Постанова

від 27.07.2018 по справі 918/896/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року Справа № 918/896/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Харитонюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - в.о. голови ради ОСОБА_1, адв. ОСОБА_2 (договір про надання послуг а.с. 81 у т. 1, свід-во № 221 від 13.06.1997 р.), пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. № 38 від 16.01.2018 р. на а.с.80 у т. 1)

відповідача - голови ради ОСОБА_4, адв. ОСОБА_5 (договір про надання пр. допомоги від 17.01.2018 р. на а.с. 76 у т. 1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 сільської ради на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 10.04.2018 суддею Церковною Н.Ф. о 16:17 год. у приміщенні Господарського суду Рівненської області, повний текст рішення складений 18.04.2018 р.

у справі № 918/896/17

за позовом ОСОБА_6 селищної ради

до ОСОБА_6 сільської ради

про скасування рішень сільської ради та визнання недійсним Генерального плану забудови в частині включення до нього земельної ділянки площею 24,4 га

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 селищна рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_6 сільської ради про визнання незаконним та скасування рішень від 04 листопада 2011 року № 236 "Про затвердження Генерального плану села Рокитне" та від 22 березня 2012 року № 354 "Про зміну меж населених пунктів Рокитне, Лісове, Старики", а також про визнання недійсним Генерального плану забудови села Рокитне в частині включення до нього земельної ділянки площею 24,4 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на статті 12, 173, 174 Земельного кодексу України, доводить, що земельна ділянка площею 24,4 га на момент прийняття вищевказаних рішень, належали не сільській раді, а ОСОБА_6 елищній раді.

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2018 року у справі № 918/896/17 (суддя Церковна Н.Ф.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_6 сільської ради "Про затвердження Генерального плану села Рокитне" від 4 листопада 2011 року № 236 в частині включення до Генерального плану села Рокитне земельної ділянки площею 24,4 га. Визнано недійсним Генеральний план забудови села Рокитне в частині включення до нього земельної ділянки площею 24,4 га. Визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_6 сільської ради "Про зміну меж населених пунктів Рокитне, Лісове, Старики" від 22 березня 2012 року № 354 в частині зміни межі населеного пункту села Рокитне шляхом включення земельної ділянки площею 24,4 га. Витрати на оплату судового збору в сумі 4 800 грн. 00 коп. покладені на відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати як незаконне рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2018 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що вимоги позивача є безпідставними та незаконними, оскільки останній не надав належних і допустимих доказів, якими обґрунтовує викладені в позовній заяві обставини.

Доводить, що землі, на які претендує ОСОБА_6 селищна рада належали КСГП «Колос» , правонаступником якого є СГПП «Рокитне» , та відносяться до адміністративної території ОСОБА_6 сільської ради Рокитнівського району Рівненської області до земель запасу сільської ради.

Вважає, що судом зроблено невірний висновок про те, що у державному акті від 27 грудня 1995 року № 00001 про право колективної власності на землю КСП «Колос» , виданому згідно рішення ОСОБА_6 сільради від 25 вересня 1995 року № 20, на Плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, земельну ділянку загальною площею 53,0 га відображено як землі смт. Рокитне, у межах землекористування сільськогосподарського підприємства «Колос» . У наведеному державному акті та Плані зовнішніх меж земель, переданих КСП «Колос» земельна ділянка площею 53,0 га відображена як землі ОСОБА_6 сілької ради, в амін межах сільради, не смт. Рокитне, що підтверджується самим планом зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, погодженим землевпорядною службою району, рішенням ОСОБА_6 сільради від 25 вересня 1995 року № 20, встановленими межами та метричними даними земельної ділянки, у тому числі місцеположенням поворотних точок її меж, закріплення їх межовими знаками.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що в червні 1995 року ОСОБА_6 селищна рада звернулася до ОСОБА_6 сільської ради з рішенням № 3/25 від 13 червня 1995 року «Про розширення меж селища Рокитне та виділення земельної ділянки під будівництво житлових будинків» . 15 червня 1995 року ОСОБА_6 сільська рада розглянула вищевказане рішення ОСОБА_6 селищної ради та прийняла рішення № 15 «Про надання згоди на передачу земельної ділянки ОСОБА_6 селищній раді» , яким наддала згоду на передачу ОСОБА_6 селищній раді земельної ділянки площею 17,0 га в урочищі «Осовуха» поле 6, І сівозміна. Однак проектна документаці щодо внесення таких чи інших змін до меж села Рокитне не погоджувалась. Рішення районної ради № 220 від 07.12.2012 р. Про встановленняч межі селища Рокитне Рокитнівського району Рівненської області скасоване як таке, що прийнято з порушенням закону 03.06.2015 р.

Звертає увагу суду, що відсутні підстави, за яких урочища сівозміни 1 поля 6 перейшли б до меж ОСОБА_6 селищної ради, оскільки жодних прохань щодо передачі землі позивачем на адресу сільськогосподарського приватного підприємства "Рокитне" направлено не було, а під час проведення процесу розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" землі урочища "Мосток", "Свинарник" та частина земель урочища "Осовуха" були передані до земель запасу Сільської ради.

Доводить, що адмінмежа селища Рокитне та села Рокитне є діючою на підставі технічної документації по встановленню адміністративних границь ОСОБА_6 селищної ради народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний № 47-3 від 02 березня 1992 року інвентарний № 648 від 03 березня 1992 року та технічної документації по встановленню адміністративних границь Рокитнвської сільської ради народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний № 1660-2 від 22 грудня 1991 року, інвентарний № 5599 вд 25 грудня 1991 року. Разом з тим, адмінмежа також підтверджується державним актом на право колективної власності на землю КСГП «Колос» серія РВ № 00002 від 27 грудня 1995 року відповідно до рішення № 20 від 25 вересня 1995 року ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів, а також кадастровим планом земельних ділянок СГПП «Рокитне» ОСОБА_6 сільської ради Рокитнвського району Рокитнівської області інвентарний № 238 від 25 червня 2002 року.

Також зазначає, що судом першої інстанції не досліджено документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та права на землю, зокрема, розпорядження голови ОСОБА_6 районної державної адміністрації від 13 березня 1996 року № 118 «Про вилучення земель з землекористування Масевицької і ОСОБА_6 сільських рад і включення їх в межі смт. Рокитне» /а.с. 1-13 у т. 2/. Вважає, що розпорядження від 13 березня 1996 року № 118 прийняте всупереч нормам 1, 17, 19 Земельного кодексу України (1991 року), які визначають, що згадані земельні питання відносяться до повноважень районних рад у галузі регулювання земельних відносин (стаття 11) і встановлюють порядок передачі саме радами земельних ділянок у власність та користування (статті 17, 19), тоді як голова райдержадміністрації (одноосібно чи з урахуванням колегіальних засідань адміністрації) не уповноважений розпоряджатися (не має права приймати розпоряджень) з означених питань, вирішення яких законодавчо віднесено виключно до компетенції сесій сільських, селишних, районних рад. Отже, розпорядження голови райдержадміністрації, яке суперечить вимогам закону не може бути покладено в основу судового рішення.

Крім того, просить суд застосувати строки позовної давності до пред'явлених ОСОБА_6 селищною радою вимог і вважає, що всупереч ч.5 ст. 267 ЦК України судом першої інстанції невірно зроблено висновок про поважність пропущення позивачем строків позовної давності.

Додатково відповідач пояснив, що ОСОБА_6 селищною радою проект землеустрою встановлення (зміни) меж смт. Рокитне дотепер не розроблено Господарським судом Рівненської області не прийнято до уваги, що в цьому випадку діючою є і залишається адмінмежа селища Рокитне та села Рокитне, відповідно до офіційної землевпорядної документації, розробленої Рівненською філією УкрНДІземпроект у 1991-1992 роках, а саме на підставі технічної документації: - по встановленню адміністративних границь Рокитнвської селищної ради народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний № 473 від 02 березня 1992 року, експлікація з технічної документації інвентарний № 648 від 03 березня 1992 року; по встановленню адміністративних границь ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний № 1660-2 вд 23 грудня 1991 року, інвентарний № 5599 від 25 грудня 1991 року. Проектні рішення затверджено ОСОБА_6 районною радою - рішенням від 10 березня 1992 року № 69. /а.с. 94-108 у т. 2/.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням процесуальних норм та застосовано те матеріальне право, яке відповідає спірним правовідносинам /а.с. 32-36 у т.2/.

ОСОБА_6 селищна рада пояснює, що відповідач ОСОБА_6 сільська рада зазначає про обставини розпаювання земель КСГП "Колос" у 1990-1995 роках, які Селищна рада не заперечує. Однак позивач вважає, що в подальшому за погодженням з ОСОБА_6 та Масевецькою сільськими радами було прийнято Розпорядження голови ОСОБА_6 районної державної адміністрації № 118 від 03.03.1996 р. яким вирішено:

1. Згідно ст. 27 Земельного кодексу України припинити право користування земельними ділянками, Масевицькою сільською радою 16,0 га, в т.ч. 16,0 га осушена рілля та ОСОБА_6 сільською радою 53,0 га, в т.ч. осушена рілля.

2. На підставі ст. ст.11, 17, 19 Земельного кодексу України передати земельні ділянки площею 69,0 га, в т.ч. осушена рілля, ОСОБА_6 селищній раді і включити їх в межі ОСОБА_6 селищної ради.

3. Відділу земельних ресурсів внести зміни в облік земельних угідь по землекористувачах.

Позивач пояснює, що про вказане розпорядження було достеменно відомо обом сторонам, вони з ним погоджувалися, його не оскаржували і на час розгляду спору воно у встановленому законом порядку не скасовано. Підтвердженням викладеного є висновок Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 01/15-251р від 13.05.2015 р., зроблений на вимогу голови Рівненської обласної ради. Крім того, на частину земельної ділянки - 22 га від загальної площі 53 га, яку за розпорядженням № 118 від 13.03.1996 р. голови ОСОБА_6 райдержадміністрації передано від сільської ради до селищної ради, селищною радою розроблено містобудівну документацію та надано громадянам під будівництво індивідуального житла, і забудовникам видано державні акти про право власності на землю. Сільська рада не ставить питання про незаконність передачі цієї частини земельної ділянки за вказаним розпорядженням.

Сільський голова та представник відповідача/скаржника в судовому засданні підтримали доводи апеляційної скарги, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В.о. голови ради та представники позивача в судовому засіданні заперечили протии задоволення апеляційної скарги з вищенаведених підстав, просять рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2018 року у справі № 918/896/17 залишити без змін.

09 липня 2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача ОСОБА_6 сільської ради надійшло клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою. Обгрунтовуючи подане суду клопотання скаржник зазначає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері землеустрою, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Просить призначити експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту експертиз, юридична адреса вул. Смоленська 6, м. Київ, 03057. На вирішення експертизи поставити таке питання: - в адміністративних границях якої місцевої ради (ОСОБА_6 сільської чи ОСОБА_6 селищної) розташована земельна ділянка зазначена в розпорядженні голови ОСОБА_6 районної державної адміністрації № 118 від 15.03.1996 р. та зображена доданій до нього викопіровці з плану землекористування ОСОБА_6 селищної ради народних депутатів (урочища 2,3,4 під назвою Осовуха, Мосток, Свинарник, загальною площею 53,0 га).

Позивач заперечив проти задоволення такого клопотання, подав письмові пояснення щодо цього 20.07.2018 р. та зазначає, що суд апеляційної інстанції не може збирати нові докази по справі /а.с.92-93 у т. 2/.

Колегія суддів відхилила клопотання відповідача/скаржника про призначення експертизи, керуючись нормами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не довів неможливості подання до суду першої інстанції такого доказу як висновок експерта чи об'єктивної причин, з якої не було таке клопотання заявлено у суді першої інстанції. Отже відсутній винятковий випадок у розумінні ст. 269 ГПК України, який дозволяє суду апеляційної інстанції задоволити клопотання про залучення нового доказу для перегляду справи. Разом з тим, колегія суддів вважає, що при перегляді справи достатньо досліджені докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, і не вбачається порушень норм процесуального права судом першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено таке.

Позивач оспорює рішення ОСОБА_6 сільської ради від 04 листопада 2011 року № 236 "Про затвердження Генерального плану села Рокитне", яким затверджено Генеральний план села Рокитне, розроблений Рівненською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" та організацію виконання цього плану доручено виконавчому комітету відповідача /а.с. 11 у т.1/.

Також позивач оспорює рішенням ОСОБА_6 сільської ради від 22 березня 2012 року № 354 "Про зміну меж населених пунктів Рокитне, Лісове, Старики", відповідно до якого надана згода на виготовлення проекту змін меж сіл Рокитне, Лісове, Старики Сільської ради та доручено сільському голові укласти відповідну угоду на проведення необхідних робіт з ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" /а.с.12 у т.1/.

Землі площею 24,4 га, на думку позивача, на момент прийняття вищевказаних рішень, належали не сільській, а селищній раді, тому остання звернулася до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, в якому просила суд визнати незаконними та скасувати зазначені рішення сільської ради та визнати недійсним Генеральний план забудови села Рокитне в частині включення до нього земельної ділянки площею 24,4 га.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховує наступне.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частина перша ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього Кодексу.

Земельним кодексом визначено органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно частини другої статті 174 ЗК України, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

За змістом пункту 26 Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку, визначених законом.

До прийняття Земельного кодексу України 2001 року нормами Земельного кодексу Української РСР 1970 року також встановлювалось що землі сільських населених пунктів, віднесених до перспективних для подальшого розвитку, відмежовуються від інших земель шляхом встановлення межі населених пунктів відповідно до проектів їх планування і забудови, які затверджуються виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів. Землі сільських населених пунктів, не віднесених до перспективних, відмежовуються від інших земель у порядку внутрішньогосподарського землеустрою.

Отже, межі населеного пункту повинні встановлюватися та/або змінюватись рішенням відповідного компетентного органу або на підставі інших правових документів, виготовлених та/або прийнятих компетентними органами відповідно до законодавства, що діяло на час утворення населеного пункту та/або зміни його меж.

Згідно зі статтею 176 ЗК України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

У свою чергу, відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 21 Закону України Про основи містобудування (у редакції, яка була чинною на час прийняття оспорюваних рішень) визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Згідно із частиною другою Про планування і забудову територій (який був чинним на час прийняття сільською радою рішень) сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, зокрема, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту ( села, селища, міста). Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог постанови Верховної Ради Української РСР Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року, в області розроблялися проекти формування територій і встановлення меж сільських, селищних Рад народних депутатів.

У 1991 році Рівненським філіалом УкрНДІЗЕМПРОЕКТ (інв. № 1660 від 23 грудня 1991 року) було розроблено Технічну документацію по встановленню адміністративних границь ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області /а.с.38-42 у т.1. /, яку відповідно до розділу 5 зазначеної вище вказівки погоджено ОСОБА_6 сільською радою (висновок від 13 грудня 1991 року) та проекті рішення затвердженого ОСОБА_6 районною радою (рішення № 69 від 10 березня 1992 року).

На графічних матеріалах Технічної документації, а саме на Плані території погоджених головою ОСОБА_6 сільської ради, показані границі населених пунктів с. Рокитне, с.Осницьк, с. Лісове, с. Старики. Згідно зазначених матеріалів спірна земельна ділянка загальною площею 53,0 га розташована в адміністративних межах ОСОБА_6 сільської ради за межами населених пунктів.

