Постанова

від 31.07.2018 по справі 804/3928/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/3928/17

касаційне провадження №К/9901/47592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №804/3928/17 за позовом Приватного підприємства Техбудальянс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Техбудальянс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0005991410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 218000грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2017 (повний текст складено 01.08.2017) позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №0005991410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 218000грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.10.2017 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог:

частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - ненадання документу про сплату судового збору;

частини п'ятої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - до апеляційної скарги не долучено документу, який належним чином підтверджує повноваження представника відповідача ОСОБА_1, якою підписано апеляційну скаргу. Свої висновки суд мотивував тим, що до апеляційної скарги долучено довіреність від 15.02.2017 №2317/10/04-36-10-03-12 на представництво ОСОБА_1 прав та інтересів податкового органу, яку засвідчено начальником ОСОБА_2 Утім, згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 26.01.2017 №135-о станом на дату вчинення довіреності виконання обов'язків начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області покладено на ОСОБА_3;

абзацу першого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - апеляційну скаргу подано поза межами встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження без порушення питання про поновлення такого строку.

Цією ж ухвалою скаржнику встановлено тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 було отримано відповідачем 12.10.2017.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 податковим органом на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, документ про сплату судового збору, а також копію документу про підтвердження повноважень представника податкового органу - копію довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12.

За результатами оцінки вказаних документів Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що наданий документ про підтвердження повноважень представника податкового органу є неналежної якості, що позбавляє можливості встановити повноваження особи, на яку видано довіреність, а також містить виправлення в даті реєстрації, у зв'язку з чим постановив ухвалу від 24.11.2017 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'ятиденного строку з дня отримання її копії шляхом надання якісної копії довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12.

Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 4900058261179, яким надіслано Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області копію ухвали від 24.11.2017, вручене адресату 07.12.2017.

На виконання вимог ухвали від 24.11.2017 суд апеляційної інстанції жодних документів від податкового органу не отримував.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.03.2018 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини другої статті 298 цього Кодексу (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося 04.04.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями робити висновок про наявність виправлень в тих чи інших документах, у зв'язку з чим вважає, що його необґрунтовано обмежено у праві на апеляційний перегляд судового рішення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) встановлено вимоги до апеляційної скарги.

Відповідно до частини п'ятої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, вимогами для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою є надання документу про повноваження представника особи, якою підписано апеляційну скаргу, якщо цей документ не подавався раніше. Невиконання таких вимог є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Як зазначено вище, однією з підстав для залишення ухвалою від 09.10.2017 апеляційної скарги без руху було невиконання вимог частини п'ятої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) щодо надання документу, який належним чином підтверджує повноваження представника відповідача ОСОБА_1, якою підписано апеляційну скаргу.

Постановляючи такі висновки суд апеляційної інстанції керувався тим, що долучена до апеляційної скарги довіреність від 15.02.2017 №2317/10/04-36-10-03-12 на представництво ОСОБА_1 прав та інтересів податкового органу, засвідчена особою, в якої станом на дату вчинення такої довіреності не було повноважень на виконання обов'язків начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Надіслану на виконання вимог ухвали від 09.10.2017 копію довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 суд апеляційної інстанції визнав такою, що є неналежної якості та містить виправлення в даті реєстрації документу та надав відповідачу можливість усунути визначені недоліки, постановивши ухвалу від 24.11.2017 про продовження процесуального строку для надання копії довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 належної якості.

В матеріалах справи наявна надіслана податковою інспекцією на виконання вимог ухвали від 09.10.2017 копія довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 (а.с. 233), зазначена дата реєстрації якої візуально дійсно містить певні виправлення.

З метою встановлення достовірності зазначеної у довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 інформації (в тому числі дати реєстрації документу), з урахуванням неналежної якості виготовлення копії такого документу, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 24.11.2017 про продовження процесуального строку, запропонувавши податковому органу у строк протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали надати суду вказаний документ належної якості.

Враховуючи наявність вагомих підстав для невизнання наданої на виконання ухвали від 09.10.2017 довіреності від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 такою, що достовірно підтверджує повноваження представника відповідача, на ім'я якого вона видана, суд касаційної інстанції вважає, що продовження відповідачу процесуального строку для усунення таких недоліків є обґрунтованим та спрямоване на забезпечення скаржнику можливості усунути такі недоліки.

Утім, своїм правом на усунення вищезазначених недоліків податковий орган не скористався, що свідчить про нівелювання встановлених процесуальним законом послідовних способів реалізації права на судовий захист, зокрема апеляційне оскарження судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд касаційної інстанції враховує, що з моменту отримання податковим органом ухвали від 24.11.2017 про продовження строку для усунення недоліків (07.12.2017) до моменту постановлення оскарженої ухвали від 05.03.2018 про повернення апеляційної скарги минуло три місяці.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган не вказує на наявність об'єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому надати суду апеляційної інстанції довіреність від 02.02.2017 №2847/10/04-36-10-03-12 належної якості у межах вищезазначених часових інтервалів.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), з урахуванням вимог статті 108 Кодексу, суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу скаржнику, у випадку неусунення недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Наведені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), з урахуванням вимог статті 169 Кодексу.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 , 345 , 349 , 350 , 355 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі №804/3928/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.Я. Олендер