Постанова

від 02.08.2018 по справі 543/271/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/271/18 Номер провадження 22-ц/786/1758/18Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишневої сільської ради Оржицького району Полтавської області, з участю третьої особи: приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу Черненко Оксана Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року, ухвалене у період часу з 10:53:33 до 11:01:57 год. під головуванням судді Гришка О.Я. , -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В березні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили суд визначити їм додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5.

Підстави позову вмотивовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер дід позивачів ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної частки (паю) розміром 4,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у СТОВ Агрофірма Куйбишеве , що знаходиться на території Вишневої сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Позивачі вказують, що оскільки спадкоємців попередніх черг, які б прийняли спадщину або на неї претендували б, немає, то вони мають право на спадщину після смерті свого діда.

Спадщина після смерті ОСОБА_5 ніким не оформлена, до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини після його смерті ніхто не звертався, а позивачі від спадщини не відмовлялися. Нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропуском строку, визначеного для подачі заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишневої сільської ради Оржицького району Полтавської області, з участю третьої особи: приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу Черненко Оксана Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилися позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказують на те, що відповідно до п.п. 4,5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України положення цивільного кодексу застосовуються і до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України також застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.

Вважають свої очікування щодо спадкового майна цілком правомірними. В інший спосіб, крім як звернутися з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та захисти належне їм право не мають змоги.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надавався, що не є перешкодою для розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про прийняття спадщини (а.с. 14, 56). На день своєї смерті ОСОБА_5 проживав один в с. Іванівка Оржицького району Полтавської області.

Батько позивачів, син померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 був спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_5. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( а.с. 17, 19-23, 58-63, 78).

Я вбачається з інформаційної довідки із спадкового реєстру, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 спадкова справа не заведена (а.с. 77).

Постановою приватного нотаріуса Оржицького районного нотаріального округу Полтавської області Черненко О.О. від 23 жовтня 2017 року відмовлено позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що спірні правовідносини врегульовуються правилами ЦК УРСР 1963 року, яким не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Частина перша статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року чинними були норми ЦК України 1963 року, які і підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Також судом достовірно встановлено, що на час відкриття спадщини спадкоємцем першої черги був син померлого - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року і не прийняв спадщину у визначеному законом порядку.

У відповідності з вимогами ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Таким чином позивачі у справі на час смерті ОСОБА_5 його спадкоємцями не були.

Відповідно до вимог статті553 ЦК УРСР Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 555 ЦК УРСР Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави:

1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі;

2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом;

3 ) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини;

4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу);

5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Враховуючи той факт, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємці в установленому законом порядку спадщину не прийняли, тобто відмовилися від неї, спадщина перейшла до держави.

Позивачі у справі на той час згідно закону не були спадкоємцями.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до ти прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 5 правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки в силу положень ЦК УРСР спадщина перейшла до держави до набрання чинності ЦК України ( редакції 2003 року), положення цього кодексу щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини на правовідносин сторін не поширюється.

Висновки місцевого суду в цій частині відповідають як нормам матеріального права так і висновкам верховного Суду висловлених у справі № 556/1354/15-ц.

Відповідно до статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Аналогічна норма міститься у статті 1272 ЦК України (у редакції, чинній на момент подачі позову), згідно положень якої за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Крім того, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, хвороба спадкоємця та її період мають бути підтверджені належними доказами.

Позивачами не надано жодних доказів, які б могли бути визнані судом об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали померлому ОСОБА_6 вступити в спадщину.

Позивачами не вчинялися жодні дії з метою прийняття спадщини після смерті їх батька в 2008 році.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі Руїз-Матеос проти Іспанії (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63) . Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274).

При розгляді справи суд виступає незалежним та неупередженим і не віддає перевагу жодній із сторін процесу (вимоги ст. 6 Європейської конвенції, в тому числі і щодо роз'яснення сторонам процесуальних наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій).

Сторонам належним чином було роз'яснено їх процесуальні права, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та цими правами сторони розпорядилися диспозитивно .

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тягар доведення поважності причин пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини у даній справі лежить виключно на позивачах.

Апелянт зазначає, що місцевий суд зробив неправильні висновки щодо того , що вони не мають права на спадкування.

Як зазначено вище, у відповідності з вимогами ст.555 ЦК УРСР 1963 року якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, вона переходить до держави.

Таким чином спадшина, яка ніким не була прийнята, перейшла до держави .

Право на спадкування позивачі отримали після смерті свого батька ( за правилами Цивільного кодексу в редакції 2004 року), який спадщину не прийняв. Тому положення ст. 1272 ЦК України редакції 2004 року на спірні правовідносин не поширюється.

Апелянти посилаються на практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, зазначаючи, що вони мають правомірні очікування та законні сподівання на отримання у власність спадкового майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до вимог ЦК УРСР спадкоємець померлого ОСОБА_7 - його син ОСОБА_8 за свого життя у встановлений строк не реалізував своє право на отримання у власність спадкового майна - тобто відмовився від спадщини.

Позивачі у справі, не є спадкоємцями померлого ОСОБА_7, а набули лише право на спадкування (спадкова трансмісія) після смерті свого батька ОСОБА_8

Жодних поважних причин пропуску строку на вступ у спадщина їхнім батьком вони не навели.

Таким чином їхні доводи щодо Законного сподівання та правомірних очікувань в контексті ст. 1 протоколу № 1 Європейської конвенції є безпідставними.

Крім того позивачі взагалі не обґрунтовують підстави пропуску ними строку на звернення з заявами про прийняття спадщини після смерті свого батька з ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Відмова місцевого суду в наданні додаткового строку для вступу в спадщину є обґрунтованою.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Підстави для скасування чи зміни рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року відсутні.

Оскільки суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, підстави для зміни та розподілу судових витрат також не встановлено.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 серпня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.С. Абрамов