Постанова

від 30.07.2018 по справі 804/2024/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2018 рокусправа № 804/2024/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: суддя-доповідач: Шальєва В.А.

судді: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання: Горшков В.В.

за участі представника позивача Жука В.В.

представника відповідача Резнікова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. (суддя Чорна В.В.) в справі № 804/2024/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс (далі - ТОВ Глубур-Сервіс ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2017 р. № 0002401403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1403887,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1123110 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 280777,5 грн., № 0002411403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 987380,50 грн., в тому числі за основним платежем - 986887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 493,5 грн.; № 0002271407 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 42298,24 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на необґрунтований висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з постачальниками ТОВ Лінейра Плюс , ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн , ТОВ Агро-Технології Сучасності , ТОВ Укркомерс Груп . У спірному періоді позивач здійснював діяльність, пов'язану з ремонтом устаткування та машин, неспеціалізованою оптовою торгівлею. Господарські операції із зазначеними контрагентами відповідають вимогам Податкового кодексу, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є реальними, такими, що спричинили зміни в майновому стані позивача. Товари за спірними господарськими операціями придбані з метою використання в господарській діяльності, належним чином відображені в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджені первинними та бухгалтерськими документами. Висновки контролюючого органу, на думку апелянта, щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів як таких, що не виконують своїх податкових зобов'язань, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та суперечать фактичним документам. При цьому невиконання контрагентами зобов'язань є підставою для притягнення до відповідальності саме цих осіб та може впливати на обсяг податкових обов'язків позивача. Також вважає незмістовними посилання на наявність кримінальних проваджень, оскільки в цих провадженнях відсутні вироки, які набрали законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Глубур-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., за результатами якої складено акт № 845/04-36-14-03/38333682 від 17.02.2017 р., за висновками якого встановлено порушення ТОВ Глубур-Сервіс пп. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. на суму 986887 грн., у тому числі за 2015 рік - 984913 грн., 1 квартал 2016 року - 658 грн., півріччя 2016 року - 1316 грн., три квартали 2016 року - 1974 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації за 1 квартал 2016 року (уточнююча № 9137815975 від 15.08.2016 р.); пп. а п. 198.1 ст. 198, абз. 2, 3 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1123110 грн., у тому числі за березень 2015 року - 250722 грн., квітень 2015 року - 331600 грн., травень 2016 року - 421 128 грн., серпень 2015 року - 119660 грн.; п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України в частині порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4891,67 грн.; п. 3.5, п. 3.7, п. 3.8, п. 3.12 гл. 3, п. 5.1 гл. 5, п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 21 149,12 грн.

ГУ ДФС 01.03.2017 р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002401403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1403887,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1123110 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 280777,5 грн., № 0002411403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 987380,50 грн., в тому числі за основним платежем - 986887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 493,5 грн.; № 0002271407 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 42298,24 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що спірному періоді позивач здійснював діяльність, пов'язану з ремонтом устаткування та машин, неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Між ТОВ Глубур-Сервіс (покупець) та ТОВ Лінейра Плюс (продавець) укладено договір № 21 від 02.02.2015 р. на постачання продукції (товару) згідно з рахунками та накладними; сума договору 1 800 000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 300 000 грн. На підставі вказаного договору ТОВ Лінейра Плюс виписано видаткову накладну № 160305 від 16.03.2015 р. на товар верстат універсально-шліфувальний Fortuna F13 на суму 67500,00 грн. (з податком на додану вартість), рахунок-фактуру № 160305 від 16.03.2015 р., видаткову накладну № 300308 від 30.03.2015 р. на товар компресорна установка 6ВВ-32/8 на суму 1118232,00 грн. (з податком на додану вартість), рахунок-фактура № 300308 від 30.03.2015 р., видаткову накладну № 200310 від 20.05.2015 р. на товар долото трьохшарошкове ІІІ 228,6 ОК-ГАУ, блок гвинтовий СФ180R на суму 318600,00 грн. (з податком на додану вартість), рахунок-фактура № 200310 від 20.05.2015 р., видаткову накладну № 170201 від 17.02.2015 р. на товар станок трубонарізний СА901с004 на суму 108000,00 грн. (з податком на додану вартість), рахунок-фактура № 170201 від 17.02.2015 р.

Між ТОВ Глубур-Сервіс (замовник) та ТОВ Лінейра Плюс (виконавець) укладено договір № 67-К від 03.03.2015 р., згідно з яким виконавець на доручення замовника зобов'язується виконати ремонтні роботи обладнання; передача (приймання-здавання товару) виконавцем замовнику здійснюється на промплощадці ПАТ ПівнГЗК (м. Кривий Ріг); загальна вартість договору складає 4 200 000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 350 000 грн. Сторонами підписано акт надання послуг № 280506 від 28.05.2015 р. на суму 1562400 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 260400 грн.) на роботи: ремонт електричної частини СБШ-250 МНА-32 , акт надання послуг № 280504 від 28.05.2015 р. на суму 276480 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 46080 грн.); ремонт кабіни СБШ-250 МНА-32 , акт надання послуг № 280505 від 28.05.2015 р. на суму 579888 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 96648 грн.); ремонт машинного відділення СБШ-250 МНА-32 , акт надання послуг № 300405 від 30.04.2015 р. на суму 1710000 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 285000 грн.); ремонт механічної частини верстата СБШ-250 , рахунки-фактури.

Суми податку на додану вартість у розмірі 956 850 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ Лінейра Плюс , включено ТОВ Глубур-Сервіс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Також сторонами підписано акти прийому-передачі запасних частин для виконання капітального ремонту обладнання від 02.04.2015 р. Передача запасних частин відбувалася на промплощадці ПАТ ПівнГЗК (м. Кривий Ріг). Акти підписані директорами позивача та його контрагента. Звітами від 28.05.2015 р. про використання запасних частин для ремонту обладнання, підписаними тими ж особами, підтверджено їх використання.

Крім того, між ТОВ Глубур-Сервіс (покупець) та ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн (продавець) укладено договір № 79 від 27.07.2015 р., згідно з яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно з рахунками і накладними на товар; сума договору складає 3 000 000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 500 000 грн.

ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн як постачальником на адресу ТОВ Глубур-Сервіс виписано видаткову накладну № 520 від 03.08.2015 р. на товар броня конуса рухома модифікована 1275.05.317А на суму 165600,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 27600), видаткову накладну № 520 від 03.08.2015 р. на товар броня конуса рухома модифікована 1275.05.317А на суму 165600,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 27600); надано акт прийому-передачі ТМЦ без механічної обробки (від 29.07.2015 р.), а також після її проведення (від 03.08.2015 р. № 518) на суму 178200 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 29700 грн.) на роботи механічна та термічна обробка .

Зазначені акти підписані з боку замовника директором позивача Бондар В.К., а з боку виконавця - директором ОСОБА_5

Суми податку на додану вартість у розмірі 57300,00 грн. за податковими накладними, сформованими ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн , включено ТОВ Глубур-Сервіс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Крім того, між ТОВ Глубур-Сервіс (покупець) та ТОВ Агро-Технології Сучасності (продавець) укладено договір № 103 від 03.08.2015 р. на поставку товару загальною вартістю 3 000 000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 500 000 грн.

У серпні 2015 року ТОВ Агро-Технології Сучасності як постачальником на адресу ТОВ Глубур-Сервіс виписано видаткову накладну № 267 від 26.08.2015 р. на товар шарошка ОК-41, перехідник опорного вузла, муфта, перехідник долотний на суму 213360,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 35560), видаткову накладну № 268 від 26.08.2015 р. на товар шарошка ОК-52 на суму 160800,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 26800). Товар отримано по довіреності 26.08.2015 року особисто директором позивача Бондар В.К. В цей же день сторонами підписано договір про відступлення права вимоги за цим договором від ТОВ Агро-Технології Сучасності до ТОВ Віконд Сервіс , засновниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Суми податку на додану вартість у розмірі 62360,00 грн. за податковими накладними, сформованими ТОВ Агро-Технології Сучасності , включено ТОВ Глубур-Сервіс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Крім того, на підставі договору № 132К від 06.04.2015 р. ТОВ Глубур-Сервіс та ТОВ Укркомерс Груп підписано акт надання послуг № 300401 від 30.04.2015 р. на суму 279600 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 46600 грн.) на роботи виготовлення штанги ШТ203*50 , акт переробки трубної заготовки № 3 від 30.04.2015 р., акт № 2 прийому-передачі готової продукції, акт №1 прийому-передачі трубної заготовки від 21.04.2015 р.

Сума податку на додану вартість у розмірі 46600 грн. за податковою накладною, сформованою ТОВ Укркомерс Груп , включено ТОВ Глубур-Сервіс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового періоду.

Встановивши, що видами діяльності всіх контрагентів позивача у спірному періоді була неспеціалізована оптова торгівля; всі контрагенти позивача мали у штаті по одному працівнику (директор); основні фонди та виробничі потужності відсутні; по всім контрагентам позивача наявні кримінальні провадження, відкриті, зокрема, за статтею 205 Кримінального кодексу України; номенклатура придбаного контрагентами товару не відповідає номенклатурі реалізованого, суд першої інстанції вказав на встановлення контролюючим органом обставин, які прямо вказують на паперовий характер оформлення господарських відносин позивача, реальність яких не підтверджена контролюючим органом, у зв'язку із встановленням відсутності фактичого руху активів та зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача як платника податків у зв'язку з безтоварністю проведених операцій.

Суд першої інстанції зазначив про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на суму 984913 грн., завищення позивачем податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за березень, квітень, травень та серпень 2015 року на загальну суму 1 123 110 грн.

Враховуючи, що позивачем не надано підтвердження вчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації за 1 квартал 2016 р. № 9067791654 від 29.04.2016 р., за 2 квартал 2016 р. № 9138855408 від 08.08.2016 р., за 3 квартал 2016 р. № 9213038067 від 09.11.2016 р. в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість нарахування ТОВ Глубур-Сервіс грошового зобов'язання на загальну суму 2467,50 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 1974 грн., за штрафними санкціями - 493,50 грн.).

Також судом першої інстанції встановлено, що актом перевірки встановлено, що ТОВ Глубур-Сервіс прийнято до каси видатковий касовий ордер від 29.05.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № ВЗП-000005 на суму 1971,97 грн., № ВЗП-000004 на суму 2007,44 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 03.09.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № 00000000017 на суму 4595,87 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 07.10.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № 00000000019 на суму 2765,79 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 05.08.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № 00000000014 на суму 4049,57 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 06.07.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № 00000000012 на суму 4642,25 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 21.09.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № 00000000018 на суму 1983,23 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки.

Дослідивши вказані первинні документи, суд першої інстанції дійшов висновку про їх невідповідність вимогам Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, тому такі документи не могли бути прийняті для виведення залишку готівки в касі, у зв'язку з чим погодився з висновками акту перевірки щодо порушення ТОВ Глубур-Сервіс п. 3.5, п. 3.7, п. 3.8, п. 3.12 гл. 3, п. 5.1 гл. 5, п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 21 149,12 грн.

Суд вважає такий висновок частково обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Глубур Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р., за наслідками якої складено акт від 177.02.2017 р. № 845/04-36-14-03/38333682, яким встановлено порушення ТОВ Глубур Сервіс пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. на суму 986887 грн., в тому числі за 2015 р. - 984913 грн., за 1 квартал 2016 р. - 658 грн., півріччя 2916 р. - 1316 грн., три квартали 2016 р. - 1974 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 р.; пп. а п. 198.1, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1123110 грн., в тому числі за березень 2015 р. - 250722 грн., квітень 2015 р. - 331600 грн., травень 2015 р. - 421128 грн., серпень 2015 р. - 119660 грн.; п. 120№.1 ст. 120 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4891,67 грн.; п. 3.5, 3.7, 3.8, 3.12 гл. 3, п. 5.1 гл. 5, п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 21149,12 грн.

Ні підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2017 р. № 0002401403 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1403887,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1123110 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 280777,5 грн.; № 0002411403 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 987380,50 грн., в тому числі за основним платежем - 986887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 493,5 грн.; № 0002271407 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 42298,24 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Лінейра Плюс , ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн , ТОВ Укркомерс Груп , ТОВ Агро-Технології Сучасності .

Судом встановлено, що ТОВ Глубур-Сервіс як покупцем укладено з ТОВ Лінейра Плюс як постачальником договір № 21 від 02.02.2015 р. на постачання продукції.

На підставі цього договору позивачем придбано верстат універсально-шліфувальний, вартістю 67500 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11250 грн., що підтверджено видатковою накладною № 1603305 від 16.03.2015 р., рахунком-фактурою від 16.03.2015 р.; компресорна установка 6ВВ-32/8, вартістю 1118232 грн., в тому числі податок на додану вартість - 186372 грн., що підтверджено видатковою накладною № 300308 від 30.03.2015 р., рахунком-фактурою від 30.03.2015 р. № 300308; долото трьохшарошкове ІІІ 228,6 ОК-ГАУ, блок гвинтовий СФ180R, загальною вартістю 318600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 53100 грн., рахунком-фактурою № 200310 від 20.03.2015 р., видатковою накладною №200310 від 20.03.2015 р.; станок трубонарізний СА901с004, вартістю 108000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 18000 грн., що підтверджено видатковою накладною № 170201 від 17.02.2015 р., рахунком-фактурою № 170201 від 17.02.2015 р.

Транспортування товару підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому суд зазначає, що позивачем доведено реальне здійснення перевезення товару актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату, заявками на надання транспортних послуг, якими підтверджено надання транспортних послуг з перевезення товару від постачальника ТОВ Лінейра Плюс позивачу суб'єктами господарювання.

Позивачем здійснено розрахунок з постачальником шляхом безготівкового перерахування коштів.

Не є спірним питанням видача постачальником позивачу податкових накладних за наслідками постачання товару.

Спірні господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

03.03.2015 р. ТОВ Глубур-Севіс як замовником укладено з ТОВ Лінейра Плюс як виконавцем договір № 67-К на виконання ремонтних робіт обладнання. В межах цього договору виконавцем виконані роботи з ремонту електричної частини СБШ-250 МНА, ремонту кабіни СБШ-250 МНА-32, ремонту машинного відділення СБШ-250 МНА-32, ремонт механічної частини верстата СБШ-250, що підтверджено в ході апеляційного перегляду справу належним чином оформленими первинними документами: актами надання послуг щодо зазначених ремонтних робіт, рахунками-фактурами.

Крім того, фактичне здійснення ремонтних робіт верстату СБШ-250 МНА та використання отриманих від ТОВ Лінейра Плюс послуг з ремонту обладнання у господарській діяльності підтверджено наступним.

Відповідно до митної декларації № 11005000/2014/006109 позивачем ввезено на митну територію України зазначений верстат, який відповідно до дефектної відомості від 04.05.2015 р. мав дефекти та потребував ремонту. Задля виконання ремонтних робіт позивачем передано виконавцю верстат та запасні частини, що підтверджено актами прийому-передачі. Після виконання ремонтних робіт сторонами договору складено звіт про використання запасних частин, а також звіт від 28.05.2015 р., в якому зазначено, які саме ремонті роботи виконані.

В подальшому верстат позивачем реалізовано іншому суб'єкту господарювання, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами.

Позивачем здійснено розрахунок з виконавцем шляхом безготівкового перерахування коштів.

Не є спірним питанням факт видачі позивачу податкових накладних за наслідками виконаних робіт.

Спірні господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

27.07.2015 р. позивачем як покупцем укладено з ТОВ Гордон-Сервіс Дістрібьюшн як продавцем договір поставки № 79, за умовами якого позивачем придбавався товар: броня конуса рухома модифікована 1275.05.317А, вартістю 165600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27600 грн., що підтверджено видатковою накладною № 520 від 03.08.2015 р., рахунком-фактурою № 520 від 03.08.2015 р.

Транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною, копія яких наявна в матеріалах справи. При цьому суд зазначає, що позивачем доведено реальне здійснення перевезення товару актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату, заявками на надання транспортних послуг, якими підтверджено надання транспортних послуг з перевезення товару від постачальника позивачу суб'єктами господарювання.

Позивачем здійснено розрахунок з постачальником шляхом безготівкового перерахування коштів.

Не є спірним питанням видача постачальником позивачу податкових накладних за наслідками постачання товару.

Спірні господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

ТОВ Глубур-Сервіс як покупцем укладено з ТОВ Агро-Технології Сучасності як продавцем договір поставки № 103, на підставі якого позивачем придбано товар - шарошка ОК-41, перехідник опорного вузла, муфта, перехідник долотний, шарошка ОК-52, що підтверджено видатковими накладними № 267 від 26.08.2015 р., № 268 від 26.08.2015 р., рахунками-фактурами № 267 від 26.08.2015 р., № 268 від 26.08.2015 р. на суму 213360,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 35560 грн., та на суму 160800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 26800 грн.

Транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною, копія яких наявна в матеріалах справи. При цьому суд зазначає, що позивачем доведено реальне здійснення перевезення товару актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату, заявками на надання транспортних послуг, якими підтверджено надання транспортних послуг з перевезення товару від постачальника позивачу суб'єктами господарювання.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 26.08.2015 р. № 143 ТОВ Агро-Технології Сучасності відступлено право вимоги ТОВ Віконд Сервіс щодо заборгованості позивача, що виникла за договором поставки № 103 від 03.08.2015 р.

Станом на час проведення перевірки у позивача відсутня кредиторська заборгованість за цим договором.

Не є спірним питанням видача постачальником позивачу податкових накладних за наслідками постачання товару.

Спірні господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

06.04.2015 р. позивачем як замовником укладено з ТОВ Укркомерс Груп як виконавцем договір № 132К, за умовами якого виконавцем надано позивачу послуги з виготовлення штанги ШТ203х50 МК-154 із заготовки замовника, що підтверджено актом надання послуг від 30.04.2015 р. № 300401, рахунком-фактурою № 3000401 від 30.04.2015 р., відповідно до яких вартість послуг склала 279600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 46600 грн. Крім того, фактичне отримання позивачем зазначеної послуги підтверджено актом прийому-передачі трубної заготовки, актом переробки трубної заготовки від 30.04.2015 р., актом приймання-передачі готової продукції від 30.04.2015 р., документами на транспортування трубної заготовки та готової продукції.

Витрати щодо придбання товарів та послуг за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару та послуг, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Основними видами діяльності ТОВ Глубур-Сервіс є оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Всі зазначені вище господарські операції безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Усі придбані товари та послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, а саме придбані позивачем товари після відповідної обробки, виготовлений товар реалізовані суб'єктам господарської діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Оскільки формування позивачем витрат звітних періодів за спірними господарськими операціями підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат.

Правомірність визначення складу витрат у звітних періодах вказує на правомірність визначення позивачем показників звіту про фінансові результати в контексті спірних господарських операцій, відповідно, висновок контролюючого органу, підтриманий судом першої інстанції, про заниження платником податку фінансового результату до оподаткування є неправильним, відповідно, є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за наслідками здійснення спірних господарських операцій.

Правомірність формування витрат обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірни правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Видача позивачу постачальниками належним чином оформлених податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів та послуг, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання товарів та послуг у виробництві власної продукції.

Суд зазначає, що висновок суду першої інстанції про безтоварність проведений операцій є необґрунтованим та таким, що спростований приведеними вище обставинами, які свідчать про реальність спірних господарських операцій.

Щодо посилання контролюючого органу та суду першої інстанції на те, що всі контрагенти позивача мали у штаті по одному працівнику (директор); основні фонди та виробничі потужності відсутні, суд вказує на таке.

Контрагенти позивача, за наслідками здійснення господарських операцій з яким позивачем сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

При цьому суд вказує на ненадання відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України тверджень про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані послуги сум до складу витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Щодо доводів контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що по всім контрагентам позивача наявні кримінальні провадження, відкриті, зокрема, за статтею 205 Кримінального кодексу України, суд вказує на наступне.

Суд зауважує, що відкриття кримінального провадження жодним чином не може доводити нереальність господарських операцій такого підприємства, оскільки встановлені в ході досудового розслідування обставини, без підтвердження таких обставин вироком суду, що набрав законної сили, не є підставою для звільнення від доказування.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що директор ТОВ Укркомерс Груп помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно, не міг підписувати первинні документи, видані позивачу, суд вказує на таке.

Дійсно, листом № 545/03.1-38 від 09.02.2017 р. відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області повідомлено Криворізьку південну об'єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про те, що під час перевірки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_7 виявлено актовий запис про смерть № 216 від 21.10.2014 р. відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 83 т.2).

Проте суд не може вважати цей лист належним та достовірним доказом у розумінні статей 73, 75 КАС України смерті саме директора ТОВ Укркомерс Груп ОСОБА_7, оскільки лист не містить відомостей щодо р.н.о.к.п.п. особи, яка померла, відповідно, відсутня можливість ідентифікувати померлу особу як директора контрагента позивача.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно доведеності порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 р; п. 120№.1 ст. 120 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4891,67 грн.; п. 3.5, 3.7, 3.8, 3.12 гл. 3, п. 5.1 гл. 5, п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 21149,12 грн.

Суд вказує, що апеляційна скарга не містить обґрунтування незгоди із судовим рішенням в частині цих порушень.

Позивачем не доведено належними доказами вчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації за 1 квартал 2016 р., відповідно контролюючим органом обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції за таке порушення.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, застосованих до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0002411403, за несвоєчасну сплату податку на прибуток до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1,60 грн., а не суму 2467,50 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням - 1974 грн., за штрафними санкціями - 493,50 грн.), як зазначив суд першої інстанції.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0002411403 підлягає скасуванню в частині збільшення основного зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 986887 грн. та штрафних санкцій в розмірі 491,9 грн.

Також є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002401403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в частині застосування штрафних санкцій за порушення п. 120№.1 ст. 120 Податкового кодексу України, тобто порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4891,67 грн., оскільки позивачем не спростовано факт порушення термінів реєстрації податкових накладних.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, застосованих до позивача податковим повідомленням-рішенням № 0002401403, за це порушення до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 489,17 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0002401403 підлягає скасуванню в частині збільшення основного зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1123110 грн. та штрафних санкцій в розмірі 280288,33 грн.

Стосовно висновків контролюючого органу про перевищення ліміту залишків готівки в касі в сумі 21149,12 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002271407 про застосування штрафних санкцій в сумі 42 298,24 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для застосування штрафних санкцій стало встановлення відповідачем порушення позивачем п. п. 3.5, 3.7, 3.8, 3.12 глави 3, п. 5.1 глави 5, п. 7.24 глави 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (далі - Положення № 637), а саме, перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 21149,12 грн.

Так, в ході податкової перевірки встановлено, що ТОВ Глубур-Сервіс прийнято до каси видатковий касовий ордер від 29.05.2015 р. без зазначення дати отримання готівки, не підтверджений підписом одержувача готівки, та відомості на виплату грошей № ВЗП-000005 на суму 1971,97 грн., № ВЗП-000004 на суму 2007,44 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 03.09.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, відомості на виплату грошей № 00000000017 на суму 4595,87 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 07.10.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, відомості на виплату грошей № 00000000019 на суму 2765,79 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 05.08.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, відомості на виплату грошей № 00000000014 на суму 4049,57 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 06.07.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, відомості на виплату грошей № 00000000012 на суму 4642,25 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки; видатковий касовий ордер від 21.09.2015 р. без зазначення дати отримання готівки та не підтверджений підписом одержувача готівки, відомості на виплату грошей № 00000000018 на суму 1983,23 грн. без зазначення дат та строків видачі готівки.

Згідно з п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п. 3.7 Положення).

Пунктами 3.8, 3.12 цього Положення визначено, що виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис Оплачено із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Відповідно до п. 5.1 Положення № 637 строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Вказані вище видаткові касові ордери та видаткові відомості, що не відповідають вимогам Положення № 637, безпідставно прийняті для виведення залишку готівки в касі, відповідно, суд вважає доведеним вчинення позивачем порушення Положення № 637, що обумовлює правомірність застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0002271407.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 94249,33 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. в справі № 804/2024/17 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 р. в справі № 804/2024/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Ухвалити в справі № 804/2024/17 нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002401403, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 01.03.2017 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1123110 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 280288,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002411403, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 01.03.2017 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 986887 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 491,9 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глубур-Сервіс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 94249,33 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 30.07.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.08.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко