Постанова

від 01.08.2018 по справі 140/2459/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/2459/17

Провадження № 22-ц/772/1113/2018

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуСправа № 140/2459/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Берегового О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Торбасюк О.І.,

за участю сторін: представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №140/2459/17 за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року, яке ухвалене суддею Науменком С.М. в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області о 09 год. 38 хв.,

в с т а н о в и в :

В вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом до Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 03 листопада 1977 року згідно наказу №139-к була прийнята на роботу в районне підприємство Сельхозтехніка обкатником паливних апаратур, її прізвище на той час було Кривонос. В подальшому вказане підприємство було перейменоване на Немирівське районне підприємство АГРОМАШ .

Згідно наказу від 10 вересня 2001 року позивач була переведена із роботи слюсаря, з 11 вересня 2011 року охоронником-прибиральницею на 0,5 ставки, в подальшому була переведена на повну ставку. У травні 2001 році у зв'язку з професійним захворюванням вона отримала третю групу інвалідності.

ОСОБА_4 працювала охоронцем-прибиральницею згідно графіку черговості на місяць, який надавався їй за декілька днів до початку місяця чергування. Останні роки працювала 8 годин в тиждень, з 9-00 годин до 17 годин, а другий тиждень з 13-00 години до 21 години.

Згідно наказу №14 від 28 серпня 2017 року на період відпустки слюсаря-охоронника ОСОБА_5 їй був визначений робочий день з 13-00 до 21-00 години у період з 28 серпня 2017 року по 22 вересень 2017 року.

Також на вересень 2017 року був наданий графік чергування охорони ПрАТ Немирівського РП АГРОМАШ затверджений директором ОСОБА_6 згідно якого вбачалось, що період її чергування також припадав з 13-00 до 21-00 години.

30 серпня 2017 року вона звернулася до директора ОСОБА_6 з пропозицією перевести її у період чергування з 9-00 до 17-00 годині, так як має трудове каліцтво. Директор ОСОБА_6 виніс ОСОБА_4 наказ, про чергування з 9-00 до 17-00 години, але нового графіку чергування, в якому би передбачалося, що вона повинна виходити на чергування з 9-00 до 17-00 години не було, тому вийшла 01 вересня 2017 року о 13-00 годині, згідно існуючого графіку чергування на вересень 2017 року та наказу №14 від 28 серпня 2017 року.

01 вересня 2017 року ОСОБА_4 підписала новий графік на вересень 2017 року, де період чергування був з 9-00 годин до 17-00 годину.

В цей день звернувся начальник охорони ОСОБА_7, з пропозицією написати пояснювальну записку, чому вона не вийшла на роботу з 9-00 години ранку 01 вересня 2017 року.

05 вересня 2017 року звернувся начальник охорони ОСОБА_7 з пропозицією отримати в бухгалтерії заробітну плату. Бухгалтер ОСОБА_8 надала відомість про виплату заробітної плати у сумі 1200 грн. за серпень 2017 року та інші відомості про виплату ОСОБА_4 відпускних та розрахункових сум заробітної плати при звільненні та повідомила, що вона звільнена за прогул.

Про існування наказу про звільнення за прогул №2-к від 05 вересня 2017 року, вона не знала, вважає, що наказ про її звільнення є незаконним.

Просила суд визнати незаконним наказ №2-к від 05 вересня 2017 року Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ про звільнення її за прогул без поважних причин з 9-00 по 12 години 50 хвилин 01 вересня 2017 року по п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити її на роботі охоронника-прибиральниці з 05 вересня 2017 року на Приватному акціонерному товаристві Немирівське районне підприємство АГРОМАШ . Стягнути з Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство Агромаш на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №2-к від 05 вересня 2017 року Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ про звільнення ОСОБА_4 за прогул без поважних причин з 9-00 по 12 години 50 хвилин 01 вересня 2017 року по п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на роботі охоронника-прибиральниці з 05 вересня 2017 року на Приватному акціонерному товаристві Немирівське районне підприємство АГРОМАШ .

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство Агромаш на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 22158,51 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., судовий збір в сумі 640 грн.

Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2018 року вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Немирівське районне підприємство Агромаш подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме неправильно застосовані норми п.4 ст.40, ст.59 КЗпП, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_4, відбулося з грубим порушенням вимог чинного законодавства про працю, внаслідок чого порушено право позивача.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до наказу №47-к від 10 вересня 2001 року ОСОБА_4 переведено з посади слюсаря на посаду охоронника-прибиральника комбайновського цеху ВАТ Немирівське районне підприємство Агромаш на 0,5 ставки (а.с.14).

Згідно наказу ВАТ Немирівське районне підприємство Агромаш №5 від 01 серпня 2005 року слюсарю ОСОБА_4 вмінено в обов'язки охоронника території підприємства ( а.с.15).

Відповідно до наказу № 2-к від 05 вересня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з роботи 05 вересня 2017 року за прогул без поважних причин з 09 год.00 хв. до 12 год. 50 хв. 01 вересня 2017 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.9).

Як роз'яснено в п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню

Згідно ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачаються правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно до вимог ст. 58 КЗпП України, при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Згідно ст. 59 КЗпП України, тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала на посаді охоронника-прибиральника згідно з графіком чергування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 31 серпня 2017 року пропрацювала на своєму робочому місці з 13 години по 21 годину (8 годин), що також підтверджується відповідним графіком чергувань затвердженим директором підприємства та накази №14 від 28 серпня 2017 року. Тривалість перерви між змінами на наступний робочий день для ОСОБА_4 мала б складати 8х2=16 годин.

Однак вказана вимога закону дотримана не була і ОСОБА_4 було призначено початок чергування на наступний робочий день 01 вересня 2017 року на 09 годину ранку, що є грубим порушенням вимог ст.59 КЗпП України.

Крім того, перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ч.2 ст.58 КЗпП України).

Таким чином, колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 є особою похилого віку, інвалідом ІІІ групи, вийшла на роботу 01 вересня 2017 року о 12-50 хвилин (по старому графіку), оскільки переплутала графіки чергувань, а отже її звільнення було проведено з грубими порушеннями чинного законодавства, в зв'язку з чим обґрунтований висновок суду першої інстанції про визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_4 та поновлення її на роботі.

За положеннями ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) (далі - Постанова), суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 зазначеної Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням із займаної посади та необхідності стягнення з відповідача коштів в сумі 2000 грн. на її відшкодування.

Разом з тим, колегія суддів також враховує, що ОСОБА_4 є особою похилого віку (60 років), інвалідом ІІІ групи, внаслідок незаконного звільнення перенесла моральні страждання, тривалий час залишалася без джерела існування, змушена була звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, погіршився стан її здоров'я, тому такий розмір відшкодування є обґрунтованим.

Зокрема, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок незаконного звільнення позивача, відповідач зобов'язаний виплатити працівникові її середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Однак, судом першої інстанції помилково здійснено розрахунок за період вимушеного прогулу в календарних днях, а не в робочих днях.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

При цьому задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів виходить з наступного розрахунку: 131 х 146,41 (де 131 - кількість робочих днів за період вимушеного прогулу ОСОБА_4 з дати її звільнення (05 вересня 2017 року) по дату поновлення на роботі, тобто дату ухвалення судового рішення (13 березня 2018 року), а 146,41 грн. - середньоденний заробіток позивача на посаді охоронника-прибиральника, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували її звільненню (а.с.16)).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до виплати ОСОБА_4 підлягає 19179,71 грн. за період з 05 вересня 2017 по 13 березня 2018 року, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з стягненням із товариства на користь позивача 19179,71 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство АГРОМАШ задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Немирівське районне підприємство Агромаш р/р № 26001524958 ОСОБА_9 Аваль м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 03567373 на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 19179,71 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 71 копійка), з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2635,35 грн. допустити до негайного виконання.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2018 року.

Головуючий: підпис ОСОБА_2

Судді: підписи ОСОБА_10

ОСОБА_11

Згідно з оригіналом: ОСОБА_2