Постанова

від 25.07.2018 по справі 326/901/17(2-а/326/41/2017)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2018 рокусправа № 326/901/17(2-а/326/3/2018)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Сколишев О.О., за участю позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року (головуючий суддя у 1 інстанції - Стріжакова Т.В., рішення ухвалено в м. Приморськ у залі судового засідання Приморського районного суду Запорізької області 03 травня 2018 року, повний текст рішення суду складено 04 травня 2018 року) в адміністративній справі №326/901/17 (2-а/326/3/2018) за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, третя особа: Комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (далі - відповідач-1), Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (далі - відповідач-2), третя особа: Комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області, в якому просить зобов'язати відповідача-1 скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та поновити реєстрацію їх місця проживання за зазначеною адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні вона та її малолітня дитина ОСОБА_3, 2012 року народження, були зареєстровані за місцем проживання: АДРЕСА_1 на підставі договору найму жилого приміщення від 21.03.2011 року, укладеного з КЗ Санаторій медичної реабілітації Глорія Запорізької обласної ради (далі - КЗ СМР Глорія ). Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору, останній укладено на невизначений строк, що відповідає ст.763 ЦК України. 24.11.2015 року згідно з Додатком 11 до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків, необхідних для цього документів позивачу надано Довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. В лютому 2017 року позивачу стало відомо, що без його відома, без відома батька малолітньої дитини ОСОБА_3, за клопотанням КП Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області (далі - КП ЦРЛ ) від 12.01.2017 року, на підставі сфальсифікованої копії договору найму жилого приміщення від 21.03.2011 року (відповідно до п. 5.2 договору) його та малолітню дитину знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 02.02.2017р. за підписом секретаря міської ради. Водночас, на момент зняття позивача та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання, ОСОБА_2 не була позбавлена права користування житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а отже відповідач-1 не мав законних підстав для зняття з реєстрації місця проживання. Також позивач в позові зазначав, що клопотання КП Приморська ЦРЛ від 12.01.2017 року про зняття з реєстрації не відповідає додатку №11 до Правил реєстрації місця проживання. Крім того, питання про зняття з реєстрації ініціювало КП Приморська ЦРЛ , проте вищевказане підприємство не має жодних відносин до укладеного між позивачем та КЗ СМР Глорія договору найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2

подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на теперішній час договір про найм житлового приміщення від 21.03.2011 року сторонами не оскаржено, він не визнаний судом недійним та позивача не позбавлено право на користування квартирою на підставі вищевказаного договору, а отже дії відповідача-1 щодо зняття позивача та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання порушують їх законні права. При цьому, позивач та його дитина продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_1 та не отримували від КЗ СМР Глорія документів щодо припинення договору найму житла та вимогу щодо звільнення приміщення. Також зазначає, що клопотання про зняття з реєстрації подано не уповноваженою особою, а реєстраційні дії щодо цього вчинено органом, який не має на це законних повноважень.

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідачем-1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначав, що доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі є безпідставними, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Третьою особою було також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з КЗ СМР Глорія укладено договір найму жилого приміщення від 21.03.2011 року, відповідно до умов якого наймодавець надає у користування наймачу та членам його родини на час роботи наймача в КЗ СМР Глорія місце у кімнаті в жилому приміщенні, а наймач зобов'язаний звільнити зайняте жиле приміщення за закінченням строку трудового договору. При цьому, дія вищевказаного договору припиняється по закінченню строку трудового договору без надання іншої житлової площі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені адміністративного позову, виходив з того, що позивач втратив право на користування найманого ним житла після закінчення трудових відносин з наймодавцем, що передбачено договором найму житлового приміщення від 21.03.2011 року, а отже після отримання відповідачем-1 заяви від КП Приморська ЦРЛ , як особи, яка здійснює право оперативного управління гуртожитком, де знаходилась наймана квартира позивача, та доданих до цієї заяви необхідних документів, були законні підстави для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_3

Проте колегія суддів з вищевказаними висновками суду першої інстанції не погоджується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Приморської міської ради Запорізької області від 09.01.2006 року №11 зобов'язано Приморську ОФТЛ Глорія укласти угоду на проживання в гуртожитках по вул. Морська в м. Приморськ на термін праці наймачів на підприємстві з оформленням реєстрації місця проживання.

21.03.2011 року між КЗ СМР Глорія (наймодавець) та ОСОБА_4 (наймач) було укладено договір найму житлового приміщення, згідно з яким наймодавець надав наймачу та членам його родини у користування місце у кімнаті в жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Договір складений у двох екземплярах.

Вказане жиле приміщення є квартирою у гуртожитку.

24.03.2011 року було зареєстровано місце проживання позивача за зазначеною в договорі найму жилого приміщення від 21.03.2011 року адресою, що підтверджується відповідною сторінкою копії паспорта позивача.

27.04.2012 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5, після чого змінила своє прізвище на ОСОБА_5.

26.09.2012 року в сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3

24.11.2015 року відповідно до Додатку 11 до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів позивачу надано довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

08.08.2015 року позивач звільнився з КЗ СМР Глорія за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

17.01.2017 року на гуртожиток, який складається з квартир №№ 8,11,16,17,20,23,25,26,29 у м. Приморськ, вул. Морська, буд. 70 зареєстроване інше речове право на підставі рішення Приморської районної ради Запорізької області від 23.12.2016 року №23, а саме право оперативного управління за КП Приморська ЦРЛ .

24.01.2017 року ОСОБА_2 та її неповнолітню дитину ОСОБА_3 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, на підставі поданої КП Приморська ЦРЛ до відповідача-1 заяви та доданих до неї документів, відповідно до ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , ПКМУ №207 від 02.03.2016 року п.28 абзац 8 (закінчення строку договору оренди житлового приміщення).

Так, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні .

У статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання визначені терміни, у тому числі:

місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав: для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Статтею ст.10 цього ж Закону передбачено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Згідно з абз.9 п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених ПКМУ від 02.02.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Статтею 14 цього ж Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Так, правовою підставою для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та її малолітньої дитини ОСОБА_3 стало приписи ст. 7 Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , відповідно до якої, зокрема, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення проживання, а документом, що підтверджує припинення проживання - договір найму жилого приміщення від 21.03.2011 року, відповідно до умов якого дія вищевказаного договору припиняється по закінченню строку трудового договору без надання іншого жилого приміщення.

Водночас, судом першої інстанції встановлено існування у ОСОБА_2 та КП Приморська ЦРЛ двох екземплярів договорів від 21.03.2011 року, які різняться по своєму змісту.

Відповідно до умов договору від 21.03.2011 року, долученого до матеріалів справи ОСОБА_2, вищевказаний договір укладено на невизначений строк; умови його розірвання та припинення передбачені в розділі 5 договору.

Так, КП Приморська ЦРЛ листом від 04.08.2017 року звернулася до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП з заявою, в якій вказало, що за ним закріплено гуртожиток, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1. Гуртожиток переданий від КЗ СМР Глорія , який за актом також передав договір найму від 21.03.2011 року ОСОБА_4, яка змінила прізвище на ОСОБА_2 Договором передбачено, що місце в кімнаті їй було надано на час роботи в КЗ СМР Глорія , проте стало відомо, що позивач має на руках екземпляр договору іншого змісту, на невизначений строк дії. Тому є підстави вважати, що його договір є підробленим і використовується у власних цілях. Тому третя особа просила внести відомості до ЄРДР за фактом скоєння кримінальних правопорушень щодо підроблення офіційного документу, його завідоме використання.

На цю заяву Приморський ВП Бердянського ВП ГУНП повідомив КП Приморська ЦРЛ , що за наслідками її розгляду внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

У висновку експерта від 15.01.2018 року №215 вказано, що експерт-криміналіст ОСОБА_6, який має вищу освіту за фахом правознавство, кваліфікацію - юрист, експерт-криміналіст, кандидат юридичних наук, доцент, стаж дослідницької роботи 31 рік, провів почеркознавчу та техніко-криміналістичну експертизу. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. На експертизу наданий договір найму жилого приміщення позивача від 21.03.2011 року, у якості порівняльного матеріалу - вільні зразки почерку та підпису позивача - на 3 аркушах та відбиток печатки КЗ СМР Глорія на 3 аркушах. Висновок: 1) короткий рукописний текст ОСОБА_4. та підпис в графі Наймач виконаний позивачем; 2) відбиток печатки КЗ СМР Глорія у договорі нанесено гербовою печаткою КЗ СМР Глорія ; 3) давність виконання реквізитів у договорі відповідає вказаній в документі даті.

Однак, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки експерта стосуються тільки підпису самої позивачки та відбитку печатки КЗ СМР Глорія , давності виконання саме реквізитів, які розміщені на другому аркуші договору, перший аркуш договору не досліджувався. Також у сторін екземпляри договору різного змісту, умови договору не співпадають в деяких пунктах, що мають істотне значення, сам же текст договору експертом не досліджувався. Дана експертиза не спростовує дійсність екземпляру договору, наданого КП Приморська ЦРЛ з умовами надання у користування місця у кімнаті в жилому приміщенні на час роботи наймача в КЗ СМР Глорія , що наймач зобов'язаний звільнити зайняте жиле приміщення за закінченням строку трудового договору, що дія договору припиняється по закінченню строку трудового договору без надання іншого жилого приміщення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний висновок суду першої інстанції є лише припущенням та не підтверджується належними доказами.

При цьому, судом першої інстанції не враховано ті обставини, що позивач та його донька не позбавлені права користування квартирою №29 в буд. №70 по вул. Морській в м. Приморськ, Запорізької області та надалі проживають у вищевказаній квартирі.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують припинення користування вищевказаної квартири або рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення позивача та його дитини права користування житловим приміщенням.

При цьому, на час винесення судом першої інстанції рішення в означеній справі Приморським районним судом Запорізької області розглядається цивільна справа №326/399/17 (провадження №2/326/203/2017) за позовом Комунального підприємства Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області до ОСОБА_2, треті особи: Приморська районна рада Запорізької області; орган опіку та піклування Приморської районної державної адміністрації; ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. Остаточне рішення на даний час за результатами розгляду цієї справи не прийнято.

Водночас, питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15, від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті вказаної Конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Аналогічного висновку дійшов Європейського суду з прав людини у Прокопович проти Росії № 58255/00 де судом встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

З огляду на обставини справи, аналізуючи вищевказані норми права та практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем-2, оскільки саме на останнього покладено обов'язок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, вчинено протиправні дії щодо зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки право на користування житлового приміщення не припинялося та вищевказані особи і надалі використовують його.

Таким чином, винесені до реєстраційного обліку Виконавчим комітетом Приморської міської ради Приморського району Запорізької області відомості про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають скасуванню, та для поновлення порушених прав позивача, суд також зобов'язує Виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 03 травня 2018 року в адміністративній справі №326/901/17 (2-а/326/3/2018) - скасувати.

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, Виконавчого комітету Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, третя особа: Комунальне підприємство Приморська центральна районна лікарня Приморської районної ради Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати внесені до реєстраційного обліку Виконавчим комітетом Приморської міської ради Приморського району Запорізької області відомості про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язати Виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 липня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 03 серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва