Рішення

від 24.07.2018 по справі 918/351/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/351/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Ярощук О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія"

про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

За участю представників сторін:

від прокуратури: представник ОСОБА_1;

від відповідача (Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області): представник не з'явився;

від відповідача (ТОВ "Юлія"): представник ОСОБА_2;

від відповідача (ТОВ "Юлія"): представник ОСОБА_3;

від відповідача (ТОВ "Юлія"): представник ОСОБА_4.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави (надалі - Позивач або Прокуратура), звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області (надалі - Відповідач 1 або Рафалівська селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія" (надалі - Відповідач 2 або ТОВ "Юлія"), в якому просить визнати недійсним попередній договір оренди земельної ділянки площею 0,12 га, укладений 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою та ТОВ "Юлія" та зобов'язати ТОВ "Юлія" повернути Рафалівській селищній раді Володимирецького району Рівненської області земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66.

Свої вимоги Позивач мотивує наступним.

Рішенням Рафалівської селищної ради № 201 від 10.11.2011 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", ТОВ "Юлія" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та експлуатації земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності) загальною площею 0,12 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Рафалівської селищної ради, яка розташована в смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66, Володимирецького району Рівненської області. В подальшому, 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою та ТОВ "Юлія" укладено попередній договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Згідно п.п. 1, 2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності) за рахунок земель житлової та громадської забудови Рафалівської селищної ради, яка розташована в смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66, Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до інформації Рафалівської селищної ради, акт приймання- передачі орендованої земельної ділянки сторонами не укладався.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за вказаною адресою (вул. Комарова, 66, смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області), будь-які відомості щодо власників або орендарів нерухомого майна чи земельної ділянки за вказаною адресою відсутні.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ТОВ "Юлія" в останнього у власності чи оренді будь-якого нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці чи даної земельної ділянки не має.

Згідно п.п. 2, 3 рішення Рафалівської селищної ради №201 від 10.11.2011 ТОВ "Юлія" зобов'язане виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду згідно вимог законодавства та розроблений проект погодити в установленому порядку.

Крім того, вищевказаним рішенням ТОВ "Юлія" попереджено, що в разі не виготовлення проекту відведення земельної ділянки на протязі року з дня винесення рішення, дане рішення втрачає свою чинність.

Cтаном на 23.04.2018 р. землевпорядна документація не затверджена.

Однак, передана в оренду земельна ділянка не була сформована (відсутній кадастровий номер), відсутня відповідна документація із землеустрою. Однак з порушень норм земельного законодавства Рафалівська селищна рада передала в оренду спірну земельну ділянку без затвердженого рішення селищної ради. Договір оренди не містить істотної умови, а саме інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться в смт. Рафалівка по вул. Комарова, 66. Внаслідок відсутності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, нездійснення її держаної реєстрації, неможливо встановити місце розташування орендованої земельної ділянки.

Отже, Рафалівська селищна рада, приймаючи рішення про укладення договору оренди вийшла за межі наданих законодавством повноважень, оскільки землевпорядна документація на вказану земельну ділянку по даний час не розроблена та не затверджена. А також, відсутнє рішення селищної ради про затвердження відповідного проекту землеустрою на передачу земельної ділянки в оренду.

Таким чином прокурор вважає, що земельна ділянка площею 0,12 га, що знаходиться по вул. Комарова, 66 в смт. Рафалівка та перебуває в користуванні на умовах оренди у ТОВ "Юлія" підлягає поверненню Рафалівській селищній раді.

Відповідач 2 надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив та просив суд повністю відмовити у задоволенні позову, пославшись при цьому на наступне.

Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в позовній заяві вказує, що відомості про власників згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою вул. Комарова, 66, смт. Рафалівка Володимирецького р-ну Рівненської обл. відсутні. Однак, це зовсім не означає, що дійсно у власності товариства відсутні об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою. Так, з оскаржуваного договору оренди видно, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: склад з тваринницької сировини та овочесховище. Це також підтверджується документами на придбання: договір купівлі-продажу від 16.04.2004р., платіжним дорученням №49 від 16.04.2004р., актом передавання-приймання майна від 20.04.2004р. та накладною №512 від 20.04.2004р. на склад тваринницької сировини; договір купівлі-продажу від 11.11.2003р., квитанцією до прибуткового касового ордера №1028 від 12.11.2003р., актом передавання-приймання майна від 12.11.2003р. та накладною №325 від 12.11.2003р. на овочесховище. Дійсно, на вказані об'єкти нерухомого майна на сьогоднішній день відсутні свідоцтва на право власності. Причина полягає в тому, що неможливо оформити право власності на нерухоме майно не користуючись (володіючи) земельною ділянкою на якій вони розташовані, і навпаки - не можливо оформити земельну ділянку у власність не маючи належним чином оформлене право власності на нерухоме майно.

Відповідач 2 зазначає, що не з вини ТОВ "Юлія" виникла така ситуація, і не ТОВ "Юлія" винна у тому, що для орендованої земельної ділянки не присвоєний кадастровий номер. Навпаки, - підприємство на даний час веде роботу по приведенню оспорюваного правочину у відповідність до вимог чинного земельного законодавства - замовлено проекти відведення, виготовлено технічні паспорти на нерухоме майно. Разом з тим, слід зазначити, що ТОВ "Юлія", як добросовісний землекористувач, здійснює усі належні платежі за користування даною земельною, ділянкою.

У позовній заяві Прокурора відсутні будь-які посилання на розмір завданої органу місцевого самоврядування шкоди, внаслідок оренди відповідачем спірної земельної ділянки.

Крім того, спірний договір оренди землі є оплатним, до бюджету Рафалівської селищної ради надходять кошти у вигляді орендної плати.

ТОВ ""Юлія" вважає, що позбавлення останнього приватного права її власності в результаті розгляду позову суб'єкта владних повноважень, обґрунтованого виключно незаконністю дій іншого суб'єкта владних повноважень, є неприпустимим та таким, що суперечить принципам рівності та справедливості, при цьому ТОВ "Юлія" не допустила будь-яких порушень законодавчих норм при укладенні оспорюваного договору оренди (допустив саме суб'єкт владних повноважень - Рафалівська селищна рада) і належним чином виконує всі умови вказаного договору.

Від Позивача - Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив наступне.

Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, визначений ст. 79-1 ЗК України.

Зокрема, ч. 9 даної статті передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Разом з тим, відомості викладені у відзиві лише підтверджують, що у відповідача відсутнє право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, та технічну документацію на земельну ділянку ним не виготовлено.

У відзиві наводиться інформація, що відповідачем ведеться робота по приведенню оспорюваного правочину у відповідність до вимог чинного земельного законодавства, зокрема замовлено проекти відведення. Однак, будь-які документи з даного приводу до відзиву не додано.

Також, відповідно до п.п. 2, 3 рішення Рафалівської селищної ради №201 від 10.11.2011 ТзОВ "Юлія" зобов'язане виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду згідно вимог законодавства та розроблений проект погодити в установленому порядку. Крім того, вищевказаним рішенням ТзОВ "Юлія" попереджено, що в разі не виготовлення проекту відведення земельної ділянки на протязі року з дня винесення рішення, дане рішення втрачає свою чинність.

Отже, відповідачем лише через 6 років після прийняття вищевказаного рішення почалася вестися робота щодо узаконення його користування зазначеною земельною ділянкою, хоча цей факт також не підтверджено останнім.

Крім того, у відзиві вказано, що відповідачем, як добросовісним землекористувачем, здійснюються всі належні платежі за користування земельною ділянкою. Разом з тим, сплата відповідачем орендної плати за вказану земельну ділянку лише підтверджує факт користування нею, однак не факт законності такого користування, та законності розміру плати, яка повинна сплачуватися за її оренду. Враховуючи викладене, заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві, не спростовують докази та вимоги наведені у позовній заяві.

Представник Позивача в судовому засіданні 24.07.2018 року підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники Відповідача 2 - ТОВ "Юлія", в судовому засіданні 24.07.2018 року заперечили проти позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві.

Представник Відповідача 1 - Рафалівської селищної ради, в судове засідання 24.07.2018 року повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 34371 0009855 5, яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим, до суду від Рафалівської селищної ради надійшло клопотання, відповідно до якого остання просить суд розглянути справу відповідно до положень чинного законодавства без участі Рафалівської селищної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач 1 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином суд вважає, що Відповідач 1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача 1 та відзиву з боку останнього за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

В п. 3 зазначеного рішення Суд в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Статтями 142-144 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів управління місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

На підставі ст.ст. 1, 10, 11, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органом, уповноваженим представляти інтереси територіальної громади смт. Рафалівка і приймати від її імені рішення у спірних правовідносинах є Рафалівська селищна рада.

Водночас, саме селищна рада уклала оспорюваний договір оренди землі, який на думку прокурора укладено з порушенням вимог земельного законодавства, що суперечить інтересам держави в особі територіальної громади смт. Рафалівка.

Статтями 316-319, 321 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності.

З огляду на те, що орган, через який територіальна громада реалізує свої правомочності та який зобов'язаний здійснювати контроль за використанням та охороною земель в межах населеного пункту, за додержанням земельного законодавства, є відповідачем у даній справі, у прокурора відповідно до ст. 133-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 Господарського процесуального кодексу України є підстави для зверненням з самостійним позовом в порядку представництва та набуття прав позивача.

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що за спірним договором земельна ділянка комунальної форми власності передана у користування без дотримання визначеного законом порядку.

Враховуючи, що відсутній державний чи інший орган або установа, організація, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, прокурор звертається з позовною заявою до суду в інтересах держави як позивач, а Рафалівська селищна рада як сторона оспорюваного договору визначається відповідачем.

Судом встановлено, що рішенням Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області № 201 від 10.11.2011 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" надано ТОВ "Юлія" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 (десять) років, орієнтовною площею 0,1200 га (1200 м.кв.) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для комерційної діяльності), за рахунок земель запасу селищної ради (житлова та громадська забудова), в смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66. Зазначеним рішенням встановлено відведення землі провести у відповідності до вимог чинного законодавства, розроблений проект відведення погодити в установленому порядку та попереджено ТОВ "Юлія" що в разі не виготовлення проекту відведення земельної ділянки на протязі року з дня винесення рішення, дане рішення втрачає свою чинність.

09.10.2017 року між Рафалівською селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "Юлія" (Орендар) було укладено Попередній Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого, Орендодавець на підставі рішення селищної ради від 06.12.2012 року № 481 "Про затвердження Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладення договору оренди земельної ділянки" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування складу тваринницької сировини та овочесховища), яка знаходиться в смт. Рафалівка вул. Комарова, 66 Рафалівської селищної ради, Володимирецького району Рівненської області (п. 1 Договору).

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1200 га, у тому числі 0,1200 га - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з них: 0,1200 га - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, в т.ч. 0,1200 га - забудовані землі, з них : 0,1200 га - землі промисловості.

За змістом п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - Склад тваринницької сировини та овочесховище.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96 598,14 гривень (п. 5 Договору).

Згідно п. 8 Договору, цей попередній договір укладено згідно ст. 635 Цивільного кодексу України та оформлення технічної документації на земельну ділянку, укладення та державної реєстрації основного договору оренди, але не більше 11 (одинадцяти) місяців. Попередній договір діє з моменту його підписання до моменту державної реєстрації основного договору оренди земельної ділянки та зобов'язує майбутнього орендодавця та майбутнього орендаря в термін одинадцять місяців укласти та зареєструвати відповідно до закону основний договір оренди земельної ділянки.

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування складу тваринницької сировини та овочесховища. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (п. 14-15 Договору).

У відповідності до п. 19 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 29 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний: своєчасно вносити орендну плату; в термін одинадцять місяців від дня укладення цього договору укласти та зареєструвати відповідно до закону основний договір оренди земельної ділянки.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 40 Договору).

Згідно інформаційної довідки № 123137050 від 07.05.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р., смт. Рафалівка, вул. Комарова, земельна ділянка 66, - відомості щодо власників або орендарів нерухомого майна чи земельної ділянки за вказаною адресою відсутні.

Згідно інформаційної довідки № 123136986 від 07.05.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за частковим співпадінням юридичної особи, код ЄДРПОУ 22580564 (ТОВ "Юлія") відомості щодо нерухомого майна у власності чи оренді відсутні.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 792 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 79 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У відповідності до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

За змістом статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону).

За нормами статті 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Тобто з огляду на зазначені норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" укладенню договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності передує прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою та власне рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Надання в оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності без прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування вищезазначених рішень є порушенням законодавства та власне перевищенням повноважень зазначеним органом.

Попередній договір оренди земельної ділянки площею від 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою та ТОВ "Юлія" укладено як без рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою так і без рішення зазначених органів про надання земельної ділянки в оренду.

Згідно з ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

За таких обставин, оскільки Рафалівська селищна рада Володимирецького району, всупереч нормам цивільного та земельного законодавства, уклала попередній договір оренди земельної ділянки без затвердженого проекту землеустрою та власне рішення про передачу даної ділянки ТОВ "Юлія" в оренду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним попереднього договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою та ТОВ "Юлія".

Посилання відповідачів на рішення Рафалівської селищної ради від 06.12.2012 року № 481 "Про затвердження Положення про врегулювання земельних відносин до моменту укладення договору оренди земельної ділянки" є безпідставним, так як вказане рішення не є рішенням про надання земельної ділянки в оренду в розумінні статей 116, 122, 124 Земельного Кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, суд зазначає, що наявність на земельній ділянці нерухомого майна за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання її в оренду не надає права ТОВ "Юлія" приступати до використання земельної ділянки і у останнього не виникає ні право оренди, ні право користування нею.

Стосовно позовних вимог заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури про зобов'язання ТОВ "Юлія" повернути Рафалівській селищній раді Володимирецького району Рівненської області земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66, то останні не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 17 Закону встановлено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено вище відповідач - ТОВ "Юлія" не набув права оренди на земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66, і, відповідно дане право не було зареєстроване в державному реєстрі.

Отже об'єкт оренди за попереднім договором оренди земельної ділянки, укладеним 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія" не вважається переданим орендодавцем орендареві.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, заступник керівник Сарненської місцевої прокуратури в позовній заяві зазначає, що земельна ділянка перебуває в користуванні у ТОВ "Юлія" та просить суд повернути дану земельну ділянку Рафалівській селищній раді.

Проте, жодних доказів передачі Рафалівською селищною радою земельної ділянки у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Юлія" Позивачем суду не надано і судом, при дослідженні матеріалів справи, зворотнього встановлено не було.

За таких обставин, оскільки Позивачем не надано доказів передачі Рафалівською селищною радою Товариству "Юлія" земельної ділянки площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Юлія" повернути Рафалівській селищній раді Володимирецького району Рівненської області земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66.

При доведенні факту користування земельною ділянкою площею 0,12 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою: смт. Рафалівка, вул. Комарова, 66 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія" без правовстановлюючих документів, орган місцевого самоврядування вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що Сарненською місцевою прокуратурою доведено належними та допустимими доказами неправомірність укладення попереднього договору оренди землі від 09.10.2017р., то, відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню. Решта позовних вимог є недоведеною, не підтвердженою при розгляд матеріалів справи, і, відповідно в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволити частково.

2. Визнати недійсним попередній договір оренди земельної ділянки площею 0,12 га, укладений 09.10.2017 р. між Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія".

3. Стягнути з Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області (34371, Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. 1 Травня, 12, код ЄДРПОУ 04388127) на користь прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вулиця 16 Липня, буд. 52, р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації - 2800) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія" (34371, Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. Слов'янська,10, код ЄДРПОУ 22580564) на користь прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вулиця 16 Липня, буд. 52, р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації - 2800) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позову відмовити в задоволенні.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "02" серпня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.