Ухвала

від 03.08.2018 по справі 910/9999/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 03.08.2018Справа №  910/9999/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименка Миколи Миколайовича, розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м. Полтава, вул.. Європейська, 57; код ЄДРПОУ 31316718) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" (03142, м.Київ, бульв. Академіка Вернадського, 42; код ЄДРПОУ 37588032) боргу в сумі 2710,50 грн., нарахованих 2507,16 грн. процентів річних та 690,17 грн. втрат від інфляції, всього 5907,83 грн., а також судового збору за подання заяви в розмірі 176,20 грн., ВСТАНОВИВ: 27.07.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" боргу в сумі 2710,50 грн., нарахованих 2507,16 грн. процентів річних та 690,17 грн. втрат від інфляції, всього 5907,83 грн. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу з наступних підстав. У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Відповідно до ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. При цьому п. 4 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. При цьому у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу, а також, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу. Як встановлено судом, викладені в поданій суду заяві про видачу наказу вимоги заявника ґрунтуються на порушенні боржником умов укладеного між сторонами договору № 96674 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 30.12.2015 р., у вз'язку з чим у боржника виникла заборгованість в сумі 1245,45 грн., за наявності якої заявником нараховані пеня в сумі 2710,50 грн. проценти річних сумі 2507,16 грн. та втрати від інфляції в сумі 690,17 грн. В свою чергу, як вбачається зі змісту прохальної частини заяви про видачу судового наказу, ТОВ «Нова Пошта» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" боргу в загальній сумі 5907,83 грн., а саме боргу в сумі 2710,50 грн., нарахованих 2507,16 грн. процентів річних та 690,17 грн. втрат від інфляції, проте в тексті самої заяви та доданому до неї розрахунку зазначено правову природу заявленої до стягнення суми 2507,16 грн. як пені. Тобто заявником нечітко визначено заявлені вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені. В свою чергу інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому суд зазначає, що вимоги про сплату пені та передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інших нарахувань (процентів річних та втрат від інфляції) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, яка фактично не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України. Суд зауважує, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Новель» процентів річних та втрат від інфляції хоча і мають грошовий характер, проте не є за своєю правовою природою грошовою заборгованістю, стосовно якої Господарським судом міста Києва може бути видано судовий наказ на підставі ст.ст.147, 148 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" боргу в сумі 2710,50 грн., нарахованих 2507,16 грн. процентів річних та 690,17 грн. втрат від інфляції, всього 5907,83 грн. не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.148, 150 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим відмовляє у видачі наказу. При цьому, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новель" боргу в сумі 2710,50 грн., нарахованих 2507,16 грн. процентів річних та 690,17 грн. втрат від інфляції, всього 5907,83 грн. 2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.           Суддя                                                                                 М.М.Якименко