Рішення

від 05.07.2018 по справі 914/4455/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018р. Справа №914/4455/15

Колегія суддів Господарського суду Львівської області в складі: Головуючий суддя: Пазичев В.М., суддя: Бортник О.Ю., суддя: Горецька З.В. розглянувши матеріали справи:

за позовом: Державної акціонерної компанії „Хліб України" (м. Київ)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Геосистеми" (м. Львів)

відповідача 2: Дочірнього підприємтсва Державної акціонерної компанії „Хліб України Львівський комбінат хлібопродуктів" (м. Львів)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України (м. Київ)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товарна біржа „Перша Універсальна" (м. Львів)

третя особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (м. Київ)

третя особи 4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (м. Львів)

про: визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості № 28-LV/09 від 23.06.2009 року на аукціоні Товарної біржі „Перша Універсальна"

Головуючий суддя:Пазичев В.М.

Суддя: Бортник О.Ю.

Суддя: Горецька З.В.

При секретарі:Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача:Не з'явився.

від відповідача 1: Лемішка І.П. - довіреність б/н від 24.04.2018 року.

від відповідача 2:Максимишин І.Б. - довіреність № б/н від 26.04.2018 року.

від третьої особи 1: Не з'явився.

від третьої особи 2: Не з'явився.

від третьої особи 3: Жуган І.О., - довіреність № 204 від 30.05.2018 року.

від третьої особи 4: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державної акціонерної компанії „Хліб України" (м. Київ) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „Геосистеми" (м. Львів), відповідача 2 - Дочірнього підприємтсва Державної акціонерної компанії „Хліб України Львівський комбінат хлібопродуктів" (м. Львів), третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України (М. Київ), третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товарна біржа „Перша Універсальна" (м. Львів) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості № 28-LV/09 від 23.06.2009 року на аукціоні Товарної біржі „Перша Універсальна" .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.01.2017 року. Ухвалою суду від 16.01.2017 року судом залучено в якості третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України та розгляд справи відкладено до 23.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2. Ухвалою суду від 23.01.2017 року розгляд справи відкладено до 30.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3. Ухвалою суду від 30.01.2017 року розгляд справи відкладено до 06.02.2017 року, згідно клопотання відповідача 1 та в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3. Ухвалою суду від 06.02.2017 року судом залучено в якості третьої особи 4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - "Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" та розгляд справи відкладено до 13.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3. Ухвалою суду від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено до 20.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1, третьої особи 1, третьої особи 2, третьої особи 3 та третьої особи 4. Ухвалою суду від 20.02.2017 року розгляд справи відкладено до 27.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників третьої особи 1, третьої особи 2, третьої особи 3, третьої особи 4 та для надання доказів. Ухвалою суду від 27.02.2017 року розгляд справи відкладено до 09.03.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 4.

Ухвалою суду від 09.03.2017 року за заявою відповідача 1 призначено колегіальний розгляд справи № 914/4455/15 у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 09.03.2017 року призначено розгляд справи на 15.03.2017 року. Ухвалою суду від 15.03.2017 року розгляд справи відкладено до 29.03.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 4.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Горецької З.В. та судді Манюка П.Т., 28.03.2017 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну членів колегії суддів: на суддю Бортник О.Ю. та суддю Іванчук С.В.

Ухвалою суду від 29.03.2017 року розгляд справи відкладено до 26.04.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників третіх осіб 1, 2, 4. Ухвалою суду від 26.04.2017 року розгляд справи відкладено до 17.05.2017 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 4.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Іванчук С.В., 16.05.2017 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Горецька З.В.

Ухвалою суду від 27.06.2017 року розгляд справи зупинено до отримання результатів судової експертизи.

У зв'язку із прийняттям Закону України від 03.10.2017 року № 2147-УІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", нова редакція Господарського процесуального кодексу України, вступила в дію з 15.12.2017р.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XІ "Перехідні положення", за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року розгляд справи поновлено та розгляд справи призначено на 25.04.2018 року. Ухвалою суду від 25.04.2018 року розгляд справи відкладено до 23.05.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника позивача, відповідача 2, третьої особи 1,2,4. У зв'язку з тимчасовою відсутністю судді Бортник О.Ю. станом на 23.05.2018 року, розгляд справи № 914/4455/15 призначений на 23.05.2018 року, перенесено на 05.06.2018 року. Ухвалою суду від 29.05.2018 року підготовче засідання призначено на 05.06.2018 року. Ухвалою суду від 05.06.2018 року закрито підготовче засідання та розгляд справи по суті призначено на 27.06.2018 року.

У зв'язку з тимчасовою відсутністю судді Горецької З.В. станом на 27.06.2018 року, розгляд справи № 914/4455/15 призначений на 27.06.2018 року, перенесено на 05.07.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 року, про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 27.06.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив,хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

16.01.2017 року за вх. № 1415/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.01.2017 року за вх. № 2413/17 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.01.2017 року за вх. № 3722/17 позивач подав письмові пояснення по справі.

06.02.2017 року за вх. № 4820/17 позивач подав довідку по справі.

06.02.2017 року за вх. № 4977/17 позивач подав письмові пояснення по справі.

13.02.2017 року за вх. № 5818/17 позивач подав письмові пояснення по справі.

13.02.2017 року за вх. № 5819/17 позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

27.02.2017 року за вх. № 7990/17 від позивача електронною поштою надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання позивача судом задоволено, однак при проведенні судового засідання за участю позивача в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми, що унеможливили участь представника позивача у судовому засіданні 27.02.2017 року в режимі відеоконференції.

26.04.2017 року за вх. № 15426/17 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.04.2018 року за вх. № 14291/18 представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.05.2018 року за вх. № 18403/18 представник позивача подав клопотання.

02.07.2018 року за вх. № 24358/18 представник позивача подав заяву про припинення представництва.

02.07.2018 року за вх. № 24359/18 представник позивача подав заяву про припинення представництва.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 року, про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 27.06.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.01.2017 року за вх. № 2539/17 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.01.2017 року за вх. № 3539/17 відповідач 1 подав додаткові письмові пояснення по справі.

27.01.2017 року за вх. № 3540/17 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів по справі.

27.01.2017 року за вх. № 3541/17 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.02.2017 року за вх. № 4527/17 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

06.02.2017 року за вх. № 4826/17 відповідач 1 подав додаткові докази до матеріалів справи.

06.02.2017 року за вх. № 4827/17 відповідач 1 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

06.02.2017 року за вх. № 4979/17 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів.

20.02.2017 року за вх. № 6965/17 відповідач 1 подав письмові пояснення по справі.

24.02.2017 року за вх. № 7648/17 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.03.2017 року за вх. № 9273/17 відповідач 1 подав заяву про застосування строку позовної давності.

07.03.2017 року за вх. № 9274/17 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

09.03.2017 року за вх. № 9512/17 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.03.2017 року за вх. № 9514/17 відповідач 1 подав заяву про призначення колегіального розгляду справи.

13.04.2017 року за вх. № 13858/17 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.04.2017 року за вх. № 14961/17 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів.

17.05.2017 року за вх. № 17526/17 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів.

17.04.2018 року за вх. № 13563/18 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.05.2018 року за вх. № 18348/18 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів.

23.05.2018 року за вх. № 1405/18 відповідач 1 подав клопотання про продовження строку підготовчого засідання.

29.05.2018 року за вх. № 19046/18 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.06.2018 року за вх. № 20018/18 відповідач 1 подав клопотання.

05.06.2018 року за вх. № 20256/18 відповідач 1 подав заперечення.

19.06.2018 року за вх. № 22500/18 відповідач 1 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

25.06.2018 року за вх. № 23523/18 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.06.2018 року за вх. № 23979/18 відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 року, про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 27.06.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.01.2017 року за вх. № 2541/17 відповідач 2 подав заяву про повне визнання позовних вимог.

30.01.2017 року за вх. № 3723/17 відповідач 2 подав письмові пояснення по справі.

13.02.2017 року за вх. № 5833/17 відповідач 2 подав письмові пояснення по справі.

13.02.2017 року за вх. № 5869/17 відповідач 2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.02.2017 року за вх. № 892/17 відповідач 2 подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання відповідача 2 задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

10.03.2017 року за вх. № 9660/17 відповідач 2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.03.2017 року за вх. № 12153/17 відповідач 2 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.05.2017 року за вх. № 18406/18 відповідач 2 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.05.2017 року за вх. № 18404/18 відповідач 2 подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

01.06.2018 року за вх. № 19717/18 відповідач 2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.06.2018 року за вх. № 24004/18 відповідач 2 подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача 2.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 року, про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 27.06.2018 року виконала частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

06.02.2017 року електронною поштою від третьої особи 1 надійшло пояснення по справі.

13.02.2017 року за вх. № 5802/17 третя особа 1 подала пояснення по справі.

Третя особа 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 року, про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 26.07.2018 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

11.06.2018 року за вх. № 21204/18 третя особа 2 подала заяву.

Третя особа 3 вимог ухвали суду про відкладення від 16.01.2017 року, від 23.01.2017 року, від 30.01.2017 року, від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 27.06.2018 року виконала частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

14.02.2017 року за вх. № 5912/17 третя особа 3 подала клопотання по справі.

09.03.2017 року за вх. № 9513/17 третя особа 3 подала пояснення по справі.

20.03.2017 року за вх. № 10831/17 третя особа 3 подала пояснення по справі.

30.05.2018 року за вх. № 19331/18 третя особа 3 подала пояснення по справі.

Третя особа 4 вимог ухвали суду про відкладення від 06.02.2017 року, від 13.02.2017 року, від 20.02.2017 року, від 27.02.2017 року, від 09.03.2017 року, від 15.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 26.04.2017 року, від 04.04.2018 року, від 25.04.2018 року, від 29.05.2018 року, від 05.06.2018 року, від 26.07.2018 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

13.02.2017 року за вх. № 5724/17 третя особа 4 подала клопотання про долучення до матеріалів справи для ознайомлення інвентаризаційну та реєстраційну справи.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.07.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві, позивач зазначає, що 23.06.2009 р. між ТзОВ "ТД "Геосистеми" (відповідач-1 по справі) та ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" (відповідач-2 по справі) за результатами аукціону з продажу майна ДАК "Хліб України", що перебуває в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

Позивач зазначає, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" (позивач по справі), утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №1000, є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Мінсільгосппроду. Її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, а повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно позивача здійснюються Міністерством аграрної політики України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764. Майно ДАК "Хліб України" складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, а також фінансових та інших активів, відображених у його бухгалтерському балансі. Джерелом формування такого майна є, зокрема, майно, передане засновником. Позивач є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного капіталу Позивача, відтак, останній володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, статуту та меті його діяльності.

Позивач стверджує, що він є засновником Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" (відповідач-2 по справі), яке створено рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 10.03.1998 р. (протокол № 3), шляхом реорганізації Державного підприємства Львівський комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету міністрів України від 15.11.1997 р. № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств". Згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України, статутний фонд ДАК "Хліб України" сформовано шляхом передачі майна державних підприємств. Майно компанії, яке входить до статутного фонду Позивача і не підлягає приватизації (відчуженню), є власністю держави.

Позивач звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1218, наказу № 24 від 13.03.1998 р., акту оцінки власного майна підприємства за січень 1998 року, за позивачем було зареєстроване майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Лемківська, буд. 9, а саме: пожежне депо літ. "В-1" заг. пл. 13,9 кв.м. (станом на 06.10.2008 р. будівля пожежного депо зруйнована на 58% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23059961 від 18.06.2009 р. реєстраційний номер 24949505, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3; склад літ. "Е-5" пл. 2134,7 кв.м. (частина будівлі літ. "Е-5" зруйнована (% руйнації 78%), внаслідок чого змінилась пл. із 2134,7 кв.м. на 629,1 кв.м.), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23060086 від 18.06.2009р., реєстраційний номер 24949192, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3; млин літ. "Є-5" пл. З 047,4 кв.м. (станом на 06.10.2008р. будівля млину зруйнована на 90% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23059894 від 18.06.2009 р., реєстраційний номер 24949650, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3 (копія витягу додається до позову); насосна літ. "И-1" пл. 9,4 кв.м. (станом на 06.10.2008 р. будівля насосної зруйнована на 58% - залишився фундамент), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23060123 від 18.06.2009 р., реєстраційний номер 24949601, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3.

За твердженням позивача, зазначене нерухоме майно перебувало у господарському віданні відповідача-2. Зокрема, в п. 4.3 Статуту ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" зазначено, що майно компанії (ДАК "Хліб України") передається підприємству (ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів") в користування, який має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу Компанії. ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів", володіє, користується і розпоряджається майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відповідно до п. 3.7.3 зазначеного Статуту, ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" має право, в установленому законодавством та цим Статутом порядку, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику майно та кошти, а також належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Також, позивач звертає увагу на те, що на момент вчинення спірного правочину на все майно ДАК "Хліб України" в ході здійснення виконавчого провадження було накладено арешт. Отже, в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню.

Тому, позивач вважає, що договір купівлі-продажу нерухомості, укладений на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09 між ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" та ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів", не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить інтересам держави. Відтак, вважаючи вказаний правочин нікчемним, позивач просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" та Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів".

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що на підставу своїх вимог позивач покликається на те, зокрема, що відповідно до Статуту, засновником позивача є держава в особі Кабінету Міністрів України, а повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно позивача здійснює Міністерство аграрної політики України, відповідно до постанови КМУ від 11.08.2010 р. № 764. Позивач є власником, зокрема, майна, переданого засновником до статутного капіталу позивача. Крім того, в позовній заяві зазначено, що позивач є засновником Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії України Львівський комбінат хлібопродуктів", відповідно до Статуту останнього (п.3.7.3) здійснення будь-яких угод з майном позивача, яке передане відповідачу - 2 в користування, провадиться лише з дозволу позивача. Згідно п. 4.3 Статуту, майно позивача передається відповідачу-2 в користування. На підставі постанови КМУ за № 1218, наказу № 24 від 13.03.1998 р., акту оцінки власного майна підприємства за січень 1998 р. за позивачем зареєстровано та перебуває у господарському віданні відповідача-2 нерухоме майно, що було предметом продажу за оспорюваним у справі договором купівлі-продажу.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що як на підставу позову, позивач покликається на те, що на момент вчинення спірного правочину на все майно позивача було накладено арешт постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2009 р., а тому, в силу заборони, майно не підлягало відчуженню.

