Рішення

від 25.07.2018 по справі 911/973/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/973/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» про стягнення 227 755,06грн, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 02.04.2018);

від відповідача - не з'явилися

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд» (далі - ТОВ Альфа-Фуд ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» (далі - ТОВ Епос Агро ) про стягнення 227 755,06грн (у т.ч. 157 681,37грн основного боргу, 33 568,97грн -24% річних, 16 285,04грн втрат від інфляції, 20 219,68грн пені).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №250716-П від 15.08.2016 в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк (а.с.3-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2018 судом відкрито провадження за вказаним позовом, вирішено розглядати справу з правилами загального позовного провадження, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій та призначено проведення підготовчого засідання на 08.06.2018 (а.с.1-2).

Копія ухвала суду направлена на адресу сторін, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.05.2018 та: отримана позивачем - 24.05.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103264385630 (а.с.116); відповідачу не вручена та повернута з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення зазначено: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.117-121).

В судове засідання 08.06.2018 представники сторін не з'явились і про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2018 підготовче засідання відкладено на 11.07.2018 (а.с.123-124).

Вказана ухвала суду направлена на ту ж адресу сторін 11.06.2018 та: отримана позивачем 19.06.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263953480 (а.с.125); відповідачу не вручена та повернута відділенням зв'язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.141-143).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2018, яка занесена до протоколу, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2018 (а.с.136-138).

Копія ухвали суду направлена відповідачу на адресу, яка відповідає зазначеній у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.05.2018 (а.с.113-115), 25.07.2018 (а.с.147-149), однак, повернута відділенням зв'язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.144-146).

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог не надав.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

15.08.2016 між сторонами у справі - ТОВ «Альфа Фуд» (виконавець) та ТОВ «Епос Агро» (замовник) укладено договір №250716-П про надання послуг (а.с.11-15), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника, за плату і в обумовлений термін надавати послуги, визначені у додатку №1 до договору, а замовник - прийняти та оплатити виконавцю надані послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, до обов'язків замовника віднесено прийняття результатів наданих послуг та їх оплата у порядку та розмірі, визначених договором.

Як узгоджено сторонами у договорі, приймання-передача наданих послуг здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, які готуються та підписуються виконавцем, після чого передаються для підписання замовнику; після отримання вказаних актів замовник зобов'язаний протягом 2 робочих днів підписати та повернути їх виконавцю або надати мотивовану письмову відмову від його підписання (пп.4.4 договору).

Згідно п. 4.7 договору, у випадку, якщо замовник у строк, визначений пп. 4,4. або 4.6 договору не надасть мотивованої відмови від підписання акту, такий акт вважається підписаним замовником.

Як погоджено сторонами у пп. 5.1, 5.2 договору, вартість послуг, визначається у додатку №1; оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця у дводенний термін від дати підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 9.1 договору).

Додатком №1 сторонами погоджено перелік послуг та їх вартість (а.с.16).

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем у період з 05.01.2017 по 13.05.2017 надано відповідачу послуг за відповідним договором на суму 157 681,37грн, що підтверджується актами надання послуг (а.с.17-65).

Проте, як вказує позивач у поданій заяві, відповідачем оплата таких послуг не здійснена.

За результатами звірки, яка проведена сторонами, підписано двосторонній акт, відповідно до якого розмір боргу відповідача станом на 16.02.2018 за договором №250716-П від 15.08.2016 складає (а.с.99).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язок оплатити надані послуги та застосування до нього відповідальності за порушення відповідного зобов'язання, встановленої договором та чинним законодавством.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі встановлено строк виконання зобов'язання з оплати - 2 дні з дня підписання акту здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів оплати позивачу наданих останнім послуг, хоча строк виконання зобов'язання, з огляду на дату підписання таких актів, вже закінчився.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 157 681,37грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 33 568,97грн - 24% річних за загальний період з 20.01.2017 по 16.02.2018 та 16 285,04грн втрат від інфляції за період з 08.01.2017 по грудень 2017 року (відповідно до заяви від 11.07.2018, якою позивач повідомив, що розрахунок втрат від інфляції фактично проведено по грудень 2017 року, а.с.154).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 6.2 договору, за прострочення, яке триває 14 днів або більше, замовник додатково до пені повинен сплатити виконавцю 24% річних від суми боргу.

Таким чином, сторонами у відповідному пункті договору встановлено інший розмір процентів, ніж визначений ст.625 ЦК України, що не суперечить відповідній нормі, яка дозволяє сторонам встановлювати інший їх розмір.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних, суд зазначає, що позивачем за деякими з актів невірно визначено початкову дату періоду, з якого зобов'язання з оплати за певним актом є простроченим і, як наслідок, невірно визначено дату, у які закінчується строк тривалістю 14 днів, після якого, за умовами договору, починається нарахування процентів у розмірі - 24%. Так, за деякими з актів, останній день строку виконання зобов'язання з оплати, який визначений днями, припадав на вихідний день, що не враховано позивачем, у зв'язку із чим відбулось невірне визначення початку та закінчення строку у 14 днів, після спливу якого позивач набуває права нараховувати проценти у розмірі 24%.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду, розмір процентів, нарахований на борг з оплати наданих послуг за заявлений період складає 33 353,95грн і відповідні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню; у задоволенні позову в частині стягнення 215,02грн - 24% річних суд відмовляє.

Проте, невірне визначення першого дня прострочення виконання зобов'язання з оплати за кожним з наданих актів не потягло за собою заявлення вимог про стягнення втрат від інфляції за вищевказаний період у більшому розмірі, оскільки розмір інфляції визначається за місяць.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за загальний період з 11.01.2017 по 31.12.2017 підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 16 285,04грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 20 219,68грн пені за загальний період з 08.01.2017 по 13.11.2017.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 вказаної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору, за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми.

Вказаний розмір пені не перевищує максимально допустимого розміру пені, встановленого ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ; пеня нарахована позивачем в межах строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України.

Проте, як зазначалось вище позивачем невірно у деяких випадках визначено день, з якого зобов'язання з оплати за певним актом є простроченим.

Так, за розрахунком суду, розмір пені за загальний період з 11.01.2017 (суд обраховує не з 08.01.2017, як заявляє позивач, оскільки за актом №56 від 05.01.2017 відповідач мав сплатити до 10.01.2017 включно у відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України, оскільки 7-9.01.2017 - неробочі дні і останнім днем оплати за таким актом є 10.01.2017) по 13.11.2017 становить 20 099,37грн. Отже, вимоги про стягнення пені у відповідному розмірі підлягають задоволенню; у задоволенні позову в частині стягнення 120,31грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 3411,30грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епос Агро» (ідентифікаційний код 39174087; 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Святошинська, 41, оф. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Фуд» (ідентифікаційний код 39430972; 07401, Київська область, м. Бровари, Грушевського, 3-Б) 157 681,37грн основного боргу, 33 353,95грн - 24% річних, 16 285,04грн втрат від інфляції, 20 099,37грн пені, а також 3411,30грн в рахунок часткового відшкодування судових витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 215,02грн - 24% річних та 120,31грн пені у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складно 03.08.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова