Рішення

від 01.08.2018 по справі 591/962/18

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/962/18

Провадження № 2/591/1253/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

за участю секретаря : Сітало Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/962/18 за позовом КОРПОРАЦІЇ САНТ (місцезнаходження: м. суми, вул. Харківська, буд. 122; код ЄДРПОУ 34932471) до ОСОБА_1 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 16 жовтня 2012 року між корпорацією Сант та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до умов якого корпорація Сант здійснює реконструкцію (будівництво) комерційної нерухомості за адресою м.Суми, вул.Кузнечна,8 та зобов'язується у майбутньому, в обумовлений договором строк, укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, а останній зобов'язується сплатити кошти. Вважає, що фактично сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна у майбутньому на умовах визначених у договорі від 16.10.2012 року, а відтак укладений сторонами договір є попереднім. При цьому, у порушення вимог закону вказаний договір не було нотаріально посвідчено. Вважає, що оскільки сторонами договору не була дотримана форма договору він є недійсним. Тому, просить визнати недійсним договір від 16.10.2012 року.

У даній справі 13.03.2018 року відкрите загальне позовне провадження.

25.04.2018 року судом проведене підготовче засідання.

Відзив на позов відповідач не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, але до суду повторно не з'явився.

З огляду на згоду позивача, на підставі ст. 280-281 ЦПК України, судом ухвалено про проведення заочного розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази подані суду, суд вважає позов необґрунтованим з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2012 року між корпорацією Сант в особі генерального директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до п.п.1.1. якого, корпорація Сант здійснює реконструкцію (будівництво) комерційної нерухомості за адресою м.Суми, вул.Кузнечна,8 та зобов'язується у майбутньому в обумовлений договором строк, укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, а останній зобов'язується вкласти грошові кошти в реконструкцію (будівництво) в порядку визначеному п.2.2. договору. (а.с. 6)

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним вказаний договір від 16.10.2012 року договір. Однак дана вимога не ґрунтується на законі.

Так, за положеннями ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 та 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Наведені вище обставини, що встановлені судом (відносно предмету договору), та норми закону свідчать про те, що між сторонами було укладено саме попередній договір.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, оскільки попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору ( ст. ст. 635, 657 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України).

Як встановлено судом, сторонами при укладенні попереднього договору не були дотримані вимоги закону щодо форми укладення договору та його обов'язкового нотаріального посвідчення, а отже укладений між позивачем та відповідачем договір від 16.10.2012 року є нікчемним.

Відповідно до ст.215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Оскільки відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, необхідно розмежовувати поняття: нікчемний правочин та оспорюваний правочин , бо кожен з видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх здійснення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Згідно з вимогами ст.215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

У п.5 постанови Пленуму ВСУ №9 вказано, що відповідно до стст.215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.5 постанови Пленуму ВСУ №9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Зі змісту роз'яснень вбачається, що звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту.

Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача, тому в разі пред'явлення такої вимоги вона підлягає розгляду з констатацією в резолютивній частині рішення факту нікчемності правочину або відмови в цьому. Тобто в резолютивній частині рішення суду ця обставина констатується, а не вирішується як окрема вимога.

Наведена позиція узгоджується з правовою позицією ВСУ від 2.03.2016 у справі №6-308цс16.

Згідно зі ст.ст. 12-13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Слід зазначити, що позивачем не заявлялася вимога про нікчемність договору. Окрім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності спору з приводу виконання цього договору чи оспорювання відповідачем факту нікчемності укладеного договору.

Як вже зазначалося судом, ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин та беручи до уваги те, що укладений сторонами договір є нікчемним, підстав для задоволення позову та визнання спірного договору недійсним у судовому порядку не має.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, ч. 4 ст. 223, 282 ЦПК, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову КОРПОРАЦІЇ САНТ (місцезнаходження: м. суми, вул. Харківська, буд. 122; код ЄДРПОУ 34932471) до ОСОБА_1 (зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) про визнання недійсним договору відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Відповідач протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду може подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. .

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2018 року.

Суддя