Постанова

від 26.07.2018 по справі 921/2/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2018 р. Справа № 921/2/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2- представник за довіреністю №38 від 12.07.2018;

відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, згідно ордера ТР №032936 від 16.07.2018,

розглянувши апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області м. Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2018

та додаткове рішення від 11.06.2018 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного

майна по Тернопільській області , м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю

Шустов-спирт , с. Новосілка Тернопільської області

про стягнення 1 486 800 грн. залишку

невикористаних амортизаційних відрахувань та стягнення суми 30 000 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "Шустов - Спирт" про стягнення до Державного бюджету 1 486 800 грн. залишку невикористаних амортизаційних відрахувань.

Позовна вимога мотивована наявністю станом на час звернення до суду залишку невикористаних відповідачем амортизаційних відрахувань в сумі 1 486 800 грн., які при розірванні за взаємною згодою договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001, належить повернути державі. Достатньою правовою підставою для задоволення позовної вимоги на думку позивача є п.п.9,15 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250, умовами акту оцінки вартості орендованого структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу із зазначенням у ньому державного майна та майна набутого під час оренди за державні кошти та п. 3.7 угоди про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2018 у даній справі (суддя Шумський І.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, а додатковим рішенням від 11.06.2018 стягнуто з позивача на користь відповідача 30 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду по суті позовних вимог загалом мотивоване тим, що позивачем не наведено існування законодавчих та договірних підстав виникнення у відповідача саме грошового зобов'язання у сумі 1 486 800 грн. залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу від 18.06.2018 у якій просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Додатковим рішенням у цій же справі від 11.06.2018 стягнуто з позивача на користь відповідача 30 000 грн. втрат на професійну правничу допомогу, яка була понесена на підставі договору про надання правової допомоги від 03.01.2018, укладеного з адвокатом ОСОБА_3 ОСОБА_3 додаткове рішення обґрунтоване зазначеним вище договором, актом приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2018, платіжним дорученням № 5011 від 21.05.2018 про перерахування коштів у сумі 30 000 грн. та вимогами п.2. ч.1 ст. 129 ГПК України.

Також, позивачем і на зазначене додаткове рішення подано апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати, а у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити, у зв'язку із надто на думку апелянта необґрунтовано великим розміром таких послуг та у зв'язку із необгрунтованністю попереднього рішення про наслідки розгляду спору по суті від 18.05.2018.

У відзивах на апеляційні скарги відповідач заперечив щодо їх задоволення з обставин та підстав, якими обґрунтовані зазначені рішення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційних скаргах та відзивах на такі.

Дослідивши усі матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо основного оскаржуваного в апеляційному порядку рішення, та часткове задоволення апеляційної скарги щодо додаткового рішення, виходячи із такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 26.06.2001 між Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) та ЗАТ Шустов-спирт (правонаступником прав і обов'язків якого є ТДВ Шустов-спирт орендар) укладено договір оренди №7-ЦМК структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу, що знаходиться за адресою: с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області. Того ж 26.06.2001 між балансоутримувачем (Новосілківський спиртзавод) та орендарем підписано акт приймання-передачі орендованого майна залишковою вартістю 667 037,49 грн.

Додатковими угодами №1 від 18.01.2002, №2 від 08.04.2004, №3 від 06.06.2006, №4 від 26.06.2006, №5 від 25.01.2007, №6 від 25.11.2010, №7 від 27.04.2011, №8 від 26.07.2011, №9 від 17.08.2011, №10 від 14.12.2011, №11 від 26.07.2016 вносились зміни до основного договору від 26.06.2001, які стосувалися лише строку його дії по 26.06.2021 із збільшенням розміру орендної плати.

Відповідно до умов договору в редакції додаткових угод №3 від 06.06.2006 та №11 від 26.07.2016, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації, передавального балансу складеного станом на 30.04.2016, вартість якого за актом оцінки становить 4 026 136,00 грн. Об'єкт оренди використовується орендарем з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості.

