ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/976/18
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС АГРО",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ",
про стягнення заборгованості у сумі 74 086,07 грн.,
за участю представника:
позивача: Дубровського В.Є. (довіреність від 02.04.2018 року);
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
14 травня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС АГРО" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 74 086,07 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору суборенди №150916-24 від 15.08.2016 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу в користування приміщення та майно, а відповідач зобов'язувався їх прийняти і сплачувати орендну плату.
Відповідач орендну плату за січень 2017 року не сплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 74 086,07 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20 червня 2018 року.
20 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
У засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 20.06.2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" (далі - третя особа), підготовче засідання відкладено на 11 липня 2018 року.
10 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшло клопотання №06-07/18 від 06.07.2018 року про розгляд справи без участі її представника, яке підлягало задоволенню судом.
11 липня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача та третьої особи у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 11.07.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25 липня 2018 року.
25 липня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представники відповідача та третьої особи у засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
15 серпня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" (далі - третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД" (далі - позивач) був укладений договір оренди №150916-24 П (далі - договір №1), відповідно до умов якого, третя особа зобов'язувалась передати позивачу в тимчасове платне користування приміщення та майно, яке знаходиться у цьому приміщенні (далі - об'єкт), а позивач зобов'язувався вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.
Згідно з п. 1.5 договору №1, третя особа згодна, щоб позивач передавав майно, приміщення або його частину в суборенду.
15 серпня 2016 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПОС АГРО" (далі - відповідач) був укладений договір суборенди №150916-24 (далі - договір №2), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти в тимчасове платне користування приміщення та майно, яке знаходиться у цьому приміщенні (далі - об'єкт), та сплачувати орендну плату за його використання на умовах договору та в розмірі відповідно до додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 1.2 договору №2, об'єкт суборенди розташований за адресою: Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Соборна, 111.
Пунктом 3.1 договору №2 встановлено, що розмір щомісячної суборендної плати за об'єкт визначається в додатку №1 до договору.
Згідно з п. 1 додатку №1 до договору суборенди №150916-24 від 15 серпня 2016 року, сторони домовились про наступну вартість суборендної плати оренди об'єкту за договором: тип приміщення (цільове призначення): складське приміщення - камера №2.4; площа приміщення: 289,7 м.кв.; ціна оренди за 1 м.кв. в місяць: 182 грн. з ПДВ; сума: 52 725,40 грн. з ПДВ.
Позивач також надав в оренду відповідачу для зберігання картоплі дерев'яні контейнери розміром 1,2 х 1,6 х 1,2 м. Оціночна вартість та вартість оренди контейнерів становлять: найменування майна: контейнер дерев'яний 1,2 х 1,6 х 1,2 м.; кількість: 510 шт.; оціночна вартість одного контейнеру: 1000,00 грн.; ціна оренди за 1 контейнер в місяць: 25,00 грн. з ПДВ; вартість оренди в місяць: 12 750,00 грн.
Згідно з п. 3.3 договору №2, оплата за договором здійснюється наступним чином:
оплата платежів за цим договором (за користування об'єктом, та додаткові послуги за поточний місяць) здійснюється відповідачем до 5-го (п'ятого) числа кожного поточного календарного місяця оренди шляхом 100% (сто відсоткової) передплати (п. 3.3.1 договору №2).
Пунктом 3.3.2 договору №2 встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Згідно з п. 4.2 договору №2, договором встановлено наступний порядок передачі об'єкту:
приймання - передача об'єкта, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін (п. 4.2.1 договору №2);
сторони призначають своїх представників у двосторонню комісію, яка перевіряє стан об'єкта, складає та підписує акт приймання - передачі об'єкта, в якому відображається стан об'єкта (п. 4.2.2 договору №2);
датою початку використання об'єкту є дата підписання сторонами акта (актів) приймання - передачі об'єкта (п. 4.2.3 договору №2).
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв в оренду приміщення та майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 07 жовтня 2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Проте відповідач орендну плату за січень 2017 року не оплатив.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Пунктом 10.6 договору №2 встановлено, що усі спори, пов'язані з договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 09 серпня 2017 року з вимогою оплатити заборгованість, проте відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 року до 16.02.2018 року з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 41 469,55 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 41 469,55 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1.5 договору №1, третя особа згодна, щоб позивач передавав майно, приміщення або його частину в суборенду.
Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Представник відповідача доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем орендної плати за січень 2017 року, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 41 469,55 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 734,78 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 8.3 договору №2, відповідач також несе наступну відповідальність і на вимогу позивача зобов'язується сплатити:
штраф у розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) від суми суборендної плати за місяць (додаток №1 до договору), зокрема, у випадку затримки оплати орендної плати більше ніж на 15 (п'ятнадцять) днів (п. 8.3.1 договору №2).
Згідно з п. 3.3.1 договору №2, оплата платежів за цим договором (за користування об'єктом, та додаткові послуги за поточний місяць) здійснюється відповідачем до 5-го (п'ятого) числа кожного поточного календарного місяця оренди шляхом 100% (сто відсоткової) передплати.
Оскільки відповідач орендну плату за січень 2017 року до 05.02.2017 року не сплатив, то вимога позивача про стягнення з відповідача 20 734,78 грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 445,58 грн. пені за несвоєчасне внесення орендних платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 8.2 договору №2, відповідач несе наступну відповідальність за договором:
у випадку прострочення по сплаті належних відповідачеві платежів - на вимогу позивача, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.2.1 договору №2).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, розмір пені за актом надання послуг №143 від 31 січня 2017 року, враховуючи період заборгованості з:
06.02.2017 року до 02.03.2017 року, суму боргу в розмірі 12 750,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 26.01.2017 року №49-рш), складає 244,52 грн.;
03.03.2017 року до 13.04.2017 року, суму боргу в розмірі 12 750,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року №110-рш), складає 410,79 грн.;
14.04.2017 року до 25.05.2017 року, суму боргу в розмірі 12 750,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 381,45 грн.;
26.05.2017 року до 05.08.2017 року, суму боргу в розмірі 12 750,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 628,77 грн.;
за актом надання послуг №145 від 31 січня 2017 року, враховуючи період заборгованості з:
06.02.2017 року до 02.03.2017 року, суму боргу в розмірі 28 719,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 26.01.2017 року №49-рш), складає 550,79 грн.;
03.03.2017 року до 13.04.2017 року, суму боргу в розмірі 28 719,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року №110-рш), складає 925,32 грн.;
14.04.2017 року до 25.05.2017 року, суму боргу в розмірі 28 719,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 859,23 грн.;
26.05.2017 року до 05.08.2017 року, суму боргу в розмірі 28 719,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 1 416,31грн.;
а разом 5 417,18 грн., які підлягають стягненню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 281,56 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 154,60 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд вважає, що три проценти річних за актом надання послуг №143 від 31 січня 2017 року, враховуючи період заборгованості з:
06.02.2017 року до 16.02.2018 року, складає 376 днів, тому три проценти річних від суми 12 750,00 грн. становлять 394,03 грн.;
за актом надання послуг №145 від 31 січня 2017 року, враховуючи період заборгованості з:
06.02.2017 року до 16.02.2018 року, складає 376 днів, тому три проценти річних від суми 28 719,55 грн. становлять 887,55 грн.,
а разом 1 281,58 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем сума трьох процентів річних визначена у розмірі 1 281,56 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції (за актом надання послуг №143 від 31 січня 2017 року) за січень 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року) від суми 12 750,00 грн. складає 1 581,00 грн.; (за актом надання послуг №145 від 31 січня 2017 року) за січень 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року) від суми 28 719,55 грн. складає 3 561,22 грн., а разом 5 142,22 грн., (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. 3 ст. 285, ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС АГРО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ", про стягнення заборгованості у сумі 74 086,07 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПОС АГРО" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 41, офіс 22, ідентифікаційний код 39174087) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД" (07401, Київська область, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3-Б, ідентифікаційний код 39430972) 41 469,55 грн. (сорок одну тисячу чотириста шістдесят дев'ять грн. 55 коп.) основного боргу; 5 417,18 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять грн. 18 коп.) пені; 20 469,55 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн. 55 коп.) штрафу; 1 281,56 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят одну грн. 56 коп.) трьох процентів річних; 5 142,22 грн. (п'ять тисяч сто сорок дві грн. 22 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 761,03 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 03 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 06.08.2018 року.
Суддя С. Грабець
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2018 |
Оприлюднено | 06.08.2018 |
Номер документу | 75693339 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Грабець С.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні