Постанова

від 02.08.2018 по справі 473/1320/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №473/1320/17 02.08.2018

Провадження №22-ц/784/33/18

№22-ц/784/102/18 Головуючий суду першої інстанції - ОСОБА_1

Категорія: 47 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі представника позивачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 в особі

представника ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалене о 10 годині 28 хвилин під головуванням судді Лузан Л.В. в приміщенні суду у м.Вознесенську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області, ОСОБА_7, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання незаконними та скасування рішень та визнання недійсним договору оренди землі

та за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі

представника ОСОБА_3

на додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року, ухвалене о 13 годині 15 хвилин під головуванням судді Лузан Л.В. в приміщенні суду у м.Вознесенську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області, ОСОБА_7, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання незаконними та скасування рішень та визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з зазначеним позовом, який в подальшому уточнювали та обґрунтовували наступним.

21 січня 1994 року ОСОБА_4 отримала державні акти серії МК №1400 та МК №1401 на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства по вул.Садовій, 61 в с.Бакай Вознесенського району Миколаївської області.

Розпорядженням ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - ОСОБА_6 РДА) від 10 лютого 2012 року №53-р ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2 га пасовищ в оренду на 5 років із земель не наданих у власність чи користування (сільськогосподарські землі) в межах території Дмитрівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби.

07 червня 2012 року розпорядженням ОСОБА_6 РДА №348-р ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та технічної документації з проведення нормативної грошової оцінки площею 2 га пасовищ строком на 10 років із земель не наданих у власність чи користування (сільськогосподарські землі) в межах території Дмитрівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби.

27 серпня 2015 року наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №471 СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7

Рішенням ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року №10 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,7114 га пасовищ, передбаченої до надання в оренду ОСОБА_7

18 листопада 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 7 років.

Позивачі зазначали, що під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 не було враховано їх прав на надані їм у власність та оренду земельні ділянки. Межі ділянки, наданої ОСОБА_7, не були узгоджені із суміжними землекористувачами та власниками, внаслідок чого вони проходять по території земельних ділянок ОСОБА_4, а також земельної ділянки, на яку претендував ОСОБА_5

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи на порушення своїх майнових прав з боку відповідачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_6 РДА від 07.06.2012 р. №348-р в частині дозволу, наданого ОСОБА_7, визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_6 районної ради від 12.10.2016 р. №10 в частині затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,7114 га пасовищ, вартістю 2 159,83 грн., передбаченої для надання в оренду ОСОБА_7 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 27.08.2015 р. №471 СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_7, а також визнати недійсним договір оренди землі від 18.11.2016 р. №33/57-16-ДО, укладений між ОСОБА_7 та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, і скасувати його державну реєстрацію.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року задоволено заяву представника позивачів щодо залишення без розгляду позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації спірного договору оренди.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 23 листопада 2017 року з ОСОБА_4 на користь держави стягнуто 640 грн. судового збору, а з ОСОБА_5 - 1920 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду, позивач ОСОБА_4 через свого представника подала апеляційну скаргу на основне та додаткове рішення суду, а позивач ОСОБА_5 - на додаткове рішення суду, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначала, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст.198 Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки особою, яка бажає її отримати. Крім того, позивачка вказувала, що надана нею копія геодезичної зйомки в якості доказу накладення однієї земельної ділянки на іншу була прийнята судом, відповідачі заперечень щодо цього доказу не надавали, а тому висновок суду про його невідповідність ст.ст.58 та 59 Цивільного процесуального кодексу України є невірним.

Відповідачі ОСОБА_6 РДА та ОСОБА_7 заявили про незгоду з апеляційною скаргою ОСОБА_4, а тому просили відмовити у її задоволенні. Щодо апеляційної скарги відносно додаткового рішення суду відповідач ОСОБА_6 РДА просила розглянути її на розсуд суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення суду від 24 жовтня 2017 року підлягає задоволенню частково, а на додаткове рішення від 23 листопада 2017 року - повністю, апеляційна скарга ОСОБА_5 на додаткове рішення суду підлягає залишенню без задоволення , виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що нею не доведено факт накладання земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_7, на належні їй земельні ділянки, а тому її позов є безпідставним.

Між тим, у повній мірі з таким висновком суду неможна погодитися з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 1994 року ОСОБА_4 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії МК №1400 та МК №1401 отримано у приватну власність за адресою вул.Садова, 61 у с.Бакай Вознесенського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с.14-17).

Розпорядженням ОСОБА_6 РДА від 07 червня 2012 року №348-р ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пасовища) та технічної документації з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2 га в оренду на 10 років із земель не наданих у власність чи користування (сільськогосподарські землі) в межах території Дмитрівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби (т.1 а.с.10).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4822082000:12:000:0034 державну реєстрацію ділянки було здійснено 23 травня 2014 року: форма власності державна (т.1 а.с.23-24).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 серпня 2015 року №471 СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 для сінокосіння та випасання худоби та надано йому в оренду земельну ділянку площею 1,7114 га пасовищ з кадастровим номером 4822082000:12:000:0034 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (т.1 а.с.106).

Рішенням ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року №10 (пункт 24) затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,7114 га пасовищ, вартістю 2 159,83 грн., передбаченої для надання ОСОБА_7 в оренду (т.1 а.с.28).

18 листопада 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі №33/57-16-ДО, відповідно до якого останній отримав вищевказану земельну ділянку в оренду строком на 7 років (т.1 а.с.107-111).

24 листопада 2016 року за ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки строком 7 років (т.1 а.с.80).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 червня 2018 року №125-038 при дослідженні встановлено порушення лівої бокової межі (накладання) земельної ділянки площею 6000 кв.м, належної ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК №1401 від 21.01.1994 р. по вул.Садовій, 61 у с.Бакай Вознесенського району Миколаївської області, частиною земельної ділянки кадастровий номер 4822082000:12:000:0034, що перебуває в оренді у ОСОБА_7 трикутною формою розмірами 3,68м/2х66,32м площею 122 кв.м. Фактична загальна площа земельної ділянки по вул.Садовій, 61 у с.Бакай Вознесенського району Миколаївської області складає 8378 кв.м, що на 122 кв.м менше від площі, вказаної у державних актах на право приватної власності на землю серії МК №1400 та МК №1401 від 21.01.1994 р. (т.2 а.с.85-97).

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Стаття 123 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Наведене свідчить, що позивач ОСОБА_4, яка отримала у власність земельні ділянки раніше ніж відповідач ОСОБА_7, має право на відновленням становища, яке існувало до порушення шляхом визнання незаконними та скасування рішень органів державної влади та місцевого самоврядування та визнання недійсним договору.

Факт порушення її права доведений зазначеним висновком експертизи.

За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4

Оскільки висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено порушення прав позивача ОСОБА_4 на 0,0122 га площі її земельної ділянки, наданої на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК №1401 від 21.01.1994 р., то право вказаного позивача підлягає захисту.

Достатнім способом такого захисту, яке не призведе до порушень прав землекористувача, є визнання вказаних правових актів незаконними і скасування та визнання недійсним договору оренди землі в частині вказаної площі земельної ділянки.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення її позовних вимог, а саме визнання незаконними та скасування вказаних нею у позові правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування в частині надання у користування ОСОБА_7 земельної ділянки трикутною формою розмірами 3,68м/2х66,32м площею 122 кв.м., що становить 0,0122 га.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 апеляційним судом не переглядається, оскільки його апеляційна скарга ухвалою від 11 грудня 2017 року була визнана неподаною та повернути позивачу.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 скасовано, то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні, а отже додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 судового збору підлягає скасуванню, а відповідачі повинні відшкодувати ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в судах першої та апеляційної інстанції та сплатити судовий збір на користь держави, який не був доплачений позивачем при поданні позову.

За розгляд справи в суді першої інстанції з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області та ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 судовий збір по 480 грн. з кожного та на користь держави - по 160 грн. з кожного.

За розгляд в справи в суді апеляційної інстанції відповідачі повинні сплатити позивачу ОСОБА_4 по 704 грн. судового збору з кожного та по 1375 грн. витрат за проведення експертизи.

Що ж стосується апеляційної скарги ОСОБА_5 на додаткове рішення суду від 23 листопада 2017 року, то вона на думку колегії суддів підлягає залишенню без задоволення.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що при поданні позову немайнового характеру одночасно кількома позивачами судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом за всі вимоги.

Норми процесуального права судом застосовані правильно. Розмір судового збору визначений вірно.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_5, якому у задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року задовольнити частково, а апеляційну скаргу на додаткове рішення від 23 листопада 2017 року - повністю.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_3 на додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року залишити без задоволення .

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області від 07 червня 2012 року №348-р Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та проведення її нормативної грошової оцінки в частині надання дозволу ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0122 га.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 27 серпня 2015 року №471 СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з кадастровим номером 4822082000:12:000:0034 та надання в оренду земельної ділянки площею 0,0122 га.

Визнати незаконним та скасувати пункт 24 рішення ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року №10 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в частині затвердження технічної документації на площу земельної ділянки розміром 0,0122 га.

Договір оренди землі, укладений 18 листопада 2016 року за №33/57-16-ДО між Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та ОСОБА_7, визнати недійсним в частині передачі в оренду ОСОБА_7 в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області земельної ділянки площею 0,0122 га.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір по 480 грн. з кожного.

Додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області та ОСОБА_7 на користь держави судовий збір по 160 грн. з кожного.

Додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_5 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, ОСОБА_6 районної ради Миколаївської області та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції судовий збір по 704 грн. з кожного та витрати за проведення експертизи по 1375 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді: О.О. Ямкова

ОСОБА_8

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.