Постанова

від 30.07.2018 по справі 925/1600/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. Справа№ 925/1600/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Іванюк О.М. - арбітражний керуючий

від відповідача: Гончар О.В. - адвокат

від Таюрської Лариси Володимирівни: Василишин С.А. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного підприємства Терра-Граніт та Таюрської Лариси Володимирівни

на рішення Господарського суду Черкаської області, ухваленого 19.03.2018, повний текст якого підписаний 03.04.2018,

у справі № 925/1600/17 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства Рось в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича

до Приватного підприємства Терра-Граніт

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: вул. 2-го Українського фронту, буд. 1, м. Корсунь-Шевченківський, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область ( реєстраційний номер майна згідно з реєстром прав власності на нерухоме майно: 747805) і до складу якого входять такі будівлі та споруди:

№ п/пНайменуванняЛітера/№Загальна площа, м 2 1.Адміністративне приміщенняА 493,60 2.ПрибудоваБ 134,80 3.СкладВ 265,50 4.Зварювальний цехВ 23,60 5.СкладД 196,00 6.Зварювальний цехЖ 33,30 7.Насосна станціяЗ 108,70 8.Будівля полірувального цехуЛ 274,90 9.Будівля полірувального цехуМ 413,50 10.Будівля розпилювального цехуН 423,30 11.ПрибудоваН 226,50 12.Будівля розпилювального цехуО 815,50 13.Трансформаторна підстанціяР 44,60 14.Будівля охорониС 9,60 15.Прохідна з прибудовоюУ 53,10 16.Битові приміщенняТ 23,60 17.Битове приміщенняФ 50,70 18.Битове приміщення X 39,50 19.ВольєрП 27,80 20.СкладГ 267,90 21.СкладК 343,20 22.Ворота№1 - 23.Хвіртка№2 - 24.Огорожа№3 - 25.Огорожа№4 - 26.Огорожа№5 - 27.Огорожа№6 - 28.Ворота№8 - 29.ВбиральняЧ - 30.Очисні споруди№7 - Обладнання:

№ п/пНайменуванняК-ть 1.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000112 1 2.Автоматична шліфувально-полірувальна лінія РС-00000031 1 3.Автоматичний розвантажник заготівок РС- 1 4.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000110 1 5.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000111 1 6.Бетонозмішувач (об'єм 500 л) РС-00000478 1 7.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000017 1 8.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000018 1 9.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000019 1 10.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-000000021 1 11.Калібратор РС-00000029 1 12.Калібратор РС-00000566 1 13.Кодувач РС-00000101 1 14.Кодувач РС-00000105 1 15.Командний контролер РС-00000090 1 16.Компресор РС-00000037 1 17.Компресор РС-00000038 1 18.Компресор РС-00000040 1 19.Компресор СО-7Б РС-00000041 1 20.Конвеєрна лінія РС-000000 33 1 21.Кран козловий РС-00000136 1 22.Кран козловий КК 32/5 РС-00000552 1 23.Кран балка 3,2 т. РС-00000043 1 24.Кран балка 3,2 т. РС-00000044 1 25.Насос РС-00000048 1 26.Насос НУИФ 100 РС-00000085 1 27.Насос НУИФ 100 РС-00000086 1 28.Обладнання насосної станції РС-00000055 1 29.Обладнання трансформаторної підстанції 400 кВа РС-00000054 1 30.Відрізний верстат 350 РС-00000028 1 31.Пилорама штрипсові GASPARI MENOTTI РС-00000052 1 32.Підіймач стріловий РС-00000458 1 33.Понижуючий період (зарядний пристрій) РС-00000061 1 34.Ролінговий конвеєр РС-00000030 1 35.Ролінговий конвеєр РС-00000024 1 36.Верстат для зняття фасок РС-00000035 1 37.Верстат відрізний "Алмаз" РС-00000093 1 38.Верстат відрізний "Беверс" РС-00000098 1 39.Верстат відрізний "Колібр" РС-00000091 1 40.Верстат полірувальний РС-00000050 1 41.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI PC-00000022 1 42.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI РС-00000113 1 43.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI РС-00000114 1 44.Фрезерувальна лінія РС-00000051 1 45.Штукатурна станція РС-00000441 1 46.Ємність металева 5м 3 РС-00000020 1 47.Ємність 50 м 3 РС-00000027 1 48.Ємність 60 м 3 РС-00000083 1 49.Ємність 60 м 3 РС-00000084 1 50.Калорифер РС-00000036 1 51.Будівельні ліси РС-00000087 1 52.Розчинозмішувач ОМО-54 РС-00000066 1 53.Сейф металевий РС-00000082 1 54.Навантажувач ТО-18 РС-0000060 1 55.Верстат заточний РС-0000095 1 56.Верстат радіально-свердлильний РС-0000089 1 57.Верстат токарний ИА 616 РС-0000088 1 58.Верстат точильно шліфувальний РС-0000069 1 59.Верстат фрезувальний 6Р12 РС-0000078 1 60.Верстат токарний ДИП 300 РС-0000070 1 61.Холодильник "Днепр-2" РС-0000072 1 62.Комплекс "ROBOTRON" 1 63.Деревообробний верстат ОЛНС-7 РС-0000019 1 64.Автонавантажувач 40814 РС-00000375 1 65.Навантажувач ВД 1792 РС-00000058 1 66.Навантажувач УН-053 РС-00000059 1 67.Електронавантажувач РС-00000073 1 - визнання за позивачем права власності на цей цілісний майновий комплекс.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018, повний текст якого підписаний 03.04.2018, у справі № 925/1600/17 позов задоволено частково - визнано за позивачем право власності на спірне майно, у задоволенні решти позову відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що:

- спірне майно перебувало у власності позивача та 27.04.2010 було реалізовано ним Товариству з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д (договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрований за №780), а останнім 13.05.2010 продано Таюрській Ларисі Володимирівни (договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1629);

- 09.09.2010 Таюрська Л.В. як установник управління, і відповідач як управитель уклали між собою договір управління цілісним майновим комплексом, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за № 1530, за яким спірне майно передано в управління відповідачу, проте 14.03.2018 сторонами вказаного договору підписано договір про його розірвання;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №14/5026/1020/2011 про банкрутство Закритого акціонерного товариства Рось задоволено повністю заяву закритого акціонерного товариства Рось про визнання недійсним договору і визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ Рось та ТОВ Техносоюз-Д , посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

- визнання Київським апеляційним господарським судом постановою від 11.04.2017 у справі №14/5026/1020/2011 недійсним укладеного між ЗАТ Рось та ТОВ Техносоюз-Д договору купівлі-продажу спірного майна в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України означає, що цей договір не створив юридичних наслідків для його сторін і що право власності на спірний цілісний майновий комплекс за цим недійсним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д не перейшло, а залишилося за ЗАТ Рось .

- скасування постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 постанови Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі № 10/4867 про відкриття ліквідаційної процедури Закритого акціонерного товариства Рось і призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тараненко Н.Л. означає про незаконність проведеної на виконання скасованої постанови Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 ліквідаційної процедури Закритого акціонерного товариства Рось і відсутність у Тараненко Н.Л. повноважень на продаж майна цього товариства і на укладення від його імені з Товариством з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д у цій незаконній ліквідаційній процедурі договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010 № 780, що, в свою чергу, означає, що спірний цілісний майновий комплекс вибув із володіння власника - Закритого акціонерного товариства Рось не з його волі іншим шляхом;

- позивач в силу ст. 387 і п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вправі витребувати спірний цілісний майновий комплекс від будь-якого добросовісного набувача цього майна, який заволодів ним після Товариства з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування у відповідача спірного майна, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів перебування спірного цілісного майнового комплексу у володінні відповідача після 14.03.2018 - дня розірвання укладеного ним з Таюрською Л.В. договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010, а задовольняючи вимоги про визнання за позивачем права власності - з того, що відповідач вважає, що спірний цілісний майновий комплекс належить Таюрській Л.В. і безпідставно заперечує, тобто оспорює, право власності позивача на нього, що в силу ст. 392 ЦК України надає право позивачу вимагати визнання за ним права власності на спірний цілісний майновий комплекс в судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне підприємство Терра-Граніт звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що спірне рішення прийнято з чисельними порушеннями норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- судом першої інстанції порушено правила суб'єктної юрисдикції господарський судів, адже відповідач не є власником спірного майна, а такою особою є Таюрська Л.В., тобто фізична особа, а відтак, спір не підлягає вирішенню у господарський судах України;

- судом першої інстанції порушено правила виключної підсудності, адже за приписами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ГПК України суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, а відтак, спір має бути розглянутий господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство позивача;

- судом першої інстанції при вирішення спору сторін по суті не враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-95цс13 та у п. 10 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , згідно з якою під час розгляду справи про повернення майна, переданого на виконання недійсного договору, яке було відчужене третій особі, не можуть бути застосовані норми ст. 216 ЦК України;

- визнаючи за позивачем право власності на спірне майно, суд першої інстанції не врахував те, що за приписами ст. 392 ЦК України тільки власник може подати позов про визнання його оспорюваного або невизнаного права, в той час як власником нерухомого майна є особа, щодо речових прав якої на це майно вже здійснено реєстрацію (ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ), проте позивач не є власником спірного майна в розумінні перелічених вище норм чинного законодавства;

- суд першої інстанції помилково наділяє відзив на позов ознаками факту оспорювання або невизнання відповідачем права власності на спірне майно за позивачем;

- основною вимогою позивача, яким подано віндикаційний позов, є витребування у добросовісного набувача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України спірного майна та, у випадку задоволенні вказаної вимоги, позивачем заявлена похідна вимога про визнання права власності, проте, відмовляючи у задоволенні основної вимоги, суд першої інстанції мав відмовити і у задоволенні похідної вимоги.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018 справа № 925/1600/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги Приватного підприємства Терра-Граніт колегією суддів було встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, з огляду на що ухвалою від 14.05.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі в сумі 20 295 грн., а також докази направлення відповідачу копій ордеру серія КС № 390189 та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги листом з описом вкладення.

У встановлені законодавством строки Приватне підприємства Терра-Граніт виправило недоліки, з огляду на що ухвалою суду від 04.06.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Терра-Граніт на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.07.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- розгляд справи призначено на 30.07.2018 о 14:00.

06.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Таюрської Лариси Володимирівни, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В апеляційній скарзі заявник послався на те, що спірне рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення похідної вимоги про визнання права власності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник послався не та, що:

- скаржник є набувачем майна, яке є предметом спору, а відтак, саме він має бути відповідачем у справі про витребування майна, проте з огляду на суб'єктний склад, а саме те, що скаржник є фізичною особою, спір щодо витребування майна у скаржника непідвідомчий господарським судам, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України;

- вимога позивача про визнання права власності на спірне майно є похідною від вимоги про витребування його, а відтак, з огляду на відмову у задоволенні основної вимог (витребування майна), відмовлено мало бути й у задоволенні похідної вимоги (визнання права власності);

- встановивши, що відповідач не є набувачем майна, за відсутності можливості залучити скаржника як відповідача, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні не лише основної, а й похідної вимог, роз'яснивши позивачу право на пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства, а задовольнивши похідну вимогу, суд фактично вирішив спір по суті без набувача майна, адже, не дослідивши підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, суд надав позивачу право на оформлення права власності на спірне майно в обхід ст.ст. 330, 378, 388 ЦК України поза процедурою, передбаченою вказаними нормами.

Також апелянт зауважив на тому, що у зв'язку з незалученням набувача майна до участі у справі, позивач позбавлений права при пред'явлення позову до набувача посилатися на обставини справи, встановлені оскаржуваним рішенням, адже відповідно до приписів ст. 51 ГПК України:

- якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява (ч. 1);

- у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони (ч. 2).

Ухвалою від 07.06.2018:

- Таюрській Ларисі Володимирівні поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Таюрської Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17;

- апеляційні скарги Приватного підприємства Терра-Граніт та Таюрської Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 об'єднано в одне апеляційне провадження;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.07.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що: відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2); після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (ч. 3 ст. 254 ГПК України);

- учасників судового процесу повідомлено, що розгляд справи № 925/1600/17 призначений на 30.07.2018 о 14:00. Засідання відбудеться в приміщенні Київського апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1, зал судових засідань № 15;

- учасників судового процесу попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Станом на 30.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники відповідача та Таюрської Лариси Володимирівни апеляційні скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та Таюрської Лариси Володимирівни, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017, за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства Рось до Товариства з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.04.2010 в межах справи № 14/5026/1020/2011 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси до Закритого акціонерного товариства Рось про банкрутство визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ Рось та ТОВ Техносоюз-Д , посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А.

Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №14/5026/1020/2011 встановлені, зокрема, такі обставини:

- майно цілісного майнового комплексу ЗАТ Рось по вул. 2-го Українського фронту, буд.1, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зареєстровано за боржником відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006 року, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради та згідно з витягом про реєстрацію про права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за №9822201 від 13.02.2006 року, реєстраційний номер об'єкта 747805;

- ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 порушено провадження у справі №10/4867 про банкрутство боржника - ЗАТ Рось ;

- ухвалою за результатами підготовчого засідання від 08.11.2006 зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство;

- постановою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.;

- в подальшому ліквідатором банкрута було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №25196481 від 01.02.2010, РНО 747805, тип об'єкта цілісний майновий комплекс, адреса: м. Корсунь-Шевченківський, вул. 2-го Українського фронту, будинок 1, проведено оцінку майна ЦМК та отримано висновки суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна №01-12 від 05.02.2010 на суму 396890,00 грн. та №ПНО01-12-1 від 15.03.2010 на суму 417533,00 грн. (разом 814 423 грн.);

- про викладені вище обставини ліквідатор банкрута на зборах комітету кредиторів ЗАТ Рось (протокол від 19.03.2010) довела до відома комітету кредиторів;

- після проведення оцінки майна здійснено публікацію оголошення про продаж майна; оцінка майна склала 901 588,00 грн.; на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від відповідача ТОВ Техносоюз-Д ;

- окрім цього, згідно з цим протоколом, комітетом кредиторів прийнято рішення здійснити цільовий продаж майна цілісного майнового комплексу боржника безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д за ціною 902 000,00 грн., встановити строк придбання майна до 01.05.2010 та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК;

- 27.04.2010 укладено оспорюваний договір №780 (а.с.9 т.13), згідно з яким вартість майна складає 814423,00 грн. (в т.ч. ПДВ), в т.ч. будівлі та споруди 396890,00 грн. та обладнання 417533,00 грн., розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010 (а не 01.05.2010, як визначено комітетом кредиторів);

- 14.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцем І.А. сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187782 на кадастровий номер земельної ділянки №7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ Рось , та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6,2230 га, власнику ЗАТ "Рось", ідентифікаційний код 14187396, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд.70, а 27.04.2010 сформовано витяг про реєстрацію договору-780 у державному реєстру правочинів №8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави;

- постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано постанову Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 про відкриття ліквідаційної процедури ЗАТ Рось ;

- постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі №10/4867 припинено;

- провадження у даній справі про банкрутство ЗАТ Рось порушено ухвалою суду від 12.05.2011;

- після публікації в газеті Голос України від 18.06.2011 оголошення про порушення справи про банкрутство, ухвалою суду від 29.11.2011 затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15627170,38 грн.

- постановою суду від 21.08.2012 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено Левченка В.М.

За приписами ч. 3 ст. 105 ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Аналогічні положення містить й ст. 284 ГПК України в редакції, яка діє на даний час.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти, встановлені судом під час вирішення справи №14/5026/1020/2011 щодо Закритого акціонерного товариства Рось , зокрема те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006 року, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради, та згідно з витягом про реєстрацію про права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за №9822201 від 13.02.2006, реєстраційний номер об'єкта 747805, за вказаною особою було зареєстровано майно цілісного майнового комплексу ЗАТ Рось по вул. 2-го Українського фронту, буд.1, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (далі Майно), яке ним було продано Товариству з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д за договором №780 від 27.04.2010 та який в подальшому було визнано недійсним, є такими, що не потребують доведення.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що учасники процесу не скористались правами, наданими їм ч. 5 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені та не надав належних доказів на спростування таких обставин.

13.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д як продавець і Таюрська Лариса Володимирівна як покупець уклали договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1629 (а.с. 55-59) (далі Договір 1), предметом якого є купівлі-продаж наступного майна (далі Майно):

№ п/пНайменуванняЛітера/№Загальна площа, м 2 1.Адміністративне приміщенняА 493,60 2.ПрибудоваБ 134,80 3.СкладВ 265,50 4.Зварювальний цехВ 23,60 5.СкладД 196,00 6.Зварювальний цехЖ 33,30 7.Насосна станціяЗ 108,70 8.Будівля полірувального цехуЛ 274,90 9.Будівля полірувального цехуМ 413,50 10.Будівля розпилювального цехуН 423,30 11.ПрибудоваН 226,50 12.Будівля розпилювального цехуО 815,50 13.Трансформаторна підстанціяР 44,60 14.Будівля охорониС 9,60 15.Прохідна з прибудовоюУ 53,10 16.Битові приміщенняТ 23,60 17.Битове приміщенняФ 50,70 18.Битове приміщення X 39,50 19.ВольєрП 27,80 20.СкладГ 267,90 21.СкладК 343,20 22.Ворота№1 - 23.Хвіртка№2 - 24.Огорожа№3 - 25.Огорожа№4 - 26.Огорожа№5 - 27.Огорожа№6 - 28.Ворота№8 - 29.ВбиральняЧ - 30.Очисні споруди№7 - Обладнання:

№ п/пНайменуванняК-ть 1.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000112 1 2.Автоматична шліфувально-полірувальна лінія РС-00000031 1 3.Автоматичний розвантажник заготівок РС- 1 4.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000110 1 5.Автоматичний розвантажник заготівок РС-00000111 1 6.Бетонозмішувач (об'єм 500 л) РС-00000478 1 7.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000017 1 8.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000018 1 9.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-00000019 1 10.Імпортне обладнання багатодискова машина MORDENTI GP800MG/14 РС-000000021 1 11.Калібратор РС-00000029 1 12.Калібратор РС-00000566 1 13.Кодувач РС-00000101 1 14.Кодувач РС-00000105 1 15.Командний контролер РС-00000090 1 16.Компресор РС-00000037 1 17.Компресор РС-00000038 1 18.Компресор РС-00000040 1 19.Компресор СО-7Б РС-00000041 1 20.Конвеєрна лінія РС-000000 33 1 21.Кран козловий РС-00000136 1 22.Кран козловий КК 32/5 РС-00000552 1 23.Кран балка 3,2 т. РС-00000043 1 24.Кран балка 3,2 т. РС-00000044 1 25.Насос РС-00000048 1 26.Насос НУИФ 100 РС-00000085 1 27.Насос НУИФ 100 РС-00000086 1 28.Обладнання насосної станції РС-00000055 1 29.Обладнання трансформаторної підстанції 400 кВа РС-00000054 1 30.Відрізний верстат 350 РС-00000028 1 31.Пилорама штрипсові GASPARI MENOTTI РС-00000052 1 32.Підіймач стріловий РС-00000458 1 33.Понижуючий період (зарядний пристрій) РС-00000061 1 34.Ролінговий конвеєр РС-00000030 1 35.Ролінговий конвеєр РС-00000024 1 36.Верстат для зняття фасок РС-00000035 1 37.Верстат відрізний "Алмаз" РС-00000093 1 38.Верстат відрізний "Беверс" РС-00000098 1 39.Верстат відрізний "Колібр" РС-00000091 1 40.Верстат полірувальний РС-00000050 1 41.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI PC-00000022 1 42.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI РС-00000113 1 43.Візок під блоки 20 т. GASPARI MENOTTI РС-00000114 1 44.Фрезерувальна лінія РС-00000051 1 45.Штукатурна станція РС-00000441 1 46.Ємність металева 5м 3 РС-00000020 1 47.Ємність 50 м 3 РС-00000027 1 48.Ємність 60 м 3 РС-00000083 1 49.Ємність 60 м 3 РС-00000084 1 50.Калорифер РС-00000036 1 51.Будівельні ліси РС-00000087 1 52.Розчинозмішувач ОМО-54 РС-00000066 1 53.Сейф металевий РС-00000082 1 54.Навантажувач ТО-18 РС-0000060 1 55.Верстат заточний РС-0000095 1 56.Верстат радіально-свердлильний РС-0000089 1 57.Верстат токарний ИА 616 РС-0000088 1 58.Верстат точильно шліфувальний РС-0000069 1 59.Верстат фрезувальний 6Р12 РС-0000078 1 60.Верстат токарний ДИП 300 РС-0000070 1 61.Холодильник "Днепр-2" РС-0000072 1 62.Комплекс "ROBOTRON" 1 63.Деревообробний верстат ОЛНС-7 РС-0000019 1 64.Автонавантажувач 40814 РС-00000375 1 65.Навантажувач ВД 1792 РС-00000058 1 66.Навантажувач УН-053 РС-00000059 1 67.Електронавантажувач РС-00000073 1 З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що вказане майно є тим майном, купівлі-продаж якого була предметом укладеного між позивачем та ТОВ Техносоюз-Д договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованого за №780.

09.09.2010 Таюрська Л.В. як установник управління і відповідач як управитель уклали договір управління цілісним майновим комплексом, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. і зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 4107335 (а.с. 63-74) (далі Договір управління), за яким установник управління передає управителю, а останній приймає в управління строком на один рік з моменту передачі Майно яке належить установнику управління на підставі Договору 1.

Відповідно до п. 2.1 Договору управління управитель є довірчим власником майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та цього договору. Передача майна за цим договором від установника управління до управителя не тягне за собою переходу права власності до управителя, право власності на майно залишається за установником управління.

В Договорі управління сторонами погоджено, що:

- цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і державної реєстрації (п. 9.1);

- цей договір укладено на строк в один рік. Перебіг строку дії договору починається з дня передачі майна від установника управління управителю згідно з актом приймання-передачі майна (п. 8.2);

- у випадку, якщо не пізніше ніж за 14 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить іншій стороні про своє небажання продовжувати дію цього договору, цей договір автоматично вважається продовженим на кожний черговий строк в один рік (п. 8.3).

14.03.2018 відповідач та Таюрська Л.В. підписали договір про розірвання договору управління цілісним майновим комплексом (а.с. 112-113), посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 314.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 27.11.2017 (№ інформаційної довідки 105229356) (а.с. 18) слідує, що 14.09.2010 приватний нотаріус Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофанова Л.П. на підставі договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010 зареєструвала у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який вівся до 01.01.2013, право власності на спірний цілісний майновий комплекс за відповідачем.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 18.03.2018 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, (№ інформаційної довідки 117450126) (а.с. 122-125) слідує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірний цілісний майновий комплекс 15.03.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області Міняйло В.С. був зареєстрований за Таюрською Л.В. на підставі укладеного нею з Товариством з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що з визнанням постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №14/5026/1020/2011 недійсним укладеного між Закритим акціонерним товариством Рось та Товариством з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ Рось від 27.04.2010 №780 у позивача виникло право в порядку ст. 388 ЦК України витребувати це майно у особи, яка стала власником цього майна після Товариства з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д (у добросовісного набувача - примітка суду), та визнати за собою право власності на нього.

При цьому відповідачем у позові позивач визначає саме Приватне підприємство Терра-Граніт .

За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За приписами ч. 1ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, набувачем майна у розумінні приписів ст. 388 ЦК України є особа, яка за відплатним договором придбала в особи, яка не мала права його відчужувати, тобто у спірному випадку такою особою є особа, яка придбала спірне Майно у Товариства з обмеженою відповідальністю Техносоюз-Д , тобто Таюрська Лариса Володимирівна, а не відповідач, який був лише управителем вказаного майна, а на даний час взагалі немає жодного відношення до такого майна і який не може вважатися відповідачем за вимогами віндікаційного позову, на чому зауважують апелянти.

Також колегія суддів вважає вірними посилання апелянтів на те, що відповідачем у позові про визнання права власності на Майно також має бути саме Таюрська Лариса Володимирівна, адже основною вимогою позивача, яким подано віндикаційний позов є витребування у добросовісного набувача спірного майна, а визнання права власності є похідною вимогою, яка має розглядатися лише разом з основною, в той час як відомості, які вказані відповідачем у відзиві на позов, зокрема те, що власником спірного Майна є саме Таюрська Л.В., не можуть вважатися ознаками факту оспорювання або невизнання відповідачем права власності на спірне майно за позивачем.

Отже, належним відповідачем у цій справі є Таюрська Л.В., а не відповідач.

Розгляд позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне Майно без участі набувача вказаного майна та особи, за якою на даний час зареєстровано право власності на таке майно, є порушенням прав останньої на судовий захист.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції порушено правила виключної підсудності, адже за приписами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ГПК України суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, а відтак, спір має бути розглянутий господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство позивача, колегія суддів зазначає таке.

04.11.2012 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань від 02.10.2012 року № 5405-УІ (далі - Закон України № 5405-VІ), що доповнив розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-УІ пунктом 1-1, згідно з яким положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

19.01.2013 набрав чинності Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону України N 4212- VІ (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VІ) у частині 4 ст. 10 якого встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом доповнив частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Отже ГПК України з 19.01.2013 встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.

Водночас Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом згідно з пунктом 11 розділу X Прикінцеві та перехідні положення (зокрема і його частина четверта статті 10) не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19.01.2013, якщо на цю дату господарським судом ухвалено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зі змісту вищезгаданої постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у справі № 14/5026/1020/2011 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси до Закритого акціонерного товариства Рось про банкрутство слідує, що провадження у даній справі про банкрутство ЗАТ Рось порушено ухвалою суду від 12.05.2011, а постановою суду від 21.08.2012 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено Левченка В.М., тобто станом на 19.01.2013 позивач вже був визнаний банкрутом, а відтак, згідно з пунктом 11 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом припис частини четвертої статті 10 цього Закону та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час порушення цієї справи) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 456/20/16-ц від 14.02.2018, де викладені висновки про те, що:

- вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи за позовом до боржника, щодо якого господарським судом була порушена справа про банкрутство, повинні враховуватися положення пункту 11 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI з подальшими змінами;

- справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення предметної юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, і їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства, якщо станом на 19 січня 2013 року не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- до цих справ не застосовуються положення частини четвертої статті 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-УІ (який набрав чинності 19 січня 2013 року) і пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), що передбачають юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішувати всі майнові спори з вимогами до боржника.

Слід зазначити і про те, що, виходячи з приписів Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції Закону України N 4212-VІ (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VІ), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника , в той час як у спірному випадку розглядаються майнові вимоги боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Провадження у цій справі було порушено 14.12.2017.

Згідно з приписами п. 9 ч. 1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, в редакції ЗУ від 03.10.2017 № 2147-VІІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як встановлено колегією суддів, належним відповідачем у цій справі має бути фізична особа Таюрська Лариса Володимирівна.

Водночас за правилами статті 48 ГПК України:

- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2);

- після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3).

Отже, за приписами ГПК України заміна первісного відповідача належним відповідачем має відбуватись виключно за заявою позивача, проте у цій справі позивачем відповідних заяв а ні в підготовчому провадженні, а ні під час судового розгляду по суті позивачем подано не було.

Колегія суддів також зазначає про таке.

Частина 2 ст. 4 ГПК України встановлює, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 ст. 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Отже, спір щодо витребування майна у набувача - фізичної особи та, відповідно, про визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 910/32742/15, залучивши до участі у справі № 910/32742/15 фізичну особу як іншого відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував того, що якщо у розгляді справи господарським судом з'ясовано, що іншим (або належним) відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, суд не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Враховуючи, що позивач з відповідною заявою про заміну неналежного відповідача (ПП Терра-Граніт ) на належного (Таюрську Ларису Володимирівну) до суду не звертався, тобто, фактично, наполягає на розгляді заявлених ним вимог саме до відповідача (ПП Терра-Граніт ), який не є набувачем спірного майна та від якого вказане майно не може бути витребувано, у задоволенні позовних вимог про витребування вказаного майна колегією суддів відмовляється. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих вимог залишається без змін.

Водночас, враховуючи, що відповідач (ПП Терра-Граніт ) не є належним відповідачем й щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно, у задоволенні й цих вимог колегією суддів відмовляється. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 підлягає зміні - у задоволенні позову відмовляється у повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, а також підстави зміни судового рішення, апеляційні скарги Приватного підприємства Терра-Граніт та Таюрської Лариси Володимирівни задовольняються повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме витрати позивача за подачу позову та апеляційних скарг підлягають стягненню з позивача.

Водночас, враховуючи що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 позивача було звільнено від сплати судового збору, на позивача покладаються лише судові витрати апелянтів за подачу апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Терра-Граніт на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Таюрської Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 змінити.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2018 у справі № 925/1600/17 в такій редакції:

В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Рось (18029, м. Черкаси, вул. 30 років перемоги, 70, ідентифікаційний код 14187396) на користь Приватного підприємства Терра-Граніт (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 36777023) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 20 295 (двадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн.

6. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Рось (18029, м. Черкаси, вул. 30 років перемоги, 70, ідентифікаційний код 14187396) на користь Таюрської Лариси Володимирівни (61120, м. Харків, вул. Тракторобудівників, 67-А, кв. 64, ідентифікаційний номер 2725823703) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 20 295 (двадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1600/17.

Повний текст постанови складено: 02.08.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло