Рішення

від 30.07.2018 по справі 804/4558/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року Справа № 804/4558/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ількова В.В.,

При секретарі: Загородній О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 1: Томаківське відділення Нікопольського об'єднання державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 2: Управління державної казначейської служби України у Томаківському районі у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 1: Томаківське відділення Нікопольського об'єднання державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 2: Управління державної казначейської служби України у Томаківському районі у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- задовольнити позовну заяву про скасування податкового повідомлення-рішення №4603-04 від 05.06.2015 року, визнати вимогу протиправною та зобов'язати повернути сплачений податок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 4603-04 від 05.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що транспортний податок з фізичних осіб, визначений у статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), був запроваджений згідно Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року. На думку позивача, вимога щодо сплати цього податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то зміни до ПК України, внесені за кілька днів до початку бюджетного періоду 2015 року, не можуть застосовуватись до позивача раніше 2016 року. Тому, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року винесене відповідачем підлягає скасуванню, оскільки є неправомірним та не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, пославшись на законність та правомірність податкового повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року. Зазначив, що позивач є власником транспортного засобу HONDA моделі PILOT, 2011 року випуску, а тому вона є платником податку, у зв'язку із чим було сформовано податкове повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року, яким визначена сума з транспортного податку в розмірі 25 000,00 гривень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки HONDA PILOT 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3471 куб.см.

05.06.2015 року Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 4603-04, яким визначену суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік ОСОБА_1 в розмірі 25000,00 гривень (а.с. 16).

Відповідач у своїх поясненнях посилається на те, що позивач є платником транспортного податку, оскільки є власником автомобіля марки HONDA PILOT 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3471 куб.см.

У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см., тобто відповідач зазначає, що позивачу належить транспортний засіб 2011 року випуску та об'ємом циліндру двигуна понад 3000 куб. см., у зв'язку із чим було сформовано податкове повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року, яким визначена сума з транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн. за 2015 рік.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також правомірність дій податкового органу, суд встановив таке.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Згідно п.п.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. сантиметрів.

Приписами пункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи з моменту набрання чинності Законом України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто з 01 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з 1 січня 2015 року введено новий транспортний податок, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

При цьому згідно з приписами статті 10 цього Кодексу до місцевих податків віднесено податок на майно, єдиний податок, які обов'язково установлюються місцевими радами.

Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, передбачені статтею 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники таких податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункти 12.3.1 -12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

Разом з тим, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" установлений транспортний податок, визначено коло платників податків, зазначено, що об'єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, тощо, визначаються згідно Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Таким чином, застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу на автомобіль марки HONDA PILOT 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3471 куб.см. податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі №804/14459/15, від 20.12.2016 року у справі №К/800/27513/16, від 20.12.2016 у справі №К/800/77/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, відповідачем не доведено, що автомобіль марки HONDA PILOT 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3471 куб.см. є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 1: Томаківське відділення Нікопольського об'єднання державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 2: Управління державної казначейської служби України у Томаківському районі у Дніпропетровській області, підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 4603-04 від 05.06.2015 року.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання повернути суми сплаченого транспортного податку в розмірі 25 000 гривень, слід зазначити про таке.

За положеннями підпункту 14.1.182. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України.

Пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

Відтак, податковим законодавством передбачений певний порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Вирішуючи вказану позовну вимогу суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки у суду відсутнє право втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, а тому зобов'язавши податковий орган повернути позивачу кошти, сплачені ним за податковим повідомленням - рішенням, суд фактично бере на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд заяви про повернення сплачених грошових зобов'язань у порядку, визначеному законодавством та право прийняти відповідне рішення.

Відтак, в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 4603-04 від 05.06.2015 року.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 1: Томаківське відділення Нікопольського об'єднання державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа 2: Управління державної казначейської служби України у Томаківському районі у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 4603-04 від 05.06.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 4603-04 від 05.06.2015 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 528,60 (п'ятсот двадцять вісім грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_2).

Відповідач: Нікопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 39634478).

Третя особа 1: Томаківське відділення Нікопольського об'єднання державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (53500, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Лесі України, 41, код ЄДРПОУ 41301671).

Третя особа 2: Управління державної казначейської служби України у Томаківському районі у Дніпропетровській області (53500, Дніпропетровська область, смт.Томаківка, вул.Лесі Українки, 51, код ЄДРПОУ 36729802).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков