Рішення

від 18.07.2018 по справі 905/1108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2018                     Справа № 905/1108/16                               

Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок №9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (юридична адреса: 86125, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Артема, будинок №1; поштова адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, а/с 15058; код ЄДРПОУ 20316900)

про стягнення 432 541,24 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача:           не з'явився

від відповідача:           не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка про стягнення 268583,72 грн. заборгованості щодо оплати наданих послуг по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011138/П10 від 28.09.2011р., 80028,89 грн. пені та 18800,86 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 7113,69 грн., інфляційних втрат в сумі 58014,08 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.03.2016р. зазначену справу передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

Ухвалою від 12.03.2016р. за вказаним позовом порушено провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати послуг, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Розгляд справи зупинявся у зв'язку з надходженням апеляційних та касаційних скарг відповідача на прийняті у справі процесуальні документи та необхідністю скерування матеріалів справи до судів вищих інстанцій.

Згідно з ухвалою від 14.05.2018р. провадження по справі було поновлено. Крім того, у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2018р. змінено найменування позивача у справі №905/1108/16 з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на Акціонерне товариство «Укртрансгаз».

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дати та час судових засідань у справі №05/1108/16. Про обізнаність відповідача щодо розгляду цієї справи також свідчать документи, які були подані Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» під час розгляду справи (клопотання №209 від 21.03.2016р., зустрічна позовна заява №218 від 06.04.2016р. тощо).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2018р. (суддя Паляниця Ю.О.) закрито підготовче провадження та призначено справу досудового розгляду по суті на 18.07.2018р.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з закінченням повноважень судді Паляниці Ю.О., 17.07.2018р. справу №905/1108/16 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2018 справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 18.07.2018.

За приписами ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи по суті у судовому засіданні 18.07.2018р.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 цього кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній письмовими доказами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 28.09.2011р. між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) був укладений договір №1109011138/П10 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за приписами п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013р.) газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно з п.1.2 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. (в редакції додаткової угоди №3 від 20.06.2014р.) газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013р.) розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тарифи, визначені в п.5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунки за ці послуги згідно з умовами договору. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9 години першого дня місяця до 9 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.

За приписами п.11 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. (в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013р.) останній набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги – до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи пояснення позивача щодо дії договору, які наявні у позовній заяві, а також зміст листа №194 від 19.01.2016р. відповідача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як передбачено у п.3.1 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. (в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013р.) послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п.п.3.2-3.4 укладеного сторонами правочину газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом 2 днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. позивачем було оформлено та підписано наступні акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме:

- №01-15-1109011138/П10 від 31.01.2015р. у січні 2015 року обсягом 616,027 тис. куб. м на суму 67713,68 грн.;

- №02-15-1109011138/П10 від 28.02.2015р. у лютому 2015 року обсягом 2647,914 тис. куб. м на суму 291058,71 грн.

За твердженням позивача, через відсутність поштового, у тому числі, кур'єрського сполучення із замовником, місцем реєстрації якого є непідконтрольна територія України (м.Макіївка Донецької області), вказані акти наданих послуг не надсилались відповідачу та не містять відтиску печатки та підпису уповноваженого представника підприємства замовника.

Разом з тим, на підтвердження надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у січні-лютому 2015 року Акціонерним товариством «Укртрансгаз» надано Інформацію про використання природного газу Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» за січень-лютий 2015 року, які складені та підписані безпосередньо відповідачем.

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання послуг з транспортування природного газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги протранспортованого природного газу, які визначені Акціонерним товариством «Укртрансгаз».

Наразі, постановою №578 від 30.04.2014р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, постачання природного газу» в редакції, яка діяла у січні-лютому 2015 року, було встановлено тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ПрАТ «Макіївкагаз» на рівні 91,60 грн. без ПДВ за 1000 куб. м. Тобто, визначаючи суму, яка підлягає оплаті відповідачем за послуги, що були надані позивачем у січні-лютому 2015 року, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» вірно застосувало тариф на рівні 91,60 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті наданих послуг у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством «Укртрансгаз» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 268583,72 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

За змістом п.5.5 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п.п.5.7, 5.8 укладеного сторонами правочину, у разі надходження коштів від замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги – як погашення заборгованості у попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги – як оплата послуг у місяці, наступному за звітним. Газотранспортне підприємство і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до 25 числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.

Відтак, зобов'язання з оплати наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами мали бути виконані на умовах 100% попередньої оплати, проте не пізніше:

- за актом №01-15-1109011138/П10 від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 67713,68 грн. – 19.02.2015р. включно,

- за актом №02-15-1109011138/П10 від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 291058,71 грн. – 19.03.2015р. включно.

При цьому, як стверджує позивач, вартість наданих послуг у повному обсязі відповідачем оплачена не була.

Виходячи зі змісту акту звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. за договором №1109011138/П10 від 28.09.2011р., станом на 01.01.2015р. за Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» обліковувалась заборгованість у розмірі 46889,31 грн.

Як вказує позивач, протягом січня-березня 2015 року відповідач перерахував на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за договором №1109011138/П10 від 28.09.2011р. 137077,98 грн.

За таких обставин, з урахуванням того, що у січні-лютому 2015 року позивачем за договором №1109011138/П10 від 28.09.2011р. було надано послуги на суму 358772,39 грн., з огляду на те, що станом на 01.01.2015р. у відповідача обліковувалась заборгованість за вказаним правочином у розмірі 46889,31 грн., зважаючи на здійснені Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» у 2015 році оплати на загальну суму 137077,98 грн., заборгованість відповідача на теперішній час становить 268583,72 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 12.03.2016р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, наявність заборгованості в сумі 268583,72 грн. не спростовано.

Як вбачається зі змісту листа №194 від 19.01.2016р. Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», останній засвідчив існування договірних відносин з газотранспортним підприємством у 2011 – 2015р.р., зокрема, за договором №1109011138/П10 від 28.09.2011р. та просив позивача розглянути питання щодо відстрочення остаточного розрахунку за послуги з транспортування природного газу магістральним трубопроводами до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції на території України.

В той же час, як свідчать матеріали справи, 26.03.2016р. Акціонерним товариством «Укртрансгаз», на виконання приписів п.5.8 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р., було направлено на адресу для кореспонденції замовника, вказану у листі №194 від 19.01.2016р., акт звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. за наведеним вище правочином.

Проте, примірник вказаного акту звірки розрахунків, підписаний та скріплений печаткою відповідача, або вмотивована відмова від підписання, на адресу позивача не надходили.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1109011138/П10 від 28.09.2011р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення суми основного боргу у розмірі 268583,72 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до п.7.3 договору №1109011138/П10 від 28.09.2011р. (в редакції додаткової угоди №2 від 17.01.2013р.), у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 80028,89 грн. пені, а саме:

-           70,20 грн. за період з 21.02.2015р. по 27.02.2015р. (послуги, які були надані у січні 2015 року на суму 67713,68 грн.),

-           79958,69 грн. за період з 21.03.2015р. по 20.09.2015р. (послуги, які були надані у лютому 2015 року на суму 291058,71 грн.).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Щодо заявленої до стягнення суми 7% штрафу у розмірі 18800,86 грн. (лютий 2015 року), суд зазначає про наступне:

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.546 вказаного нормативно-правового акту одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).

В силу ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, договір №1109011138/П10 від 28.09.2011р. не містить положень щодо можливості застосування штрафу (з встановленням його розміру) за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати прийнятих послуг.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу, позивач посилається на приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, за змістом якої: у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З цього приводу суд зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна за змістом правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.10.2015р. у справі №910/9653/15; Верховного Суду України №3-1гс14 від 04.02.2014р. (справа №903/610/13).

За таких обставин, з огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст.231 Господарського кодексу України відсутні, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині є безпідставними.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 7113,69 грн. за період з 21.02.2015р. по 05.02.2016р.

За розрахунком суду, розмір процентів річних становить 7111,51 грн.

Крім того, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу за період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. у розмірі 58014,08 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 51407,78 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 51407,78 грн. та 7111,51 грн., з одночасним задоволенням вимог про стягнення пені на визначену позивачем суму. Крім того, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 18800,86 грн. слід відмовити з визначених вище підстав.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 6488,12 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           В И Р I Ш И В

Позовні вимоги акціонерного товариства «Укртрансгаз» до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 432 541,24 гривень, з яких; 268 583,72 гривень заборгованості щодо оплати наданих послуг по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011138/П10 від 28.09.2011, 80 028,89 гривень пені та 18 800,86 гривень штрафу, 3% річних у розмірі 7 113,69 гривень, інфляційних втрат в сумі 58 014,08 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Артема, будинок №1; код ЄДРПОУ 20316900) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок №9/1; код ЄДРПОУ 30019801) основний борг у розмірі 268 583,72 гривень, 80 028,89 гривень пені, 7 111,51 гривень 3% річних, 51 407,78 гривень інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 6 106,98 гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2,18 гривень 3% річних, 6 606,30 гривень інфляційних втрат, 18 800,86 гривень штрафу – відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 18.07.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2018.

Позивач: акціонерне товариство «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок №9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

Відповідач: приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (юридична адреса: 86125, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Артема, будинок №1; поштова адреса: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, а/с 15058; код ЄДРПОУ 20316900)

Суддя                     С.М. Фурсова