Рішення

від 01.08.2018 по справі 910/5814/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2018Справа № 910/5814/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув в відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт" (02222, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7)

про виселення з нежитлового приміщення

за участю представників сторін

від позивача: Максимова Я.С.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 01.08.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт" про виселення з нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору №517/0310/79 від 30.04.2015, відповідач не повертаючи об'єкт оренди, а саме нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, буд. 7, порушує законні права та інтереси комунального підприємства, внаслідок чого останнє просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Райліт" із займаного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5814/18 та призначив розгляд справи на 06.06.2018.

У судовому засіданні 06.06.2018 суд відклав розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача на 20.06.2018.

20.06.2018 у судовому засіданні суд вирішив у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкласти судовий розгляд справи на 18.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 01.08.2018.

У судовому засіданні 01.08.2018 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення підготовчого засідання від відповідача не надходило.

Так, суд звертає увагу, що на адресу відповідача направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 про відкриття провадження у справі, ухвали від 06.06.2018, від 20.06.2018 про виклик у судове засідання та ухвала від 18.07.2018 про закінчення підготовчого засідання та призначення справи по суті. Зазначені ухвали суду були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02225, м. Київ, проспект Ніколаєва, 7.

Проте, конверти з ухвалами Господарського суду м. Києва були повернуті до господарського суду відділенням поштового зв'язку з причин закінчення встановленого строку зберігання, з яких вбачається про не отримання відповідачем зазначених ухвал суду.

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 квітня 2015 року між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі- орендодавець), Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (надалі- балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт" (надалі -орендар) укладено договір № 517/0310/79 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24.02.2015 № 27 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.03.2015 року № 179, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, для розміщення ветеринарної клініки, загальною площею 31,6 кв.м.

Додатковою угодою №1 від 17.06.2015 сторони внесли зміни до договору та додатків до нього, зокрема, виклали п. 2.4. договору в наступній редакції: п.2.4. Об'єкт оренди належить до комунальної власності громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". .

Як вбачається із матеріалів справи, 26.03.2015 року згідно акту приймання-передачі нерухомого майна, що є додатком №1 до договору № 517/0310/79 від 30.04.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення, загальною площею 31,60 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7. Стан приміщення, що передається в оренду згідно договору - задовільний.

Відповідно до підпункту 3 п. 9.4 договору встановлено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передані повернути об'єкт оренди балансоутримувачу, у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення. (п. 7.6 договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 26 березня 2015 по 24 березня 2018 року.

30 січня 2018 року заявою-попередженням про припинення договору оренди № 517/0310/79 від 30.04.2015 позивач повідомив відповідача про необхідність передачі до 24.03.2018 орендованого майна за актом приймання-передачі представникам орендодавця та балансоутримувача.

З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0221707753907 вбачається, що дана заява була отримана відповідачем 07.02.2018, проте, залишений останнім без відповіді та задоволення, об'єкт оренди за актом приймання-передачі не повернено.

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач після припинення дії договору оренди № 517/0310/79 від 30.04.2015 не виконав своїх зобов'язань щодо звільнення орендованого приміщення та повернення його за актом приймання - передачі, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про виселення відповідача з нежитлового приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.03.2015 підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п 9.1. договору сторони передбачили, що договір оренди діє з 26 березня 2015 по 24 березня 2018 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 9.7. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Згідно зі ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що 30.01.2018 року заявою-попередженням про припинення договору оренди № 517/0310/79 від 30.04.2015 позивач повідомив ТОВ "Райліт" про необхідність передачі до 24.03.2018 орендованого майна за актом приймання-передачі представникам орендодавця та балансоутримувача.

Вказана заява згідно повідомлення про вручення була отримана відповідачем 07.02.2018, проте, станом на момент розгляду спору залишена без відповіді та задоволення, орендоване приміщення відповідачем не звільнено.

Враховуючи викладене, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" було дотримано вимоги законодавства та договору щодо місячного строку для повідомлення про припинення дії договору оренди.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передані повернути об'єкт оренди балансоутримувачу, у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на момент розгляду спору орендоване майно не звільнив та по акту приймання-передачі не передав.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 Господарського кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди, викладених позивачем у позовній заяві, так само як і не надано доказів щодо вчинення ним будь-яких дій спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна позивачу.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт" з орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236- 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Райліт" (02222, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 31065115) з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, загальною площею 31,60 кв.м.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Райліт" (02222, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 31065115) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 39605452) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.08.2018

Суддя Пукшин Л.Г.