Постанова

від 14.08.2012 по справі 801/6206/2012

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 801/6206/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору відділ Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області, про визнання протиправним та скасування рішення сесії сільської ради, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2012р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 23-ї сесії шостого скликання Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 36 від 23.02.2012р. Про розгляд листа Бердянської міжрайонної прокуратури .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням вищезазначеної сесії Осипенківської сільської ради Бердянського району від 23.02.2012р. Про розгляд листа Бердянської міжрайонної прокуратури , з посиланням на лист відділу Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області від 23.02.2012р. № 02-02/294, а також на рекомендації постійної комісії з питань АПК, земельних відносин та раціонального використання природних ресурсів йому, ОСОБА_1 було відмовлено у оформленні земельної ділянки під будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Манжиєва, 60, та рекомендовано оформити право власності на будівлю через Бюро технічної інвентаризації або звернутися до суду (а.с.9 обор.).

З цим рішенням Осипенківської сільської ради позивач не погодився та зазначив, що будинок, в якому він зареєстрований та мешкає, був збудований у 1910 році минулого століття. Але, правовстановлюючих документів на цей будинок у нього немає. У цьому будинку ще здавна, та й у часи незалежності України мешкала його родина, а в 1998 році померла його мати ОСОБА_2. Він, ОСОБА_1, як і більшість населення, що проживає в сільській місцевості, є людиною необізнаною в юридичних тонкощах, тому був переконаний, що оскільки будинок було збудовано його пращурами, він в ньому зареєстрований, своєчасно сплачує за землю, газ, світло, тощо, то після смерті матері будинок він отримав у спадщину і фактично прийняв її. Позивач акцентував, що він навіть не міг уявити, що право власності на будинок не зареєстровано, адже в нього є і адреса і газ і світло і зареєстровані мешканці. Але, потім з'ясувалося, що будинків на які право власності не зареєстровано, в селі Осипенко дуже багато і згідно діючого законодавства всі вони вважаються побудованими без правових підстав. Саме тому він почав звертатися до державних та комунальних установ, спеціалістів для з'ясовування, які дії та які документи необхідно зібрати, щоб будинок, який був збудований ще у минулому столітті, був прийнятий в експлуатацію та не вважався самочинним будівництвом.

Відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та на виконання наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року № 91 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, яким встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Замовник повинен надати до цього Порядку відповідні документи. Одним із яких є документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт. Під час звернення позивача за роз'ясненнями про можливість легалізації документів на належний йому будинок, з'ясувалось, що у нього, ОСОБА_1, взагалі немає документу, який би посвідчував право власності чи користування земельною ділянкою на якій розташований будинок № 60 по вул. Манжиєва в селі Осипенко Бердянського району Запорізької області.

На початку 2011 року він звернувся із заявою до голови Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області ОСОБА_3 з проханням видати йому, ОСОБА_1, довідку про користування земельною ділянкою розташованої за вказаною адресою. 01.02.2011р. (вих. № 198) виконавчим комітетом Осипенківської сільської ради була видана довідка на ім'я його матері - ОСОБА_2, яка померла 16.12.1998р., де зазначено, що згідно земельно-кадастрової книги за № 2273 надано в користування і знаходиться по теперішній час за його матір'ю земельна ділянка площею 0,83 га по вищевказаній адресі, в тому числі: 0,25 га -для обслуговування житлового будинку, 0,58 га -для ведення особистого селянського господарства (а.с.5).

Але, позивач посилався, що таку довідку інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області не приймає, бо вона виписана на особу, яка давно померла, а не на людину, яка постійно проживає в будинку.

Також, виконавчим комітетом Осипенківської сільської ради 01.02.2011р. (вих. № 194) видав позивачу довідку про те, що він зареєстрований та проживає в Ѕ будинку № 60 в с. Осипенко по вул. Манжиєва, але відмовився надати довідку про те, що земельна ділянка знаходиться в його користуванні (а.с.4).

Тому він знову звернувся до голови Осипенківської сільської ради ОСОБА_3 (лист від 10.10.2011р.) з проханням надати йому у користування вищезазначену земельну ділянку (а.с.6).

Але, відповіді в термін установлений ст. 20 Закону України Про звернення громадян він не отримав, тому 02.12.2011р. він повторно надіслав свою заяву (а.с.7). Після, цього виконавчим комітетом Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області на чолі з головою ОСОБА_3 було надано йому відповідь, якою відмовлено у наданні йому, ОСОБА_1, земельної ділянки у користування та запропоновано для позитивного вирішення питання надати додаткові документи, до переліку яких входить свідоцтво на право власності житлового будинку (а.с.8 обор.).

Позивач також зазначив, що він фактично користуюся вищезазначеною земельною ділянкою понад 30 років. За життя матері та після її смерті земельна ділянка використовується лише за цільовим призначенням, він сумлінно сплачує за користування цією земельною ділянкою плату до Осипенківської сільської ради, що підтверджується квитанціями про сплату за користування землею, які виписані на його їм'я. У 2003 році, коли він випадково забув сплатити плату за користування земельною ділянкою, Осипенківською сільською радою на його ім'я було виписано штраф за несвоєчасну сплату сільськогосподарського податку за користування землею. Штраф ним було сплачено до каси Осипенківської сільскої ради та на його ім'я.

Після вказаних відповідей виконкому Осипенківської сільської ради, він був змушений звернутися за захистом своїх прав до прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області зі скаргою на дії посадових осіб Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області на чолі з сільським головою ОСОБА_3 (а.с.15).

26.02.2012 р. Бердянською міжрайонною прокуратурою на його адресу був направлений лист від 23.02.2012р. № 70-122 із повідомленням, що його скарга направлена голові Осипенківської сільської ради ОСОБА_3 для розгляду по суті, з чим він не згоден, оскільки згідно ст. 7 Закону України Про звернення громадян забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Замість того, щоб розібратися з його питанням по суті, сільський голова Осипенківської сільської ради ОСОБА_3 скликав 23-ю сесію шостого скликання Осипенківської сільської ради Бердянського району і, на його думку, вмовив депутатів прийняти саме таке протиправне та необґрунтоване рішення. У позивача виникає питання, чому лист відділу Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області, на який в оскаржуваному рішенні посилається відповідач, датований тією ж датою, коли відбувалася сама сесія, тобто від 23.02.2012р. та чому цей лист йому не надали для ознайомлення, хоч він на цьому наполягав.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги та обґрунтування позову підтримав та просив позов задовольнити. Також додав, що 23-я сесія шостого скликання Осипенківської сільської ради Бердянського району від 23.02.2012р., на якій було прийняте оскаржуване рішення № 36, була проведена за відсутності позивача і він взагалі не був повідомлений про її проведення, він не був запрошений на сесію і не міг відстояти своє право на землю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення на позов не направив, з заявами про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у його відсутність до суду не звернувся.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в своєму позову оскаржує рішення Осипенківської сільської ради Бердянського району від 23.02.2012р. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції, з цим позовом до суду він звернувся 13.06.2012р. (а.с.1а), тобто в межах строків, передбачених ст. 99 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у області земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Пункт 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надає раді повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, повноваження щодо вирішення земельних питань відносяться виключно до компетенції ради та щодо землі, розташованій у межах території на яку розповсюджується юрисдикція ради.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом а ч.3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування передаються безоплатно у власність або надаються в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, в межах норм, визначених цим Кодексом (ст. 40 ЗК України).

Статею 121 Земельного кодексу України передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а саме: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для обслуговування жилого будинку, у селах - не більше 0,25 га.

Крім того, відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

В рішенні про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Але в оскаржуваному рішенні 23-ї сесії шостого скликання Осипеньківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 36 від 23.02.2012р. немає жодного посилання на конкретні норми або статті законодавства, не враховано факт того, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: вул. Манжиєва, 60 в с. Осипенко Бердянського району Запорізької області, площею 0,83 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства зареєстрована в Осипеньківській сільській раді згідно земельно-кадастрової книги.

Пунктом 11 ст. 123 Земельного Кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.ст. 104, 105 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, вимагати зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересі фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства,в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, відповідно до п. 16 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесії ради проводяться гласно, а відповідно до п.9 цієї же статі рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Але судом встановлено, що 23-ї сесії шостого скликання Осипеньківської сільської ради Бердянського району, на якій було прийняте оскаржуване рішення № 36, була проведена за відсутності позивача, і останній взагалі не був повідомлений про її проведення. Позивач фактично користується зазначеною земельною ділянкою понад 30 років і по цей час продовжує нею користуватися, ніяких вимог про її повернення до нього не надходило.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 36 від 23.02.2012р. Про розгляд листа Бердянської міжрайонної прокуратури , прийнято не в межах повноважень і у спосіб, який не передбачений Конституцією України і законами України, не обґрунтовано, не прозоро і не об'єктивно. Крім того, оскільки це рішення погіршує становище позивача, позбавляючи його можливості реалізувати право на спірну земельну ділянку, то воно підлягає скасуванню.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а отже його позовні вимоги є основаними на законі, обґрунтованими, дослідженими в судовому засіданні доказами та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 19, 55 Конституції України, ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 22, 40, 119, 121, 123, 152 ЗК України, ст.ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять третьої сесії шостого скликання Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 36 від 23.02.2012р. Про розгляд листа Бердянської міжрайонної прокуратури .

Стягнути з Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області (71160, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, Маріупольське шосе, 23, код ЄДРПОУ 25482359) на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору в сумі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання рішення суду в повному обсязі.

Сторони можуть отримати повне рішення суду з 21.08.2012р. з 15-00 годин.

Суддя: О.Г. Пахоменко