Рішення

від 06.08.2018 по справі 927/438/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2018 року м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/438/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТехНова"

вул. Оболонська, 38, кв. 36 м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24100060

юридичну особу представляє: Комунальний енергогенеруючий підрозділ

"Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "Технова"

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 21680602

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.О.В.И.Й Д.І.М"

вул. Музична, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35779653

про стягнення 112316,51грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.О.В.И.Й Д.І.М" про стягнення 112316,51грн, а саме: 103884,75грн заборгованості по оплаті вартості теплової енергії, 6863,83грн пені, 932,51грн відсотків річних та 635,42грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №1641 від 01.11.2012.

Ухвалою суду від 14.06.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала від 20.06.2018 була отримана учасниками справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 20.06.2018 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - до 10.07.2018.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 09.07.2018.

Відзиву на позов у встановлений строк суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "ТехНова" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.О.В.И.Й Д.І.М " (далі - Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1641 (далі - Договір) (а.с. 8-11).

За умовами договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 до цього договору, а Споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору "Обсяги постачання теплової енергії" встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу по об'єкту - нежитлове приміщення, за адресою вул. Музична, 1, опалювальною площею 237,6 кв.м., тепловитрати 0,3 Гкал/год (а.с. 14-15).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється теплолічильником.

Відповідно до п. 5.3 договору при установлені приладів обліку не на межі балансового розподілу тепломереж, відповідач сплачує щомісячні втрати тепла, нараховані по діючим Методикам позивача на ділянці теплової мережі від мережі розподілу до місця встановлення приладів.

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.6 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у розмірі: на опалення протягом опалювального періоду по тарифу за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за січень 2018 року вартістю 38017,53грн, за лютий 2018 року вартістю 33308,04грн, за березень 2018 року вартістю 31621,22грн та за квітень 2018 року вартістю 7972,91, про що свідчать акти прийому-передачі від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018 відповідно (а.с. 34-37).

Позивачем на вказані суми були виставлені відповідачу рахунки-фактури до оплати за №01641 від 31.01.2018, №01641 від 28.02.2018, №01641 від 31.03.2018 та №01641 від 30.04.2018 відповідно (а.с. 23-24).

Рахунки-фактури були направлені відповідачу своєчасно рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.25-28).

Відповідно до п. 6.5. договору розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води, виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно, у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Вартість послуг за опалення за період січень 2018 року - квітень 2018 року визначена позивачем згідно з показаннями приладу обліку теплової енергії спільно знятих сторонами та тарифами, діючими у спірному періоді, затверджених постановою НКРЕКП від 05.110.2017 за № 1205 (а.с.39-41).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши проведений позивачем розрахунок вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період січень 2018 року - квітень 2018 року, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначена вартість спожитої теплової енергії у спірному періоді.

Відповідно до п. 3.2.22. договору Споживач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця Споживач зобов'язаний повідомити про це Постачальника.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії за спірний період виконав частково.

22.03.2018 відповідачем здійснено оплату на суму 30000,00грн, що підтверджується реєстром оплати (а.с. 22).

Як свідчить розрахунок позивача, дана сума була розподілена наступним чином: 22965,05грн зараховано як оплата за грудень 2017 року, 7034,95 зараховано як оплата за січень 2018 року (а.с. 16).

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача за січень 2018 року становить 30982,58грн (38017,53грн - 7034,95грн).

Загальна сума заборгованості за поставлену теплову енергію за період січень 2018 року - квітень 2018 року становить 103884,75грн (за січень 2018 року - 30982,58грн, за лютий 2018 року - 33308,04грн, за березень 2018 року - 31621,22грн та за квітень 2018 року 7972,91).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату вартості теплової енергії у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 103884,75грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно з п. 7.2.3 договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Керуючись пунктом 7.2.3 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6863,83грн пені за період з 16.02.2018 по 29.05.2018; 635,42грн відсотків річних за період з 16.02.2018 по 29.05.2018 та 932,51грн інфляційних втрат за березень-квітень 2018 року.

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.11.2012 №1641, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.О.В.И.Й Д.І.М" (вул. Музична, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35779653) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 21680602, р/р 26035302974561 в філії Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк , МФО 353553) 103884,75грн боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.О.В.И.Й Д.І.М" (вул. Музична, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35779653) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 21680602, р/р 26001012350101 у ПАТ "Альфа - Банк" в м. Києві, МФО 300346) 6863,83грн пені, 635,42грн відсотків річних, 932,51грн інфляційних втрат, 1762,00грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя С.В. Белов