Однак, на думку відповідача 1, покликаючись на зазначені вище обставини, позивачем не взято до уваги, що відповідно до ст. ст. 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Статтею 75 ГК України визначено особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, згідно з якими відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом

Правові засади управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (надалі-Закон).

Відповідач 1 зазначає, що як передбачено ст. 7 вказаного Закону, Фонд державного майна України уповноважений надавати дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" (в редакції від 06.06.2007 р.), відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

Відповідач 1 стверджує, що 23.06.2009 р. між ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" та ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" за результатами аукціону з продажу майна ДАК "Хліб України", що перебуває в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП", був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 М.КВ., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. Власником вказаних будівель була ДАК "Хліб України".

Відповідач 1 зазначає, що на виконання вимог ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та п.6.8 вказаного вище Положення, ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" отримало дозволи та погодження для продажу спірного нерухомого майна, зокрема: лист ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості, лист Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості.

На думку відповідача 1, наведене дає підстави для висновку про дотримання сторонами спірного у даній справі договору вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, що регулює відносини відчуження об'єктів державної власності. Позивачем при визначені правових підстав позову вказані вище вимоги законодавства враховані не були.

Відповідач 1 зазначає, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що момент вчинення спірного правочину на все майно позивача було накладено арешт, а тому, в силу законної заборони, на думку позивача, майно не підлягало відчуженню.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи постанови ППВР ГУ юстиції у м.Києві від 28.05.2009 р., на яку покликається позивач, вказаною постановою заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить ДАК "Хліб України" лише в межах суми боргу.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчим документом. Водночас, при накладенні арешту державний виконавець обов'язково повинен провести опис майна боржника та скласти про це акт опису й арешту майна боржника, і лише під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону на розпорядження арештованим майном.

Разом з тим, відповідач 1 зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження включення державним виконавцем до акту опису майна та оголошення заборони розпорядження майном, що було предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.06.2009, а саме: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивачем не враховано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193 за позовом ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" до ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів", Товарної біржі "Перша Універсальна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДАК "Хліб України" про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна визнано договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській.9. а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5". площею 3047,4 м.кв.. будівля насосної літ "И-1"шющею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5" площею 2134,7 м. кв. дійсним. Визнано право власності ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" на зазначені об'єкти нерухомого майна. Враховуючи заявлені вимоги, предметом дослідження у даній справі було встановлення повноважень ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" та ДАК "Хліб України" на укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу, виходячи положень їх статутів та дотримання сторонами Порядку відчуження об'єктів державної власності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р..

Так, зокрема, відповідач 1 стверджує, що судом встановлено, що відповідно до реєстраційних посвідчень на об'єкти нерухомого майна від 29.11.2000 р., спірне майно зареєстроване на праві державної власності за ДАК "Хліб України" в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів". ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" отримав всі необхідні дозволи та погодження для продажу спірного нерухомого майна, проведення аукціону відбувалося з дотриманням вимог законодавства. Судом також встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов майбутнього нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу майна, проте, ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Крім того, судом встановлено що відбулося повне виконання договору зі сторони ТОВ "Торговий дім "Геосистеми".

Також, за твердженням відповідача 1, судом було надано оцінку факту наявності арешту на майно ДАК "Хліб Україна", накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві від 28.05.2009 р., за результатами якої судом встановлено, що ця постанова суперечить діючим нормам закону, а, відтак, не взята судом до уваги. Вказане рішення Господарського суду Львівської області залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р.. Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. відмовлено в допуску справи № 5/193 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 липня 2010 року за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Фірма "Львів-Петроль".

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач 1 стверджує, що враховуючи, що у даній справі беруть участь ті самі особи, щодо яких рішенням суду господарській справі № 5/193 встановлені обставини дотримання вимог чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна - об'єктів державної власності, такі обставини не підлягають доведенню у справі № 914/4455/15. Доводи позовної заяви зводяться до переоцінки доказів та обставин, які встановлені рішенням суду, шо набрало законної сили в установленому законом порядку.

Крім того, участь ДАК "Хліб України" у справі № 5/193 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" (провадження у якій було порушено 18.08.2009 р.), відсутність заперечень щодо заявлених вимог, свідчить про його обізнаність про факт укладення 23.06.2009 р. між ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" та ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" за результатами аукціону договору купівлі-продажу нежитлових будівель, його зміст, наявність чи відсутність повноважень сторін на його укладення. Наведене спростовує доводи позивача про те, що позивачу стало відомо про укладення оскаржуваного у даній справі договору на стадії апеляційного оскарження рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2015 р.у справі № 914/534/15 за позовом ПАТ "Фірма "Львів-Петроль" до ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" та товарної біржі "Перша Універсальна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості.

У своїх поясненнях відповідач 2 зазначає, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 847 - XIV від 07.07.1999 року, як в редакції, що була чинною на момент укладення договору купівлі продажу, який є предметом спору так і в редакції вказаного закону, що є чинною на даний час - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" включено в перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

За твердженням відповідача 2, з огляду на предмет спірного договору купівлі продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця пожежне депо (В-1) пл.13,9 кв.м. (знос 59%), склад (Е-5) пл. 3047,4кв.м (знос 90%), насосна (И-1) 9,4 кв.м (знос 58%), що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, 9, всі зазначені нежитлові приміщення відносяться до майна державної власності (основних засобів) відповідача 2, яке перебуває у забороні його платного відчуження (приватизації).

Відповідач 2 зазначає, що позивач є засновником відповідача, шляхом реорганізації Державного підприємства Львівський комбінат хлібопродуктів на виконання постанови Кабінету міністрів України від 15.11.1997 року № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств". Зазначене вище оспорюване нерухоме майно перебувало у відповідача 2 на праві господарського відання. Зокрема, в п. 4.3.Статуту відповідача 2 зазначено, що майно компанії (ДАК "Хліб України" передається відповідачу 2 в користування, який має право вчиняти щодо майна компанії будь - які дії тільки з дозволу Компанії. Відповідного погодження щодо реалізації оспорюваного майна ДАК "Хліб України" не надавало.

Дана справа слухалася в судах трьох інстанцій, з детальним вивченням всіх доказів та обставин. Як було встановлено судом касаційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази погодження Кабінетом Міністрів України можливості відчуження вказаних спірних об'єктів, відсутній також доказ погодження укладення спірного договору з ДАК "Хліб України". Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що лист ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 року, яким нібито надана згода на продаж об'єктів нерухомості, міститься в матеріалах справи в незасвідченій належним чином копії, оригінал цього листа судами не витребовувався та не досліджувався, як і лист Фонду державного майна України від 23.04.2009 року. Відповідно, і оригінала вказаного листа позивача про надання згоди на відчуження майна бути не може.

Керуючись вищевикладеним, відповідач 2 визнає позовні вимоги ДАК "Хліб України" в повному обсязі.

У своїх поясненнях третя особа 1 зазначає, що 23 червня 2009 року між фізичною особою-підприємцем Верста Р.М., що акредитована в брокерській конторі ТОВ "БуТОН", що діє на підставі Свідоцтва про акредитацію на Товарній біржі "Перша Універсальна" від 18 липня 2007 року № 1 від імені ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" в особі директора Іващука І.Й., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРа" - брокерська контора Товарної біржі "Перша Універсальна", в особі директора Брезвіна Р.С., що діє на підставі Статуту, від імені та в інтересах ТОВ "ТД "Геосистеми", який діє на підставі довіреності від 10 червня 2009 року було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23 червня 2009 року № 28-LV/09 (далі - Договір), яким відчужено державне майно, що перебувало у господарському віданні ДАК "Хліб України" "Львівський КХП", що знаходиться за адресою вул. Лемківська, 9, м. Львів. Мінагрополітики вважає, що укладення даного Договору відбулось із порушенням норм чинного законодавства оскільки.

Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 1000, акції Компанії перебувають у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації її майна. Відповідно до Статуту ДАК "Хліб України", засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. До прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації ДАК "Хліб України", 100% акцій такої перебувають у державній власності.

Відповідно до пункту 37 Статуту, ДАК "Хліб України" володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до законодавства, цього Статуту та мети діяльності.

Відповідно до пункту 4.3.Статуту ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП", майно ДАК "Хліб України" передається ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" в користування. ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" має право вчиняти щодо майна будь які дії тільки з дозволу ДАК "Хліб України".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств, що входять до статутного капіталу державної акціонерної компанії "Хліб України".

Так, третя особа 1 зазначає, що вказані об'єкти, відповідно до даного Закону, приватизуються за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Однак, в порушення вимог чинного законодавства, жодного погодження щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, які є предметом Договору, ані з боку Кабінету Міністрів України, ані з боку ДАК "Хліб України" не надавались.

Третя особа 1 наголошує, що згідно із пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення (частина четверта статті 639 Цивільного кодексу України). Зокрема, вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення правочину встановлено для довіреності, що видається у порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації державного майна, договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи тощо. Зазначений Договір також не було нотаріально посвідчено.

Також, третя особа 1 зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764, засновником ДАК "Хліб України" є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно ДАК "Хліб України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства. Мінагрополітики погодження, щодо відчуження державного майна за Договором, не надавалося.

У своїх поясненнях третя особа 3 зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Закон), управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, Фонд виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна, здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна, здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності тощо.

Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур (ч. 1 ст. 12 Закону).

На час розгляду справи відомості щодо нерухомого майна, яке перебуває на балансі Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів", від суб'єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764 "Про заходи з утворення державного Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, у тому числі Львівського комбінату хлібопродуктів.

Також, за даними Реєстру корпоративних прав держави, який є складовою Реєстру, розмір корпоративних прав держави у статутному капіталі Державної акціонерної компанії "Хліб України", у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" складає 100% та органом уповноваженим управляти корпоративними правами держави є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

11 серпня 2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 "Про заходи з утворення державного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі також - постанова КМУ № 764), якою визначено організаційні дії щодо Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови, Кабінетом Міністрів України вирішено ліквідувати дочірні підприємства ДАК "Хліб України " згідно з додатком до постанови КМУ № 764, в тому числі Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952048).

Відповідно до п. 5 постанови КМУ № 764, статутний капітал підприємства (Державна продовольчо-зернова корпорація України) формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

20 січня 2011 р., на виконання постанови КМУ № 764, цілісний майновий комплекс ДП ДАК "Хліб України"Львівський комбінат хлібопродуктів", розташований за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88, було передано в статутний капітал ДП "Державна продовольчо-зернова корпорації України", що підтверджується копією Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20 січня 2011 р. № 10 , підписаного комісією з ліквідації ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів"та ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 , 216 ЦК України .

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права так і обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України , необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані правочини - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 2.5.2 Постанови № 11 від 29.05.2013 р. роз'яснено, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вказується позивачем, 22.08.1996 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" була утворена Державна акціонерна компанія "Хліб України". Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації ДАК "Хліб України", 100% акцій Компанії перебувають у державній власності.

Одним із джерел формування майна компанії є майно, передане засновником (п. 35 Статуту ДАК "Хліб України").

Відповідно до п. 37 Статуту ДАК "Хліб України" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору), компанія володіє користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до законодавства, цього статуту та мети діяльності компанії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 р. № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" , статутний фонд ДАК "Хліб України" сформовано шляхом передачі майна державних підприємств, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.

З матеріалів справи, а саме з п. 1.1. Статуту ДП ДАК "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів" вбачається, що вказане дочірнє підприємство створено шляхом реорганізації ДП "Львівський комбінат хлібопродуктів" на виконання наведеної вище постанови КМУ № 1218.

Відповідно до п. 4.2 Статуту ДП ДАК "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів", джерелами формування майна Підприємства є, зокрема, грошові і матеріальні внески Компанії.

Пунктом 4.3. Статуту ДП ДАК "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів" визначено, що майно Компанії передається Підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна Компанії будь - які дії тільки з дозволу Компанії.

Відповідно до витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно (№ 23059961 від 18.06.2009 р., № 23060086 від 18.06.2009 р., № 23059894 від 18.06.2009 р., № 23060123 від 18.06.2009 р.), виданими Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", та реєстраційних посвідчень (№№ 010909, 010908, 010906, 010910 від 29.11.2000 р.), виданих Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", об'єкти нерухомого майна, які відчужувались згідно оспорюваного договору належали ДП ДАК "Хліб України""Львівський КХП" на праві господарського відання.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору було зареєстроване на праві державної власності за ДАК "Хліб України" та перебувало на праві господарського відання ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів".

Право господарського відання, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГК України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При цьому, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження у справі, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми", до відповідача 1: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів", та до відповідача 2: Товарної біржі "Перша Універсальна", за участю третьої особи - Державної акціонерної компанії "Хліб України", про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, позов задоволено повністю. Зокрема, вказаним рішенням визнано дійсним договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській, 9, а саме: пожежне депо літ "В-1" площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1" площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5" площею 2134,7 м. кв., а також визнано право власності ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській, 9, а саме: пожежне депо літ "В-1" площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1" площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5" площею 2134,7 м. кв..

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193, що набрало законної сили та постановою ВГСУ від 07.07.2010 року встановлено, що при укладенні спірного договору від 23.06.2009 року Державна акціонерна компаня "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" отримала всі необхідні дозволи та погодження для продажу нерухомого майна, яке є предметом Договору купівлі-продажу. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи де беруть участь ті самі особи, або особа, відносно якої встановлено ці обставини. Судом встановлено, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" брала участь у справі в якості відповідача 1, а ДАК Хліб України брала участь справі № 5/193 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. У матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази зміни цього судового рішення шляхом його доповнення або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини в порядку, встановленому ГПК України.

При винесенні зазначеного рішення судом встановлено, що шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. сторони тим самим погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу майна, так як сторонами було досягнуто згоди щодо предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна, погоджено ціну договору, порядок проведення розрахунків та приймання-передачі майна. Дану обставину підтверджує і те, що 08 липня 2009 р. між позивачем і відповідачем - 1 укладено додаткову угоду № 1, та додаток від 08.09.2009 р. про зміну порядку розрахунків за придбаний об'єкт. Позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснив повну оплату вартості об'єкту аукціону. Даний факт підтверджується відповідними платіжними документами.

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад осіб, які брали участь у справі № 5/193, обставини, які встановлені стосовно ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів", ДАК "Хліб України", ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми", в тому числі щодо обставин набуття права власності останнім на майно, що було предметом оспорюваного у даній справі договору, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 5/193 належить визнати такими, що не потребують доказування, в розумінні ст. 75 ГПК України, у даній справі.

Як встановлено судом першої інстанції у справі № 5/193 і це вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано всі необхідні дозволи та погодження для продажу спірного нерухомого майна. Так, зокрема, листом № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. (а.с. 36) ДАК "Хліб України" повідомило про те, що відповідно до рішення комісії з питань обліку, вибуття, списання та відчуження основних засобів дочірніми підприємствами ДАК "Хліб України" Компанія дає дозвіл ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" реалізувати залишки корпусу млина, будівлі пожежного депо, будівлі складу та будівлі насосної станції. Продаж зазначених залишків будівель здійснити за ринковими цінами в межах чинного законодавства на конкурсних засадах через біржі, на аукціоні, за курсом, але не нижче залишкової вартості. Листом № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. отримано згоду Фонду державного майна України на відчуження зазначеного вище майна.

Спір у справі № 5/193 стосувався не лише визнання дійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а й визнання права власності на об'єкти нерухомого майн, які є предметом спірного у справі договору, з підстав, передбачених нормами ст.ст. 330, 388, 658, 659 ЦК України, ч. 5 ст. 75, ст. 136 ГК України, пунктів 4.1, 4.3 статуту ДП ДАК Хліб України Львівський комбінат хлібопродуктів , порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ № 803 від 06.06.2007 року, ст. 15 Закону України Про товарну біржу .

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 року у справі № 5/193 встановлено, що суди попередніх інстанцій також з'ясували, що відповідач 1 отримав всі необхідні дозволи та погодження для продажу спірного нерухомого майна, зокрема: лист ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості, лист Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості, а також здійснено повну оплату вартості спірного нерухомого майна.

При вирішенні спору про визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у своїх рішеннях, які набрали законної сили, давалась правова оцінка спірному договору з точки зору відповідності цього Договору вимогам закону, як підставі виникнення права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Господарським судом Львівської області витребувано для огляду з архіву суду справу № 5 /193. В матеріалах справи містяться копії листів ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості та листа Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості за оспорюваним договором, належність та допустимість яких досліджувалась Господарським судом Львівської області при розгляді справи № 5 /193. Аналогічні копії надані при розгляді справи № 914/4455/15, зокрема, згідно листа третьої особи 2 за вх. № 21204/18 від 11.06.2018 р.

Встановлені рішенням суду обставини у справі № 5/193, що набрало законної сили, в загальному порядку позивачем та/або третьою особою на стороні позивача - Міністерством аграрної політики та продовольства України не спростовано належними та допустимими доказами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2017 р., суд витребовував в позивача оригінал листа ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості та листа Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. для огляду в судовому засіданні, однак вказані документи надані суду не були.

Більше того, незважаючи на участь у розгляді вищезазначеної справи, вказані особи ухилились від можливості заявити вимоги щодо недійсності спірного договору з підстав, на які вони покликаються у даній справі, хоча ними не було надано належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи № 5/193 про такі обставини їм не було відомо.

Отже, оскільки рішення Господарського суду Львівської області у справі № 5/193 набрало законної силиі, не скасоване, ним визнано дійсним оспорюваний договір, суд у даній справі не вправі переглядати це рішення та встановлені в ньому обставини в силу норм ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, Вищий господарський суд України Постановою від 07.07.2010 року у справі № 5/193 залишив без змін Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 року, якою підтримано рішення Господарського суду Львівської області у цій справі, де спірний договір визнано дійсним, а також визнано право власності за відповідачем 1 на спірне майно.

Також, повертаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 914/4455/15 вказав, що "…в матеріалах справи відсутні докази погодження Кабінетом Міністрів України можливості відчуження вказаних спірних об'єктів. На вказану обставину суди попередніх судових інстанцій не звернули своєї уваги хоча позивач неодноразово наголошував на зазначеному, оскільки вказана обставина має важливе значення для вирішення даного спору".

З приводу вказаного слід зазначити, що, відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (Закон України № 2163-XII в редакції від 13.06.2009 р.), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України № 2163-XII , до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать зокрема підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України.

Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), затверджено перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. До даного переліку увійшов, зокрема, Львівський комбінат хлібопродуктів (в подальшому ДП ДАК "Хліб України"Львівський комбінат хлібопродуктів") як цілісний майновий комплекс, із зазначенням його місцезнаходження - 290019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України № 2163-XII (чинним на момент укладення оспорюваного договору) за погодженням з Кабінетом Міністрів України приватизуються майнові комплекси:

- підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку;

- підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою;

- підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

- інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г.

- перелік об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували входження об'єктів нерухомого майна: (млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв.), яке розташоване за адресою: м. Львів. вул. Лемківська, 9 до цілісного майнового комплексу Львівського комбінату хлібопродуктів, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88.

Більше того, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів належності спірних об'єктів до ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів", як цілісного майнового комплексу, до переліку об'єктів, визначених відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України № 2163-XII (чинним на момент укладення оспорюваного договору), для придбання яких потрібно погодження Кабінету Міністрів України, що свідчить про те, що отримання такої згоди чинним законодавством не вимагалось.

Відтак, суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач, були відомі як йому, так і відповідачу 2 та третій особі 1, на яку покладено повноваження управляти корпоративними правами Держави щодо спірного майна, однак, ні третя особа 1, ні Кабінет Міністрів України не звернулися з вимогами щодо відновлення, в разі наявності порушень їх майнових прав.

Позивач стверджує, що нерухоме майно, яке відчужувалось за договором, входить до переліку об'єктів права державної власності, які не підлягали приватизації. Однак, відповідно до п.1.1 оспорюваного договору, Продавець (ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів" ) зобов'язується передати у власність Покупця: Пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв. (знос 58%), Склад (літ. Е-5) площею 629,1 м.кв. (знос 58%), Млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв. (знос 90%), будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., (знос 58%), що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, 9.

На момент укладення оспорюваного договору право власності на кожний з вказаних об'єктів нерухомого майна було зареєстроване окремо по кожному об'єкту, тобто кожному об'єкту нерухомого майна був присвоєний окремий реєстраційний номер, що підтверджується витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема: право власності на пожежне депо літ. "В-1"заг. пл. 13,9 кв.м. (станом на 06.10.2008 р. будівля пожежного депо зруйнована на 58% - залишився фундамент) підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23059961 від 18.06.2009 р. реєстраційний номер 24949505, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3; право власності на склад літ. "Е-5"пл. 2134,7 кв.м. (частина будівлі літ. "Е-5" зруйнована (% руйнації 78%), внаслідок чого змінилась пл. із 2134,7 кв.м. на 629,1 кв.м.) підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23060086 від 18.06.2009 р., реєстраційний номер 24949192, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3; право власності на млин літ. "Є-5" пл. З 047,4 кв.м. (станом на 06.10.2008 р. будівля млину зруйнована на 90% - залишився фундамент) підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №23059894 від 18.06.2009р., реєстраційний номер 24949650, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3; право власності на насосну літ. "И-1"пл. 9,4 кв.м. (станом на 06.10.2008 р. будівля насосної зруйнована на 58% - залишився фундамент), підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23060123 від 18.06.2009 р., реєстраційний номер 24949601, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", номер запису 1044 в книзі 3.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII, цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Як вже зазначалось, згідно із Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), до переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації віднесено Львівський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00952048, місцезнаходження: 290019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88).

Для встановлення того, чи входило нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору, в цілісний майновий комплекс Львівського комбінату хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00952048, місцезнаходження: 290019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88) Господарським судом Львівської області ухвалою суду від 27.06.2017 року задоволено клопотання відповідача 1 та призначено у справі експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, питання:

- Чи входили об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9: а саме млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., на час укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09 до складу цілісного майнового комплексу Львівського комбінату хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00952048, місцезнаходження: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88), зокрема з урахуванням ступеня зносу? Чи підтверджено це документально?

- Чи були об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9: а саме млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв. на час укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09 окремим індивідуально визначеним майном, зокрема з урахуванням ступеня зносу. Чи підтверджено це документально?

23.08.2017 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло клопотання від експерта Швед О.М. від 17.08.2017 р. про надання ДП ДАК "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів" додаткових документів, необхідних для дачі висновку експерта.

29.08.2017 р. листом № 914/4455/15/4/17 Господарського суду Львівської області зобов'язано ДП ДАК "Хліб України"Львівський комбінат хлібопродуктів" терміново виконати вимоги клопотання експерта.

11 жовтня 2017 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшло повідомлення експерта Швед О.М. про неможливість надання висновку судової експертизи у господарській справі № 914/4455/15, в якому зазначається, що у зв'язку із ухилення ДП ДАК "Хліб України"Львівський комбінат хлібопродуктів" від задоволення клопотання експерта про надання необхідних доказів, він позбавлений можливості надати експертний висновок. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Тому, суд приймає доводи відповідача 1 про те, що предметом оспорюваного договору були окремі об'єкти нерухомого майна: залишки будівель (Пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв. (знос 58%), Склад (літ. Е-5) площею 629,1 м.кв. (знос 58%), Млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв. (знос 90%), будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., (знос 58%)) - тобто окреме, індивідуально визначеного майно, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції від 01.09.2009 р.), об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Згідно положень частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було затверджено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р. № 847-XIV (в редакції закону 01.02.2007 р.). В Додатку № 1 до вказаного закону наводиться перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, серед яких вказано Львівський комбінат хлібопродуктів, розташований за адресою: 290019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88 (код ЄДРПОУ - 00952048), без зазначенням будь-якого іншого нерухомого майна.

В Законі України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не йшлось та не йдеться про будь-які об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

Крім того, в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Львівського комбінату хлібопродуктів № 10 від 20.01.2011 р., складеного комісією з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" та Державною продовольчо-зерновою корпорацією України, в переліку майна, що входить в цілісний майновий комплекс, не зазначено нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. В переліку майна, що передавались за вказаним актом відсутні об`єкти нерухомого майна, які були предметом оспорюваного договору купівлі-продажу та знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

Вказана позиція підтримана також постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2015 р. у справі № 5011-32/13806-2012 та постановою Вищого господарського суду України від 14 травня 2009 р. у справі № 40/143.

Відтак, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами перебування нерухомого майна, яке було предметом оспорюваного договору та було розташоване за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9, в складі цілісного майнового комплексу Львівського комбінату хлібопродуктів, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 88 та наявності правових підстав заборони відчуження на аукціоні індивідуально визначеного нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

Також, відсутніми є підстави щодо твердження позивача про те, що укладений оспорюваний договір є недійсним (нікчемним), зважаючи на те, що він нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Разом з тим, згідно п.п. 8, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Норма частини третьої статті 182 ЦК України щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. В ході розгляду справи суду не надано доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації щодо спірного договору.

Досліджуючи, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, питання, які стосуються нікчемності правочину, судом встановлено, що судовими рішеннями у справі № 5/193, які набрали законної сили, і відповідно до статті 129-1 Конституції України, є обов'язковими до виконання, встановлено обставини, які стосуються дотримання вимог законодавства сторонами при підписанні спірного договору.

На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу порядок державної реєстрації правочинів регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671.

Відповідно до п. 6 вказаного Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193 визнано право власності за відповідачем 1 на нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Львів. вул. Лемківська, 9. Дане рішення суду було для відповідача 1 правовстановлюючим документом на вказане нерухоме майно та підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер № 5248993 від 21 червня 2013 року. Тобто, правовою підставою для виникнення у відповідача 1 права власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Львів. вул. Лемківська, 9 був не оспорюваний договір, а рішення суду, яке набрало законної сили та є чинним на момент розгляду та вирішення цієї справи (№ 914/4455/15).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2009 р. у справі № 2а-13455/09/2670 зобов'язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" право власності на нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9, а саме: пожежне депо (літ. В-1) площею 13.9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., будівля насосної (літ И-1) площею 9,4 м.кв.

20 червня 2013 року право власності на майно, що було предметом оспорюваного Договору, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 5248993 від 21 червня 2013 р.. Як зазначено у вказаному витягу, підставою виникнення права власності на нерухоме майно, що було предметом оспорюваного договору є рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193.

Крім того, як вбачається із змісту рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р., постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. та постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. у справі № 5/193, в ході розгляду справи судом встановлювались обставини дотримання сторонами договору купівлі-продажу від 23.06.2009 р. № 28-LV/09 порядку укладення договору, в тому числі щодо отримання ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів" усіх необхідних дозволів та погоджень для продажу майна, що є предметом спірного договору, в тому числі листа ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р., відомості про заперечення наявності якого ДАК "Хліб України" в матеріалах справи № 5/193 відсутні. Так, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р., постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. та постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. у справі № 5/193, судами спростовано доводи ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" про те, що на момент вчинення спірного правочину на все майно ДАК "Хліб України" в ході здійснення виконавчого провадження було накладено арешт.

Разом з тим, при розгляді справи № 914/4455/15 місцевий суд не наділений повноваженнями переглядати судове рішення Вищого господарського суду України, що набрало законної сили, змінювати чи скасовувати його в силу норм ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу учасників справи, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів ( Рішення Суду від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95, справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У справі "Устименко проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії").

Також, не можуть бути взяті до уваги як безумовні висновки Акту ревізії окремих фінансово-господарських питань ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. від 03.06.2010 р. № 07-26/21, поданий відповідачем-2, оскільки у вказаному акті не обґрунтовано обставин, які входять в предмет доказування, та є предметом дослідження в даній справі.

Окрім цього позивач, в обґрунтування позовних вимог, звертає увагу на те, що на момент вчинення спірного правочину постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2009 р. накладено арешт на все майно ДАК "Хліб України", отже, в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню.

Відповідно до ст. 659 Цивільного кодексу України, на продавця покладається обов'язок попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Крім цього у справі № 5/193, у який брав участь позивач при розгляді питання про визнання права власності на нерухоме майно, дано правову оцінку Постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009 року підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві про накладення арешту на все майно, що належить ДАК Хліб України в межах суми 8567460 (том 3 а.с. 154 , а.с. 159-160, а.с. 166-167). При цьому судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 5/193 встановлено, що при накладенні арешту на все майно ДАК Хліб України державним виконавцем не було дотримано вимог закону щодо застосування арешту (том 3 ас.154, 160, 167). Висновки суду першої інстанції про те, що при накладенні арешту державний виконавець обов'язково повинен провести опис майна боржника та скласти про це акт опису й арешту майна боржника і лише підчас проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону на розпорядження арештованим майном визнані ВГСУ правильними та такими, що підставно враховані судом першої інстанції при винесенні рішення у справі № 5/193 (том 3 а.с. 167).

Судом встановлено, що на момент проведення аукціону з продажу спірного майна діяла постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009 р. Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, якою накладено арешт на все майно, що належить ДАК "Хліб України" у межах суми звернення стягнення 8 567 460,00 грн.

Проте, дана постанова не може прийматись до уваги, оскільки ця постанова суперечить діючим нормам Закону та судовій практиці (том 3, а.с. 159-160, а.с. 166-167).

Зокрема, Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" встановлено, що обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з того, що за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

Відповідно до приписів 55 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчим документом. Водночас, при накладенні арешту державний виконавець обов'язково повинен провести опис майна боржника та скласти про це акт опису й арешту майна боржника, і лише під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону на розпорядження арештованим майном. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Проте, як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009 р., при накладенні арешту на все майно ДАК "Хліб України" державним виконавцем не було дотримано вимого Закону щодо застосування арешту. Крім того, жодних документів, крім постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009р., державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, які б свідчили про проведення останнім опису майна, що є предметом спірного договору, оголошення заборони розпорядження цим майном чи передачі його на зберігання боржника, не складено.

Водночас, суд звертає увагу на те, що із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2009 р., вбачається, що заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, накладено в межах суми звернення стягнення. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження включення об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській, 9 та були предметом спірного договору, до акту опису та арешту майна боржника та оголошення заборони на розпорядження ним.

Крім того, зазначені обставини були предметом дослідження також у справі № 5/193, за результатами якого судом зроблено висновок про те, що при накладенні арешту постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2009 р. на майно ДАК "Хліб України" державним виконавцем не було дотримано вимог закону щодо застосування арешту. Судом не взято її до уваги, оскільки така постанова суперечила чинному на той час законодавству. Більше того, Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 року у справі № 5/193, тобто після винесення вищезазначеної постанови виконавчої служби, підтверджено правомірність вчинення дій щодо відчуження спірного майна.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р.у справі № 5/193 встановлено, що ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, а саме договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09, укладеного між ТзОВ "Торговий дім "Геосистеми" та ДП ДАК "Хліб України "Львівський комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р. (далі Порядок відчуження об'єктів державної власності), відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Пунктами 21, 22 вищезгаданого Порядку відчуження об'єктів державної власності встановлено, що інформація про майно, що підлягає продажу на аукціоні публікується не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати проведення аукціону у друкованих засобах масової інформації. Строк призначення аукціону не повинен перевищувати 6 місяців з дня надання згоди на продаж майна.

Судом у справі № 5/193 встановлено, що оголошення про продаж майна було опубліковане в газеті "Газета по-Українськи" і містило відомості про майно, що визначено в п. 20 Порядку. Строк призначення аукціону не перевищував шестимісячного терміну з моменту отримання листа ДАК "Хліб України" № 1-1-22/5694 від 26.12.2008 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості, листа Фонду державного майна України № 10-17-5672 від 23.04.2009 р. про надання згоди на продаж об'єктів нерухомості.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р.у справі № 5/193 встановлено, що 23 червня 2009 р. відбувся аукціон з продажу майна ДАК "Хліб України", що перебуває в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України""Львівський комбінат хлібопродуктів знаходиться за адресою м. Львів, вул. Лемківська, 9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв.

Переможцем даного аукціону стало ТОВ "Торговий дім "Геосистеми", про що свідчить протокол проведення аукціону № 28LV-09. За результатами проведеного аукціону між ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" та ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" був заключений договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні ТБ "Перша Універсальна".

Ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У рішенні Господарського суду Львівської області від 15.04.2015 р. у справі № 914/534/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма "Львів-Петроль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" (відповідач-1), Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів" (відповідач - 2) та Товарної біржі "Перша Універсальна" (відповідач - 3) про визнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. №28-LV/9 та застосування наслідків недійсності правочину, зазначено, що 23.06.2009 р. між ТзОВ "ТД "Геосистеми" та ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" за результатами аукціону з продажу майна ДАК "Хліб України", що перебуває в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.

В подальшому, як зазначено у відзиві на позовну заяву відповідачем - 1, та слідує з рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у справі № 5/193, ТзОВ "ТД "Геосистеми" звернулося до господарського суду з позовом до ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП" та Товарної біржі "Перша універсальна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДАК "Хліб України" про визнання договору дійсним та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, позивач просив визнати дійсним договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млина літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв. дійсним та визнати право власності ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млина літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009 р. у цій справі, позов задоволено повністю, визнано договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській, 9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв. дійсним, визнано право власності ТОВ "Торговий дім "Геосистеми" на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ "В-1"площею 13,9 м.кв, млин літ "Є-5", площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ "И-1"площею 9,4 м.кв., складська будівля літ "Е-5"площею 2134,7 м. кв.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №5/193, зазначене вище рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2010 року у справі № 5/193 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193 без змін.

При цьому Вищий господарський суд зазначив, що шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. сторони тим самим погодили усі істотні умови майбутнього договору купівлі-продажу майна, так як сторони досягнули згоди щодо предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна, погодили ціну договору, порядок проведення розрахунків та приймання-передачі майна. Дану обставину підтверджує і те, що 08.07.2009 р. між позивачем і відповідачем 1 укладено додаткову угоду №1, та додаток від 08.09.2009 р. про зміну порядку розрахунків за придбаний об'єкт. Позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснив повну оплату вартості об'єкту аукціону, що сторонами не заперечується та підтверджується відповідними платіжними документами (квитанція № 7418 від 13.06.2009 р. про сплату гарантійного та ліцензійного збору за проведення аукціону, платіжне доручення № 47 від 22 вересня 2009 р. про сплату вартості придбаного майна на аукціоні).

Пунктом 4 статті 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (стаття 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (стаття 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 ЦК України).

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Щодо позовної давності, слід зазначити, що 07.03.2017 року за вх. № 9273/17 відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Розглянувши вказану заяву, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено ст. 260, ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись із даним позовом, підставами позовних вимог ДАК "Хліб України" визначено, зокрема, те, що спірний договір не відповідає вимогам закону оскільки, предметом оспорюваного договору було нерухоме майно, яке було включене на момент відчуження в Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року (в редакції, чинній на той момент), а тому, не могло бути відчужене без надання дозволу Кабінетом Міністрів України. Також позивач зазначив, що укладений між відповідачами в червні 2009 року договір є нікчемним, зважаючи на те, що він нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію. Крім того, позивач покликається на те, що на момент вчинення спірного правочину на все майно ДАК "Хліб України" в ході здійснення виконавчого провадження було накладено арешт, отже, в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню.

Позивач звертає увагу на те, що оскільки він не є стороною оспорюваного договору, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли йому стало відомо про наявність оспорюваного договору, а з моменту, коли позивач дізнався про факт вчинення оспорюваного договору відповідачами з порушенням закону. Як зазначає позивач, про обставини укладення спірного договору йому стало відомо при розгляді справи № 914/534/15, коли його згідно ухвали апеляційної інстанції у даній справі від 18.06.2015 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський КХП". При цьому, позивач підтверджує те, що про існування спірного у даній справі договору він дізнався при розгляді справи №5/193. Проте, матеріалами даної справи, як стверджує позивач, та процесуальними документами у даній справі не підтверджується, що позивачу будо відомо саме про порушення порядку укладення Договору.

Тому, такі доводи позивача не можуть бути прийнятими до уваги при прийнятті рішення, оскільки, як зазначено у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічної правову позицію щодо застосування ст. 261 ЦК України, висловив Верховний Суд України при винесенні постанови від 29 жовтня 2015 року у справі № 6-152цс14. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернувся до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Цей суд зауважує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, що є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу" (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbingsand Others v. The United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналізуючи матеріали справи № 5/193, що розглядалась Господарським судом Львівської області та рішення, за результатами розгляду якої договір купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна" від 23.06.2009 р. № 28-LV/09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" та Дочірнім підприємством Державна акціонерна компанія "Хліб України"Львівський комбінат хлібопродуктів", визнано дійсним, суд звертає увагу на те, що ДАК "Хліб України" було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, про що, зокрема, зазначено в ухвалі суду від 18.08.2009 р. про порушення провадження по справі № 5/193. До матеріалів вказаної справи долучено копію листа ДАК "Хліб України" № 2-1-09/1567 від 22.09.2009 р., яким останнє просить розглядати справу без участі ДАК "Хліб України" у зв'язку з тим, що спірні приміщення знаходяться в господарському віданні ДП ДАК "Хліб України" "Львівський комбінат хлібопродуктів".

Відтак, суд приходить до висновку, що ДАК "Хліб України" не доведено відсутності у нього можливості довідатись про обставини укладення оспорюваного договору, в ході розгляду справи № 5/193.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ДАК "Хліб України" подано позовну заяву від 21.12.2015 р. до Господарського суду Львівської області після спливу встановленого законом 3 (трьох) річного строку позовної давності.

На необхідність правильного обчислення строку позовної давності звернув увагу також Вищий господарський суд України в постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 914/4455/15, зазначивши що "… колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх судових інстанцій не звернули уваги на те, що п. 4 ст. 258 ЦК України , в редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин, передбачено, що позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, а Позивач у позовній заяві ставить вимогу саме про визнання спірного договору недійсним в порядку ст.ст. 210 , 215 , 220 , 640 та 657 ЦК України ".

Відповідно до ст. 256 ЦК України , позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальної позовної давності, більш тривалої порівняно із загальною позовною давністю, для вимог про визнання правочину недійсним не встановлено.

Згідно ч. 4 ст. 258 ЦК України (чинної на момент укладення оспорюваного договору) позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно абз. 2 п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11, за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

Вказане підтверджує, що вимога про застосування наслідків нікчемного правочину є самостійною позовною вимогою, яка може пред'являтись окремо або разом із вимогою про визнання недійсним договору.

Позивачем пред'явлено позовну заяву з вимогою про визнання недійсним оспорюваного договору. Жодних заяв про зміну предмету позовних вимог під час розгляду справи від позивача не надходило.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ч. 4 ст. 258 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вказана норма стосується іншої позовної вимоги, яка не є предметом розгляду у даній справі.

Також суд звертає увагу позивача на той факт, що 15.01.2012 р. набрав чинності Закон України від 20.12.2011 р. № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства". Згідно із вказаним Законом виключено частину четверту статті 258 ЦК України, якою встановлювалася позовна давність у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину за умови, якщо строк його пред'явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання ним чинності.

Позивач у справі № 914/4455/15 звернувся з позовом в Господарський суд Львівської області 21 грудня 2015 року. Тому законодавчо встановлений строк для пред'явлення вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину також сплив ще до моменту пред'явлення позову у вказаній справі.

Разом з тим, згідно ч. 1 статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, Пленумом Вищого господарського суду України у п. 2.2 Постанови №10 від 29.05.2013 р. роз'яснено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що обставини, на які позивач посилається як на підставу нікчемності оспорюваного правочину належними та допустимим доказами не доведено, так само як і підставність визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним на момент його вчинення.

Відтак, хоча строк позовної давності сплив і про це зроблено відповідну заяву відповідачем 1, у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Державної акціонерної компанії „Хліб України" (м. Київ) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „Геосистеми" (м. Львів), відповідача 2 - Дочірнього підприємтсва державної акціонерної компанії „Хліб України Львівський комбінат хлібопродуктів" (м. Львів), третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України (М. Київ), третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товарна біржа „Перша Універсальна" (м. Львів) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості № 28-LV/09 від 23.06.2009 року на аукціоні Товарної біржі „Перша Універсальна" не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Разом з тим, 27.06.2018 року, відповідачем 1 за вх. № 23979/18 подано клопотання з вимогою винесення окремої ухвали в зв'язку з тим, що на його запит від позивача надійшла інформація про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9, які представляли в цьому процесі інтереси позивача на підставі наданих ними довіреностей, таких повноважень не надавалось.

В зв'язку з тим, що вищезазначеними особами 02.07.2018 р. за вх. № 24358 та вх. № 24359/18 до канцелярії суду подано заяву про припинення представництва, а також відсутності цих осіб в судовому засіданні 05.07.2018 р., в якому прийнято судове рішення по даній справі, у суду не було можливості зясувати обставини які викладені відповідачем 1 у вищезазначеному клопотанні, зокрема, отримати пояснення щодо оформлення довіреностей на представництво в процесі інтересів позивача, що унеможливило їх оцінку в окремій ухвалі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 23 від 18.12.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Проте, у зв'язку із тимчасовою відсутністю членів колегії у справі № 914/4455/15, а саме у зв'язку із перебуванням судді Горецької З.В. у відрядженні в зв'язку з участю у кваліфікаційному оцінюванні суддів на відповідність займаній посаді, а також у зв'язку із перебуванням судді Бортник О. Ю. у щорічній основній відпустці, повний текст рішення підписано 06.08.2018 р.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.08.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Головуючий cуддя Пазичев В.М.

Суддя: Бортник О.Ю.

Cуддя: Горецька З.В.