Рішення

від 25.07.2018 по справі 907/311/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

25.07.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/311/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд", с. Холмок Ужгородського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегдор", м. Берегово

про стягнення 19 586 грн. 44 коп., в тому числі 17 640 грн. заборгованості за надані послуги, 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 грн. 76 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Раткевич В.С.

представники:

Позивача -

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд", с. Холмок Ужгородського району заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегдор", м. Берегово про стягнення 19 587 грн. 57 коп., в тому числі 17 640 грн. заборгованості за надані послуги, 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 412 грн. 89 коп. трьох процентів річних. Заявою б/н від 30.05.2018 року (вх. № 02.3.1-09/7179/18 від 12.06.2018 року) про зменшення розміру позовних вимог поданою в порядку ст. 46 ГПК України, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму 19 586 грн. 44 коп., в тому числі 17 640 грн. заборгованості за надані послуги, 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 грн. 76 коп. трьох процентів річних, враховуючи перерахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі. Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих транспортних послуг в розмірі 17 640 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2017 року, доданих позивачем до матеріалів справи.

Крім того, за порушення термінів оплати за надані послуги позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в розмірі 1 534 грн. 68 коп. та 3% річних в розмірі 412 грн. 89 коп. (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2018 року, ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 21.05.2018 року, а також ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 10.07.2018 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у підготовчі засідання 21.05.2018 року та 10.07.2018 року, а також у судове засідання 25.07.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на адресу, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 90202, Закарпатська область, м. Берегове, провулок Мукачівський, будинок 9, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "інші причини".

Судом здійснено електронний запит, за результатами якого суду надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що в ЄДР містяться відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегдор" зареєстроване як юридична особа за адресою: 90202, Закарпатська область, м. Берегове, провулок Мукачівський, будинок 9.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих транспортних послуг згідно талонів замовника від 28.06.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000001 від 29.06.2017 року, товарно-транспортних накладних № 28/06-01 від 28.06.2017 року, № 28/06-02 від 28.06.2017 року, № 28/06-03 від 28.06.2017 року та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 від 29.06.2017 року.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих йому транспортних послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 17 640 грн. заборгованості за надані послуги в примусовому порядку.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено

спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою відносини між сторонами є договором надання послуг в розумінні статті 901 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 29.09.2017 року встановлено строк оплати наданих позивачем транспортних послуг до 04.07.2017 року.

Разом з тим, позивач претензією № 13 від 21.03.2018 року звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Вимоги позивача, викладені в претензії № 13 від 21.03.2018 року, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Матеріалами справи, а саме, талонами замовника від 28.06.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000001 від 29.06.2017 року, товарно-транспортними накладними № 28/06-01 від 28.06.2017 року, № 28/06-02 від 28.06.2017 року, № 28/06-03 від 28.06.2017 року та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 від 29.06.2017 року підтверджено факт надання транспортних послуг відповідачу та невиконанням останнім зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги в розмірі 17 640 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 грн. 76 коп. 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 534 грн. 68 коп. та 411 грн. 76 коп. 3% річних за період з 05.07.2017 року по 16.04.2018 року, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 грн. 76 коп. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 17 640 грн. заборгованості за надані послуги, 1 534 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 грн. 76 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегдор", м. Берегово, провулок Мукачівський, будинок 9 (код ЄДРПОУ 41199577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд", Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, будинок 69А (код ЄДРПОУ 33925714) суму 19 586 (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень) грн. 44 коп., в тому числі 17 640 (Сімнадцять тисяч шістсот сорок гривень) грн. заборгованості за надані послуги, 1 534 (Одна тисяча п'ятсот тридцять чотири гривні) грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 411 (Чотириста одинадцять гривень) грн. 76 коп. трьох процентів річних, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 06.08.2018 року

Суддя Пригара Л.І.