Рішення

від 01.08.2018 по справі 910/6487/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2018Справа № 910/6487/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн "ФРЕШ АП" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Сіті Експрес" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 56)

про стягнення 67 572,69 грн., розірвання договору, витребування майна

за участю представників сторін

від позивача: Стоян М.Ф.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 01.08.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Концерн "ФРЕШ АП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Сіті Експрес" про стягнення суми боргу та пені, дострокове розірвання договору оренди та зобов'язання повернення майна.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що між Приватним акціонерним товариством "Концерн "ФРЕШ АП" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван Сіті Експрес" (надалі - відповідач) укладено договір №63/17 від 01.09.2017 (надалі - договір), за яким позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти у тимчасове, платне користування нежитлове офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18. За доводами позивача, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором щодо вчасної сплати коштів за орендоване майно, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 67 572,69 грн., з яких: 64 200,00 грн. - основний борг, 3 372,69 грн. - пеня. Крім того, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 63/17 від 01.09.2017 та витребувати нерухоме майно у відповідача передане за договором оренди нежитлове приміщення № 63/17 від 01.09.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.18 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Концерн "ФРЕШ АП" б/н від 17.05.2018 без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази сплати судового збору у розмірі 3524,00 грн. за подання позовної заяви до суду.

05.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Концерн "ФРЕШ АП" про усунення недоліків позовної заяви б/н від 17.05.2018, в якій позивач надав на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 29.05.2018 платіжне доручення № 483 від 04.06.2018 як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 3 524,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 04.07.2018 року не відбудеться та призначено підготовче засідання у справі №910/6487/18 на 16.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 01.08.2018.

У судовому засіданні 01.08.2018 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 08.06.2018 про відкриття провадження у справі, що була отримана відповідачем 15.06.2018, ухвала від 23.06.2018, що повернулась на адресу суду у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, та ухвала від 16.07.2018, яка станом на момент розгляду справи по суті не поверталась.

Згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" рекомендований лист з повідомленням №0103046949211, яким на адресу відповідача направлялась ухвала суду від 16.07.2018, значиться в стані "відправлення не вручене під час доставки" та "інші причини".

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, суд звертає увагу, що застосування практику Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 вересня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Концерн "ФРЕШ АП" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван Сіті Експрес" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір №63/17 (надалі - договір), за яким орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти у тимчасове, платне користування на умовах цього договору нежитлове офісне приміщення (офіс 216) загальною площею 107 кв. м., що розташовані за адресою: 04073, Україна, м. Київ, вул. Куренівська, 18 (надалі - орендоване приміщення).

Відповідно до п. 3.1. договору передача орендодавцем та прийняття орендарем орендованого приміщення засвідчується Актом приймання-передачі орендованого приміщення.

Передача приміщення в оренду, здійснюється чинно вповноваженими представниками орендодавця та орендаря, які підписують акт приймання-передачі орендованого приміщення, на підставі якого, воно вважається переданим оренду, з моменту підписання такого акту (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору строк оренди починається з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду, й закінчується 31 серпня 2018 року.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що вартість оренди одного квадратного метру за календарний місяць становить - 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 25 (двадцять п'ять) гривень 00 коп.

Загальна сума, яка підлягає сплаті, становить: 16 050 (шістнадцять тисяч п'ятдесят) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп., з урахуванням щомісячної індексації за коефіцієнтом - 1,00 (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору орендна плата сплачується орендарем самостійно, щомісячно, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 5-го числа поточного місяця оренди згідно умов даного договору.

Згідно п. 5.6. договору орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати укладення даного договору сплатити орендну плату за перший та останній місяці користування приміщенням відповідно до умов даного договору. У випадку дострокового розірвання даного договору, орендна плата за останній місяць буде відповідно врахована орендодавцем в якості оплати за останній місяць фактичного користування орендарем приміщенням.

Строк дії цього договору починається з дати підписання його сторонами та припиняється після закінчення строку оренди визначеного у п.4.1. договору даного договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору сторони домовились, що строк оренди та дія цього договору можуть бути достроково припинені, зокрема, за односторонньою ініціативою орендодавця у разі: несплати (неповної сплати) орендарем орендної плати більш ніж на місяць оренди.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення, а саме: офісне приміщення (офіс 216) загальною площею 107 кв. м., що розташоване за адресою: 04073, Україна, м. Київ, вул. Куренівська, 18, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачі приміщення від 01 вересня 2017 року.

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати орендованого майна за лютий - травень 2018 року, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 67 572,69 грн. (основний борг - 64 200,00 грн., пеня - 3 372,69 грн.) та підставою для розірвання договору та витребування орендованого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі приміщення від 01.09.2017, картки рахунку ПрАТ "Концерн "ФРЕШ АП" 361 за 01.02.2018 -17.05.2018) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати за період з лютого по травень 2018 року у розмірі 64 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.5.4 договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості по орендних платежах відповідачем суду не надано, як і не надано жодних доказів на її спростування.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 64 200,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 372,69 грн., що нарахована за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за період з 06.02.2018 по 17.05.2018.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати за оренду відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 3 372,69 грн.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №63/17 від 01.09.2017 та витребування від відповідача переданого за договором нежитлового приміщення, суд зазначає наступне.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладанні вказаного договору орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати, вимога позивача про розірвання договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.1 договору оренди після закінчення (припинення) строку оренди, орендар звільняє орендоване приміщення від неналежного йому майна та повертає орендоване приміщення орендодавцю за Актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають стан приміщення до 24:00 години доби строки оренди або строку дії цього договору.

З припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, як і доказів повернення майна за актом приймання-передачі, то вимога позивача про витребування переданого за договором оренди нежитлового приміщення підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Концерн "ФРЕШ АП" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236- 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Караван Сіті Експрес (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 56; ідентифікаційний код 41397526) на користь Приватного акціонерного товариства Концерн ФРЕШ АП (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18; ідентифікаційний код 00204429) заборгованість у розмірі 64 200 (шістдесят чотири тисячі двісті) грн 00 коп.; пеню у розмірі 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 63/17 від 01.09.2017 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством Концерн ФРЕШ АП та Товариством з обмеженою відповідальністю Караван Сіті Експрес .

4. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Караван Сіті Експрес (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 56; ідентифікаційний код 41397526) на користь Приватного акціонерного товариства Концерн ФРЕШ АП (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18; ідентифікаційний код 00204429) передане за договором оренди нежитлового приміщення № 63/17 від 01.09.2017 року нерухоме майно, а саме офісне приміщення (офіс 216) загальною площею 107 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Куренівська, 18.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.08.2018

Суддя Пукшин Л.Г.