ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/914/18
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» (02156, АДРЕСА_1)
до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (07534, Київська обл., Баришівський р-н., с. Садове)
про стягнення 69437,78 грн. заборгованості за договором № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р.,
секретар судового засідання: Мамчур А.О.
за участю представників:
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 105 від 03.03.2018 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» (далі - ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (далі - ПрАТ «Агрофірма Березанська Птахофабрика» , відповідач) про стягнення заборгованості за договором № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за надані послуги відповідно до договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № СТО-1713 від 03.04.2017 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 57641,88 грн. основного боргу, 7735,70 грн. пені, 3344,40 грн. інфляційних втрат, 715,80 грн. 3% річних, а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 09.07.2018 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2018 р. було відкладено судове засідання на 26.07.2018 р.
26.07.2018 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» було подано додаткові пояснення № 49 від 23.07.2018 р., відповідно до яких позивач зазначив, що згідно з актом від 30.01.2018 р. звіряння розрахунків за період з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р., який було підписано сторонами, станом на 31.12.2017 р. сума заборгованості відповідача складала 74317,97 грн. За твердженням позивача, сума простроченої заборгованості відповідача перед ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» за надані послуги та виконані роботи на момент подання позовної заяви складає 57641,88 грн., оскільки залишаються не оплаченими наступні акти виконаних робіт - № КГС0000674 від 30.06.2017 р. на суму заборгованості 14555,96 грн., № КГС0001924 від 26.09.2017 р. - сума заборгованості 4993,49 грн., № КГС0002281 від 17.11.2017 р. - сума заборгованості 11576,88 грн., № КГС0002282 від 17.11.2017 р. - сума заборгованості 6417,89 грн., № КГС0002297 від 20.11.2017 р. - сума заборгованості 9467,17 грн., № КГС0002313 від 21.11.2017 р. - сума заборгованості 3392,16 грн., № КГС0002314 від 29.11.2017 р. - сума заборгованості 7238,33 грн.
У судовому засіданні 26.07.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, зазначивши про подання позивачем усіх наявних доказів на підтвердження позовних вимог; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як зазначено в ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 26.07.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
03.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (замовник) було укладено договір № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів, чи їх складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем (послуги/роботи), а замовник бере на себе зобов'язання приймати та оплачувати ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього договору.
Згідно з п. 2.13 договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання акта виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.
У відповідності з п. 4.2 договору розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі акту виконаних робіт, або відповідного рахунку-фактури.
Розрахунки за кожен відремонтований транспортний засіб або агрегат здійснюються замовником на умовах відстрочення платежу протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або відмови від виконання умов дійсного договору винна сторона повинна сплатити іншій пеню в розмірі 0,2% за кожен день такого неналежного виконання від вартості невиконаних робіт/неоплачених послуг.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р. ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» було надано ПрАТ «Агрофірма Березанська Птахофабрика» послуги, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт, у тому числі - № КГС0000674 від 30.06.2017 р. на суму 21199,41 грн., № КГС0001924 від 26.09.2017 р. на суму 4993,49 грн., № КГС0002281 від 17.11.2017 р. на суму 11576,88 грн., № КГС0002282 від 17.11.2017р. на суму 6417,89 грн., № КГС0002297 від 20.11.2017 р. на суму 9467,17 грн., № КГС0002313 від 21.11.2017 р. на суму 3392,16 грн., № КГС0002314 від 29.11.2017 р. на суму 7238,33 грн., а також були виставлені відповідні рахунки на оплату - № КГС0000891 від 29.03.2017 р., № КГС0002759 від 26.09.2017 р., № КГС0003239 від 17.11.2017 р., № КГС0003240 від 17.11.2017 р., № КГС0003249 від 20.11.2017 р., № КГС0003266 від 21.11.2017 р., № КГС0003401 від 29.11.2017 р. (копії актів долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).
Як зазначив позивач, заборгованість замовника за актом виконаних робіт № КГС0000674 від 30.06.2017 р. на суму 21199,41 грн. становить 14555,96 грн.
За твердженням ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» , відповідачем не було оплачено належним чином надані позивачем послуги, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 5 від 05.02.2018 р.
Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не сплачено.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» заборгованість за надані послуги за договором № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів здійснення оплати за надані послуги згідно договору № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р. в сумі 57641,88 грн. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № СТО-1713 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від 03.04.2017 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 57641,88 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 7735,70 грн. пені.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 7.1 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або відмови від виконання умов дійсного договору винна сторона повинна сплатити іншій пеню в розмірі 0,2% за кожен день такого неналежного виконання від вартості невиконаних робіт/неоплачених послуг.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 7735,70 грн. за період з 03.01.2018 р. до 03.05.2018 р., нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань . Вказаний розмір пені є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 715,80 грн. 3% річних та 3344,40 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 715,80 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за загальний період з 03.01.2018 р. до 03.05.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3344,40 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 01.12.2017 р. до 31.03.2018 р.
Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням наведеного, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 2630,89 грн. за період з 01.01.2018 р. до 31.03.2018 р. Відтак заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» .
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська Птахофабрика» (07534, Київська обл., Баришівський р-н., с. Садове, код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» (02156, АДРЕСА_1, код 36192323) - 57641 (п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок одну) грн. 88 коп. основного боргу, 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 70 коп. пені, 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. 3% річних, 1743 (одну тисячу сімсот сорок три) грн. 90 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 02.08.2018 р.
Суддя В.М. Бабкіна
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 26.07.2018 |
Оприлюднено | 03.08.2018 |
Номер документу | 75661151 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бабкіна В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні