Постанова

від 26.07.2018 по справі 820/5351/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

26 липня 2018 р. Справа № 820/5351/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 р. (повний текст рішення складено 09.01.2018 р.) по справі № 820/5351/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" (далі - позивач, ТОВ "СК Модус Будова") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Харківській області стосовно підприємства ТОВ "СК Модус Будова" № 0003631403 від 06.11.2017 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств + 1905748 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій + 439815,25 грн., усього на загальну суму 217315 грн.; за № 0003641403 від 06.11.2017 р. про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість + 173852 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій + 43463 грн., усього на загальну суму 2345563,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області стосовно підприємства ТОВ "СК Модус Будова" № 0003631403 від 06.11.2017 року про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств + 1905748 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій + 439815, 25 грн., усього на загальну суму 217315 грн.; № 0003641403 від 06.11.2017 року про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість + 173852 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій +43463 грн., усього на загальну суму 2345563,25 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову ТОВ "СК Модус Будова" відмовити.

Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "СК Модус Будова" без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Модус Будова" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 05.01.2011р. за №37459324 (т.1 а.с. 121-122).

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100322936, виданого ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, ТОВ "СК Модус Будова" зареєстровано платником ПДВ з 09.02.2011 р., станом на 13.10.2017р. перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Видами економічної діяльності підприємства, є: код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.11 Діяльність у сфері архітектури. (т.1 а.с. 123)

Фахівцями контролюючого органу в період з 18.09.2017р. по 29.09.2017р. проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства-позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 13.10.2017 року № 15548/20-40-14-03-07/37459324 (т.1 а.с. 4-86).

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- по податку на прибуток: п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.5 П(С)БУ 11 "Зобов'язання" затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Мін'юсті України 11.02.2000 за № 85/4306; п.5, п.7 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Мін'юсті України 14.12.1999 за № 860/4153; п.14, п.15 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18.05.2000 за № 288/4509; п.8 П(С)БО 14 "Оренда" наказом Мінфіну України від 28.07.2000 № 181 та зареєстрованого в Мін'юсті України 10.08.2000 за № 487/4708; п.4, п.6, п.11, п.п.9.4 п. 9, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Мін'юсті України 19.01.2000 за № 27/4248; положень ст.1, п.1 та п.3 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 1905748 грн., у тому числі за 2015 рік - на 146487 грн., за 2016 рік - 1759261 грн.;

- по податку на додану вартість: п.п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 173852 грн., в тому числі за квітень 2015 - на 3049 грн., за травень 2015 - на 2886 грн., за червень 2015 - на 2644 грн., за вересень 2015 - на 1839 грн., за жовтень 2015 - на 14144 грн., за грудень 2015 - на 37613 грн., за січень 2016 - на 10216 грн., за лютий 2016 - на 8394 грн., за березень 2016 - на 6506 грн., за квітень 2016 - на 5720 грн., за травень 2016 - на 4499 грн., за червень 2016 - на 4355 грн., за липень 2016 - на 12857 грн., за серпень 2016 - на 8272 грн., за вересень 2016 - на 9528 грн., за жовтень 2016 - на 18138 грн., за листопад 2016 - на 15466 грн., за грудень 2016 - на 7726 грн.;

- по податку на доходи фізичних осіб: п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, п.п.168.1.5. п.168.1 ст.168, п.176.2(а) ст.176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за січень 2015 року та травень 2015 року, податок на доходи фізичних осіб перераховувався з порушенням строків встановленого для місячного податкового періоду;

-по військовому податку: п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, п.п.168.1.5. п.168.1 ст.168, п.176.2(а) ст.176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за вересень 2014 року, січень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року та грудень 2015 року військовий збір перераховувався з порушенням строків встановленого для місячного податкового періоду.

ТОВ "СК Модус Будова" до Головного управління ДФС в Харківській області подало заперечення від 23.10.2017р. за вих. №23/10 на акт перевірки від 13.10.2017 року № 15548/20-40-14-03-07/37459324, в яких просило визнати висновки акту документальної виїзної планової перевірки в частині встановлених порушень: положення ст. 1, п.1 та п.3 ст. 3, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, вимог іншого законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1905748 грн., у тому числі за 2015 рік - 146487 грн., за 2016 рік - 1759261 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 173852 грн., у тому числі за 2015 рік - 67122, 93 грн., за 2016 рік - 106730, 72 грн. такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та не використовувати їх для прийняття податкових повідомлень - рішень (т. 20 а.с. 21-30).

Листом від 01.11.2017р. за вих. №22520/10/20-40-14-03-16 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило ТОВ "СК Модус Будова", що за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки від 13.10.2017 року № 15548/20-40-14-03-07/37459324 залишено без змін (т.20 а.с. 31-39).

На підставі акту перевірки від 13.10.2017 року № 15548/20-40-14-03-07/37459324 контролюючим органом 06.11.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003631403, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1905748.00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 439815.25 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003641403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 173852.00 грн., та визначені штрафні санкції у сумі 43463.00 грн. (т.1 а.с. 128, 130).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 06.11.2017 року № 0003631403 та № 0003641403, позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу до Головного управління ДФС України, за результатами якої скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін (т.20 а.с. 41-53).

Вважаючи незаконними податкові повідомленнями-рішеннями від 06.11.2017 року № 0003631403 та № 0003641403, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Тесла електрик" та ТОВ " Комрад Сервіс"; наявність взаємного виконання зобов'язань та закінчення робіт між позивачем та ТОВ "АЙ СІ ТІ" без наявності актів про виконання (завершення виконання) будівельних робіт; неправомірність віднесення витрат позивача по здійсненню поточного ремонту орендованого приміщення; відсутність документального підтвердження витрат підприємства по збуту по взаємовідносинам з ТОВ " ВК Модус", неправомірне списання паливно-мастильних матеріалів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 (далі - ПБО 16 "Витрати").

Відповідно до пункту 1 "Загальні положення" ПБО 16 "Витрати" норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (п.2 ПБО 16 "Витрати").

Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат; прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом; нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва; об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Для цілей визнання витрат в розумінні пункту 5 ПБО 16 "Витрати" передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

При цьому відповідно до п.6 ПБО 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "СК МОДУС БУДОВА" (Підрядник) з ТОВ "АЙ СІ ТІ" (Замовник) укладено Договір підряду №15/06/16-1 на виконання будівельно-монтажних робіт від 29.06.2016р. про виконання наступних робіт по виготовленню та монтажу наступних видів конструкцій та облаштуванню фасадів: світло прозорі конструкції з алюмінієвих систем (загальною площею 637 кв.м.), конструкції піраміди та ліхтаря на покрівлі (загальною площею 637 кв.м.), конструкції зимового саду (загальною площею 77 кв.м.), світлопрозорі конструкції приміщення "Курилка" (загальною площею 34,5 кв.м.), навісний вентильований фасад під керамограніт (загальною площею 548,0 кв.м.), навісний вентильований фасад, алюміній під платиновану мідь (загальною площею 260 кв.м.), навісний вентильований фасад, касети з АКП (загальною площею 260 кв.м.), кришка парапету покрівлі (загальною площею 251 кв.м.), фасад оштукатурений по утеплювачу (загальною площею 680 кв.м.) на об'єкті Замовника: "Реконструкція приміщень адміністративної будівлі з влаштуванням додаткових нежитлових приміщень в горищному просторі під медичний центр" за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова,9 власними силами із застосуванням власних матеріалів. Згідно з п. 2.1 Договору загальна сума договору складає 9820018,62 грн. згідно кошторису.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 04.07.2016р. в доповнення до основного договору підряду №15/06/16-1 на виконання будівельно - монтажних робіт від 29.06.2016р. Підрядник зобов'язався виконати демонтажні роботи вартістю 87160 грн., в т.ч. ПДВ - 14526,66 грн. З урахуванням додаткової угоди сума за договором складає 9907178,62 грн., в т.ч. ПДВ - 1651196,44 грн.

На адресу ТОВ "АЙ СІ ТІ" були виписані та складені податкові накладні №31 від 15.12.2016р., №46 від 25.10.2016р., №44 від 25.08.2016р., №40 від 19.07.2016р., №39 від 19.07.2016р., №10 від 06.07.2016р., №8 від 05.07.2016р., №52 від 30.062016р.

На виконання умов Договору підряду №15/06/16-1 від 29.06.2016р. та додаткової угоди №1 від 04.07.2016р. ТОВ "СК Модус Будова", отримані від ТОВ "АЙ СІ ТІ" грошові кошти в розмірі 9327176,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №334 від 25.10.2016р., №254 від 25.08.2016р., №239 від 17.08.2016р., №220 від 03.08.2016р., №204 від 19.07.2016р., №203 від 19.07.2016р., №199 від 06.07.2016р., №198 від 05.07.2016р., №192 від 05.07.2016р., №254 від 25.08.2016р.

На виконання умов додаткової угоди №1 від 04.07.2016р. між підприємствами підписаний та проведений ТОВ "СК Модус Будова" в обліку акт виконаних орбіт від 15.12.2016р. на загальну суму 87160 грн., в т.ч. ПДВ - 14526,66 грн.

Станом на 31.12.2016 р. у ТОВ "СК Модус Будова" обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "АЙ СІ ТІ" по Договору підряду №15/06/16-1 від 29.06.2016р., строк виконання робіт за яким визначений сторонами до 30.09.2016р. - на загальну суму 9 240 016,24 грн.

Так, положеннями п.134.1.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "АЙ СІ ТІ" понесені відповідні витрати, що відображено у оборотно - сальдових відомостях по рахунку 23 "Виробництво" Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 281 види витрат: монтаж металевих та метало пластикових конструкцій в період з 01.06.2016 року по 31.12.2016 року на загальну суму 2654220.64 грн., на підтвердження яких надано акти списання, калькуляції, специфікації по використанню матеріалів, особисті картки працівників, та інші документи; оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 "сировина та матеріали" Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 281 види витрат: приход ТМЦ на склад за період з 01.06.2016 року по 31.12.2016 року при виконанні договорів з ТОВ "АЙ СІ ТІ" на загальну суму 7034810.17 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними, накладними, рахунками на сплату, договорами поставки, договорами оренди обладнання та відповідними актами передачі обладнання у користування, договорами субпідряду, актами виконаних субпідрядних робіт; товарно-транспортними накладними, актами звіряння розрахунків станом на 30.09.2017 року, відповідно до якого рахується заборгованості по виконаним роботам у розмірі 9283016.24 грн., та від 01.01.2017 року щодо наявності заборгованість по виконаним роботам у розмірі 9240016.24 грн. (т.2 а.с.60-250, т.3 а.с. 1-175, т.4 а.с.1-249, т.5 а.с.1-25)

Враховуючи зазначені вище документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при віднесенні до безоплатно отриманого активу коштів у розмірі 9240016.24 грн. не враховано суми понесених підприємством витрат у розмірі 9139 тис. грн., на які з урахуванням положень п.86.10 ст.86, п.п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України повинен бути зменшений об'єкт оподаткування, проте доказів здійснення такого коригування суду не надано.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підставі договорів оренди /суборенди № 01-01-12 КР від 04.01.2012 року, від 04.01.2016 року № 04/01/2016 року та додаткових угод орендується нежитлове приміщення у ФОП ОСОБА_1; прийом-передача приміщень здійснена на підставі актів від 04.01.2012 року, від 04.01.2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "ВК Модус" укладено договір на поточний ремонт орендованого офісного приміщення від 15.07.2015 року по АДРЕСА_1 , за умовами якого підрядник зобов'язується виконати зі своїх матеріалів, власними або залученими силами та засобами) роботи з поточного ремонту та оздоблення орендованого офісного приміщення загальною площею 50.7 м2.

Положеннями п. 146.19 ПК України визначено, що якщо договір оперативної оренди зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат він має право суму витрат на ремонт та поліпшення орендованих об'єктів основних засобів включити до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у тому звітному податковому періоді, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року (на підставі п. 146.11 та п. 146.12 ПК України).

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за № 291, п.18 наказу Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до адміністративних витрат в тому числі відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством як витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 29 наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Отже, якщо очікувані економічні вигоди від використання відремонтованих об'єктів не збільшуються, то ремонтні витрати визнаються витратами звітного періоду, тобто витрати підлягають відображенню в Д-т витратних рахунків (91, 92, 93) залежно від використання об'єкту.

Листом Держбуду України № 7/7-401 від 30.04.2003 року визначено, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

Судовим розглядом не встановлено здійснення позивачем капітального ремонту орендованого офісного приміщення, як і не доведено збільшення очікуваних економічних вигод від ремонту, а отже підприємством правомірно віднесено витрати щодо ремонту приміщення до витратного рахунку " 92".

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за № 291 по рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг, до яких За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут з урахуванням положень п.19 наказу Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, яким затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "ВК Модус" укладено договір № 2 п/рр. від 01.10.2012 року, предметом якого є надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт, в т.ч. надання послуг опорною кран - балкою г/п 5т., шириною 12 м., висотою 6 м. (з підкрановим шляхом довжиною 12 м.); надання послуг піраміди для скла та склопакетів; надання послуг навантажувачем ДВ 1792.33.0; надання послуг пакування скла та склопакетів, а саме зміцнення скла та склопакетів ізоляційним матеріалом тощо; надання послуг з натирання скла та склопакетів та додаткова угода № 1 від 02.10.2015 року, предметом якої є надання навантажувально - розвантажувальних робіт: надання послуг опорною кран -балкою г/п 5т., шириною 12 м., висотою 6м. (з підкрановим шляхом довжиною 12 м.) та навантажувачем ДВ 1792.33.0 з метою навантажування - розвантажування віконно-дверної системи Schuco AWS/ ADS 90.SI, підйом зсувної системи Schuco ASS 70.HI, фасадної системи Jansen VISS TV HI, москітних сіток Schuco на віконні конструкції та на підйомно-зсувні конструкції, матеріалів для виконання примикань фасадної системи, пароізоляційної стрічки Soudal; надання послуг пакування та натирання зазначених вище конструкцій.

На виконання умов додаткової угоди позивачем надано акт виконаних робіт № 1 проф. п/р від 27.11.2015 року на суму 180150.00 грн. з номенклатурою, яка відповідає специфікації додаткової угоди № 1 від 02.10.2015 року.

Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 93: види витрати за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року - проведення вантажно-розвантажувальних робіт в сумі 180150 грн.; картка рахунку "93": види витрат: звіти про дебітові-кредитові операції за відповідні періоди та акт прийому - передачі виконаних робі за листопад 2015 року на суму 2478230.09 грн.

ТМЦ, які були предметом вказаного договору, використані у подальшій господарській діяльності підприємства згідно з договором будівельного підряду між позивачем та ТОВ "Цунамі" № 300315 від 30.03.2015 року та договором № 2 від 03.11.2015 року, предметом якого визначено роботи по монтажу конструкцій з алюмінієвого профілю ( т.7 а.с.220-250).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивачем використовуються у власній господарській діяльності автомобілі, які орендовані у фізичних осіб за відповідними нотаріально посвідченими договорами.

Наказами по підприємству, копії яких наявні у матеріалах справи, введено норми використання паливно-мастильних матеріалів по кожному з автомобілів.

Облік придбаних паливо-мастильних матеріалів підприємством та рух палива, оплата за договорами оренди транспортних засобів відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 203 "Паливо" та 663 "Розрахунки за іншими виплатами" Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 281.

Для обліку списання витраченого пального позивачем використано дорожні листи вантажного автомобіля, типові форми яких затверджені наказом Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 р. (копії яких наявні в матеріалах справи). Для розрахунку норм витрати палива застосовувалися базові лінійні норми, установлені залежно від моделі автомобіля, що затверджені наказом Мінтрансу № 43 від 10.02.1998 р. На підставі цих відомостей складалися акти на списання пального, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, витрати підприємства на транспортування товару підтверджені належними письмовими доказами і підстав для неврахування цих витрат при визначенні об'єкту оподаткування немає.

Що стосується посилань контролюючого органу на недоліки в оформленні подорожніх листів як підстави для висновку про безпідставне списання паливо-мастильних матеріалів, вони ґрунтуються на тому, що списання фактично витрачених паливо-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводиться на підставі подорожніх листів, форма подорожнього листа вантажних автомобілів затверджена спільним наказом Мінтрансу, Мінстату від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 05.07.2011р. у текстах Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про дорожній рух" та Закону України "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 грудня 1995 року № 488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного транспорту (наказ № 1005/1454 від 10.12.2013 р.)

Відповідно до листа Державної служби статистики України від 23.07.2013 р. № 05.2-8/107 підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Таким чином, не зважаючи на відсутність у позивача законодавчого обов'язку зі складення дорожніх листів, відповідач пов'язує наявність недоліків у їх складенні позивачем із безпідставністю віднесення до складу витрат вартості пального.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, у кожному подорожньому листі в розділі "Результати роботи автомобіля і причепів" зазначено фактичний розмір витрат пального, та вказаний пробіг автомобіля. Деякі подорожні листи містять певні недоліки в частині зазначенні часу перебування водія в дорозі, зазначення показників лічильника, чи визначення маршруту руху автомобіля. Проте, окремі недоліки у заповненні подорожніх листів можна трактувати як порушення позивачем порядку обліку транспортної роботи підприємства, а не порушення податкової дисципліни, а відтак не може вважатися підставою для формування податковим органом висновків про безпідставність списання паливо-мастильних матеріалів.

Відповідач не взяв до уваги те, що в спірних подорожніх листах ідентифіковано автомобіль, вказано прізвища водіїв, зазначено загальний пробіг автомобіля та розмір фактичних витрат пального, що є належним підтвердженням використання позивачем таких паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності товариства та дає можливість встановити обсяги та порядок використання і списання паливо-мастильних матеріалів позивачем.

Під час розгляду справи встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "СК Модус будова" мало господарські взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "Тесла Електрик", ТОВ "Комрад Сервіс".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі рахунків-фактур придбано у ТОВ "Тесла Елекстрик" ТМЦ: двостороння стрічка 9556В, клей -активатор (праймер) для скла Р595, АР 596 активатор адгезии, профіль 131002310, профіль алюмінієвий 2631093106, опори під склопакет 40-46 мм ОС 40 46.100, KDM.F50.KR140*120 кронштей та інші на загальну суму 52382.22 грн.; у ТОВ "Комрад Сервіс" на підставі рахунків-фактур придбано ТМЦ, в т.ч. профіль алюмінієвий кутник 45*45*2 в, профіль алюмінієвий F-образний, мембрана вітрозахисна "ЦКФ" 1.5х50=75 мкв платність 100 та інші на загальну суму 77830.56 грн.

В підтвердження виконання господарської операції з ТОВ "Тесла Електрик" надано податкові накладні: №62 від 15.12.2015р., №73 від 17.12.2015р., №23 від 06.07.2016р., №58 від 13.07.2016р., №120 від 20.07.2016р., №127 від 22.07.2016р., №128 від 22.07.2016р., №157 від 27.07.2016р., №142 від 30.08.2016р., №29 від 15.09.2016р., №88 від 23.09.2016р., №106 від 28.09.2016р., №115 від 29.09.2016р., №119 від 30.09.2016р.

В підтвердження виконання господарської операції з ТОВ "Комрад Сервіс" надано податкові накладні: №128 від 30.08.2016р., №135 від 31.08.2016р.,№40 від 06.10.2016р., №85 від 12.10.2016р., №114 від 17.10.2016р., №126 від 19.10.2016р., №127 від 19.10.2016р., №150 від 21.10.2016р., №194 від 26.10.2016р., №193 від 26.10.2016р., №155 від 22.11.2016р., №161 від 23.11.2016р., №209 від 29.11.2016р., №217 від 30.11.2016р., №5 від 01.12.2016р., №32 від 05.12.2016р., №86 від 14.12.2016р., №87 від 14.12.2016р., №209 від 29.11.2016р.

Факт оплати по вказаним господарським операціям підтверджується виписками з банківського рахунку, які засвідчують, що безготівкові кошти були зараховані на адресу ТОВ "Тесла Електрик" та ТОВ "Комрад Сервіс".

Судом апеляційної інстанції встановлено здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Із матеріалів справи вбачається, що на час здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредитку по операціям з ТОВ "Тесла Електрик" та ТОВ "Комрад Сервіс".

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь - яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Доводи апелянта про неправомірність формування витрат та податкового кредиту за вказаними договорами, на відсутність доказів навантажувально-розвантажувальних робіт, ненадання позивачем ТТН, а також на податкові інформації контролюючих органів, на обліку у яких перебувають контрагенти позивача, від 05.09.2016 року № 2390/7/20-30-14-02/35972850, від 28.12.2016 року № 775/20-40-14-08-12/39739719, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом незаконно прийнято податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Харківській області стосовно підприємства ТОВ "СК Модус Будова" № 0003631403 від 06.11.2017 року та № 0003641403 від 06.11.2017 року, а тому оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 по справі № 820/5351/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 03.08.2018 р.