Рішення

від 31.07.2018 по справі 910/5900/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2018Справа № 910/5900/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"

до Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 371 045,98 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Вітюк В.А.

відповідача: Туренок І.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптечне об`єднання "Біокон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 371 045, 98 грн., у тому числі: 313 014, 02 грн. - основного боргу, 37 055, 72 грн. - пені, 3 447, 45 грн. - 3 % річних та 17 528, 79 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором від 05.05.2017 № 01/10 про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5900/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.05.2018 позивач подав письмові заяви щодо наявності оригіналів письмових та електронних доказів, про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.06.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про відсутність коштів на рахунках Управління, у зв'язку з тим, що останнє не є стороною реалізації урядової програми Доступні ліки . Крім того, у поданому відзиві просив суд залучити до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 05.06.2018 судом з'ясовано, що довіреності, надані представниками відповідача не містять дати їх вчинення, тому є нікчемними, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 підготовче засідання відкладено на 03.07.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.06.2018 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.06.2018 представник відповідача подав письмові заперечення.

У судовому засіданні 03.07.2018 розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За результатами розгляду поданого клопотання, суд встановив, що відповідачем не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки зазначеної особи, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні поданого клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5900/18 до судового розгляду по суті на 31.07.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2018 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.07.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

У судовому засіданні 31.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" (позивач) та Управлінням охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач) 05.05.2017 укладено договір № 01/10 про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується, відповідно до умов якого останній зобов'язався відшкодувати позивачу витрати, понесені ним у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України № 863 від 09.11.2016 Про запровадження відшкодування лікарських засобів .

Відповідно до пункту 1.2 договору відпуск лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, відбувається за рецептами лікарів виписаних наступними закладами охорони здоров'я: комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Шевченківського району м. Києва, комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Шевченківського району м. Києва, комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Шевченківського району м. Києва, комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району м. Києва, за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми № 1 в аптечних закладах за адресами, зазначеними у додатку № 1.

У додатку № 1 до договору № 01/10 від 05.05.2017 сторони передбачили перелік аптек позивача, задіяних у реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 863 від 09.11.2016 Про запровадження відшкодування лікарських засобів у Шевченківському районі міста Києва, тобто аптеки: № 18, № 1, № 20, № 6, № 24, № 10, № 28, № 35.

За умовами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню згідно форми, встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 17.03.2017 Про забезпечення доступності лікарських засобів відшкодовує витрати позивачу, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування на свій рахунок.

Строк дії договору № 01/10 відповідно до пункту 6.1 сторони погодили з моменту підписання до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії договору та обов'язку виконання усіх невиконаних зобов'язань за цим договором (пункт 4.5 договору).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору № 01/10 від 05.05.2017 позивач надав, а відповідач 20.12.2018 прийняв звіти про відпущені лікарські засоби за період з 01.12.2017 по 18.12.2017 на суму 131 119, 23 грн., за період з 01.12.2017 по 18.12.2017 на суму 74 786, 54 грн., за період з 01.12.2017 по 18.12.2017 на суму 69 893, 16 грн., за період з 01.12.2017 по 18.12.2017 на суму 37 215, 09 грн.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати, понесені позивачем у зв'язку з відпуском лікарських засобів загальною вартістю 313 014, 02 грн.

Відповідно до розділу 3 договору № 01/10 від 05.05.2017 відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених пунктом 1.1 відповідно до поданих звітів та після визначення рішенням Київської міської ради відповідача розпорядником даних коштів та виділення цільових коштів на фінансування. Відшкодування зазначеної в звіті суми здійснюється відповідачем протягом п'яти днів з моменту надання позивачем такого звіту. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного фінансування на свій рахунок.

Втім, відповідач, всупереч умов договору № 01/10 від 05.05.2017 понесені позивачем витрати у зв'язку з реалізацією лікарських засобів не відшкодував, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 313 014, 02 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 09.02.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною другою статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми чинного законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.08.2007 № 6-рп/2007).

Відповідно до положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Таким чином, твердження відповідача, викладені у письмовому відзиві про відсутність коштів на рахунках не мають правового підгрунтя та не звільняють його від обов'язку виконати належним чином умови договору № 01/10 від 05.05.2017.

Оскільки факт понесення позивачем витрат у зв'язку з реалізацією лікарських засобів підтверджений матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати понесених витрат суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 313 014, 02 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 4.2 договору № 01/10 від 05.05.2017 при порушенні відповідачем зобов'язань, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Враховуючи пункт 3.2 договору № 01/10 від 05.05.2017, а також те, що звіти прийняті та підписані відповідачем 20.12.2017, правомірним буде нарахування пені за період з 26.12.2017 по 07.05.2018, у зв'язку з чим до стягнення підлягає пеня в розмірі 36 849, 90 грн.

Таким чином, позовна вимога в означеній частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

З урахуванням строків оплати, встановлених пунктом 3.2 договору № 01/10 від 05.05.2017, до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 3 421, 71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 673, 61 грн. (період з 26.12.2017 по 07.05.2018).

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" до Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 24, ідентифікаційний код 37470070) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" (04208, м. Київ, проспект Правди, будинок 80-В, ідентифікаційний код 34539443) 313 014 (триста тринадцять тисяч чотирнадцять) грн. 02 коп. - основного боргу, 36 849 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 90 коп. - пені, 3 421 (три тисячі чотириста двадцять одна) грн. 71 коп. - 3 % річних, 13 673 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 61 коп. - інфляційні втрати та 5 504 (п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн. 39 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.08.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк