Постанова

від 01.08.2018 по справі 826/18858/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №826/18858/14

адміністративне провадження №К/9901/9281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-фінансова група Прайд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року (суддя В.А. Кузьменко) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року (колегія у складі суддів: І.О. Лічевецький, Т.М. Грищенко, В.Е. Мацедонська) у справі№826/18858/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-фінансова група Прайд доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно-фінансова група Прайд (надалі - Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003682201.

Адміністративний позов мотивовано тим, що податковим органом неправомірно збільшено зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача, оскільки проведення господарських операцій підтверджується первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, оскільки реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджена, а тому збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Торговельно-фінансова група Прайд суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вважає, що їх ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у період з 23 жовтня 2014 року по 29 жовтня 2014 року посадовими особами податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ СофтПро-Трейдинг за липень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30 жовтня 2014 року № 3222/26-52-22-01-11/33298041, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 88830 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що господарські операції позивача з ТОВ СофтПро-Трейдинг є безтоварними. Актом Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області № 67/11-23-22-04/30330993 від 16 жовтня 2014 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СофтПро-Трейдинг з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ Теміс Капітал за липень 2014 року встановлено, що ТОВ СофтПро-Трейдинг за місцезнаходженням відсутнє та у нього відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ Теміс Капітал та їх подальшої реалізації ТОВ Прайд .

На підставі вищезазначених висновків контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003682201 від 18 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 111307,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 88830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22207,50 грн.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 червня 2014 року між ТОВ Прайд та ТОВ СофтПро-Трейдинг укладено договір про надання послуг № 12/У, за умовами якого останнє зобов'язалось організувати рекламну кампанію у формі розміщення аудіо ролика в рекламних блоках радіостанції з позивними Мьюзік Радіо на частотному каналі 101,5 ФМ, Авто Радіо на частотному каналі 107,4 ФМ, Європа Плюс на частотному каналі 92,8 ФМ, Ретро ФМ на частотному каналі 92,4 ФМ, Душевне Радіо на частотному каналі 106 ФМ, Радіо ONE на частотному каналі 99,4 ФМ, Джем ФМ на частотному каналі 95,6 ФМ, а позивач - прийняти і оплатити ці послуги.

На підтвердження фактичного виконання названого договору позивач надав суду акти надання послуг, банківські виписки та податкові накладні на загальну суму 532980 грн., у тому числі ПДВ в сумі 88830 грн., яке, в свою чергу, ТОВ Прайд включено до податкового кредиту.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента послуг, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне їх виконання.

Так, податкові зобов'язання з ПДВ, у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України. визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Відтак судами попередніх інстанцій при розгляді цього спору об'єктивно взято до уваги, що видами діяльності спірного контрагента є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента послуг, суди правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірного договору, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту через відсутність ефірних довідок або будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт розміщення рекламних роликів в ефірі та періодичність їх виходу. У зв'язку з чим зробили вмотивований висновок про недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-фінансова група Прайд залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду