Рішення

від 30.07.2018 по справі 910/6529/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 30.07.2018Справа №  910/6529/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" (73036, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136, офіс 17; ідентифікаційний код  37959669) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 31; ідентифікаційний код 30252334) про стягнення 157 900 грн. 00 коп. без повідомлення (виклику) представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про стягнення 157 900 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором купівлі-продажу № 17П від 12.06.2015, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 157 900 грн. 00 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”). Приписами  статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" є: 02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 31. Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінчення встановленого строку зберігання". Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/6529/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –                                                           ВСТАНОВИВ: 12.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" (покупець)  було укладено договір купівлі-продажу № 17П. Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю лінію для кешування (приклеювання) текстильного матеріалу (фібра) до еластичного пінополіуретану (пролону) із застосуванням клею Хайтек, що пристосована для виробництва господарських губок (далі-обладнання), провести монтажні та налагоджувальні роботи, а покупець зобов'язується прийняти та оплатить обладнання в порядку та на умовах, визначених договором. Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість обладнання становить 264 000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн., 00 коп. Згідно з п. 2.2. договору покупець здійснює передоплату за обладнання в розмірі 60 %. Після виконання всіх видів монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, на території замовника, покупець здійснює оплату продавцю частину суми, що становить 40 % загальної вартості (п. 2.2. договору). Оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в гривневому еквіваленті на рахунок продавця протягом 3 (трьох) днів з дати підписання даного договору (п. 2.5. договору). Відповідно до п. 3.1. договору підтвердженням факту передачі обладнання є підписання між покупцем та продавцем або їх уповноваженими представниками акта приймання-передачі обладнання, складеного у двох однакових примірниках. Датою передачі обладнання є дата підписання сторонами акта приймання-передачі. Згідно п. 3.3. договору передача обладнання здійснюється протягом 60 (шістдесяти) днів від дати отримання передоплати в розмірі 60% від загальної суми по договору, на підставі накладної зі складанням акту приймання-передачі обладнання, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 9.1. договору встановлено, що продавець не має права продовжити строки поставки обладнання за винятком форс-мажорних обставин, передбачених законодавством України. За порушення строків поставки обладнання або неповну його передачу з вини продавця, останній сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого обладнання за кожний календарний день прострочення (п. 10.1. договору). Відповідно до п. 10.2. договору за порушення строків пусконалагоджувальних робіт з вини продавця, останній сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1 % за кожний календарний день прострочення. Даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1. договору). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 17П від 12.06.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу. Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України  встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Як зазначає позивач у своєму позові, останній належним чином виконав умови договору та здійснив передоплату в розмірі 60 % від загальної вартості обладнання, а саме 158  400, 00 грн. Судом встановлено, що факт перерахування позивачем зазначеної вище суми на рахунок відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 75 від 23.06.2015 на суму 80  000, 00 грн. та № 81 від 25.06.2015 на суму 78  400,00 грн. Позивач у своєму позові також зазначає про те, що ним 23.03.2018 з метою досудового врегулювання спору було направлено претензії відповідачу на дві відомі йому адреси, проте, у квітні 2018 року зазначені претензії було повернуто позивачу із зазначення причини: "за закінченням терміну зберігання". Крім того, позивач вказує про те, що дані поштові конверти з претензіями до відповідача  були додані до заяви про видачу судового наказу (справа № 910/5708/18), в задоволенні якої судом було відмовлено, а поштові конверти не були повернуті Господарським судом міста Києва позивачу. У зв'язку із зазначеними вище обставинами, позивач у своєму позові просить суд витребувати у Господарського суду міста Києва справу № 910/5708/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" про видачу судового наказу, які містять оригінали нерозкритих поштових конвертів з претензіями до відповідача для долучення даних доказів про надсилання претензій відповідачу до даного позову. Щодо вимог позивача стосовно витребування у Господарського суду міста Києва справи № 910/5708/18 суд вказує наступне. Частиною 1 та 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах  другій  та  третій  статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Суд зазначає, що позивач у своєму позові не надав доказів того, що він самостійно звертався до Господарського суду міста Києва з проханням повернути оригінали поштових конвертів з претензіями до відповідача з матеріалів справи № 910/5708/18 та не зазначив причини неможливості отримання вказаних доказів самостійно, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення даного клопотання позивача та витребування доказів. При цьому, суд вказує, що згідно з наявних а матеріалах справи платіжних доручень №  75 від 23.06.2015 на суму 80  000, 00 грн. та № 81 від 25.06.2015 на суму 78  400, 00 грн., станом на 25.06.2015 позивач перерахував відповідачу суму передоплати погоджену договором, а тому,  виконав умови договору зі свого боку. Тук, пунктом 3.3. договору встановлено, що передача обладнання здійснюється протягом 60 (шістдесяти) днів від дати отримання передоплати в розмірі 60 % від загальної суми за договором, на підставі накладної зі складанням акту приймання-передачі обладнання, що є невід'ємною частиною договору. З огляду на викладене вище, відповідач повинен був виконати своє господарське зобов'язання, а саме, поставити позивачу товар у строк до 25.08.2015. за актом приймання-передачі обладнання. В той час, невиконання відповідачем даного зобов'язання згідно вимог чинного законодавства та п.п. 11.2.2. договору є порушенням  господарського зобов'язання з боку відповідача. Позивач у своєму позові також зазначає про те, що 10.02.2016 відповідач частково повернув передоплату позивачу в розмірі 500, 00 грн., у зв'язку з чим заборгованості відповідача в сумі попередньої оплати перед позивачем становить 157  900, 00 грн. Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, враховуючи строки поставки обладнання, зазначені в п. 3.3. та враховуючи п. 9.1. договору, відповідач порушив умови договору та не здійснив поставку обладнання у строк, а тому є таким, що не виконав умови договору. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними  є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування. При цьому частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 17 П від 12.06.2015 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі попередньої оплати в розмірі 157  900,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись     статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва -                                                             ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" задовольнити в повному обсязі. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (02099, м. Київ, вул. Російська, буд. 31; ідентифікаційний код 30252334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Блеск" (73036, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136, офіс 17; ідентифікаційний код  37959669) заборгованість в сумі попередньої оплати в розмірі 157  900 (сто п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 30.07.2018 Суддя                                                                                                                 Д.О. Баранов