Рішення

від 02.08.2018 по справі 910/6917/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.08.2018Справа №  910/6917/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» До Товариства  з обмеженою відповідальністю «АЛАН –КОМПАНІ, ЛТД» про стягнення  228   935,71 грн. Представники: без повідомлення (виклику) представників сторін ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з утримання  та обслуговування житлового фонду" Солом'янського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан - компані, ЛТД" про стягнення заборгованості за фактичне користування  приміщенням в сумі 205   435,75 грн., інфляційні нарахування в сумі 19   273, 37 грн., 4226, 59 грн. -3% річних.             В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач  не в повному обсязі виконав свої зобов'язання по сплаті орендних платежів за фактичне користування приміщенням після закінчення строку дії договору.            Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6917/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Ухвала про відкриття провадження у справі від 08.05.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу відповідача. Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/6917/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Алан- Компані ЛТД”, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 14/30. Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не   пізніше  наступного дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва Рішенням Солом'янської районної у місті Києві ради № 218 від 19.12.2007 було утворено комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у м. Києві ради. Рішенням Київської міської ради “Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації” від 23 червня 2011 року N 291/5678 було змінено найменування комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема, назву комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у м. Києві ради було змінено на комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із функціями замовника житлово-комунальних послуг (далі - позивач). Рішенням Київської міської ради “Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва” від 9 жовтня 2014 року N 270/270, відповідно до статей 63, 78, 104, 106, 107, 169 Цивільного кодексу України, статей 59, 78, 135 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", пункту 30 частини першої статті 26, частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою реалізації Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки" та рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року N 12/4824 "Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010 - 2014 роки", а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, було вирішено перейменувати комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (далі - позивач) та віднести його до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації. 28.10.2010 між позивачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Алан-Компані, ЛТД” (далі – відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва № 187/Ч (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення для розміщення проектно-вишукувальної та проектно-конструкторської організації за адресою: вул. Донецька 14/30, загальною площею 93,8 кв.м. 28.10.2010 сторонами було підписано Акт прийому-передачі, за яким відповідачем було прийнято в оренду вказане вище приміщення. 10.09.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору, яким вказаний договір було викладено до новій редакції, відповідно до якої орендодавець за згодою орендаря передає, а Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, яке є правонаступником Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у місті Києві ради та було орендодавцем по договору оренди за згодою орендаря в подальшому виступає балансоутримувачем. Відповідно до п. 4.15 договору (у новій редакції) орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати. Пунктами 9.1., 9.4. та 9.7. договору передбачено, що він є укладеним з моменту підписання і діє з 10.09.2013 до 09.09.2016. Договір припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.         10.09.2013 позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди.         Строк дії договору встановлено до 09.09.2016. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 №910/7144/17 позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про виселення Товариства з  обмеженою відповідальністю “Алан-Компані, ЛТД” з  нежилого приміщення загальною площею 93,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30, передавши Комунальному підприємству “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва” задоволено.          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2107 рішення Господарського суду міста Києва від   07.08.2017 у справі №91087144/17 залишено без змін.              Відповідно до акту Головного державного виконавця  Солом'янського відділу державної виконавчої служби  від 04.04.2018 відповідач звільнив нежитлове приміщення загальною площею 93,80 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 14/30. Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України  визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України). За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в місті Києві радою від 22.09.2011 №34/6250,  та на дату підписання  становить 5558, 33 грн. за місяць без ПДВ (п. 3.1. Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на  додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством  України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п.3.4 Договору).          Відповідно до п. 3.6. Договору Орендар повинен сплачувати орендну плату незалежно від результатів господарської діяльності  щомісячно не пізніше 20-го числа  наступного місяця. Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується  орендарем (відповідачем)  починаючи за дати підписання актів приймання – передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання – передачі при поверненні об'єкта  оренди орендодавцеві. Судом встановлено, що відповідач після припинення дії договору  орендоване приміщення звільнив 04.04.2018, що підтверджується актом  Головного державного виконавця  Солом'янського відділу державної виконавчої служби.  В порушення умов договору, а саме п. 3.5 договору,  відповідач в повному обсязі орендні платежі за фактичне користування приміщенням позивачу не сплатив, у зв'язку з чим виник борг в сумі  205   435, 75 грн. При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки по сплаті орендної плати з 01.12.2016 по 01.04.2018 у розмірі 4   226, 59 грн. та інфляційні у розмірі 19   273,37 грн. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п. 3.6. Договору Орендар повинен сплачувати орендну плату незалежно від результатів господарської діяльності  щомісячно не пізніше 20-го числа  наступного місяця. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати по орендній платі  за фактичне користування приміщенням за загальний період прострочки з 01.12.2016 по 01.04.2018 у розмірі 4   226,59 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов”язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від  17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних по оплаті орендної плати за загальний період прострочки з 01.12.2016 по 01.04.2018 року у розмірі 19273,37 грн. вважає, що ця частина позовних вимог також підлягає задоволенню у повному розмірі.   Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не  сплатив позивачу орендну плату за фактичне користування приміщенням. Суд зазначає, що обставини свого прострочення за Договором відповідачем не заперечені та не спростовані.   Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню  в повному обсязі. Відповідно до  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями  74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва           ВИРІШИВ Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алан-Компані, ЛТД” (03151, м. Київ, вул. Донецька, будинок 14/30; ідентифікаційний код: 21474854) на користь Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва” (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, будинок 6; ідентифікаційний код: 35756919) 205   435 грн. 75 коп. основного боргу, 19   273 грн. 37 коп. – інфляційні, 4   226 грн. 59 коп. – 3% річних та  витрати по сплаті судового збору в розмірі  3   435 грн. 00 коп. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.            Суддя                                                                      Трофименко Т.Ю.