Рішення

від 02.08.2018 по справі 810/1409/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року справа № 810/1409/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Пелагія Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Пелагія Україна" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасування наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №565 від 20 березня 2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пелагія Україна (далі - оспорюваний наказ).

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що обставини справи та норми законодавства свідчать про безпідставність оспорюваного наказу, а тому, на думку позивача, проведення перевірки на підставі такого наказу є протиправним та порушує права на невтручання в його законну господарську діяльність.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та зазначив, що на підставі вимог Податкового кодексу України заступником керівника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яке оформлене наказом №565 від 20 березня 2018 року.

Відповідач вважає, що під час прийняття оспоруваного наказу дів виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними, відповідно задоволенню вони не підлягають.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

22 березня 2018 року за адресою місцезнаходження позивача прибули посадові особи відповідача, повідомили про намір провести документальну позапланову виїзну перевірку та вручили копію Наказу №565 від 20 березня 2018 року Додаток №1).

Згідно оспорюваного наказу перевірка проводиться на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п. 78.1.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з підприємством ТОВ Велмі- Гарант за період з 01.12.2015 по 31.03.2016 тривалістю 5 робочих днів з 22 березня 2018 року.

Після здійснення заходів щодо допуску, в порядку статті 81 Податкового кодексу України, позивач повідомив представника відповідача про відсутність підстав для призначення та проведення зазначеної перевірки та недопуск до протиправної перевірки.

В подальшому, вважаючи оспорюваний наказ протиправним та незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч. 6 ст. 19 Господарського кодексу України зазначають, що органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно з пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Згідно із зазначеною в оспорюваному наказі інформацією, перевірка проводилась відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз зазначеної норми вказує на необхідну наявність наступних передумов:

1. Виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

2. Ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних.

Таким чином, недотримання цих передумов має наслідком необґрунтованість підстави для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Так, Позивач 21.02.2018 отримував лист від відповідача Письмовий запит контролюючого органу про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження №2768/10/10-36 від 16.02.2018р. (Додаток №2).

У вказаному запиті зазначено, що на підставі підпунктів 20.1.2., 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пунктів 73.3.. 73.5. статті 73 Податкового кодексу України та у зз'язку з дослідженням господарських взаємовідносин з ТОВ ВЕЛМІ-ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 32309282) за грудень 2015 - березень 2016 року, контролюючий орган просить надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження).

Разом з тим, порядок отримання податкової інформації контролюючим органом встановлено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у відповідності до якого: Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших і суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний [ перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням

інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується та перелік документів, які пропонується

надати;

3) печатку контролюючого органу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов 'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, право контролюючого органу на отримання інформації може бути реалізовано шляхом надсилання платнику податків належним чином складеного письмового запиту (із дотриманням вимог абзаців першого - п'ятого пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України), зокрема, із зазначенням підстави для надіслання запиту відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та із зазначенням інформації, яка підтверджує виникнення підстави.

У своєму листі №2768/10/10-36 від 16.02.2018 відповідач єдиною підставою для надсилання запиту вказує необхідність дослідженням господарських операцій позивача із ТОВ ВЕЛМІ-ГАРАНТ .

Натомість, підстави для надіслання запиту встановлені нормами абзаців з сьомого по тринадцятий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, підставою для надсилання письмового запиту за результатами проведеного аналізу є норми абзацу сьомого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, згідно яких підставою для надсилання письмового запиту є виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків законодавства, що виявлені за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку.

В той же час, зазначений лист контролюючого органу взагалі не містить посилань ані на документи/інформацію на підставі яких було проведено аналіз, ані на спосіб отримання таких документів /інформації. Крім того, цей лист не вказує про виявлені факти, що свідчать про порушення з боку позивача податкового, валютного чи іншого законодавства.

З огляду на що, підстави надсилання письмового запиту, передбачені абзацом сьомим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у відповідача - відсутні.

Що стосується вказаної у листі підстави п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, то зазначена норма встановлює право контролюючого органу проводити зустрічні звірки під час проведення перевірки платників податків, а не право контролюючого направляти запити чи вимагати надання документів.

Таким чином, лист взагалі не містив посилання на підстави для надсилання запиту, встановлені нормами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, що є порушенням вимог абзацу третього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Тому, як уже зазначалось вище, у разі якщо запит складено з порушенням, зокрема, вимог абзацу третього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, зазначена підстава для проведення перевірки Позивача п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України є необгрунтованою, тому що:

1. Контролюючим органом не направлявся обов'язковий письмовий запит, що містив би посилання на виявлену недостовірність даних;

2. Відсутня будь-яка недостовірність даних у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Таким чином, проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України є незаконним, а тому посадові особи відповідача були недопущені правомірно.

Нормами п. 78.5. ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу

Згідно з положеннями п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення. визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, наііменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, наїшенування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид > документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, наїшенування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятис я. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Аналіз викладених норм закону та обставини справи свідчать про безпідставність прийняття оспорюваного наказу. Таким чином, проведення перевірки на підставі такого наказу є протиправним та порушує права позивача на невтручання в його законну господарську діяльність.

Щодо належного захисту від проведення протиправних перевірок, то згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, єдиним законним та допустимим способом захисту від протиправних та неправомірних дій Відповідача щодо проведення перевірки Позивача є недопуск посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Отже, позивач скористався належним та допустимим способом захисту від неправомірних посягань відповідача та недопустив до проведення перевірки останнього з огляду на відсутність законних підстав для її призначення та проведення перевірки.

Підпункту. 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №565 від 20 березня 2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Пелагія Україна .

Стягнути на користь ТОВ "Пелагія Україна" (код ЄДРПОУ36230096) сплачений ним судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.