Відповідно до п.2.2 договору, передача об'єкта оренди не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно п.4.1 договору із змінами, внесеними додатковою угодою №11 від 26.07.2016, амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні ТДВ Шустов-спирт і щорічно використовуються для відновлення основних фондів.

Додатковою угодою №12 від 02.02.2017 договір оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 за взаємною згодою сторін розірвано. Також вирішено, що зміст і послідовність процедур повернення орендованого державного майна будуть визначені відповідною додатковою угодою.

28.02.2017 між цими ж сторонами укладено угоду про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу (надалі - угода).

Пунктами 3.5.4, 3.7 зазначеної угоди передбачено, що до державної частки майна на етапі інвентаризації і складання розподільчого балансу залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше.

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника сторони-2 (ТДВ Шустов-спирт ) про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

Згідно з п. 3.2 угоди, сторона-1 (регіональне відділення ФДМ України у Тернопільській області) своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванні і оцінці майна орендованого структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу.

Відповідно до п. 3.10 угоди, після закінчення своєї роботи комісія подає стороні-1 та стороні-2 наступні документи:

- зведений акт інвентаризації структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу;

- протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем;

- акт оцінки вартості структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу із зазначенням у ньому державної і орендарської часток у майні;

- акт приймання - передачі від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендованого підприємства;

- передавальний баланс ;

- розподільчий баланс.

Згідно п. 3.11 угоди, після затвердження акту оцінки визначена за ним частка держави (по акту приймання - передачі) повертається органу, уповноваженому управляти майном - Міністерству аграрної політики та продовольства України. З цього моменту припиняються зобов'язання орендаря щодо розрахунків за користування майном.

Згідно наказу регіонального відділення ФДМ України у Тернопільській області від 23.03.2017 №00139, створено відповідну комісію за участю представників обох сторін.

Відповідно до довідку комісії про стан використання амортизаційних відрахувань, яка підписана представниками комісії від ТДВ Шустов-спирт та Регіонального відділення ФДМ України по Тернопільській області, згідно з якою станом на 31.03.2017 залишок амортизаційних відрахувань на орендоване майно становить - 1 486 800 грн.

Відповідно до п. 20 протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем по цілісному майновому комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 13.07.2017, складеного спільною комісією, до частки майна орендодавця належить залишок невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі 1 486 800 грн., а згідно п.6 акту оцінки вартості орендованого структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу від 20.07.2017, складеного тією ж комісією, підтверджено віднесення залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі 1 486 800 грн. до державної частки майна.

Також, згідно висновоку (звіту) незалежного аудитора ПП Аудиторська фірма Західаудит від 20.04.2017 із додатком №1, залишок невикористаних амортизаційних відрахувань по основних засобах цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу станом на 31.03.2017 становить 1 486 800 грн.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріально-правовою вимогою (предметом даного позову) є стягнення грошових коштів призначених і не використаних для покращення (відновлення) орендованого майна в дохід державного бюджету, а не позивача чи балансоутримувача, а фактичними підставами такого стягнення є зазначені вище правочини з нормативним обґрунтуванням - п.п.9,15 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250

Оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України , підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та акти законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України , ст. 173 ГК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. ст. 524 , 533 - 535 , 625 ЦК України , грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту зазначених вище правочинів та інших спільно складених сторонами документів, а також враховуючи вимоги ст.ст. 46 , 162 ГПК України , якими право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу, безпосередньо не передбачено права позивача на отримання, а відповідача обов'язку на сплату грошових коштів, як коштів амортизаційних відрахувань та відповідно не передбачено строку на реалізацію таких прав і обов'язків.

Щодо наявності чи відсутності у відповідача обов'язку на сплату таких коштів до бюджету на підставі правових актів, то судом апеляційної інстанції враховується таке. Єдиною правовою підставою, виходячи із обґрунтувань позивачем своїх позовних вимог, можуть бути норми підзаконного нормативного акту, яким є згадуваний вище Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250.

Зокрема, його п.п.9 та 15 лише врегульовано, що до державної частки майна в цілісному майновому комплексі орендованого підприємства на етапі інвентаризації і складання передавального балансу слід віднести: г) залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше. Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства.

Тобто, із змісту зазначених норм не виливає безпосередній обов'язок відповідача сплати грошових коштів до бюджету.

Натомість, наступним п. 16 Порядку передбачено, якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану (загибель) майна відбулося не з його вини. За домовленістю сторін відшкодування збитків може бути здійснене орендарем коштами або іншим належним орендареві майном орендованого підприємства. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства та акті приймання-передавання орендованого майна шляхом відповідного збільшення вартості державної частки майна та зменшення частки майна орендаря.

Як у акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу майна орендованого структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу від 20.07.2017, так і у акті приймання-передачі від 26.06.2017, не передбачено погіршення стану раніше орендованого відповідачем майна або його загибелі та відповідно розміру збитків на його відновлення (покращення) з обов'язком сплатити такі збитки.

Окрім цього, вірно відмічено судом першої інстанції, що відповідно до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. за № 92 , амортизація являє собою систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до ст.14.1.3 Податкового кодексу України , амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Таким чином, амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема, нерухомого майна з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості.

Що стосується додаткового рішення у цій справі щодо стягнення з відповідача суми 30 000 грн. витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про непропорційність розміру таких витрат фактично проведеній роботі адвоката по реалізації прав відповідача у даному судовому провадженні.

Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України , витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України , для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Необхідно зазначити, що відповідачем на підтвердження надання послуг долучено договір про надання правової допомоги від 03.01.2017, акт примайння-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 18.05.2018 та платіжне доручення № 5011 від 21.05.2018 на суму 30 000 грн. Проте, у договорі не передбаченого переліку конкретного виду робіт, затрат часу на їх виконання, ціни і т.д., але хоча у акті приймання передачі і передбачено такий конкретний перелік, проте, не зазначено затраченого часу на виконання кожного виду таких робіт і ціни (гонорару) за кожен пункт виконаної роботи. Окрім цього, у переліку виконаних робіт у акті приймання-передачі передбачено 11 видів робіт, з яких 6-ть є участь у судовому засіданні. Зважаючи на зазначені вище недоліки, суд апеляційної інстанції не може довідатися про витрати (гонорар) адвоката за надані послуги окремо як за виконання роботи поза судовими засіданнями, так і вартість послуг за участь у кожному судовому засіданні.

Оскільки зазначені вище недоліки поданих адвокатом документів судом першої інстанції враховані не були, суд апеляційної інстанції враховує загалом визначені у зазначених вище нормах процесуального законодавства критерії оцінки праці адвоката по наданні правової допомоги враховуючи співвідношення до ціни позову, складності спору, об'єму підготовлених документів, але без урахування вартості затрат на участь у судових засіданнях. Застосовуючи такий алгоритм оцінки послуг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обґрунтованими у даному разі є витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., які підлягають стягненню з позивача.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та частково необґрунтованим висновок про розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду від 18.05.2018 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ? без задоволення та відповідно частковому задоволенню апеляційної скарги на додаткове рішення від 11.06.2018 та його скасування в частині стягнення 10 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав відшкодування витрат позивачу за сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 18.05.2018 та стягнення з відповідача на користь позивача 881 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою на додаткове рішення від 11.06.2018 пропорційно задоволеним вимогам щодо витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2018 у справі №921/2/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2018 у справі №921/2/18 скасувати в частині стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а у решта його частині, залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Шустов-спирт (47874, с. Новосілка Підволочиського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31273638) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул.Танцорова, 11 код ЄДРПОУ 14037372) суму 881 грн. відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на додаткове рішення суду.

На виконання постанови Господарському суду Тернопільської області видати накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.08.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1