Постанова

від 02.08.2018 по справі 826/2002/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2002/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Бабенко К.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 36 від 10.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та задовольнити позов.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, а також тим, що у податкового органу були наявні підстави для реєстрації податкової накладної № 36 від 10.11.2017, оскільки господарська операція, за якою було виписано дану податкову накладну було вчинено з дотриманням всіх умов закону та підтверджено належними документами.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України складено податкову накладну № 36 від 10.11.2017 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції від 01.12.2017 податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, оскільки за результатами опрацювання виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 3901. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Вважаючи, що податкову накладну № 36 від 10.11.2017 необхідно було зареєструвати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позовні вимоги є передчасними, зважаючи на відсутність відмови відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи доводи про реальність операції, по якій виписана податкова накладна № 36 від 10.11.2017, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" орендує офісне приміщення у ТОВ "ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВИРОБНИЦТВУ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" згідно договору оренди нежитлового приміщення № 01/07/16-ОР від 01.07.2016.

У зв'язку з тим, що позивач не має власних складських приміщень, укладено договір суборенди № Б 173 від 02.09.2016 з ТОВ "БУДПРОМЕКСПЛУАТАЦІЯ".

Між позивачем та ТОВ "ТД "СКАЙ ПОЛІМЕР" укладено договір поставки № 543 від 10.11.2017. Постачання товару відбувалось згідно видаткової накладної № 403 від 10.11.2017.

Надалі, за правилом першої події позивачем виписано та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну № 36 від 10.11.2017. Оплата видаткової накладної відбулась 26.12.2017, що підтверджується довідкою AT "ОТП Банк" № 008-01/128 від 01.02.2018 та платіжним дорученням № 9875645151 від 26.12.2017. Товар 10903-020 Поліетилен високого тиску в/г отримано згідно видаткової накладної № 3458 від 09.11.2017.

Таким чином, позивач вважає, що з наданих доказів убачається реальність факту придбання вищезазначеного товару, на підтвердження котрої надано усі первинні документи та пояснення, а тому підстав передбачених для блокування податкової накладної немає.

Між тим, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 201.16.1. ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

Згідно пункту 6 Критеріїв містить у собі визначення трьох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Відповідно до положень п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. (п. 201.16.2. ст. 201 ПК України)

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. (п. 201.16.3. ст. 201 ПК України)

Зазначена комісія приймає рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В контексті наведених положень закону, податковим законодавством покладено на Комісію обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану податкову накладну є передчасною, оскільки Державною фіскальною службою України не приймалось рішення про відмову у її реєстрації, а лише зупинено реєстрацію та запропоновано надати додаткові документи, що перебачено положеннями ПК України. Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки звернувся до суду без наявності прийнятого відповідачем рішення, яке у свою чергу в подальшому підлягає оскарженню та може бути скасовано з подальшим зобов'язанням відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної.

В той же час, апелянтом під час апеляційного розгляду вказано, що суд не врахував наявність рішення комісії ДФС України №391070/40582643, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної. Водночас, колегія суддів вказує на те, що зазначене рішення було долучено до апеляційної скарги під час апеляційного розгляду, проте не надано суду першої інстанції, та було відсутнє в матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваного рішення від 21.05.2018, а відтак зазначена обставина не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" в межах даного адміністративного спору не заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України №391070/40582643 про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а відтак посилання апелянта щодо неправомірності зазначеного рішення критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки не входять до предмету доказування у даній справі.

Стосовно вимог апелянта про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 36 від 10.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд першої інстанції вірно вказав, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим положеннями Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а відтак дане втручання не може бути застосовано в межах цієї адміністративної справи.

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дослідив усі обставини та наявні на момент розгляду матеріали справи, та виніс законне й обґрунтоване рішення, з дотриманням положень матеріального та процесуального права. А отже, вимоги апелянта є необґрунтованими, а підстави для їх задоволення - відсутні.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ПОЛІМЕР ПАК" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 02.08.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя К.А. Бабенко

Суддя В.П. Мельничук