На виконання постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель» від 13 березня 1992 року № 2200, відповідно до Рекомендацій по складанню та затвердженню проектів роздержавлення приватизації земель сільськогосподарських підприємств та організацій затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах за погодженням з Міністерством сільського господарсьва продовольства України та Мінстерством у справах роздержавлення і демонополізації виробництва України від 15 травня 1992 року розроблялися проекти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств.

Рівненським філіалом інституту землеустрою на замовлення ОСОБА_6 районного управління сільського господарства був розроблений Проект роздержавлення та приватизації земель Колективного сільськогосподарського підприємства Колос в адміністративних межах ОСОБА_6 сільської ради Рокитнівського району (інв. № 720 від 25 вересня 1995 року).

Згідно графічної частини Проекту роздержавлення, а саме Генерального плану, земельна загальною площею 53,0 га включена в межі села Рокитне та меж населених пунктв погоджено головою ОСОБА_6 сільської ради, головою КСГП Колос та начальником відділу земельних ресурсів Рокитнвського району.

КСГП Колос згідно з рішенням сесії Рокитнвської сльської ради 25 вересня 1995 року № 20 видано Державний акт на право колективної власності на землю від 27 грудня 1995 року за № 00001. У Державному акті від 27.12.1995 № 00001 про право колективної власності на землю КСП Колос на Плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, земельну ділянку загальною площею 53,0 га відображено як землі ОСОБА_6 сільської ради, в адмінмежах сільради, а не смт. Рокитне. Це підтверджується самим Планом зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, погодженим землевпорядною службою району, рішенням ОСОБА_6 сільради від 25.09.1995 № 20, встановленими межами та метричними даними земельної ділянки, у тому числі місцеположенням поворотних точок її меж, закріплення їх межовими знаками.

13 березня 1996 року голова ОСОБА_6 районної державної адміністрації видав розпорядженням № 118 Про вилучення земель з землекористування Масевицької і ОСОБА_6 сільських рад і включення їх в межі смт.Рокитне , відповідно до якого з посиланням на ст.11, 17, 19, 27 Земельного кодексу України припинити право користування земельними ділянками Масевицькою сільською радою 16,0 га та ОСОБА_6 сільською радою 53 га і передати такі земельні ділянки ОСОБА_6 селищній раді та включити їх в межі смт. Рокитне /а.с.125 у т.1/.

Сторони в своїх поясненнях суду підтвердили, що до прийняття 13 березня 1996 року головою ОСОБА_6 районної державної адміністрації розпорядження № 118 земельна ділянка площею 24,4 га належала до меж села Рокитне, і спору щодо цього не було.

Колегія суддів зазначає, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Така правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 Про застосування Конституції України .

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що цим розпорядженням, головою ОСОБА_6 райдержадміністрацІЇ припинено право користування земельними ділянками Масевицькою сільською радою 16,0 га, у тому числі 16,0 га осушена рілля та ОСОБА_6 сільською радою 53,0 га (в т.ч. - 24,4 га спірної земельної ділянки), у тому числі 53,0 га осушена рілля, а земельні ділянки площею 69,0 га, у тому числі 69,0 га осушена рілля передано ОСОБА_6 селищній раді і включено їх в межі населеного пункту смт. Рокитне та в межі ОСОБА_6 селищної ради.

Судом першої інстанції не надана оцінка розпорядженню голови ОСОБА_6 райдержадміністрації від 13 березня 1996 року № 118 на відповідність Конституції і законам.

Як зазначено вище, відповідно до норм Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад, і за змістом пункту 26 Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку, визначених законом. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Отже, розпорядження голови ОСОБА_6 райдержадміністрації від 13 березня 1996 року № 118 прийнято з перевищенням повноважень і не відповідає нормам чинного законодавства, тому не може створювати юридичних наслідків та застосовуватись судом.

Матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_6 селищною радою на частину спірної земельної ділянки площею 22,0 га розроблено містобудівну документацію та передано у приватну власність земельні ділянки громадянам для індивідуального житлового будівництва (оформлено державні акти). Технічна документація по встановленню меж смт. Рокитне розроблялася відповідно до вимог розділу 4 Методичних рекомендацій з розробки проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населених пунктів (наказ Держкомзему України № 165 від 10 липня 2008 року). Дана технічна документація погоджена із суміжними сільськими радами, в тому числі і ОСОБА_6 сільською радою. Згідно поданого клопотання Рокитнвської селищної ради, технічна документація розглянута на сесії ОСОБА_6 районної ради та затверджена рішенням від 07 грудня 2012 року № 220 Про встановлення межі селища Рокитне ОСОБА_6 селищної ради Рокитнівського району Рівненської області .

Разом з тим, площа смт. Рокитне не змінилася та й надалі складає 561,3 га, а зазначене рішення ОСОБА_6 районної ради скасоване ОСОБА_6 районною радою 03.06.2015 р. як таке, що суперечить чинному законодавству, оскільки при затвердженні технічної документації по встановленню меж смт. Рокитне сесією районної ради не було враховано те, що 06 листопада 2012 року Методичні рекомендації на основі розділу 4 яких була розроблена технічна документація, були скасовані наказом Держземагенства № 455 від 06 листопала 2012 року.

Статтею 46 Закону України Про землеустрій (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації) передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і з міни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Доказом відсутності розробленого в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту і відповідної землевпорядної документації щодо спірної землі площе. 24,4 га є інформація відділу Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі від 15.01.2018 №18-17-0.31-1/114-18. За даними відділу Держгеокадастру у ОСОБА_6 районі згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми № 6-зем в період з 01 січня 1997 року та по даний час у ОСОБА_6 районі та згідно планово-картографічних матеріалів (в тому числі і електронної індексної чергової карти смт. Рокитне) межа, площа смт. Рокитне є незмінна та становить 561,3 га /а.с.72-73 у т.1/.

Належними та допустимими доказами у справі така інформація не спростована.

Господарським судом Рівненської області не прийнято до уваги, що у цьому випадку діючою є і залишається адмінмежа селища Рокитне та села Рокитне, відповідно до офіційної землевпорядної документації, розробленої Рівненською філією УкрНДІземпроект у 1991-1992 роках, а саме на підставі технічної документації:

- по встановленню адміністративних границь ОСОБА_6 селищної ради

народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний

№ 473 від 02.03.1992 р., експлікація з технічної документації інвентарний

№ 648 від 03.03.1992 р. /а.с.33-37 у т.1/;

- по встановленню адміністративних границь ОСОБА_6 сільської ради

народних депутатів Рокитнівського району Рівненської області, інвентарний

№ 1660-2 від 23.12.1991 р., інвентарний № 5599 від 25.12.1991 р. Проектні

рішення затверджено ОСОБА_6 районною радою - рішенням від 10.03.1992

№ 69 /а.с.38-44 у т.1/.

Крім того, із наведеним узгоджуються дані

- Державного акту на право колективної власності на землю КСГП Колос

серія РВ № 00001 від 27.12.1995 р. відповідно до рішення ОСОБА_6

сільської ради народних депутатів.від 25.09.1995 р. № 20 ;

- плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність

відповідно до рішення ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів від

25.09.1995 р. № 20;

- кадастрового плану земельних ділянок СГПП Рокитне ОСОБА_6

сільської ради Рокитнівського району Рівненської області інвентарний № 238 від

25.06.2002 р. а.с.44-47 у т.1, а.с.141 у т.2/.

З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2011 року головою ОСОБА_6 сільської ради та головою ОСОБА_6 селищної ради був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки № 1 /а.с.98 у т.1/, за змістом якого відповідач (в особі його голови ОСОБА_4) передав, а позивач прийняв в розпорядження земельні ділянки в урочищах "Свинарник", "Прохорове", "Зайці" загальною орієнтовною площею 24,1 га та землі по вулиці 17 Вересня у селищі міського типу Рокитне площею 6,52 га. У вказаному акті також було зазначено, що датою набуття сільською радою права розпорядження цією земельною ділянкою є дата реєстрації цього акту.

05 серпня 2011 року головою селищної ради та головою сільської ради було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки № 2 /а.с. 99 у.1/, за змістом якого позивач (в особі його голови ОСОБА_7) передав, а відповідач прийняв в розпорядження земельну ділянку площею 24,4 га, що знаходиться в урочищі "Мосток". У вказаному акті також було зазначено, що датою набуття сільською радою права розпорядження цією земельною ділянкою є дата реєстрації цього акту. Рішенням Селищної ради від 21 вересня 2011 року № 256 "Про затвердження актів приймання-передачі земельних ділянок" було затверджені вищенаведені акти приймання-передачі земельних ділянок /а.с. 9 у т. 1/.

На думку колегії суддів з урахуванням вищенаведених норм законодавства, які регламентують порядок встановлення і змін меж населених пунктів, акти, складені головами ОСОБА_6 селищної і ОСОБА_6 сільської рад, свідчать про існуючу процедуру погодження змін меж населених пунктів та жодним чином не спростовують висновок про належність земельної ділянки площею 24,4 га до меж села Рокитне.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ст.. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Обов'язковою умовою для звернення до суду із зазначеним позовом є невідповідність актів, прийнятих зазначеними у ст.393 Цивільного кодексу України органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта. Тобто, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням актів переліченими вище органами.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів встановила, що рішення ОСОБА_6 сільської ради від 04 листопада 2011 року № 236 "Про затвердження Генерального плану села Рокитне" та рішення ОСОБА_6 сільської ради від 22 березня 2012 року № 354 "Про зміну меж населених пунктів Рокитне, Лісове, Старики" прийнято органом місцевого самоврядування в межах компетенції відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , ст. 12 Закону України Про планування і забудову територій , п. 12 розділу X Перехідних положень та ст. 122 Земельного кодексу України.

Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив, що спірна земельна ділянка 24,4 га на час прийняття відповідачем оспорюваних рішень належала до земель селища. Відповідно - не довів, що внаслідок прийняття відповідачем оспорюваних рішень порушені його/позивача права на земельну ділянку площею 24,4 га.

З матеріалів справи також вбачається, що Генеральний план забудови села Рокитне розроблений ОСОБА_6 сільською радою у 2011 році відповідно до ст.16-18 Закону України Про містобудівну діяльність з перспективою розвитку населеного пункту. Процедуру його розроблення, отримання погоджень, позитивних висновків державних установ (які є чинними) і затвердження генерального плану, не досліджено судом першої інстанції.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено одержання позитивного висновку управління Держземагенства у ОСОБА_6 районі, погодження Генплану відповідними установами району та області, у тому числі - ОСОБА_6 селищною радою; проект Генплану розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування і архітектури ОСОБА_6 райдержадміністрації, яка також погодила його, та затверджено рішенням ОСОБА_6 сільради від 4 листопада 2011 року № 236 Про затвердження Генерального плану села Рокитне .

На підставі викладеного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 236, 238 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності до норм матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам законодавства, тому рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/896/17 підлягає скасуванню відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 сільської ради задоволити. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.04.2018 р. у справі № 918/896/17 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 селищної ради (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Незалежності, будинок 15, код 04387421) на користь ОСОБА_6 сільської ради (34208, Рівненська область, Рокитнівський район, село Рокитне, вулиця Соборна, будинок 31, код 04387622) 7200,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Матеріали справи № 918/896/17 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "01" серпня 2018 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.