Рішення

від 25.07.2018 по справі 823/2127/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа № 823/2127/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» (вул. Благовісна, 193, м. Черкаси, 18001, далі - позивач) з позовом до Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 30.11.2017 №2-2738;

- зобов'язати відповідача затвердити проект відведення у власність позивача земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) та в користування позивача на умовах оренди земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,00287 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048) та передати у власність земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) та в користування позивача на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,00287 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач в супереч вимогам законодавства України не здійснив передачу у власність земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) та в користування позивача на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,00287 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048), оскільки розроблений проект відведення цих земельних ділянок відповідає містобудівній документації м. Черкаси та погоджений Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Тому позивач просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив та зазначив, що підстава для прийняття оскаржуваного рішення є невідповідність поданого на затвердження Черкаської міської ради проекту відведення земельної ділянки нормативно-правовим актам. Зокрема зазначив, що нормами чинного законодавства не передбачено надання в оренду на 49 років земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки. Також відповідач зазначив, що метою отримання земельних ділянок є будівництво та обслуговування житлового будинку. Однак, на земельній ділянці розташована будівля, яка використовується під офісні приміщення. У зв'язку з викладеним, позивач просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На підставі рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 №2-1821 ПП Ді Проект розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси.

Вказаний проект погоджений Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 05.04.2016 за №4479-з та управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області висновком від 25.04.2016 №297/41-16.

Однак, рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 30.11.2017 №2-2738 відмовлено у наданні ОСББ Благовісна 193 земельної ділянки у власність та в оренду по вул. Благовісній, 193.

Надаючи оцінку спірному рішенню в контексті позовних вимог, суд врахував таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання відповідно до Закону земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада, в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формах рішень.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування .

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

На підставі ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що надання земельної ділянки у користування органом місцевого самоврядування відбувається на підставі розробленого та затвердженого структурним підрозділом такого органу проекту землеустрою.

При цьому, ст. 123 Земельного кодексу України визначено підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Для вирішення спору суд врахував, що рішенням Черкаської міської ради від 19.11.2015 №2-1821 позивачу наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Благовісній, 193 у м.Черкаси, який розроблений ПП Ді Проект .

При цьому, на виконання ст.186-1 Земельного кодексу України вказаний проект погоджений без заперечень Управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 05.04.2016 за №4479-з та управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області висновком від 25.04.2016 №297/41-16 .

Згідно з вказаними висновками генеральним планом м. Черкаси на вказаній земельній ділянці передбачена територія громадських центрів та вулично-дорожня мережа. Відповідно до плану зонування м. Черкаси земельна ділянка належить до зони змішаної забудови (від 2-х до 4-х поверхів), житлової забудови та громадської забудови.

Також, вказаними висновками на встановлено невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою та наданні ОСББ Благовісна 193 земельної ділянки у власність та в оренду по вул. Благовісній, 193 не узгоджується з вищенаведеними вимогами законодавства України, зокрема, ст.123 Земельного кодексу України.

Суд звернув увагу, що відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками . Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

На підставі ст.4 вказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території , сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Отже, наведеними нормами передбачено право об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на отримання у власність та користування земельної ділянки з метою утримання житлового будинку в інтересах його співвласників.

При цьому, доводи відповідача, що Кабінетом ОСОБА_3 України не розроблений порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, судом не враховані, як обґрунтовані, оскільки відсутність підзаконного нормативно-правового акту, на переконання суду, не може бути перешкодою для реалізації визначених Земельним кодексом України прав на отримання земельної ділянки.

Крім того, посилання відповідача, на ту обставину, що метою отримання земельної ділянки є будівництво та обслуговування житлового будинку, однак, на земельній ділянці розташована будівля, яка використовується під офісні приміщення не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Суд також врахував, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач формально розглянув звернення позивача не провівши належного розгляду даного питання без будь-якої аргументації та мотивації, хоча відмова у відведенні земельної ділянки має бути мотивована і підстави відмови чітко визначені ст.123 Земельного кодексу України.

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку,що оскаржуване рішення Черкаської міської ради від 30.11.2017 №2-2738, яким відмовлено у наданні ОСББ Благовісна 193 земельної ділянки у власність та в оренду по вул. Благовісній, 193, прийняте не в межах та не у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може» .

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі та з огляду на дотримання позивачем передбачених законодавством умов для отримання земельної ділянки і відсутністю обґрунтованих підстав для відмови у передачі позивачу земельної ділянки, вважає за необхідне зобов'язати Черкаську міську раду на черговій сесії прийняти рішення про затвердження проекту відведення об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» у власність земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) і в користування на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,0087 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048) та прийняти рішення про передачу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» у власність земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) та в користування на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,0087 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 30.11.2017 №2-2738.

Зобов'язати Черкаську міську раду на черговій сесії прийняти рішення про затвердження проекту відведення об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» у власність земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) і в користування на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,0087 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048) та прийняти рішення про передачу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» у власність земельної ділянки по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,1069 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0047) та в користування на умовах оренди земельну ділянку по вул. Благовісній, 193 у м. Черкаси, площею 0,0087 га (кадастровий номер 7110136700:04:021:0048).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Благовісна 193» судовий збір в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення суду складене у повному обсязі 03.08.2018.