Рішення

від 30.07.2018 по справі 225/2079/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 225/2079/18

Провадження № 2/225/674/2018

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

прокурора Кулика А.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави до Залізної міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Залізної міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п. 1.2 рішення Залізної міської ради (колишня назва Артемівської міської ради) № 6/47-5 від 17.12.2015 про передачу земельних ділянок в оренду , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.12.2015 та зобов'язання повернути земельну ділянку за актом прийому - передачі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ході перевірки порядку дотримання органами місцевого самоврядування земельного законодавства України було виявлено, що в грудні 2015 року відповідачу ОСОБА_2 з категорії земель житлової та громадської забудови, що є у комунальній власності, Залізною міською радою (колишня назва Артемівська міська рада) було передано в оренду строком на десять років земельну дільницю площею 0,0032 га, кадастровий номер 1411270300:01:000:0410, розташовану в м. Залізне (колишня назва м. Артемове) м. Торецька (колишня назва Дзержинськ) Донецької області за адресою: вул. Папаніна 8б , для обслуговування торгівельного кіоску. На підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування 23 грудня 2015 року Артемівська міська рада в особі міського голови ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір земельної ділянки. Однак, вважає пункт рішення, відповідно до якого прийнято рішення про передачу відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду, незаконним, оскільки суперечить діючому земельному законодавству України, зокрема відповідним органом місцевого самоврядування не була дотримана спеціальна процедура, а саме всупереч ст. 134 Земельного кодексу України не проведено земельні торги. У зв'язку з цим, просить скасувати пункт рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду. Відповідно до цього, просить визнати недійсним договір оренди від 23.12.2015 та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути земельну ділянку згідно акту прийому - передачі.

Прокурор у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Належно повідомлений представник відповідача - Залізної міської ради в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає повністю, просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала. При цьому просила суд звільнити її від судового збору на користь прокуратури, так як вона є опікуном недієздатної особи.

Вислухавши всіх учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору оренди, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в листопаді 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Артемівської міської ради після перейменування Залізної міської ради (а.с. 16) про передачу їй в оренду земельної ділянки площею 0,0032 га, розташованої в м. Залізне (колишня назва м. Артемове) м. Торецька (колишня назва м.Дзержинськ) Донецької області за адресою: вул. Папаніна, 8 б (а.с. 17).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2, виконавчий комітет Артемівської міської ради № 44 від 25.11.2015 (а.с. 18) своїм рішенням присвоїв земельній ділянці, кадастровий номер якої 1411270300:01:000:0410, наступний поштовий адрес: Донецька область, м. Залізне (колишня назва м. Артемове) м. Торецька (колишня назва м.Дзержинськ), вул. Папаніна, 8 б .

Відповідно до пункту 1.2 рішення Артемівської міської ради № 6/47-5 від 17.12.2015, відповідачу ОСОБА_2 передано в оренду строком на 10 років земельну дільницю площею 0,0032 га, кадастровий номер 1411270300:01:000:0410, розташовану в м. Залізне (колишня назва м. Артемове) м. Торецька (колишня назва м.Дзержинськ) Донецької області за адресою: вул. Папаніна, 8 б , з категорії землі житлової та громадської забудови для функціонування і обслуговування торгівельного кіоску (а.с. 19).

На виконання рішення про передачу земельної дільниці в оренду, між Артемівською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.12.2015, який в установленому законом порядку був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2016 за № 845603914112 (21-25; 34-35, 36-39).

Зазначена вище земельна ділянка була передана ОСОБА_2 в строкове платне користування для обслуговування торгівельного кіоску відповідно до акту приймання - передачі спірної земельної ділянки (а.с. 26).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 27) земельна ділянка площею 0,0032 за кадастровим номером № 1411270300:01:000:0410 знаходиться у комунальній власності Артемівської міської ради.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до поняття земельні відносини , визначеному в ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядженя землею.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV (надалі Закон України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV).

Згідно ст. 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. в) ч. 2 ст. 5 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема, громадяни і юридичні особи України.

Згідно ст. 6 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

В приписах ст. 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В частині другій цієї статті зазначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема,

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до статті 25 цього закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання. І згідно зі статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Так, частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою , третьою статті 134 цього Кодексу.

В частині третій цієї статті зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В частині другій цієї статті визначено вичерпний перелік підстав, у разі яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 , 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Зокрема, главою 12 Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах Земельного кодексу України визначено підстави, умови і порядок проведення земельних торгів.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що в даному випадку передбачені законом земельні торги з приводу передачі спірної земельної ділянки, Залізною міською радою (колишня назва Артемівська міська рада) не проводились, що суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлена відповідальність, зокрема юридичних осіб відповідно до законодавства за такі порушення земельного законодавства, як укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд при висновку про те, що Залізною міською радою було порушено порядок вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2, а тому рішення про передачу спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування було прийнято передчасно, а тому є всі підстави для визнання вчиненого правочину недійсним, відтоді вказане рішення в частині п.1.2 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині повністю доведеними.

Відтак, також підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.12.2015, укладеного між Артемівською міською радою та ОСОБА_2, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог, які повністю доведені в судовому засіданні, тому задоволені судом.

Що стосується позовних вимог в частині повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність Залізної міської ради (колишня назва Артемівська міська рада), то суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ч. 1 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до частини третьої цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

В даному випадку способом захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме повернення спірної земельної ділянки, що є у комунальній власності Залізної міської ради шляхом підписання акту прийому - передачі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині є також доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення визнала позов повністю, тому відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Прокурором при зверненні до суду сплачено судовий збір, що підтверджено документально: платіжним дорученням № 919 від 17.04.2018 (а.с. 13) у розмірі 5286 грн. який в рівній частині в сумі 2643 грн. підлягає стягненню з відповідача - Залізної міської ради.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, то решта коштів по оплаті судового збору в сумі 2643 грн. підлягає компенсуванню прокуратурі Донецької області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом його перерахування на рахунок прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002, р/р № 35216066016251 в Державній казначейській службі України, МФО 820172)

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.1.2 рішення 47 сесії 6 скликання Артемівської міської ради від 17.12.2015 № 6/47-5 Про передачу земельних ділянок в оренду .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0.0032 га, кадастровий номер 1411270300:01:000:0410, розташованої за адресою: Донецька область, м. Торецьк, м. Залізне, вул.. Папаніна, 8б, укладений 23.12.2015 між Артемівською міською радою та ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути до Залізної міської ради земельну ділянку площею 0.0032 га, кадастровий номер 1411270300:01:000:0410, розташовану за адресою: Донецька область, м. Торецьк, м. Залізне, вул. Папаніна, 8б шляхом підписання акту прийому - передачі.

Стягнути з Залізної міської ради (юридична адреса: вул.. Піонерів, 14, м. Торецьк, м. Залізне, Донецька область, 85290, код ЄДРПОУ 05420681) судовий збір на користь прокуратури Донецької області 2643 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн.

Компенсувати прокуратурі Донецької області судовий збір в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три)грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом його перерахування на рахунок прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002, р/р № 35216066016251 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв