Ухвала

від 02.08.2018 по справі 904/1678/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.08.2018 м.Дніпро Справа № 904/1678/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Дніпропетровський електровозобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 (суддя Воронько В.Д., повний текст рішення складено 09.07.2018 року) у справі №904/1678/18

за позовом Адвокатського об`єднання "Фінекс", м. Дніпро

до Державного підприємства "Дніпропетровський електровозобудівний завод", м. Дніпро

про стягнення 281 869,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 у справі №904/1678/18 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено та стягнуто з державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод" на користь Адвокатського об'єднання "Фінекс" 281869,00 грн заборгованості та 4228,03 грн витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Державне підприємство "Дніпропетровський електровозобудівний завод" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 року у справі № 904/1678/18 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянтом не сплачено судовий збір, натомість скаржник звернувся із клопотанням про відстрочку сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі " ОСОБА_1 проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарським процесуальним кодексом України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. апеляційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, № 28249/95, від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

Ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Скаржник в обґрунтовування вказує на тяжкий майновий стан, що перешкоджає сплаті судового збору, крім того вказує на арешт накладений державною виконавчою службою, однак клопотання не містить доказів, що за час розгляду апеляційної скарги, його майновий стан покращиться та заявник матиме можливість сплатити судовий збір до винесення рішення у справі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відмовляє у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги та звертає увагу скаржника, що відповідно до п. 2 ч. 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Апелянт не надав доказів сплати судового збору, тому для усунення такого недоліку необхідно сплатити судовий збір в розмірі 6 342 грн. 04 коп. (4 228 грн. 03 коп. *150%)

Враховуючи вищевикладене, частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За наведених обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху для надання можливості апелянту усунути вищевказані недоліки у строк, встановлений судом.

Керуючись статтями ст. ст. 174, 234, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дніпропетровський електровозобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 у справі №904/1678/18 - залишити без руху.

Повідомити Державне підприємство "Дніпропетровський електровозобудівний завод" про можливість усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху:

- надати суду докази сплати судового збору у розмірі 6 342 грн. 04 коп., шляхом надання оригінала платіжного доручення про сплату судового збору до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Дармін