Рішення

від 25.07.2018 по справі 911/1398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1398/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сквирського районного центру зайнятості

до Сквирської центральної районної лікарні

про стягнення грошових коштів у сумі 40 565,95 грн.,

за участю представників:

позивача: Тихмановської Л.М. (доручення від 24.07.2018 року);

відповідача: Заболотньої Ю.В. (довіреність від 20.07.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сквирського районного центру зайнятості (далі - позивач) до Сквирської центральної районної лікарні (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 40 565,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним було виплачено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останнім місцем роботи яких була Сквирська центральна районна лікарня, та які перебували на обліку, як безробітні з 04.08.2016 року до 07.09.2017 року та з 02.09.2016 року до 04.09.2017 року, допомогу по безробіттю в сумі 19 375,89 грн. та 21 190,06 грн. У подальшому, на виконання вимог ухвали Сквирського районного суду Київської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було поновлено на роботі у Сквирській центральній районній лікарні.

У зв'язку з цим, позивач, на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як роботодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 40 565,95 грн. виплаченого матеріального забезпечення.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25 липня 2018 року.

25 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала заяву про визнання відповідачем позову в повному обсязі.

25 липня 2018 року в засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача заяву про визнання відповідачем позову підтримала.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Частиною 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, розглянувши у засіданні заяву представника відповідача про визнання позову в повному обсязі, встановив, що дії представника відповідача не суперечать закону та інтересам особи, яку вона представляє, а також не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Так, заяву представника відповідача про визнання позову в повному обсязі прийнято судом, а сторонам роз'яснено наслідки відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

04 серпня 2016 року до Сквирського районного центру зайнятості (далі - позивач) звернулась ОСОБА_3 із заявою про надання їй статусу безробітної, у зв'язку з тим, що 01 серпня 2016 року її було звільнено з посади сестри медичної у Сквирській центральній районній лікарні.

Відповідно до вищевказаної заяви, ОСОБА_3 просила призначити їй виплату допомоги по безробіттю, на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення".

04 серпня 2016 року ОСОБА_3 було надано статус безробітної, на підставі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VІ від 05.07.2012 року та п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року, із призначенням їй виплати допомоги по безробіттю з 02.09.2016 року.

02 вересня 2016 року до позивача звернулась ОСОБА_4 із заявою про надання їй статусу безробітної, у зв'язку з тим, що 06 серпня 2016 року її було звільнено з посади сестри медичної у Сквирській центральній районній лікарні. Відповідно до вищевказаної заяви, ОСОБА_4 просила призначити їй виплату допомоги по безробіттю, на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення".

02 вересня 2016 року ОСОБА_4 було надано статус безробітної, на підставі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VІ від 05.07.2012 року та п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20 березня 2013 року, із призначенням їй виплати допомоги по безробіттю з 09.09.2016 року.

13 листопада 2017 року ухвалою Сквирського районного суду Київської області у справі №376/15085/16-ц за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Сквирської центральної районної лікарні, за участю третіх осіб, - Сквирської районної ради Київської області; Сквирської районної державної адміністрації Київської області; головного лікаря Сквирської ЦРЛ ОСОБА_5, про часткове визнання наказу головного лікаря Сквирської ЦРЛ №122 АД в частині скорочення ліжок педіатричного відділення та скорочення двох ставок сестри медичної незаконним, про скасування наказу про звільнення працівника та поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, про стягнення моральної шкоди, було затверджено мирову угоду.

У зв'язку з цим, накази №156ад від 01.08.2016 року та №45-к від 06.08.2016 року про звільнення з посади ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано, з 13 листопада 2017 року вищевказані особи поновлені на роботі у Сквирській центральній районній лікарні (далі - відповідач).

Позивач послався на те, що під час проведення ним розслідування щодо виплати страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, був встановлений факт поновлення на роботі їх на роботі.

15 березня 2018 року позивачем були видані накази про відшкодування відповідачем виплаченої допомоги по безробіттю №11 та №12 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з їх поновленням на роботі на підставі ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з серпня 2016 року до вересня 2017 року та з вересня 2016 року до вересня 2017 року позивач виплатив ОСОБА_3 19 375,89 грн. допомоги по безробіттю та ОСОБА_4 21 190,06 грн. допомоги по безробіттю, що підтверджуються довідками, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача листи №95 та №96 від 16 березня 2018 року, просив відшкодувати виплачені позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти.

Відповідач відповіді на листи не надав, грошові кошти не повернув.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 40 565,95 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на допомогу по безробіттю залежно від страхового

стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж

шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на

роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Судом встановлено, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області у справі №376/15085/16-ц від 13.11.2017 року скасовано накази Сквирської центральної районної лікарні №11 та №12 від 15.03.2018 року та зобов'язано поновити на роботі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на посаді.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б відшкодування відповідачем виплаченої позивачем допомоги по безробіттю, представник відповідача суду не надала.

25 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала заяву про визнання позову в повному обсязі.

Судом визнання позову відповідачем прийнято, тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 40 565,95 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 34, п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. 12, ч. 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов Сквирського районного центру зайнятості до Сквирської центральної районної лікарні про стягнення коштів у сумі 40 565,95 грн.

Стягнути зі Сквирської центральної районної лікарні (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Київська, будинок 12, ідентифікаційний код 01994190) на користь Сквирського районного центру зайнятості (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Богачевського, будинок 25, ідентифікаційний код 23243969) 40 565,95 грн. (сорок тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 95 коп.) виплаченої допомоги по безробіттю; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.08.2018 року.

Суддя С. Грабець