Постанова

від 02.08.2018 по справі 826/9868/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9868/16 Суддя першої інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" Шторгіної Ірини Вікторівни про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк Шторгіної Ірини Вікторівни та просила:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" Шторгіну Ірину Вікторівну розглянути кредиторські вимоги ОСОБА_2 та прийняти рішення відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Південкомбанк (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір банківського вкладу від 17.10.2013 року, у відповідності до умов яких вкладник передає, а банк приймає на депозитний вклад на умовах даних договорів грошові кошти в сумі 300 000,00 доларів США на строк 370 днів .

Судом установлено, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 р. № 37 на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 р. № 305 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 26.05.2014 р. по 25.08.2014 р.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 №598 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.2014 №101 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 26.09.2014 по 26.09.2015 включно.

28.08.2015 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 157 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк та делегування повноважень ліквідатора , згідно з яким строк здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк продовжено на один рік по 26.09.2016 включно; уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ Південкомбанк Штогріній І.В. делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ Південкомбанк на один рік по 26.09.2016 включно.

29.08.2016 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1651 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк та делегування повноважень ліквідатора , згідно з яким строк здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Південкомбанк продовжено на один рік по 26.09.2017 включно; уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ Південкомбанк Штогріній І.В. делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ Південкомбанк на один рік по 26.09.2017 включно.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем гарантована сума в розмірі 200 000 грн, була виплачена останній 15.10.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимоги про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, тому суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно - правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.17 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ч.1 ст.19 КАС України (у редакції, на момент винесення рішення судом першої інстанції), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_2 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, зобов'язання внести зміни до зазначеного реєстру та подання цих змін до Фонду для затвердження, оскільки у ПАТ Комерційний Банк Південкомбанк існує заборгованість перед позивачкою за договором банківського вкладу.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст.3 наведеного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст.19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.2 ст.37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами ч.1 ст.54 цього Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п.4 ч.1 ст.48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч.1 ст.48 наведеного Закону збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч.3, 5 ст.22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Таким чином, оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають і зобов'язань банку перед позивачем, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.

Беручи до уваги наведене й враховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в тому числі щодо внесення змін до черговості задоволення вимог кредиторів, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7532/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, з урахуванням правової позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною третьою статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання невиконання договірних зобов'язань і реалізацією прав між банком і позивачем договору банківського вкладу, є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року - скасувати .

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" Шторгіної Ірини Вікторівни про зобов'язання вчинити дії - закрити .

Роз'яснити позивачу її право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.08.2018 року.