Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/5114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/5114/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 (03124, м.Київ, вул. Г. Севастополя, 3-А,Київ 124) в інтересах держави

до 1) Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (03179, м.Київ, проспект Паладіна,13)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м.Київ, вул. Хрещатик 32-а)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права

Представники сторін:

від прокуратури: Колодяжна А.В. за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Морозюк О.В. за дов.

від третьої особи: Мізін А.Ю. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської місцевої прокуратури №9 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до 1) Київської міської ради та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва", визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер НОМЕР_1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним, прийняте з грубим порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки земельна ділянка передана КМР відповідачу-2 з порушенням вимог чинного законодавства, площа земельної ділянки значно перевищує площу нерухомого майна; нерухоме майно узаконене відповідачем-2 як самовільно збудоване за рішенням суду, тому прокурор зазначає, що частина земельної ділянки мала передаватися у користування виключно на конкурентних засадах. Передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста Києва максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, а також у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Ухвалою суду від 27.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/5114/18, розгляд справи призначено на 22.05.2018.

В судовому засіданні 22.05.2018 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 22.05.2018 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 19.06.2018.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, у відзиві пояснює, що спірним рішенням передано відповідачу-2 земельну ділянку, площею 0,5027 га строком на 5 років для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва; нежитлова будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці знаходиться на праві власності у відповідача-2 на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та 18.08.20111, прокурором не доведено порушення спірним рішення інтересів держави, невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, що його видав, що було б підставою для визнання спірного рішення недійсним в розумінні ст. 21 ЦК України. Зазначає, що в даному випадку проведення обов'язкових земельних торгів в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не вимагається, жодним нормативним актом,який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться, тому вимоги прокурора є безпідставними.

05.06.2018 через канцелярію суду Київською місцевою прокуратурою №9 подано відповідь на відзив, в якому зауважує, що Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №440/1444 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, отже, на час прийняття спірного рішення Київської міської ради у ТОВ Дніпро не могло виникнути переходу права користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки право користування земельною ділянкою площею 0,5027 га за будь-якими фізичними чи юридичними особами в установленому законом порядку зареєстровано не було, тому право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5027 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у ТОВ Торговий дім Дніпро . Стверджує, що набуття відповідачем-2 права власності на нерухоме майно на підставі рішень суду підтверджує, що нерухоме майно збудовано без відповідного дозволу на будівництво, при відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку і подальших узгоджень з державними органами , не змінює правової природи самочинного будівництва об'єкту та не усуває порушень земельного та містобудівного законодавства, допущених при його будівництві.

В судовому засіданні 19.06.2018 відповідачем-2 подано відзив на позов та третьої особою - пояснення по справі; судом оголошено перерву на 03.07.2018.

Відповідач-1 у відзиві на позов стверджує, що прокурор фактично доводить незаконність набуття права власності відповідачем-1 на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, яке узаконене рішеннями іншого суду, що є недопустимим. Пояснює, що право на земельну ділянку перейшло до ТОВ ТД Дніпро від власника - КМР в тих же розмірах, за одним кадастровим номером. Згідно довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА від 02.04.2008, функціональне призначення спірної земельної ділянки, яка знаходиться під червоними лініями: землі комерційного використання та землі оптової торгівлі та складського господарства, при цьому ТОВ ТД Дніпро використовується саме для обслуговування торгівельного майданчика та нерухомого майна, що використовується для торгівлі, тому позовні вимоги прокурора є необґрунтованими.

Третьою особою надано пояснення щодо позову, відповідно до змісту яких зазначає, що Проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки на бульв. АДРЕСА_1 погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (позитивний висновок від 15.04.2011 № 4139/0/18/09-11) та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (позитивний висновок від 19.02.2013 № 245), що долучені до позовної заяви; Київською міською радою прийнято рішення від 15.11.2016 № 440/1444, яким затверджено відповідний проект землеустрою та надано в оренду відповідачу-2 вказану земельну ділянку зважаючи на відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульв. АДРЕСА_1 в розумінні ст. 123 ЗК України. Вказує, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачу-2 було передано земельну ділянку із урахуванням того, що вона межує із земельними ділянками: кадастровий номер НОМЕР_3, право власності за якою у ТОВ ТД Дніпро підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, реєстровий номер № 05-8-00109 від 23.09.2011, та кадастровий номер НОМЕР_2, орендарем якої є ТОВ ТД Дніпро на підставі договору оренди, зареєстрованим ГУЗР КМДА № 75-6-00043 від 25.02.2003, тобто відповідачем-1 максимально враховано інтереси територіальної громади та забезпечено раціональну організацію території та надходження орендної плати до місцевого бюджету, зважаючи на її місце розташування та містобудівну ситуацію.

23.06.2018 Київською місцевою прокуратурою №9 подано відповідь на відзив та відповідь на пояснення третьої особи щодо позову.

Ухвалою суду від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2018.

У судовому засіданні 24.07.2018 представником відповідача-2 повідомлено про неотримання від КМДА договору оренди земельної ділянки згідно рішення Київради від 15.11.2016 та подано клопотання про витребування вказаного договору в Київської міської державної адміністрації. Вказане клопотання судом залишено без задоволення, оскільки суд здійснює розгляд справи по суті, заявником подане клопотання в порушення ст. 81 ГПК України без дотримання встановлених строків та обґрунтування неможливості самостійного надання вказаних документів.

У засіданні суду 24.07.2018 оголошено перерву до 31.07.2018.

У судовому засіданні 31.07.2018 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача-2 та третьої особи проти позову заперечували.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016 рішенням Київської міської ради №440/1444 Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015), передано Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпро в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

Крім того до матеріалів справи, долучено лист № 05707-8019 від 12.04.2018 Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) на запит прокурора, яким повідомлено про підготовку проекту договору оренди земельної ділянки, який 01.03.2017 за актом приймання-передачі, разом із необхідними документами, видано представнику товариства для забезпечення його нотаріального посвідчення.

Керівник Київської міської прокуратури № 9 свої позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва", визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер НОМЕР_1) мотивує тим, що вказане рішення КМР прийняте з грубим порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки земельна ділянка передана КМР відповідачу-2 з порушенням вимог чинного законодавства, площа земельної ділянки значно перевищує площу нерухомого майна; нерухоме майно узаконене відповідачем-2 як самовільно збудоване за рішенням суду, тому прокурор вважав, що частина земельної ділянки мала передаватися у користування виключно на конкурентних засадах.

Відповідачі та третя особа з позицією прокурора не згодні, у відзивах та письмових поясненнях виклали свої доводи щодо необґрунтованості позовних вимог та законності прийняття рішення щодо передачі відповідачу-2 в оренду на 5 років відповідної земельної ділянки під червоними лініями з максимальним врахуванням інтересів територіальної громади та забезпечено раціональну організацію території та надходження орендної плати до місцевого бюджету, зважаючи на її місце розташування та містобудівну ситуацію.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та наданих доказах в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

При цьому, згідно з приписами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізує це право відповідно до статті 80 Земельного кодексу України через органи місцевого самоврядування - Київську міську раду.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами 1,2 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Так, судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 земельної ділянки на бульв. АДРЕСА_1 погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (позитивний висновок від 15.04.2011 № 4139/0/18/09-11) та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (позитивний висновок від 19.02.2013 № 245), що долучені до позовної заяви.

Таким чином, Київською міською радою прийнято рішення від 15.11.2016 № 440/1444, яким затверджено відповідний проект землеустрою та надано в оренду відповідачу-2 вказану земельну ділянку зважаючи на відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульв. АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як зазначалось судом вище, рішенням Київської міської ради №440/1444 Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015), передано Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпро в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

Відповідно до пояснювальної записки (до кадастрової справи №Д-4377) до проекту рішення Київської міської ради № 440/1444 земельна ділянка забудована нежилою будівлею (літ.Д), загальною площею 142,50 кв.м. та нежитловими приміщеннями (літ.Е), загальною площею 32,80 кв.м. (право власності зареєстровано на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011). На земельній ділянці розташовані металеві навіси для торгівлі с/г продукцією, площею 412,5 кв.м. та металеві павільйони, загальною площею 305,0 кв.м., які знаходяться на балансі товариства. Земельна ділянка відноситься до земель, не наданих у власність чи користування (КО Центр містобудування та архітектури від 12.04.2007 № 03-1298). Земельна ділянка розташована в межах червоних ліній. Орієнтовна площа забудови - 50%.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 надана в оренду відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва, межує із земельними ділянками, які використовуються відповідачем-2.

Стаття 182 Земельного кодексу України визначає, що мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Законом України Про землеустрій передбачено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельні відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно- виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Таким чином, надаючи вказану земельну ділянку у платне користування відповідачу-2 Київська міська рада максимально врахувала інтереси територіальної громади та забезпечила раціональну організацію території та надходження орендної плати до місцевого бюджету, зважаючи на її місце розташування та містобудівну ситуацію.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфїцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, власником яких є відповідач-2 (право власності набуте за рішеннями суду), передана у користування відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування будівельного майданчика на бульвар.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на час прийняття рішення Київської міської ради № 440/1444 від 15.11.2016 року право користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на бульв. АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва за будь-якими фізичними чи юридичними особами в установленому законом порядку зареєстровано не було.

З огляду на викладене, судом критично оцінюються твердження прокурора про необхідність надання права користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні на праві власності ТОВ ТД Дніпро об'єкти нерухомості, на конкурентних засадах, оскільки за адресою бульвар АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва не існувало та не існує будь - якого іншого користувача (орендаря) цієї земельної ділянки, власником розташованих на якій нежитлових будівель є лише відповідач-2.

Поряд із цим суд зазначає про помилковість посилання прокурора на можливість переходу до відповідача 2 права користування земельною ділянкою тільки в межах, де розташоване нерухоме майно, що належить ТОВ ТД Дніпро на праві власності, оскільки чинне законодавство не визначає площу земельної ділянки, яка надається в оренду для обслуговування нерухомого майна, а також не визначає пропорційність співвідношення площі об'єктів нерухомості та площі земельної ділянки, яка відводиться (передається в оренду).

Наразі жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

За вказаних обставин доводи прокурора про те, що спірну земельну ділянку відповідачу-2 було передано у користування із порушенням чинного на той час законодавства, є необґрунтованими

Також суд зауважує про відсутність підстав для застосування приписів ст.120 Земельного кодексу України, оскільки в ній йдеться про перехід права користування земельною ділянкою по факту набуття права власності на нерухоме майно, що на ній знаходиться, від попереднього землекористувача на умовах і у обсязі, які були у останнього, тоді як судом встановлено факт ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про відведення (передачу в оренду) відповідачу 2 спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, погодженого у встановленому законом порядку з відповідними органами, а також судом встановлено, що земельна ділянка комунальної власності, якою розпорядився орган місцевого самоврядування спірним рішенням, на дату відведення (передачі в оренду) не перебувала у користуванні будь-яких юридичних або фізичних осіб.

Твердження прокурора про те, що оскільки спірний об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто є самочинним, в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності у товариство на об'єкт не виникло, а визнання рішеннями судів права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкту та не усуває порушень земельного та містобудівного законодавства, допущених при його будівництві, - не заслуговують на увагу суду, оскільки грунтуються на переоцінці рішень Святошинського районного суду міста Києва, якими визнано право власності відповідача-2 на об'єкти нерухомості.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких порушень чинного законодавства Київською міською радою під час прийняття 15.11.2016 року рішення Київської міської ради №440/1444 Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дніпро для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв.АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва строком на 5 років.

Прокурором всупереч ст.ст. 73, 74 ГПК України не доведено порушення відповідним рішенням вимог земельного та містобудівного законодавства, інтересів держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста Києва максимально великого розміру орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, а також інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Щодо вимог прокурора про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер НОМЕР_1), суд зазначає наступне.

Способи захисту права на земельну ділянку передбачені статтею 152 Земельного кодексу України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Оскільки позивачем не доведено підстав визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва", на підставі якого відповідачу-2 передано у користування строк на 5 років земельну ділянку, площею 0,5027 га по бульвару АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер НОМЕР_1), вимоги прокурора про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару АДРЕСА_1 у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер НОМЕР_1) також визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання прокурора в обґрунтування вказаних вимог на положення статті 20 ГК України є безпідставним, оскільки відповідно до статті 4 Господарського кодексу України, земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурор не довів в розумінні ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваного рішення незаконним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача (прокурора).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240 ГПК України, Господарський суд міста Києва, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Керівника Київської місцевої прокуратури №9 (03124, м.Київ, вул. Г. Севастополя, 3-А,Київ 124) в інтересах держави до 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 02.08.2018

Суддя О.М.Ярмак