Постанова

від 31.07.2018 по справі 225/461/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 225/461/18 Номер провадження 22-ц/775/1033/2018

Категорія 53

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Папоян В.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 225/461/18 за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, за апеляційною скаргою державного підприємства Торецьквугілля на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року (суддя Геря О.Г., повний текст рішення складено 02 травня 2018 року),

в с т а н о в и в :

01 лютого 2018 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що в період з 09 серпня 1999 року по 08 лютого 2017 року він перебував у трудових відносинах з ДП Торецьквугілля , де працював на різних посадах з повним робочим днем на підземній роботі, звільнений 08 лютого 2017 року на підставі ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я. 07 лютого 2017 року за результатами проведеного міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Краматорська Донецької області огляду ОСОБА_3 було встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності, третя група інвалідності та протипоказана важка фізична праця та робота в підземних умовах у вимушених положеннях тіла. Позивач вважає, що внаслідок отримання ним травми, пов'язаної з виробництвом, та стійкої втрати 65% професійної працездатності йому завдано моральних страждань, які полягають в фізичних болях, фізичних та моральних стражданнях, у постійному фізичному нездужанні та болях в попереку, частої втомленості і роздратованості, в зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, маючи постійні фізичні болі, він не може в повній мірі займатись домашнім господарством, всі ці фактори призводять до порушення звичайних життєвих зв'язків та звичок позивача, унеможливлюють продовження активної життєвої діяльності. Розмір моральної шкоди він оцінює в 241995,00 грн., яка складається з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні, за кожен відсоток стійкої втрати професійної працездатності, яку просить стягнути з відповідача.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 до державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства Торецьквугілля на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 89245 грн. Стягнуто з ДП Торецьквугілля на користь держави судовий збір в розмірі 892,45 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ДП Торецьквугілля та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить змінити рішення та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 19500 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що сума компенсації моральної шкоди не вмотивована, не надано доказів, що підтверджують факт моральної шкоди, та значно завищена, суд повинен був врахувати вимоги розумності та справедливості, а також загальну практику судів щодо визначення розміру моральної шкоди, а саме аналіз ВССУ судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, щодо усталеної практики відшкодування моральної шкоди із розрахунку 300 грн. за 1% втрати працездатності, а тому розмір компенсації позивачеві має складати 65% х 300 грн. = 19500 грн. Крім того, суд не звернув уваги, що підприємство є найбільшим роботодавцем у місті і одним з найбільших у Донецькій області, штат працівників на вересень 2017 року складає 2878 робітників, і несе значний тягар соціального навантаження, тому занадто великі суми відшкодування призведуть до зупинки виробництва і вивільнення працівників, що спричинить масове безробіття. ДП Торецьквугілля є збитковим.

Представник відповідача ДП Торецьквугілля в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав лист, згідно якого просить справу розглянути за відсутності представника.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3 з 09 серпня 1999 року по 08 лютого 2017 року працював на різних посадах з повним робочим днем на підземній роботі в Дзержинському виробничому об'єднанні по видобутку вугілля Дзержинськвугілля , в наступному перейменованому на Державне підприємство Дзержинськвугілля та на Державне підприємство Торецьквугілля , був звільнений 08 лютого 2017 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я, тобто перебував у трудових відносинах з відповідачем (а.с.6-8).

З інформації Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області № 01-06/1165 від 18 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Торецькому міському відділенні Фонду з 02 квітня 2012 року, має зареєстровані страхові випадки: 1) трудове каліцтво, що сталося 07 лютого 2005 року на ВП Шахта Південна ДП Дзержинськвугілля (акт за формою Н-1 №3/2012 від 28 травня 2012 року), 2) трудове каліцтво, що сталося 02 квітня 2012 року на ВП Щхата Південна ДП Дзержинськвугілля (акт за формою Н-1 №5 від 04 квітня 2012 року), 3) професійні захворювання під час роботи на ВП Шахта Північна ДП Торецьквугілля (акт за формою Н-1 б/н від 07 вересня 2016 року) (а.с.83).

За висновком МСЕК від 03 липня 2012 року ОСОБА_3 первинно встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 15%, в тому числі 10% по трудовому каліцтву, що сталося 07 лютого 2005 року, та 5% по трудовому каліцтву, що сталося 02 квітня 2012 року, група інвалідності не встановлена (а.с.87).

При повторному огляді висновком МСЕК від 24 червня 2014 року ОСОБА_3 підтверджено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 15%, в тому числі 10% по трудовому каліцтву, що сталося 07 лютого 2005 року, та 5% по трудовому каліцтву, що сталося 02 квітня 2012 року, група інвалідності не встановлена (а.с.86).

При наступному огляді висновком МСЕК від 21 вересня 2016 року ОСОБА_3 підтверджено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 15%, в тому числі 10% по трудовому каліцтву, що сталося 07 лютого 2005 року, та 5% по трудовому каліцтву, що сталося 02 квітня 2012 року, група інвалідності не встановлена (а.с.85).

За переоглядом висновком МСЕК від 07 лютого 2017 року ОСОБА_3 встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 65%, з яких: 10% по трудовому каліцтву, що сталося 07 лютого 2005 року, 5% по трудовому каліцтву, що сталося 02 квітня 2012 року, первинно 5% по професійному захворюванню хронічна приглухуватість (акт за формою П-4 б/н від 07 вересня 2016 року), первинно 45% по професійному захворюванню радикулопатія (акт за формою П-4 б\н від 07 вересня 2016 року), встановлено вперше 3 групу інвалідності (а.с.84).

Суд першої інстанції визнав доведеним той факт, що позивач відчуває моральні страждання, оскільки внаслідок отримання ним травми, пов'язаної з виробництвом, та професійного захворювання він відчуває фізичний біль, постійне нездужання, втомленість і роздратованість, йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, маючи постійні фізичні болі, він не може в повній мірі займатись домашнім господарством, всі ці фактори призводять до порушення звичайних життєвих зв'язків та звичок, унеможливлюють продовження активної життєвої діяльності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявні в матеріалах справи докази, процент втрати професійної працездатності, принципи розумності та справедливості, та прийшов до висновку за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі розмірі 89245 грн.

Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Рішенням Конституційного Суду України №1-9/2004 від 27 січня 2004 року в пункті 4.1 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди є безпідставними, оскільки доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди, є наявні в матеріалах справи акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та висновки МСЕК про встановлення втрати професійної працездатності.

Доводи апеляційної скарги про те, що існує судова практика, за якою моральне відшкодування визначається з розрахунку 300 гривень за 1% втрати працездатності, є неспроможними та такими, що не мають правового регулювання.

Доводи апеляційної скарги щодо занадто великого відшкодування, яке призведе до зупинки виробництва і вивільнення працівників, є також безпідставними, оскільки розмір моральної шкоди не залежить від матеріального стану юридичної особи, на яку покладено обов'язок відшкодувати таку шкоду.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачем апеляційному суду не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу державного підприємства Торецьквугілля залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Судді І.В. Кішкіна

В.В. Папоян

О.В.Халаджи

Повний текст постанови складено 03 серпня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна