Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/6778/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.08.2018Справа №  910/6778/18 За позовом Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості  для дітей  та юнацтва "Зміна" м. Києва"    до        Громадської організації Дніпровська районна організація товариства "Знання" міста Києва    про   стягнення  8 806,99  грн. Суддя Усатенко І.В. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Позашкільний навчальний заклад "Центр технічної і художньо -естетичної творчості  для дітей  та юнацтва "Зміна" м. Києва" до Громадської організації Дніпровська районна організація товариства "Знання" міста Києва про стягнення 8806,99  грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 8/3 від 07.02.2013 зобов'язання по оплаті орендної плати у розмірі 2055,02 грн., компенсації земельного податку за період з квітня 2012 року по липень 2013 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2500,00 грн., також відповідачем не відшкодовано вартість комунальних послуг у розмірі 5579,81 грн., за прострочення сплати вказаних платежів позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 727,18 грн. та 8806,99 грн. інфляційних втрат. Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 13.06.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 04.06.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6778/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, бул. Праці, буд. 2/27. Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 18.06.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідках форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Докази направлення поштових відправлень з довідками пошти наявні в матеріалах справи. Згідно з ч. 6   ст. 242 Господарського процесуального кодексу України   днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1   статті 9 Господарського процесуального кодексу України   ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2   статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"   усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше      наступного      дня      після      їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2   ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"   для      доступу      до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує      ведення      Єдиного державного реєстру судових рішень.  Єдиний      державний      реєстр судових рішень - автоматизована      система      збирання,      зберігання,      захисту,      обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові      рішення,      внесені      до      Реєстру,      є      відкритими для безоплатного      цілодобового      доступу      на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1   ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі      № 910/6778/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2   ст. 178 Господарського процесуального кодексу України   у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Громадська організація Дніпровська районна організація товариства "Знання" міста Києва так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2   статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до положень   ст. 165 Господарського процесуального кодексу України   справа розглядається за наявними в ній матеріалами.       Відповідно до   ст. 252 Господарського процесуального кодексу України   розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього   Кодексу   судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього   Кодексу   обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.02.2013 № 8/3 (надалі - договір оренди) та акту приймання - передачі від 07.02.2013, Громадська організація «Дніпровська районна організація товариства «Знання» м. Києва було орендарем нежитлового приміщення позашкільного навчального закладу по вул. Краківській, 20, площею 89,50 кв.м., яке закріплено на праві господарського відання за позивачем, як балансоутримувачем. Цільове призначення об'єкта оренди: розміщення громадської організації. Відповідно до пункту 3.1. договору оренди за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 та становить 1 999, 03 грн. за базовий місяць. Розмір місячної орендної плати розраховується з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікований в поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору оренди). Додатком №2 до договору оренди є розрахунок орендної плати. Пунктом 3.5. договору оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі на рахунок позивача. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.6. договору оренди). За твердженням позивача, в порушення умов договору Громадська організація «Дніпровська районна організація товариства «Знання» не сплатила своєчасно орендну плату за червень - липень 2013 року, в результаті чого утворилась заборгованість з орендної плати за договором в розмірі 2   055, 02 грн., яка на дату подання позову не сплачена, доказів іншого матеріали справи не містять. Майно за договором №8/3 відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Краківська, 20 отримано відповідачем в оренду 07.02.2012 року. Відповідно до договору про надання комунальних послуг від 09.04.2012 № 7 (далі за текстом - договір), укладеного між позивачем, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем, орендар зобов'язався своєчасно, до 25 числа поточного місяця, оплачувати вартість комунальних послуг: гаряче та холодне водопостачання, центральне опалення, водовідведення, електроенергія (п. 2.2. договору), а також компенсувати земельний податок (п. 2.5. договору). Орендар отримує платіжні вимоги – доручення на сплату послуг під розпис відповідальної особи  (п. 2.2. договору). Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, включно. Договір вважається переукладеним на новий строк (бюджетний рік), якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.5. договору). Відповідно до розрахунку розміру компенсації (відшкодування) плати за землю, яку використовує об'єкт оренди, який є додатком до договору, розмір місячної компенсації (відшкодування)  податку за землю становив 748, 45 грн. В результаті несвоєчасної оплати вартості комунальних послуг орендарем, за ним перед позивачем утворилась заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг та компенсації плати за землю, яка станом на дату подання позову становить: вартість холодного водопостачання 19,11 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років; теплоенергія 3 246,03 грн. за квітень 2012 – квітень 2013 років; електроенергія 259,65 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років; відшкодування плати за землю 2 500,00 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років. Загальна сума заборгованості за договором оренди та договором за розрахунком позивача становить 8 079, 81 грн. (2   055, 02 + 19, 11 + 3   246, 03 +259, 65 + 2   500, 00 = 8   079, 81), доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Як вбачається із змісту повідомлення вих. № 13 від 31.01.2018 позивач звертався до відповідача в поточному році із вимогою про сплату заборгованості перед позивачем в розмірі 8   079, 79 грн. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 8 079, 81 грн. заборгованості за договором оренди та договором та 727, 18 грн 3 % річних за період прострочення з квітня 2015 по квітень 2018 років (1095 днів). Дослідивши матеріали справи, суд встановив що спір між сторонами виник з орендних правовідносин, які регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та відповідними статтями Цивільного кодексу України (далі за тексом – ЦК України) та Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України) та з відносин щодо надання комунальних послуг. Внаслідок укладення договору оренди та договору про відшкодування витрат, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 6.3. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 N 34/6250 (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами) підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати. Згідно з п. 6.4. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва орендар за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату та інші платежі, зазначені у п. 6.5 цього Положення, незалежно від результатів господарської діяльності. Пунктом 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва  внормовано, що крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України; компенсацію витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та зазначеним підприємством або відповідними особами, що надають такі послуги; послуги страховика. Орендодавці контролюють своєчасність надходження орендної плати. Підприємства, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу (6.8. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва). Враховуючи наведені положення чинного законодавства та умови укладених між сторонами договору оренди та договору відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу, як підприємству – балансоутримувачу орендну плату за фактичне користування орендованим майном, в розмірі визначеному договором та сплачувати (відшкодовувати) позивачу  комунальні послуги, та був зобов'язаний здійснювати компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача (позивача) за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди. При цьому в силу договору оренди та договору відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця, а платежі за гаряче та холодне водопостачання, центральне опалення, водовідведення, електроенергію до 25 числа поточного місяця. Строк оплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою ні в договорі оренди, ні в договорі обумовлений сторонами не був. Не містить норм щодо строків сплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою і Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва. Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Із матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу повідомлення вих. № 13 від 31.01.2018, в якому позивач просив відповідача сплатити 8   079, 79 грн., до яких зокрема входила компенсація витрат за користування земельною ділянкою. Відповідач, як стверджує позивач, і такі твердження не спростовані відповідачем, не сплатив своєчасно орендну плату за червень - липень 2013 року, в результаті чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати за договором в розмірі 2   055, 02 грн., яка на дату подання позову не сплачена. Також, відповідач, як стверджує позивач, і такі твердження не спростовані відповідачем, не сплатив своєчасно вартість холодного водопостачання в сумі 19,11 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років, вартість теплоенергії  в сумі 3 246,03 грн. за квітень 2012 – квітень 2013 років; вартість електроенергії в сумі 259,65 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років та  відшкодування плати за землю 2 500,00 грн. за квітень 2012 – липень 2013 років, які на дату подання позову не сплачені. Доказів на спростування тверджень позивача щодо відсутності заборгованості за договором оренди та договором та/або про інший розмір такої заборгованості відповідачем суду не надано. Не надано відповідачем суду доказів і того, що він не отримував від позивача повідомлення вих. № 13 від 31.01.2018, в якому позивач просив відповідача сплатити 8   079, 79 грн. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 8 079, 81 грн. (2   055, 02 + 19, 11 + 3   246, 03 +259, 65 + 2   500, 00 = 8   079, 81) відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 8 079, 81 грн.  належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати вказаної заборгованості, з огляду положення п. 3.6. договору оренди, п. 2.2. договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України, в розмірі 8 079, 81 грн. боргу, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 079, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625  ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 727, 18  грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за період прострочення з квітня 2015 по квітень 2018 років (1095 днів). Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних  нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду. Оскільки при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним неправильно здійснено вказаний розрахунок, так як 3 % нараховані в тому числі на суму компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з квітня 2015 року по січень 2018 року включно, в той час, як вимога в порядку ст. 530 ЦК України про сплату такої компенсації була направлена позивачем відповідачу тільки 31.01.2018. За розрахунком суду з відповідача на користь відповідача підлягають стягненню 3 % річних, за період прострочення оплат передбачених договором оренди та договором з квітня 2015 по квітень 2018 років, в розмірі 504, 33 грн. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.   Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до       ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду  доказів належного та повного виконання зобов'язань за договором оренди та договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості  для дітей  та юнацтва "Зміна"  про стягнення з Громадської організації Дніпровська районна організація товариства "Знання" міста Києва заборгованості за договором оренди та договором у загальному розмірі 8 079, 81 грн. та 3 % річних у розмірі 504, 33 грн. Відповідно до статті 123 ГПК України,   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Громадської організації Дніпровська районна організація товариства "Знання" міста Києва (02094, м. Київ, бул. Праці, буд. 2/27; ідентифікаційний код: 25904760) на користь Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості  для дітей  та юнацтва "Зміна" м.Києва (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 20; ідентифікаційний код: 22933034)  заборгованість по орендній платі в розмірі 2   055 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп., вартість холодного водопостачання в розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 11 коп. за квітень 2012 – липень 2013 років, вартість теплоенергії в розмірі 3   246 (три тисячі двісті сорок шість) грн. 03 коп. за квітень 2012 – квітень 2013 років, вартість електроенергії в розмірі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп. за квітень 2012 – липень 2013 років, відшкодування плати за землю в розмірі 2   500 (дві тисячі п'ятсот) грн.,  504 (п'ятсот чотири) грн. 33 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 41 коп. 3. В задоволенні вимог щодо стягнення 222, 85 грн. 3 % річних  - відмовити. 4. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                І.В.Усатенко