Рішення

від 30.07.2018 по справі 921/351/17-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/351/17-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технотерн-Обрій" вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, 46003

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль, 46000

про зобов'язання до вчинення дій

за участі представників сторін:

позивача: не прибув;

відповідача: не прибув .

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи: Приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" (надалі - ТОВ "ЕКОР ТЗ") про зобов'язання відповідача провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності ТОВ "ЕКОР ТЗ" за період з 2012 по 2016 роки (включно) із залученням професійного аудитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур-Аудит" (код ЄДРПОУ 34183495, адреса: 02097, м. Київ, вул. Радунська, буд.42/10, кв. 314) з покладенням витрат на проведення такої перевірки на приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2017 провадження у справі № 921/351/17-г/18 було зупинено до вирішення Тернопільським окружним адміністративним судом справи № 819/1239/17 за позовом ТОВ "ЕКОР ТЗ" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про скасування державної реєстрації даних про ПрАТ "Технотерн-Обрій" та зобов'язати вчинити дії, та набрання законної сили судового акту у даній справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 задоволено апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Технотерн-Обрій" б/н від 10.08.2017 та скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2017 про зупинення провадження у справі № 921/351/17-г/18. Справу № 921/351/17-г/18 передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30 жовтня 2017 року. Ухвалою суду від 17.10.2017 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017 щодо дати судового засідання та розгляд справи у судовому засіданні призначено на 19 жовтня 2017 року о 14:20 год.

Ухвалою від 19.10.2017 Господарським судом Тернопільської області продовжено строк розгляду даного спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 30.10.2017.

Разом з тим, 24 жовтня 2017 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від Львівського апеляційного господарського суду надійшов лист № 09-01/4644/17 від 20.10.2017 за вх. №19114 про надіслання справи № 921/351/17-г/18 до Львівського апеляційного господарського суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" у справі № 921/351/17-г/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Технотерн-Обрій" м. Тернопіль до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" м. Тернопіль про зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2017 провадження у даній справі, на підставі ч.1 ст.79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) зупинено до повернення матеріалів даної справи на адресу Господарського суду Тернопільської області.

15 червня 2018 року, згідно супровідного листа № 921/351/17-г/18/2018 від 21.05.2018, матеріали справи № 921/351/17-г/18 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Разом з тим, слід зазначити, що суддя Господарського суду Тернопільської області Охотницька Н.В., в провадженні якої перебуває дана справа, із 05.06.2018 по 16.07.2018 включно перебувала у щорічній основній відпустці (згідно наказів Господарського суду Тернопільської області № 81-в від 21.05.2018 та № 149-в від 12.07.2018), а тому вчиняти будь - які процесуальні дії по справі № 921/351/17-г/18 не вбачалось за можливе.

Поряд з цим, 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, даний спір розглядається відповідно до редакції ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017.

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 ГПК України).

У відповідності до ч. 4 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст. 230 ГПК України провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

За таких обставин, враховуючи предмет спору, а також те, що суд 26 червня 2017 року перейшов до розгляду даної справи по суті, згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2017, суд ухвалою від 17.07.2018 поновив провадження у даній справі та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії розгляду справи по суті та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 30.07.2018 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 17.07.2018 виправлено описки, допущені в описових частинах ухвал Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017, 17.10.2017, 19.10.2017 та від 25.10.2017 у справі № 921/351/17-г/18 щодо назви процесуального документа, а саме: замість слів "ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017", вважати вірним "постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017".

При цьому, в ухвалі від 17.07.2018 про поновлення провадження у справі, суд зазначив, що розгляд справи по суті як стадія позовного провадження за приписами ГПК України в новій редакції (глава 6) з 15.12.2017 передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому засіданні матеріалів і обмежує учасників справи подавати докази, а також заявляти клопотання чи заяви після відкриття розгляду справи по суті (ч.2 ст. 202, ст. 207 ГПК), тоді як попередня редакція ГПК України не містила таких обмежень в правах учасників судового процесу до прийняття рішення у справі.

А тому для забезпечення змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, керуючись приписами статей 80, частини 1 статті 207 ГПК України, суд в ухвалі від 17.07.2018 про поновлення провадження у справі зазначив про можливість учасникам справи подати суду заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, а також докази, які не були подані суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

В призначене на 30.07.2018 судове засідання повноважні представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином, в порядку ст. ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать належні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення, зокрема, датою вручення ухвали суду від 17.07.2018 про поновлення провадження та призначення судового засідання на 30.07.2018 є дата: 18.07.2018.

При цьому, згідно письмових пояснень від 14.07.2017 (вх.№ 14168 від 17.07.2017) приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" позовні вимоги підтримує в повному обсязі та зазначає, що необхідність у проведенні аудиторської перевірки фінансової звітності ТОВ "ЕКОР ТЗ" обумовлена тим, що з грудня 2011 року і до цього часу жодного разу не проводились збори учасників відповідача, директором товариства повністю ігноруються неодноразові звернення його учасників на проведення зборів учасників, виконавчим органом товариства на письмові вимоги учасників відповідача не надається інформація про його фінансово - господарську діяльність, дивіденди жодного разу не розподілялись між учасниками, ревізійна комісія не виконує належним чином свої обов'язки. Вказані обставини порушують право позивача, як учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ", спрямованого на контроль за діяльністю виконавчого органу, що є складовою права на управління товариством в установленому законом і установчими документами порядку.

Також, згідно письмових пояснень позивача, поданих до суду 17.07.2017, вбачається, що останній вважає посилання відповідача на те, що ПрАТ "Технотерн-Обрій" не є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ" таким, що не відповідає дійсності та не підтверджене жодним нормативно - правовим актам та документам, оскільки на виконання вимог пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень закону України " Про акціонерні товариства", з метою приведення у відповідність із цим законом свого статуту та всіх внутрішніх документів закрите акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" здійснило зміну свого найменування із ЗАТ "Технотерн-Обрій" на ПрАТ "Технотерн-Обрій". При цьому, жодним чином не застосовувалась процедура припинення ЗАТ "Технотерн-Обрій". Також позивач вказує на те, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою організувати проведення загальних зборів учасників ТОВ "ЕКОР ТЗ" з метою внесення змін до статуту відповідача, оскільки внесення змін до статуту товариства є виключно компетенцією вищого органу управління ТОВ "ЕКОР ТЗ"- загальних зборів учасників. Проте, відповідач не визнає позивача учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ", відповіді на звернення позивача не надає та не організовує проведення загальних зборів учасників ТОВ "ЕКОР ТЗ".

Крім того, позивач зазначає, що для того, щоб конкретні зміни до статуту товариства набули чинності, одного рішення загальних зборів учасників з цього приводу не достатньо, оскільки такі зміни підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до процедури встановленій законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а у позивача відсутні повноваження щодо представлення інтересів відповідача у відносинах з третьою особою, в даному випадку з державним реєстратором щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно інформації про учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ", оскільки особою, яка має право представляти відповідача у правовідносинах із третіми особами та яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності є його директор - ОСОБА_2

Окрім іншого, у письмових поясненнях від 14.07.2017 позивач зазначає, що надання відповідачем висновків аудиторських перевірок за 2012-2016 роки не позбавляє права учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ" просити суд в проведенні ще одного аудиту із залученням аудитора, якщо витрати на проведення такого аудиту бере на себе сторона, яка просить про проведення такої перевірки - в даному випадку позивач по справі.

Відповідач, витребуваного письмового відзиву на позов не подав, однак згідно усних пояснень представника в судовому засіданні 26.06.2017, ТОВ "ЕКОР ТЗ" проти позову заперечує в повному обсязі. При цьому, повноважний представник ТОВ "ЕКОР ТЗ" в судовому засіданні 26.06.2017 вказав на те, що позивачем - ПрАТ "Технотерн-Обрій" в процесі зміни найменування акціонерного товариства з закритого на публічне не дотримано встановлену законом процедуру внесення змін до статуту відповідача та до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. З огляду на що, ПрАТ "Технотерн-Обрій" не є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ", оскільки згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасником товариства є ЗАТ "Технотерн-Обрій". Також, представник відповідача зазначає про те, що у позивача відсутнє порушене право, останній не звертався до товариства із заявою про ознайомлення із документами про діяльність ТОВ "ЕКОР ТЗ". Крім того, згідно усних пояснень представника відповідача, у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" аудиторська перевірка проводилась з 2012 року, що підтверджується аудиторськими висновками, оригінали аудиторських висновків за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки надано суду для огляду, копії долучено до матеріалів справи.

При цьому, ТОВ "ЕКОР ТЗ" 19.10.2017 подано до суду клопотання № 38 (вх.№ 18848 від 19.10.2017) та 27.10.2017 - клопотання № 41 від 27.10.2017 (вх.№ 19362) про зупинення розгляду даної справи. Дані клопотання, в порядку ст.207 ГПК України, розглянуті в судовому засіданні 30.07.2018, про що винесено відповідні ухвали.

Також, 27.07.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області від позивача надійшло клопотання від 26.07.2018 (вх.№ 14603) про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 921/505/17-г/18, копії ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 у справі № 819/1239/17 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань на запит № НОМЕР_1 від 27.06.2018.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З метою реалізації встановлених ст. 167 Господарського кодексу України прав, приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" (надалі - ТОВ "ЕКОР ТЗ") про зобов'язання відповідача провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності ТОВ "ЕКОР ТЗ" за період з 2012 по 2016 роки (включно).

Водночас, представник відповідача, присутній в судовому засіданні 26.06.2017, зазначив про те, що ПрАТ "Технотерн-Обрій" в процесі зміни найменування акціонерного товариства з закритого на публічне не дотримано встановлену законом процедуру внесення змін до статуту відповідача та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також не вчиняло жодних дій щодо внесення змін до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно інформації про нього, як учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ". З огляду на що, відповідач вважає, що ПрАТ "Технотерн-Обрій" не є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ", оскільки згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасником товариства є ЗАТ "Технотерн-Обрій".

З приводу наведених вище заперечень представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Закон України "Про акціонерні товариства", опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 202 від 29.10.2008 року, набрав чинності 30.04.2009 року.

Пунктом другим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018) у частині, що стосується акціонерних товариств.

Абзацом першим пункту п'ятого розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства" потребує здійснення таких дій:

- внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого та закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство або з відкритого та закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог Закону України "Про акціонерні товариства" у статуті товариства;

- приведення внутрішніх документів товариства у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту товариства.

Датою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство.

Приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення акціонерного товариства.

У пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Згідно з ч.1 ст.104 та ст.108 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Правонаступництво - це процес переходу прав і обов'язків одного учасника правовідносин до іншого (правонаступника). Важливою особливістю правонаступництва є збереження первісного предмета правовідносин та їх суті.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч. 1 ст. 104, ст. 108 ЦК України та абзацу 7 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", зміна найменування акціонерних товариств не входить до передбачених законом видів реорганізації, внаслідок яких виникає правонаступництво новоутвореної юридичної особи по відношенню до ліквідованої юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даному випадку позивач, на виконання вимог п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", з метою приведення у відповідність із цим Законом свого статуту та внутрішніх документів, здійснив зміну свого найменування із Закритого акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство, при цьому, процедура припинення закритого акціонерного товариства "Технотерн - Обрій" не застосовувалась, оскільки злиття, приєднання, поділу, перетворення останнього не відбувалось.

Отже, судом встановлено, що ПрАТ "Технотерн - Обрій" є тією ж юридичною особою, що і було ЗАТ "Технотерн - Обрій", що крім наведеного вище підтверджується і збереженим ідентифікаційним кодом юридичної особи 30453939, переліком акціонерів, юридичною адресою та видом діяльності товариства.

Таким чином, суд зазначає, що позивач на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" привів свою діяльність у відповідність відповідно до вимог Закону та відповідно є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ".

Не заслуговують на увагу посилання відповідача і про те, що ПрАТ "Технотерн - Обрій" не вчиняло жодних дій щодо внесення змін до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно інформації про нього, як учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ".

При цьому, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", частиною 1 ст. 2 згаданого Закону встановлено, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Пунктами 1, 2, 8, 10 частини четвертої статті 17 вищезазначеного Закону передбачено, що для державної реєстрації змін та відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному держаному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи подаються документи визначені у зазначених пунктах. Відповідно до п.2 р.2 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом. Зміни до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, списку суддів постійно діючого третейського суду, статуту (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, оформляються шляхом викладення його в новій редакції.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Статуту відповідача ТОВ "ЕКОР ТЗ" в додатку №1 до якого позивач зазначений, як ЗАТ "Технотерн - Обрій", тобто зміни до статуту не внесено, при цьому суд зауважує, що відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю є компетенцією вищого органу управління загальних зборів учасників. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та порядок прийняття рішень на загальних зборах учасників визначені статтями 59 та 60 Законом України "Про господарські товариства".

Як вбачається із матеріалів справи , позивач неодноразово звертався до відповідача, з вимогою про проведення загальних зборів учасників ТОВ "ЕКОР ТЗ", у відповідь на які відповідач повідомляв позивача про те, що ПрАТ "Технотерн-Обрій" не є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ", а ЗАТ "Технотерн-Обрій", який згідно статуту відповідача є його учасником припинив свою діяльність, копії листів звернень та відповідей містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що для того щоб конкретні зміни до Статуту набрали чинності, рішення загальних зборів недостатньо, оскільки такі зміни підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

З урахуванням наведено вище суд встановив, що ПрАТ "Технотерн - Обрій" вчиняло всі необхідні дії для того, щоб відомості/зміни відносно нього, як учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ" були розглянуті на зборах учасників та вчинені визначені законом дії відповідачем щодо внесення відомостей до ЄДР, однак станом на день звернення з даним позовом до суду ТОВ "ЕКОР ТЗ" жодних дій не вчинено.

Отже, у ПрАТ "Технотерн - Обрій" наявні корпоративні права, як учасника ТОВ "ЕКОР ТЗ", за захистом яких він звернувся до суду з відповідним позовом.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності ТОВ "ЕКОР ТЗ" за період з 2012 по 2016 роки (включно) із залученням професійного аудитора - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур-Аудит" з покладенням витрат на проведення такої перевірки на приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018), господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", в редакції до 06.02.2018).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018), установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ "ЕКОР ТЗ", затвердженого протоколом №1 від 07.12.2011 зборів учасників товариства, державну реєстрацію якого проведено 21.12.2011, номер запису 16461450000007082 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" створене шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства "ЕКОР" (код ЄДРПОУ 02973445) на підставі рішень загальних зборів відкритого акціонерного товариства "ЕКОР" (протокол №2 від 09.09.2011, №3 від 07.12.2011) та загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" (протокол №1 від 07.12.2011). ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" створено відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства" та інших нормативно-правових актів України.

Згідно п.4.1 Статуту засновниками (учасниками) товариства є всі особи, які були акціонерами відкритого акціонерного товариства "ЕКОР" (код ЄДРПОУ 02973445). Перелік засновників (учасників) товариства зазначений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Статуту.

Приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" (позивач у справі) є учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ" з моменту державної реєстрації останнього, тобто з грудня 2011 року та має у статутному фонді товариства частку 44,0326 %, що еквівалентно 136 520,75 грн.

Відповідно до п.5.1. Статуту товариства учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному цим Статутом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства, на вимогу учасника відповідний орган управління товариством в межах власної компетенції зобов'язаний надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; вимагати проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства, тощо.

Згідно п. 7.1 Статуту, товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до чинного законодавства України. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтвердженні аудитором (аудиторською фірмою). Аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи його учасниками може бути проведено і на вимогу будь-кого з учасників товариства, який несе витрати, пов'язані із проведенням такої перевірки.

Як встановлено судом, з метою реалізації свого права, як учасник товариства, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства, позивач, неодноразово звертався до товариства із листами (від 30.07.2012, 11.02.2013, 22.04.2013, 10.09.2013) про скликання і проведення загальних зборів учасників ТОВ "ЕКОР ТЗ" для вирішення питань, пов'язаних, зокрема, із фінансово-господарською діяльністю товариства, звітом незалежного аудитора про фінансовий стан товариства та прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Крім того, позивач, звертався до товариства із вимогою адресованою директору ТОВ "ЕКОР ТЗ" ОСОБА_2, (докази відправлення (фіскальний чек від 16.05.2017) долучені до позовної заяви) розпочати в термін до 25.05.2017 проведення аудиторської перевірки фінансової звітності товариства за період 2012 по 2016 роки в найкоротший строк її провести та письмово повідомити про результати проведення.

Однак, як вказує позивач, відповідач відповіді на заяви позивача не надав, аудиторську перевірку на вимогу приватного акціонерного товариства "Технотерн-Обрій" не провів, чим порушив право позивача на управління товариством, за захистом якого приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій" звернулося з даним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, даний спір між сторонами є корпоративним, оскільки виник між ТОВ " ЕКОР ТЗ " та його учасником з приводу реалізації останнім прав на управління товариством.

Як уже зазначалось вище, частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За приписами ст. 17 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018), перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються органами доходів і зборів, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізійною комісією (ревізором) господарського товариства та/або аудиторами. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією) (ч. ч. 2, 3 ст. 90 ГК України).

Статтею 18 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018) визначено, що достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Згідно зі статтю 3 Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Отже, з аналізу вищезазначених правових норм, зокрема, ст. 18 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018), вбачається, що проведення аудиторської перевірки є обов'язковим кожного року для товариств з річним оборотом більше як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів, а для товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності проводиться один раз на три роки.

Відповідно до ст. 146 ЦК України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Слід зазначити, що передбачене ст. 146 Цивільного кодексу України право спонукати товариство провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку.

А як вбачається із п. 7.1 Статуту, аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи його учасниками може бути проведено і на вимогу будь-кого з учасників товариства, який несе витрати, пов'язані із проведенням такої перевірки.

Тобто, Статут відповідача, окрім вказаного вище, не містить інших додаткових положень щодо процедури та призначення аудиторських перевірок, окрім встановлених у спеціальних законах.

Разом з тим, право учасника товариства звернутись із вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, тощо. Форма звернення учасників Законом не встановлена, як і не встановлений порядок такого звернення та проведення перевірок Статутом товариства та Законом.

В п. 2.34, п. 2.35 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.16. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", вказано, що під час вирішення спорів за позовами учасників ТОВ чи ТДВ або акціонерів, що у сукупності володіють більш як 10 відсотками акцій, про спонукання товариства провести аудиторську перевірку його діяльності та звітності згідно зі статтями 146, 162 ЦК України, частиною другою статті 63 Закону України "Про господарські товариства", частиною п'ятою статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства" господарським судам потрібно враховувати, що передбачене зазначеними статтями право учасників (акціонерів) спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством в установленому законом і установчими документами порядку.

Вимоги позивача про спонукання товариства до проведення аудиторської перевірки можуть бути задоволені лише за умови, що позивач є учасником або акціонером відповідного господарського товариства.

Порядок пред'явлення учасниками вимоги про проведення аудиторської перевірки визначається статутом товариства. За відсутності відповідних положень у статуті товариства господарські суди повинні брати до уваги, що організаційне забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників, зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові необхідних документів тощо, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками товариства.

Строки розгляду господарським товариством вимог його учасників про проведення аудиторської перевірки визначаються статутом товариства. Якщо у статуті відповідні положення відсутні, господарським судам слід виходити з розумних строків, необхідних для розгляду та виконання таких вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. 2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до ч. 1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 23 Закону "Про господарські товариства" встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Відповідно до ст.62 Закону "Про господарські товариства", директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Статутом ТОВ "ЕКОР ТЗ" визначено, що управління ОСОБА_1 здійснюють його органи: Збори Учасників ОСОБА_1, Голова ОСОБА_1, Директор ОСОБА_1 та ревізійна комісія (п. 6.1).

Виконавчим органом ОСОБА_1, що здійснює керівництво та управління поточною діяльністю ОСОБА_1 є Директор товариства (п. 6.21 Статуту).

Відповідно до пункту 6.22 Статуту ТОВ "ЕКОР ТЗ" , Директор вирішує усі питання діяльності ОСОБА_1, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів Учасників товариства, визначених Статутом. Директор підзвітний Зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор не може приймати рішення, обов'язкові для Учасників ОСОБА_1.

Також, до компетенції Директора, окрім іншого, належить організація проведення планових ревізій та аудиторських перевірок діяльності ОСОБА_1 (п. 6.26.14 Статуту).

Крім того, ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" закріплено, що органи управління суб'єкта господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг.

Згідно ст.363 ГК України встановлює, що аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Статтею 17 Закону України "Про аудиторську діяльність" встановлено, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в світлі висновку, викладеного у п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена у п. 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Зазначені вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для позивача негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Більш того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особі гарантоване право на вмотивованість судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд.

Так, відповідачем не вказано конкретної норми національного законодавства в якій міститься заборона проведення аудиту на вимогу учасника чи різними незалежними аудиторами.

За таких обставин, оцінюючи усі заперечення відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження останнього про те, що немає підстав для призначення ще однієї аудиторської перевірки товариства, оскільки аудиторська перевірка на товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" проводилась за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки, не приймаються до уваги, оскільки жодна законодавча норма не встановлює заборону учаснику товариства, з метою здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю, вимагати проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора за його зверненням.

Наявність поданих висновків проведених аудиторських перевірок товариством не позбавляє позивача реалізувати своє право передбачене до ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018) брати участь в управлінні справами товариства, при цьому суд зазначає, що передбачене ст. 146 Цивільного кодексу України право спонукати товариство провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку.

При цьому, відповідач вказуючи про те, що позивач може реалізувати своє право на управління товариством шляхом ознайомлення з існуючими висновками аудиторів помилково ототожнює поняття одержання інформації про діяльність товариства, яке закріплено в п. г) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції до 06.02.2018) з поняттям призначення на його вимогу аудиторської перевірки діяльності товариства, яке визначено у ч. 3, 4 ст. 146 Цивільного кодексу України, як право позивача на управління товариством.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2018 по справі № 921/505/17-г/18.

Щодо необхідності проведення аудиторської перевірки саме товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур - Аудит", суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з вищенаведених норм, повноваження щодо організаційного забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників (акціонерів), зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками (акціонерами) товариства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ані діючим законодавством, ані Статутом товариства, позивачу, як учаснику товариства, не надано повноважень щодо вибору аудитора.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що і Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" не визначено аудиторської фірми, яка проводить аудиторську перевірку, а тому відповідно до вимог закону дані повноваження належать до виконавчому органу товариства - директору.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що вимога позивача про зобов'язання до проведення аудиторської перевірки є вимогою, яка безпосередньо пов'язана із діяльністю та управлінням товариством, беручи до уваги наявність корпоративного конфлікту який існує між учасниками даного спору, зокрема невизнання відповідачем учасником ТОВ "ЕКОР ТЗ" - ПрАТ "Технотерн-Обрій", що позбавило позивача, як учасника товариства протягом тривалого часу реалізувати свої права на участь в управлінні ТОВ "ЕКОР ТЗ", складовою яких є і спонукання товариства до проведення аудиторської перевірки, та, враховуючи, що проведення аудиту надасть позивачу змогу отримати реальну інформацію про фінансовий стан відповідача, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, вважає за необхідне позов задоволити частково та зобов'язати відповідача провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" за період з 2012 по 2016 роки (включно) із залученням професійного аудитора та покладенням витрат на проведення такої перевірки на приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій".

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" (вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02973445) провести аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" за період з 2012 по 2016 роки включно, з покладенням витрат на проведення такої перевірки на приватне акціонерне товариство "Технотерн-Обрій". В частині позовних вимог про залучення професійного аудитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур - Аудит" (код ЄДРПОУ 34183495, м. Київ, вул.Радунська, буд.42/10, кв. 314) - відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОР ТЗ" (вул. Лук'яновича, 3а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02973445) на користь Приватного акціонерного товариства "Технотерн-Обрій" (вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30453939) судовий збір у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 02.08.2018.

Суддя Н.В. Охотницька