.1 вищезазначених договорів.

За Договором від 01.07.2015 № 33: схема розміщення обладнання, перелік обладнання, перелік джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перелік і витрати сировини, що використовується на підприємстві, ситуаційна схема розміщення об'єкту для нанесення джерел викидів забруднюючих речовин, довідка ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

За Договором від 01.07.2015 № 34: кількість паливороздавальних колонок, кількість та об'єм резервуарів для зберігання палива, перелік сировини та матеріалів, що використовуються у виробництві, т/рік, відомості про наявність джерел освітлення, що обладнані ртуть місткими лампами, відомості про фактичне утворення відходів за попередній звітний період, дані щодо кількості працівників, в т ч. адміністративні будівлі, виробничі, побутові приміщення, статутні документи підприємства.

Позивачем надано до суду першої інстанції звіти щодо фактичного виконання послуг за договорами від 01.07.2015 №33 та №34 та технічні паспорти відходів, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому податкові повідомлення-рішення №0013021501 від 11.11.2015, №0013441501 від 30.11.2015, №0003351502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003381502 від 03.12.2015, №0003361502 від 03.12.2015, №0003391502 від 03.12.2015, №0003401502 від 03.12.2015, №0003371502 від 03.12.2015, № 0003411502 від 03.12.2015, №0003061502 від 03.12.2015, №0003022202 від 24.11.2015 підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Сегмент Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, №2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина 5 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з частиною 2 названої статті оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, на підставі відомостей, викладених актах перевірки №188/2010/39762124 від 09.03.2016, № 2642/04-03-15-01-33/39762124 від 16.11.2015, № 2390/04-03-15-01-33/39762124 від 19.10.2015, №2562/135/04-03-212-02/39762124 від 06.11.2015, №2471/130/04-03-212-02/39762124 від 27.10.2015 до всіх інформаційних баз податкового органу, в тому числі до електронної бази "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку позивача відповідачами внесені коригування, як наслідок анульовані задекларовані ним показники податкової звітності, що порушує права та законні інтереси позивача та водночас свідчить про те, що розголошення недостовірних повідомлень про неналежне виконання позивачем норм чинного податкового законодавства погіршує його взаємовідносини з контрагентами, погіршує ділову репутацію, що в свою чергу негативно впливає на здійснення господарської діяльності позивача, і як наслідок - зменшення отриманого прибутку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 по справі № 820/6902/16 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя В.В. Старостін Судді С.С. Резнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 01.08.2018.