Рішення

від 04.04.2018 по справі 804/1551/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р. справа № 804/1551/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 49100, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради (місцезнаходження: 49061, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 23; код ЄДРПОУ 02011158) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради в частині не направлення інформаційного запиту ОСОБА_1 №01-04/836 від 20 листопада 2017 року належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації ;

- визнати протиправною бездіяльність Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради по забезпеченню своєчасного виконання запита про надання інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року про надання публічної інформації;

- визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1, а також в частині щодо не зазначення у листі від 24 листопада 2017 року № 01-01/664 та у листі від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 порядку оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію;

- визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради, що виразилися у приховуванні публічної інформації і наданні відповіді від 12.12.17 року № 01-01/737 не по суті запита № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1;

- визнати неправомірними дії Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради щодо безпідставної відмови у задоволенні запита № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1;

- визнати порушення розпорядником інформації Комунальним вищим навчальним закладом Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради щодо ОСОБА_1 частини 1 статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року;

- зобов'язати Комунальний вищий навчальний заклад Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_1 відповідь по суті запита № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року в обсягах, визначених Законом України Про доступ до публічної інформації на адресу: проспект Героїв б. 20, кв. 114, м. Дніпро, 49100;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_1 відповідь по суті із копіями запитуваних документів на інформаційний запит № 01-04/836 від 20 листопада 2017 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 та частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства;

- встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання рішення суду (частина 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України), на протязі п'яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

- постановити окрему ухвалу, в якій визначити порушення з боку відповідача обов'язку розпорядника інформації за вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації" в області інформаційних правовідносин та про викладене в окремій ухвалі порушення довести до відома Дніпровській обласній раді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача із інформаційним запитом від 20.11.2017 року № 01-04/836 про надання інформації, яка відноситься до загальної публічної інформації, проте, відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації та вказано, що відповідач не має повноважень розпорядника інформації. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просила суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року за клопотанням позивача її було звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, відповідно до вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України Про судовий збір .

Також, ухвалою суду від 05.03.2018 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву, а саме, протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

27.03.2018 року від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечував із посиланням на положення Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 року № 11, Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10, та зазначав, що відповідач не може виконувати обов'язки розпорядника інформації, у зв'язку із чим відповідачем правомірно було надано відповідь на запит. Також зазначає, що до запиту не було надано жодних документів щодо громадської організації, яку представляє заявник, не було повідомлено причини та/або з якою метою заявникам необхідна була запитувана інформація, що була вказана у запиті і який саме суспільний інтерес вона становить, враховуючи, що у разі, якщо інформація відноситься безпосередньо до заявників і має особистий інтерес, отримання зазначеної інформації до публічної не відноситься. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд

02.04.2018 року від позивача, в порядку статі 44 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшли до суду письмові пояснення.

Згідно із частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулись до Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний колледж Дніпровської обласної ради з інформаційним запитом № 01-04/836, в якому, із посиланням на статті 3, 4, 13, 14 Закону України Про доступ до публічної інформації , просила надати інформацію, а саме: наказ Про скасування наказу №122-к від 05.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 та наказ Про поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням Бабушкінського райсуду м. Лніпропетровська від 27.10.2017 року справа № 200/259/17. Надати копії зазначених документів.; надати копію затвердженого та узгодженого розкладу занять викладача фізичного вихоання щодо ОСОБА_1 і педагогічне навантаження на 2017/2018 навчальний рік; надати копію належним чином затвердженої /узгодженої і діючої відповідно до затвердженого переліку: посадової інструкції викладача фізичного виховання, згідно діючого штатного розпису на сьогодення поточного року; надати копію належним чином затвердженої/узгодженої посадової інструкції викладача фізичного виховання, згідно діючого на сьогодення поточного року штатного розпису закладу освіти.

Листом № 01-01/664 від 24.11.2017 року відповідач повідомив позивача, що відповідь буде надана на вказаний запит впродовж 20 робочих днів.

12.12.2017 року Комунальним вищим навчальним закладом Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради було надано відповідь на запит № 01-04/836 відповідно до якої повідомлено, що згідно із частиною 3 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , Дніпровський базовий медичний коледж не має повноважень розпорядника інформації щодо заданих питань.

Позивач вважає, що вказаною відповіддю були порушені її права та охоронювані законом інтереси, що і стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом, публічна інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України Про доступ до публічної інформації , доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Нормами статті 6 Закону № 2939-VI визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації. Згідно частини другої цієї статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав, які в розглянутому спорі відсутні.

Частиною 2 статті 10-1 Закону № 2939-VI визначено, що будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Згідно із пунктом 6 статті 14 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації зобов'язаний, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

При цьому, слід зазначити, що у силу норм частини 3 статті 23 зазначеного Закону, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За висновками Вищого адміністративного суду України, в тексті Довідки про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України Про доступ до публічної інформації , датованій 01.06.2013 року, юрисдикція адміністративних судів поширюється на будь-які спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації, які виникають у правовідносинах, врегульованих Законом України Про доступ до публічної інформації , в тому числі якщо й відповідачем у такому спорі є не суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, твердження представника відповідача про не поширення юрисдикції адміністративних судів на даний спір є необґрунтованими.

Предметом заявленого позивачем спору є відмова в наданні інформації/дії по відмові в наданні запитуваної інформації, що є порушенням прав позивача на доступ до публічної інформації.

Аналіз визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, у тому числі інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг.

З офіційного сайту коледжу (http://dbmk.dp.ua) вбачається, що останній є вищим навчальним закладом І рівня акредитації.

Відповідно до частини 2, 3 статті 22 Закону № 2145-VIII, заклад освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад освіти; прибутковий заклад освіти.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

У листі від 12.12.2017 року № 01-01/737 відповідач зазначив, що не є розпорядником запитуваної інформації при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірні інформаційні запити було направлено (перенаправлено/скеровано) іншому розпорядникові інформації.

Судом не встановлено іншу особу, крім відповідача, яка є належним розпорядником запитуваної позивачами публічної інформації, також про таке не зазначено відповідачем.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не направлення інформаційного запиту ОСОБА_1 за № 01-04/836 від 20 листопада 2018 року належному розпоряднику, з одночасним повідомленням про це запитувача, відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , суд не знайшов підстав для їх задоволення, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач не володіє запитуваною інформацією, але йому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, отже, відповідач є належним розпорядником запитуваної інформації та не повинен був направляти запити для виконання іншому розпоряднику.

Запитувана інформація стосується діяльності Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської міської ради, який фінансується із місцевого бюджету, інформація пов'язана з діяльністю закладу освіти становить суспільний інтерес - комунальний заклад є розпорядником інформації відповідно до статті 13 Закону №2939-VI, у зв'язку із чим оскаржена відмова у наданні запитуваної інформації є протиправною.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відповідач в даному випадку, є розпорядником публічної інформації, яка має суспільний інтерес і не може бути обмежена в доступі, що вказує на порушення відповідачем права позивача на доступ до інформації і є підставою для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит № 01-04/836 від 20.11.2017 року та зобов'язання Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_1 повну запитувану інформацію по суті запиту № 01-04/836 від 20.11.2017 року, в порядку встановленому чинним законодавством України.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради по забезпеченню своєчасного виконання запита про надання інформації на інформаційний запит №01-04/836 від 20.11.2017 року про надання публічної інформації, суд зазначає наступне.

Оскільки бездіяльність щодо розгляду інформаційного запиту має своїм наслідком несвоєчасне виконання запиту, то друга позовна вимога фактично дублює першу, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій КВНЗ ДБМК ДОР щодо не зазначення у листі № 01-01/737 від 12.12.2017 року порядку оскарження відмови ОСОБА_1 в задоволенні запиту на інформацію від 20.11.2017 року № 01-04/836, суд зазначає, що недодержання відповідачем вимог пункту 4 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VI, не порушило прав позивача, на захист якого подано цей позов, у зв'язку із чим зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, крім того, така вимога є неналежним способом захисту порушеного права щодо якого заявлений цей спір.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними дій відповідача, що виразились у приховуванні публічної інформації і наданні відповіді від 12.12.2017 року № 01-01/737 не по суті запиту №01-04/836 від 20.11.2017 року, суд виходить із того, що матеріалами справи не підтверджено обставини навмисного приховування інформації, як підставу відповідальності згідно статті 24 Закону №2939-VI, коли як відповідачем допущена бездіяльність, яка виразилась у ненаданні інформації, у зв'язку із чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дії Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради щодо безпідставної відмови у задоволенні запита № 01-04/836 від 20.11.2018 року ОСОБА_1, то суд зазначає, до дана вимога фактично дублює вимогу про визнання дій протиправними в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит, яка вже вирішена судом, у зв'язку з чим повторному розгляду не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимог про визнання порушення розпорядником інформації прав позивачів частини 1 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, суд виходить із того, що обставини порушення прав осіб, у тому числі встановлені міжнародними договорами, встановлюються в мотивувальній частині рішення, як підстава задоволення позову про протиправність рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації, у зв'язку із чим адміністративні суди окремо не встановлюють резолютивною частиною судового рішення фактів порушень прав, здійснюючи контроль легальності рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним субєктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Більш того, суд звертає увагу позивачів на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, оскільки не вбачає беззаперечних та необхідних підстав для реалізації такого права суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із правил частин 1 та 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору ухвалою суду від 05.03.2018 року, доказів понесення судових витрат сторонами не надано, отже, судові витрати присудженню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263 цього Кодексу.

Враховуючи вказане, рішення у даній справі в частині зобов'язання Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний колледж Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_1 повну запитувану інформацію по суті запиту № 01-04/836 від 20.11.2017 року, в порядку встановленому чинним законодавством України підлягає негайному виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 246 - 247, 249, 255, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 49100, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради (місцезнаходження: 49061, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 23; код ЄДРПОУ 02011158) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний коледж Дніпровської обласної ради щодо відмови у наданні відповіді на інформаційний запит № 01-04/836 від 20.11.2017 року ОСОБА_1.

Зобов'язати Комунальний вищий навчальний заклад Дніпровський базовий медичний колледж Дніпровської обласної ради (місцезнаходження: 49061, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 23; код ЄДРПОУ 02011158) надати ОСОБА_1 (місце проживання: 49100, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) відповідь на інформаційний запит № 01-04/836 від 20.11.2017 року, в порядку встановленому чинним законодавством України, із урахуванням висновків суду.

Рішення суду в частині зобов'язання Комунального вищого навчального закладу Дніпровський базовий медичний колледж Дніпровської обласної ради (місцезнаходження: 49061, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 23; код ЄДРПОУ 02011158) надати ОСОБА_1 (місце проживання: 49100, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) відповідь на інформаційний запит № 01-04/836 від 20.11.2017 року, в порядку встановленому чинним законодавством України, звернути до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити всім сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський