Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/3852/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/3852/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 72, ПОВЕРХ № 10; код ЄДРПОУ 34729203)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-S" (01103, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 3-А, приміщення 46; код ЄДРПОУ 31565968)

про стягнення 17 257,68 грн.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-S" про стягнення 17 257,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору №180-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) компаній(й) від 30.05.2016 року в частині оплати вартості отриманих від позивача послуг за червень 2017 року - вересень 2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 10 140,00 грн. - основного боргу, 5 070,00 грн. - штрафу, 1 850,92 грн. - пені, 196,76 грн. - 3% річних, 1 762,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 02.04.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвали суду в даній справі повернуто з посиланням на відсутність організації за даною адресою.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи;

Пунктом 20.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості: про юридичну особу - дані щодо місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Отже, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, які були внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними доки до них не внесено відповідних змін.

За даними веб-сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-S" є: 01103, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 3-А, приміщення 46; код ЄДРПОУ 31565968. За даною адресою судом було відправлено ухвалу від 11.04.2018 року у даній справі.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОКТАГОН-АУТДОР (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТ-S (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №180-16 про надання послуг з проведення рекламної(их) компаній(й) (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 2.1. Договору) виконавець зобов'язується протягом строку дії Договору професійно і якісно надавати послуги з проведення Рекламної(их) кампаній) для Замовника або Клієнтів Замовника на території України на узгоджених згідно Акту резервування Поверхнях, а Замовник зобов'язується прийняти та вчасно й у повному обсязі оплатити роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором.

Всі необхідні умови проведення кожної окремої Рекламної кампанії визначаються Сторонами в Акті резервування. Акти резервування є невід'ємною частиною Договору після підписання їх Сторонами (п. 2.2. Договору).

У розділі 1 Договору сторони визначили терміни у договору, зокрема:

- Реклама ( комерційна реклама ) - інформація про особу і/або товар, що розповсюджується у формі Рекламного матеріалу на Поверхні(ях) Рекламоносія(їв) (п.1.1.);

- Рекламний матеріал - друкований матеріал на паперовій або вініловій основі, аплікації, екстендери, світові, електронні зображення, наданий Замовником (п.1.2.);

- Спеціальна конструкція - маркерований щит або конструкція, встановлена відповідно до вимог чинного законодавства України за конкретною адресою, спеціально облаштована під об'єкти зовнішньої реклами, рекламні засоби (розмірами 1,2x1,8м, 3x6м, 4x8м, 1,5x3,Ом, 5x12м, або іншого розміру; одностороння, двостороння або багатостороння, конструкції типу "призма", "уніполл", "беклайт" конструкція з внутрішньою підсвіткою, інші конструкції) поверхня якої використовується для розміщення (експонування) Рекламного матеріалу (далі Рекламоносій) (п.1.3.);

Поверхня Рекламоносія - площина, на якій здійснюється розміщення Рекламних матеріалів (далі Поверхня) (п.1.4.);

- Рекламна кампанія - роботи та послуги Виконавця по розповсюдженню (розміщенню й експонуванню) Рекламного матеріалу, отриманого від Замовника на зарезервованих Поверхнях протягом строку погодженого Сторонами у додатках до Договору, а також інші роботи та послуги Виконавця, передбачені умовами даного Договору (п.1.5.);

- Адресна програма - робочий документ, що містить відомості про місцезнаходження Рекламоносія(їв), їх тип, розмір, сторону (А або Б), з освітленням (без освітлення), тощо переданий Замовникові Виконавцем у будь-якій формі і будь-яким способом з метою відбору вільних Поверхонь для майбутнього розповсюдження Реклами (п.1.6.);

- Акт резервування - документ, який оформляється у вигляді Додатку до Договору і після підписання його Сторонами є його невід'ємною частиною, узгоджений Сторонами в порядку і на умовах, передбачених ст. 4 Договору, який містить: строк Рекламної кампанії, місце (місто, адреса) установки Рекламоносіїв із зазначенням порядкових номерів по базі, кількість і розмір зарезервованих на цих Рекламоносіях Поверхонь (із зазначенням сторін А або Б), тип Рекламоносія, вартість рекламної кампанії за певний період та інші необхідні відомості.

Відповідно до п.6.1. Договору Договір чинним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року включно, але не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, передбачених даним Договором, а також Актами резервування, які є невід'ємною частиною цього Договору. Договір припиняється після закінчення строку, на який було укладено Договір або у випадках, передбачених Договором. Якщо за 30 днів до дати закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить про припинення Договору, дія Договору вважається продовженою на такий самий строк.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази заявлення однією із сторін про припинення дії Договору, дія договору була продовженою до 31.12.2018 року.

Згідно з п. 5.1. Договору вартість послуг за Договором вказується Сторонами в Акті резервування. Ціна даного Договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню Рекламних кампаній Замовника за Актами резервування.

У відповідності до п.5.3. Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця:

- Протягом 5 робочих днів з моменту підписання Акту резервування, Замовник здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості першого місяця Рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в Акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє Замовника від здійснення плати (п.5.3.1. Договору);

В подальшому розмір передоплати за кожний місяць рекламної кампанії складає 100% місячної вартості Рекламної кампанії, та має бути сплачений не менше ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця Рекламної кампанії, якщо інше не зазначено в Акті резервування (п.5.3.2. Договору).

На виконання п.5.1. Договору сторонами підписано акти резервування, якими було узгоджено кількість поверхонь спеціальних конструкцій, строк рекламної кампанії та строк оплати, а саме:

- №170526.0014 від 26.05.2017 року на суму 2400,00 грн. (строк оплати до 31.05.2017 включно);

- №170626.0011 від 26.06.2017 року на суму 2400,00 грн. (строк оплати до 30.06.2017 включно);

- №170726.0005 від 26.07.2017 року на суму 2400,00 грн. (строк оплати до 31.07.2017 включно);

- №170827.0305 від 27.08.2017 року на суму 2340,00 грн. (строк оплати до 31.10.2017 включно);

Свої зобов'язання за Договором та Додатком №ИК-20958 Позивач виконав належним чином та в повному обсязі, претензій щодо наданих послуг від Відповідача не надходило.

Факт надання послуг на суму 10 140,00 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме:

- №2380.001 від 30.06.2017р. на суму 2 400,00грн.;

- №2900.001 від 31.07.2017р. на суму 2 400,00грн.;

- №3395.001 від 31.08.2017р. на суму 2 400,00грн.;

- №4765.001 від 30.09.2017р. на суму 2 940,00грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг за червень 2017р. по вересень 2017р. (включно) згідно умов Договору, у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 10 140,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, в період з червня 2017р. по вересень 2017р. (включно) надав відповідачу послуги з проведення рекламної компанії вартістю 10 140,00 грн., а відповідач в порушення умов Договору не сплатив вартості отриманих послуг, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 10 140,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 140,00 грн. (основного боргу) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 5 070,00 грн. (штраф) та 1850,92 грн. (пені).

Відповідно до п. 7.1.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості робіт та послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення строку оплати. У випадку, якщо Замовник не здійснив оплату в зазначений в п. 5.3.1. Договору строк, Виконавець має право не починати Рекламну кампанію, або по завершенню оплаченого Замовником строку розміщення Рекламних матеріалів призупинити та/або припинити Рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання плакатів Замовника, або зняття Рекламних матеріалів, що не звільняє Замовника від зобов'язань щодо оплати Рекламної кампанії. В цьому випадку Виконавець має також право здійснювати продаж таких Поверхонь іншим Замовникам, та розміщувати на Рекламоносіях Рекламні матеріали інших Замовників.

В разі, якщо прострочення оплати наданих Виконавцем послуг триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, Замовник на вимогу Виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від вартості розміщення Реклами, по якій оплата прострочена, що не звільняє Замовника від зобов'язань щодо оплати Рекламної кампанії (п.7.1.4. Договору).

Згідно з п.13.5. Договору сторони домовилися, що строк позовної давності відносно стягнення та нарахування штрафних санкцій встановлено в три роки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 5 070,00 грн. (штраф) та 1 850,92 грн. (пеня), нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Окрім того позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 196,76 грн. (3% річних).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 196,76 грн. (3% річних) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ-S (01103, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 3-А, приміщення 46; код ЄДРПОУ 31565968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТАГОН-АУТДОР (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 72, ПОВЕРХ № 10; код ЄДРПОУ 34729203) 10 140 (десять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 5 070 (п'ять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. - штрафу, 1 850 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. 92 коп. - пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 76 коп. - 3% річних, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко