Постанова

від 31.07.2018 по справі 916/3328/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3328/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Системні технології бізнесу»

на рішення господарського суду Одеської області, ухвалене 11.04.2018 суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 18.04.2018

у справі № 916/3328/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системні технології бізнесу»

до Фермерського господарства «Полюганич»

про стягнення 3317951,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Системні технології бізнесу (далі ТОВ СТБ ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства Полюганич (далі ФГ Полюганич ) про стягнення з останнього 3 317 951,53 грн., з яких: 2734754,81 грн. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 514 344,26 грн. - пеня та 68852,46 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014 та №11/12/14-С від 11.12.2014 в частині своєчасного повернення позики (2500000 грн.) у встановлений цими договорами строк, а саме до 31.12.2015.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що строк повернення коштів станом на дату звернення ТОВ СТБ з позовом не настав, оскільки між сторонами укладено додаткові угоди від 01.01.2016 до договорів № 01/09/14-С від 01.09.2014 та № 11/12/14-С від 11.12.2014 , якими строк повернення позики продовжено до 31.12.2016.

28.12.2016 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача від 27.12.2016, яка свідчить про повернення позивачу поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2500000 грн.

Ухвалою суду від 01.02.2017 провадження у справі № 916/3328/16 в частині стягнення суми основного боргу за договорами поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014р. № 01/09/14-С та від 11.12.2014р. № 11/12/14-С у розмірі 2500000 грн. - припинено.

Ухвалою суду від 20.03.2017 за клопотанням позивача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу спірних документів - додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи підписі від імені ОСОБА_3 у наданих на експертизу документах виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою (особами).

Згідно з висновком судової технічної експертизи документів, відтиск печатки ТОВ СТБ на додаткових угодах від 01.01.2016 до договорів № 01/09/14-С від 01.09.2014, №11/12/14-С від 11.12.2014 та позовної заяви ТОВ СТБ вирогідно були нанесені однією і тією ж самою печаткою (вирішити питання у категоричній формі не є можливим з причин наведених у дослідницькій частині висновку).

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2018 у задоволенні позовних вимог ТОВ СТБ відмовлено повністю.

Вирішуючи по суті питання щодо відповідності додаткових угод від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги вимогам закону, суд першої інстанції зазначив наступне.

Позивачем у справі не було надано заяви про визнання недійсними спірних додаткових угод від 01.01.2016, а господарський суд, не має права виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, питання щодо визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2016 не може бути предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що додаткові угоди до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.01.2016 не були визнані судом недійсними, господарський суд дійшов висновку про їх правомірність, а отже і про те, що строк повернення позики за договорами поворотної фінансової допомоги становить - не пізніше 31.12.2016.

Надану позивачем відповідачу позику було повернуто позивачу 27.12.2016, тобто у встановлений сторонами строк.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо строків повернення позивачу фінансової допомоги, та в свою чергу про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу 3% річних, індексу інфляції та пені за порушення грошового зобов'язання.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Додаткові угоди до договорів про поворотну фінансову допомогу позивач не укладав, про їх існування не знав, умови їх не виконував. Це підтверджується тим, що:

1) позивач звернувся до суду з позовом саме 05.12.2016,

2) в матеріалах справи міститься заява директора ТОВ СТБ про те, що він ніколи не підписував спірні додаткові угоди

3) відповідно до висновку судової-почеркознавчої експертизи, підпис на додаткових угодах від 01.01.2016 до договорів про поворотну фінансову допомогу виконані не самим директором ТОВ СТБ ОСОБА_3, а іншою особою.

4) відповідно до висновку судової технічної експертизи документів, не підтверджується, що печатка на додаткових угодах від 01.01.2016 є печаткою ТОВ СТБ

5) Ніякими діями позивач не виконував умови додаткових угод від 01.01.2016.

Позивач не наполягав на недійсності додаткових угод від 01.01.2016, оскільки згідно ст. 215 ЦК України правочин може бути недійсним, нікчемним, а згідно ч. 8 ст. 181 ГК України - неукладеним.

У зв'язку з тим, що ТОВ СТБ та ФГ Полюганич є суб'єктами господарювання, то з двох нормативних актів (Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України), останній, як більш спеціальний нормативний акт має по відношенню до цих правовідносин вищу юридичну силу перед Цивільним кодексом України, а тому суд зобов'язаний керуватись саме нормами Господарського кодексу України, який визначає коли договір є неукладеним, а коли недійсним.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази та факти, що підтверджують укладення додаткових угод від 01.01.2016.

Позивач просив суд першої інстанції відхилити надані відповідачем додаткові угоди від 01.01.2016.

Суд першої інстанції помилково застосував до неукладених додаткових угод норми ЦК України про недійсність правочинів.

Крім того, суд першої інстанції помилково посилається на ст. 204 ЦК України (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним), оскільки додаткові угоди від 01.01.2016 з підробленими підписами директора ТОВ СТБ та з незрозумілими печатками ТОВ СТБ не можуть вважатись правомірними правочинами, тобто діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином суд не повинен враховувати додаткові угоди від 01.01.2016 та відхилити їх як докази при винесенні рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив наступне.

Факт укладання додаткових угод від 01.01.2016 підтверджується печаткою ТОВ СТБ .

Дані додаткові угоди від 01.01.2016 були отримані представником відповідача - ОСОБА_4 від представника позивача - ОСОБА_5 особисто, як і попередні документи. У відповідача не було жодних підстав вважати, що дані угоди мають якісь вади або підписані не уповноваженою особою.

Предметом господарської справи є нарахування заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги. Позовні вимоги ТОВ СТБ безпідставні через наявність додаткових угод від 01.01.2016 та фактичного розрахунку ФГ Полюганич перед ТОВ СТБ .

Такого способу захисту, як визнання додаткових угод недійсними позивачем не заявлено, відповідно дійсність або недійсність додаткових угод від 01.01.2016 не є предметом доказування у даній справі. Безпідставність вимог позивача підтверджує і дія презумпції дійсності правочину у відповідності до ст. 204 ЦК України.

Хоча на момент підписання додаткових угод від 01.01.2016 діюча редакція ЦК України не вимагала в обов'язковому порядку скріплення угоди печаткою, проте наявність печатки підтверджує саме волевиявлення юридичної особи на укладання цих додаткових угод.

Посилання позивача на той факт, що останній не знав про існування додаткових угод від 01.01.2016, а тому звернувся до суду за виконанням договору саме наприкінці 2016 року - викликає сумніви, оскільки в разі існування заборгованості відповідача перед позивачем, останньому нічого не заважало подати відповідний позов ще на початку 2016 року, більш того, позивачем не було зроблено жодної спроби досудового врегулювання заборгованості, що також викликає питання щодо того, чи знало ТОВ СТБ про існування додаткових угод від 01.01.2016.

Посилання позивача на відсутність доказів щодо підписання додаткових угод спростовуються наявністю на них відбитків печатки ТОВ СПБ , які є оригінальними та підтверджені судовою технічною експертизою.

Відповідач не є експертом, а тому не міг дізнатись, чи підпис саме директора був наявним на додаткових угодах, чи підпис іншої особи.

Додаткові угоди від 01.01.20160, як і самі угоди про поворотну фінансову допомогу були отримані представником відповідача від представника позивача ОСОБА_5, тому у відповідача були всі підстави вважати, що додаткові угоди є дійсними, відповідно й строк для повернення фінансової допомоги є 31.12.2016.

Апелянт, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі апелянта.

Отже відтиск печатки підприємства, наявний на додаткових угодах від 01.01.2016, є свідчення участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

В судове засідання з'явились представники учасників справи.

Представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2014 між ФГ "Полюганич" в особі директора ОСОБА_6 (позичальник) і ТОВ "СТБ" в особі директора ОСОБА_7 (позикодавець) укладено договір поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С, згідно з яким позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю.

У п.2.1., п.2.2. договору встановлено, що сума позики за договором становить 3000000 грн. За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю суму позики не пізніше 31.12.2014, а відповідно до умов п.5.4. договору у будь-який момент суму позики (її частину) може бути достроково повернуто позичальником у порядку, передбаченому п.5.2. договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

При простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмір 0,1% від неповернутої суми позики за кожен день прострочки. (п.6.2 договору).

Відповідно до п.7.2. договору, строк повернення позики, установлений в пп.4.1., може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

03.09.2014 на виконання умов вищезазначеного договору позивач перерахував відповідачу позику у розмірі 2000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 03.09.2014.

01.01.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.4.1. договору в наступній редакції: Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю суму позики не пізніше 31.12.2015.

11.12.2014 між ФГ "Полюганич" в особі директора ОСОБА_6 (позичальник) та ТОВ СТБ в особі директора ОСОБА_7 (позикодавець) укладено договір поворотної фінансової допомоги №11/12/14-С, з умовами, які аналогічні умовам договору поворотної фінансової допомоги №01/09/14-С від 01.09.2014.

Сума позики становить 500000 грн.

Строк повернення цієї позики - до 31.12.2015.

11.12.2014 позивач перерахував відповідачу суму позики в розмірі 500000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №211 від 11.12.2014.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за зазначеними договорами, позивач нарахував відповідачу 234 754,81 грн. - інфляційних втрат, 514 344,26 грн. - пені та 68852,46 грн. - 3% річних.

Надану позивачем позику у сумі 2500000 грн. відповідач повернув 27.12.2016, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2017 припинено провадження у справі № 916/3328/16 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договорами поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі, із врахуванням ухвали господарського суду Одеської області про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу від 01.02.2017, є стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, що нараховані відповідачу внаслідок порушення строків повернення позики, яка надана позивачем на підставі укладених з позивачем договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014 та від 11.12.2014.

Отже, встановленню підлягають обставини порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо строків повернення позивачу фінансової допомоги.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, відповідач зазначив, що він не порушив строків повернення позивачу фінансової допомоги.

В підтвердження цього, ФГ Полюганич надано додаткові угоди від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014 та від 11.12.2014, якими строк повернення позики продовжено до 31.12.2016.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договорів поворотної фінансової допомоги встановлено, що випадку прострочення повернення позики (її частини) відповідач сплачує штраф у розмірі 0,1 % від неповернутої суми позики за кожен день прострочки.

Як вже зазначалось раніше, умовами договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014 та від 11.12.2014, з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2015, до договору поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014, встановлений обов'язок відповідача повернути позивачу фінансову допомогу на загальну суму 2500000 грн. не пізніше 31.12.2015.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014 та від 11.12.2014, якими строк повернення позики продовжено до 31.12.2016.

Згідно висновку судового експерта підписи від імені ОСОБА_3 у наданих на експертизу додаткових угодах від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги, виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів відтиск печатки ТОВ СТБ на додаткових угодах від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги та позовної заяви ТОВ СТБ вірогідно були нанесені однією і тією ж самою печаткою.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи позивача про те, що надані відповідачем додаткові угоди від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги не можуть бути належними доказами у справі, оскільки є підробленими.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2017 було поновлено провадження у справі №916/3328/16.

Враховуючи, що з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція ГПК України, суд ухвалив:

Справу №916/3328/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системні технології бізнесу" до Фермерського господарства "ПОЛЮГАНИЧ" про стягнення 3 317 951,53 грн. розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Призначити у справі №916/3328/16 підготовче засідання.

Запропонувати позивачу в строк до 10 січня 2017 року надати до суду письмові пояснення щодо позовних вимог, із врахуванням висновків судових експертиз.

Запропонувати відповідачу в строк до 10 січня 2017р. надати до суду відзив на позов, із врахуванням вимог ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Однак позивачем зазначене клопотання в суді першої інстанції не заявлялось.

Позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод від 01.01.2016 до договорів поворотної фінансової допомоги від 01.09.2014 та від 11.12.2014.

Докази, що підтверджують визнання вищезазначених правочинів недійсними в матеріалах справи відсутні. Відтак вони є чинними та, у відповідності до вимог законодавства України, обов'язковими до виконання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що надану позивачем позику було повернуто відповідачем 27.12.2016, тобто у встановлений сторонами строк, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2018 у справі № 916/3328/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2018 у справі №916/3328/16 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Системні технології бізнесу» залишити без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

5. Повний текст постанови складено 01.08.2018.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир